Рішення

від 12.01.2024 по справі 580/6258/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року справа № 580/6258/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

18.07.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес, в якій просить стягнути з відповідача 567 189 грн 15 коп адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2022 році та 39 476 грн 25 коп пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач у 2022 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю не сплатив, що є підставою для їх стягнення разом з пенею в судовому порядку.

31.08.2023 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що товариство створило на підприємстві 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів та регулярно подавало звіт до центру зайнятості про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2022 року за формою №3-ПН. Протягом 2022 року на підставі направлення на працевлаштування відповідач прийняв на роботу одну особу з інвалідністю.

07.09.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що єдиною підставою для звільнення підприємства. Установи, організації від адміністративно-господарських санкцій є її повне утримання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Відповідач не надав жодних документів, які б посвідчували факт його утримання за рахунок бюджетних коштів.

25.09.2023 відповідач подав заперечення, в яких вказав, що товариство здійснило всі передбачені законом заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформування позивача про вказані дії та надання копії звітів про попит на робочу силу, а тому застосування адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Ухвалою від 21.08.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.

Відповідач сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 03793001).

Згідно з листом Золотоніської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 26.05.2023 № 37.03-01/314 СТОВ Прогрес протягом звітного 2022 року подавало звіти форми № 3-ПН з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю 13 січня, 16 травня та 12 вересня 2023 року. Наявність вакансій, зазначених у формі № 3-ПН постійно перевірялась фахівцями Золотоніської філії та підтверджувалась їх актуальність не рідше, ніж два рази на місяць, під час особистих зустрічей з роботодавцем та у телефонному режимі. Протягом 2022 року на вакансії, заявлені роботодавцем, направлялися особи, в т. ч. з обмеженими можливостями. Одна особа з інвалідністю працевлаштована у травні 2022 року, решта осіб відмовилися від роботи за станом здоров`я, або в зв`язку з віддаленістю проживання та транспортною недоступністю.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 119 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, відповідача повинна складати 5 осіб.

Однак, станом на 2022 рік 3 робочі місця, призначені для осіб з інвалідністю, не були зайняті.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 567 189,15 грн та 39 476,25 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі Закон № 875-XII).

Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону №875-XII).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина 4 статті 19 Закону №875-XII).

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону №875-ХІІ Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону № 875-XII).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону № 875-XII).

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Втратив чинність на підставі Постанови КМ № 553 від 02.06.2023), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок № 316) (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства економіки № 827-22 від 12.04.2022, який набрав чинності 07.07.2022).

Відповідно до п. 5 розділу І «Загальні положення» Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з п. 1.5. розділу І «Загальні положення» Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22, форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Наказами № 316 та № 827-22; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Таким чином, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності, роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Як встановив суд, відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 119 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, відповідача повинна складати 5 осіб, однак 3 робочі місця, що призначені для осіб з інвалідністю, залишилися не зайнятими.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем вимог законодавства щодо створення належної кількості робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідного звітування, суд зазначає таке.

Суд встановив, що листом від 26.05.2023 № 37.03-01/314 Золотоніська філія управління Черкаського обласного центру зайнятості повідомила позивача, що СТОВ Прогрес протягом звітного 2022 року подавало звіти форми № 3-ПН з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю 13 січня, 16 травня та 12 вересня 2023 року. Наявність вакансій, зазначених у формі № 3-ПН постійно перевірялась фахівцями Золотоніської філії та підтверджувалась їх актуальність не рідше, ніж два рази на місяць, під час особистих зустрічей з роботодавцем та у телефонному режимі. Протягом 2022 року на вакансії, заявлені роботодавцем, направлялися особи, в т. ч. з обмеженими можливостями. Одна особа з інвалідністю працевлаштована у травні 2022 року, решта осіб відмовилися від роботи за станом здоров`я, або в зв`язку з віддаленістю проживання та транспортною недоступністю.

Так, суд встановив, що відповідно до направлень на працевлаштування № 23552201130003001 від 21.01.2022 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були направлені на робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в СТОВ «Прогрес», однак відмовилися від запропонованих посад у зв`язку з транспортною недоступністю.

Відповідно до направлення на працевлаштування № 23552201130003033 від 13.05.2022 ОСОБА_4 була направлена на робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, в СТОВ «Прогрес» та згідно з наказом від 16.05.2022 № 87-к «Про прийняття на роботу» була прийнята на роботу в СТОВ «Прогрес» за строковим трудовим договором на посаду прибиральник службових приміщень з 17.05.2022 по 08.06.2022. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 354059 ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи, інвалідність встановлена з 25.08.2021 на строк до 01.09.2022.

Також, згідно з наказом від 15.09.2022 № 150-к «Про прийняття на роботу» ОСОБА_5 була прийнята на роботу в СТОВ «Прогрес» за основним місцем роботи обліковцем молочно товарної ферми з 16.09.2022. Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_5 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Встановлені обставини вказують, що у 2022 році СТОВ «Прогрес» працевлаштувало 2 осіб з інвалідністю. При цьому, відповідач у січні, травні та вересні 2022 року подавав до центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН. Однак, направленні центром зайнятості особи з інвалідністю відмовилися від роботи у зв`язку з транспортною недоступністю.

Суд звертає увагу, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, не несуть відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо вони розробили необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створили робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформували відповідні установи, але фактично не працевлаштували особу з інвалідністю з причин незалежних від них: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування, наявність протипоказань за станом здоров`я особи для роботи на відповідній посаді.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.04.2020 у справі № 824/643/18-а та від 21.05.2020 у справі № 520/3919/19.

З урахуванням встановлених обставин працевлаштування відповідачем у 2022 році осіб з інвалідністю, подання службі зайнятості відповідної звітності, суд вважає відсутнім зміст порушення, за яке відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції та пеню, та як наслідок відсутність підстав для їх стягнення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що вимоги позивача, який є суб`єктом владних повноважень, не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Алла РУДЕНКО