Постанова

від 13.12.2023 по справі 280/1847/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 280/1847/23 пров. № А/857/20571/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Петрунів В.І.,

представника позивача Балабка А. В.,

представника відповідача Стець А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року (ухвалене у місті Івано-Франківську суддею Могилою А.Б.; складене у повному обсязі 10 жовтня 2023 року) в адміністративній справі № 280/1847/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» (далі також - ТОВ «Запорізький завод кольорових металів», Товариство, позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 07.03.2023 № 186/32-00-51-02-04, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 17 566 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року позов задоволено.

29.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» звернулося в суд із заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 грн.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 7000 грн.

Не погодившись із цим додатковим рішенням, його оскаржив відповідач, вважаючи, що таке прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому просив скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у стягненні на його користь понесених витрат на правову допомогу у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що витрати на правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, не відповідають принципам розумності та є неспівмірними зі складністю справи і обсягом виконаних робіт.

Позивач подав відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що наведеним в апеляційній скарзі доводам вже надано оцінку судом першої інстанції, яким також враховано всі докази по справі і застосовано принцип співмірності. Також вказує на те, що відсутність платіжного доручення про оплату послуг адвоката не є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи додаткове рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, третьою, четвертою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копії договору про надання юридичної допомоги від 01.12.2012, укладеного між ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» в особі директора Мухіна А.М. та адвокатом Балабком А.В., додаткової угоди від 20.03.2023, ордеру серії АН №1119974 від 20.02.2023, акту приймання-передачі виконаних робіт від 26.09.2023, рахунку №19 від 26.09.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4319 від 16.05.2012.

Відповідно до акта приймання-передачі виконаних робіт від 26.09.2023 адвокатом у справі № 280/1847/23 Товариству надано таку правничу допомогу: аналіз матеріалів справи, законодавства України та формування правової позиції 2000 грн, підготовка адміністративного позову 3000 грн , підготовка відповіді на відзив 3000 грн, підготовка заяв, клопотань, інших процесуальних документів 3000 грн, участь у 4-х судових засіданнях 8000 грн, разом 19 000 грн.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС Україниу разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС Українипередбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у суді першої інстанції просив відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Вирішуючи подану заяву, суд першої інстанції вважав розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в сумі 7000 грн.

Надаючи оцінку визначеному судом першої інстанції розміру судових витрат, колегія суддів апеляційного суду враховує висновки Верховного Суду висловлені у постановах від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20, від 17 травня 2023 року у справі № 560/3073/20, в яких зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір витрат зазначений позивачем не відповідає критерію співмірності розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуг. Ця справа є незначної складності, щодо вирішення вказаного спору існує безліч судової практики, зокрема Верховного Суду, яка є сталою. Вивчення (аналіз) документів, формування правової позиції та складення позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, заяв, клопотань, інших процесуальних документів для професійного адвоката не складає дуже багато часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, а участь у судових засіданнях тривала приблизно 2,5 год.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з необхідністю відшкодування судових витрат позивачу на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірний з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Щодо решти обставин та доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що такі не спростовують викладених вище висновків та на законність судового рішення не впливають.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, додаткове рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни додаткового рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року в адміністративній справі № 280/1847/23 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 12 січня 2024 року, у зв`язку з перебуванням суддів Р.Й. Коваля, В.В. Гуляка у відпустці.