Рішення

від 11.01.2024 по справі 945/293/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/293/23

Провадження № 2/945/253/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого- судді Войнарівського М.М.,за участю секретаря судового засідання Пєскова В.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області та Служба у справах дітей Ольшанської селищної ради, виконуюча функції органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 ,третя особа Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області та Служба у справах дітей Ольшанської селищної ради, виконуюча функції органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є рідною матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,батько якої не цікавиться своєю дитиною, не турбується про матеріальне забезпечення, фізичний та духовний розвиток доньки. Дитина проживає з матір`ю - позивачем по справі та знаходиться на її утриманні. Така поведінка відповідача, на думку позивача, свідчить про те, що він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана цивільна справа розподілена головуючому судді Войнарівському М.М.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27.03.2023року відкрито провадження у даній справі та постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Давидова О.Ю.в підготовче судове засідання не з`явилися, при цьому представником позивача надана суду заява, якою позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити та розглянути справу без їх участі.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся судом, надав суду заяву, якою визнав позовні вимоги та просив суд розглянути справу без його участі .

Представник третьої особи Служби у справах дітей Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської областівиконуюча функції органу опіки та піклування в підготовче судове засідання не з`явився при цьому подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Представник третьої особи Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області в підготовче судове засідання не з`явився при цьому подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою, в якій зазначив про визнання позовних вимог, тому суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

З копії Свідоцтва про народження, НОМЕР_6, виданого 08.05.2017р., вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - АДРЕСА_1 , її батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 . Зазначений документ підтверджений Апостилем за № НОМЕР_5.

Рішенням суду з питань насильства над жінками м.Вітора-Гастеіс-Кримінальний суд задоволено позовну заяву подану судовим прокурором від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стосовно закріплення за матір`ю виключних батьківських прав по відношенню до ОСОБА_3 з одночасним правом на відновлення батьківських прав іншим з батьків у майбутньому, у випадку зміни обставин. Зазначений документ засвідчений 19.05.2022року м.Валенсія секретарем представництва уряду Монтоліу Бенавест Рафаель за № НОМЕР_5.

У своєму висновку Служба у справах дітей Ольшанської селищної ради, виконуючої функції органу опіки та піклування, вважає доцільним позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його доньки ОСОБА_3 .

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи зі змісту частини першої ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до частини першої статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно частиною другою ст. 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України, виключними підставами позбавлення батьківських прав матері або батька є: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

За частиною четвертою статті 164 Сімейного кодексу України, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дітей. Відтак, відповідач протягом тривалого часу не приділяє належної уваги розвитку своєї доньки, ухиляється від виконання своїх обов`язків по її вихованню: не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення та не створює умов для отримання дитиною належної освіти.

При вирішенні справи суд приходить до висновку, що таким негативним впливом з боку відповідача на розвиток дитини є зразок байдужого, зневажливого ставлення до поняття сім`ї та людей, з якими вони перебувають у родинному зв`язку, зокрема.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не намагається облаштувати належні умови для повноцінного розвитку, забезпечити дитину необхідним, не виявляє турботу, навіть цікавість щодо своєї доньки, тому позов у частині позбавлення відповідача батьківських прав підлягає задоволенню.

Також, відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені останнім судові витрати в розмірі 1073,60грн.

Керуючись ст.ст. 150, 155, 164-166, 170, - Сімейного кодексу України,ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ;уродженка с.Трихати, Миколаївського району Миколаївської області;паспорт серія НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; уродженець с.Миколаївка, Веселинівського району Миколаївської області;паспорт серія НОМЕР_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований: АДРЕСА_3 ),третя особа Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області (ЄДРПОУ 23086335; м.Миколаїв, вул.Одеське шосе.125а) та Служба у справах дітей Ольшанської селищної ради, виконуюча функції органу опіки та піклування (ЄДРПОУ 44238807; с.Ольшанське, вул.Шкільна,25а Миколаївського району Миколаївської області) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ;уродженець с.Миколаївка, Веселинівського району Миколаївської області;паспорт серія НОМЕР_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований: АДРЕСА_3 ) батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ;уродженець с.Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області;паспорт серія НОМЕР_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженка с.Трихати, Миколаївського району Миколаївської області;паспорт серія НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;зареєстрована: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1073,60грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду

Суддя М.М.Войнарівський