Постанова

від 14.12.2023 по справі 380/5023/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/5023/23 пров. № А/857/11439/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання :Ханащак С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Мартинюком В.Я., час ухвалення рішення 13 год 20 хв у м. Львові, повний текст судового рішення складено 30 травня 2023 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Полімер до Головного управління ДПС у Львівській області, комісії Головного управління ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укр-Полімер (далі - ТзОВ Укр-Полімер, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач-1), Комісії ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН, Реєстр) або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ГУ ДПС, Комісія, відповідач-2), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Комісії про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) №8352914/37986336 від 28.02.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ Укр-Полімер у задоволенні позовних вимог повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча Товариство було належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Болотіна М.С., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що позивачем було складено та направлено контролюючому органу таблицю даних платника ПДВ (коди згідно УКТЗЕД 3917, 2509000000, 3204170000, 3904100000, 3812399000, 2915705090, 2517410000, 3824999690, 3915) з відповідними письмовими поясненнями до неї за вих.№24-02/23 від 24.02.2023.

Вказану таблицю відповідачем було прийнято до розгляду та зареєстровано 24.02.2023 за №9034159042, що підтверджується відповідною квитанцією №2.

Комісією ГУ ДПС було прийнято рішення про неврахування таблиці даних платника ПДВ №8352914/37986336 від 28.02.2023 у зв`язку з наявністю у контролюючого органу податкової інформації, яка свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій.

Вважаючи протиправним оспорюване рішення, ТзОВ Укр-Полімер звернулося до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції вказав, що позивач, відповідно до п.12, 14 Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019 (далі - Порядок №1165), скористався своїм правом та подав контролюючому органу таблицю даних платника ПДВ разом з відповідними письмовими поясненнями до неї. При цьому, контролюючий орган, відмовляючи у врахуванні згаданої таблиці, зазначив у спірному рішенні лише загальну причину - наявність податкової інформації, що свідчить про здійснення ним ризикових операцій. Крім того, викладені обставини у своїй сукупності вказують на те, що відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення не було у повній мірі досліджено всіх взаємовідносин, які відбувалися між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог п.п.56.23.2 п.56.23 ст.56, п.201.16 ст.201 ПК України, Уряд затвердив Порядок №1165, який визначає механізм зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п.2 Порядку №1165, таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Згідно п.п.4 п.1 Порядку №1165, у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.

Відповідно до п.12, 13 Порядку №1165, платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5). У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.

Пунктами 14-17 Порядку №1165 передбачено, що таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів після її отримання.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6).

У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

Як передбачено п.19 Порядку №1165, у разі коли до контролюючого органу надійшла податкова інформація, що свідчить про надання платником податку недостовірної інформації, в таблиці даних платника податку, яка врахована, зокрема в автоматичному режимі, комісії контролюючих органів мають право прийняти рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (додаток 7).

Отже, як вірно зазначено судом, таблиця даних платника податку - це зведена інформація, що подається платником щодо КВЕД платника податку згідно з КВЕД, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються платником податку, яка подається до контролюючого органу з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

У свою чергу, рішення про неврахування таблиці даних Комісія приймає у разі надходження до контролюючого органу податкової інформації, що свідчить про надання платником податку в поданій таблиці недостовірної інформації.

Як встановлено судом, у письмових поясненнях, доданих до таблиці даних на виконання п.14 Порядку № 1165, позивачем надано докази, які на переконання колегії суддів, вказують на наявність достатніх підстав для прийняття відповідачем рішення про врахування ним вказаної таблиці.

Зокрема, позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 за 01.10.2022 24.02.2023, по рахунку 26 за жовтень 2022 січень 2023, по рахунку 631 за 01.10.2022 24.02.2023, по рахунку 361 за 01.10.2022 24.02.2023; сальдова відомість по рахунку 10 за 01.10.2022 24.02.2023; відповідні калькуляційні карти та виробничі звіти; договір поставки товарів №Е21-020 від 16.03.2021; видаткові накладні №Е22-0094 від 23.08.2022, №Е22-0095 від 24.08.2022, №Е22-0112 від 13.09.2022, №Е22-0144 від 13.10.2022, №770 від 06.12.2021, №277 від 29.10.2021; платіжні доручення №71 від 17.08.2022, №82 від 26.08.2022, №13 від 14.09.2022, №35 від 17.10.2022, №40 від 20.07.2022, №15 від 10.12.2021, №20 від 15.12.2021, №25 від 21.12.2021 , №7 від 09.12.2021, №83 від 29.08.2022, №281 від 19.11.2021, №205 від 29.10.2021, №262 від 29.12.2021; договір поставки товару №ММС-1/200421 від 20.04.2021; товарно-транспортні накладні №Р1041 від 21.07.2022, №Р1205 від 25.07.2022, №7168 від 20.11.2021; договір №221117 від 23.11.2017; договір поставки №01-04/19 від 01.04.2019; договір купівлі-продажу №29/04/21 від 29.04.2021; договір поставки №Ю22-023 від 25.08.2022 року; договір купівлі-продажу №1-п від 17.11.2014; договір поставки товарів №А20201007/4 від 07.08.2020; договір купівлі-продажу №21/017-з від 27.04.2017; договір купівлі-продажу №73/021-з від 26.10.2021; відповідні митні декларації та інші документи.

Вказані документи надавались також і відповідачу як додатки до письмових пояснень до таблиці даних платника ПДВ, що сторонами не заперечується.

Крім того, як слушно зауважив суд першої інстанції, такі контрагенти позивача як ТзОВ Водавсєгдамонтаж та ТзОВ Иррикон не відображались у поясненнях до таблиці даних платника ПДВ від 24.02.2023, що у свою чергу не дозволяло контролюючому органу досліджувати ці господарські операції, а рішення про відповідність ТзОВ Иррикон критеріям ризиковості платника податку було прийнято 01.09.2022, тобто після завершення господарських операцій з ТзОВ УКР-ПОЛІМЕР.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для неврахування поданої таблиці даних платника ПДВ, оскільки висновок про здійснення позивачем ризикових операцій здійснено без аналізу первинних бухгалтерських документів та інформації поданої платником податків.

При цьому, колегія суддів враховує положення п.17 Порядку №1165, згідно якого у рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов`язковому порядку зазначається причина такого неврахування.

Також, колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.07.2019 по справі №140/2093/18, які є обов`язковими для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Натомість оспорюване рішення не містить обставин, які б слугували підставою для висновків контролюючого органу про неврахування згаданої таблиці, а останній зазначив у спірному рішенні лише загальну причину наявність податкової інформації, що свідчить про здійснення ним ризикових операцій.

Колегія суддів зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обгрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваного рішення та наявності підстав для його скасування.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року по справі №380/5023/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук У зв`язку із перебуванням судді Шевчук С.М. з 19.12.2023 по 20.12.2023, з 25.12.2023 по 11.01.2024 включно у відпустці та судді Носа С.П. з 25.12.2023 по 05.01.2024 включно у відпустці, повний текст постанови складений та підписаний повним складом суду 12.01.2024.