Рішення

від 12.01.2024 по справі 760/25953/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2-а/760/180/24

Справа № 760/25953/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), Управління патрульної поліції у місті Києві /далі - Управління/ (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9), третя особа: Очаківський відділ державної виконавчої служби у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) /далі - Очаківський ВДВС/ (код ЄДРПОУ: 34993529, адреса: 57500, Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Шмідта, 16-А), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С ТА Н О В И В:

Рух справи

24.09.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом представника позивача - адвоката Шульгіним А.А. (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить суд:

- скасувати постанову серії ЕАН № 4102349 від 21.04.2021, складену лейтенантом поліції Управління патрульної поліції міста Києва Саченком Олександром Вікторовичем та закрити виконавче провадження за номером: 66352303/;

- закрити виконавче провадження за номером 66352303;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту на користь позивача 454,00 грн судового збору, сплаченого за подання позову та 681,00 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 28.09.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва 01.10.2021 відповідний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).

Обґрунтування позову

В позові, зокрема, вказується, що 21.04.2021 лейтенантом Управління патрульної поліції в місті Києві Саченком Олександром Вікторовичем винесено постанову серія ЕАН № 4102349 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП); суть порушення: водій керував ТЗ яка не мала права керувати таким ТЗ; та застосовано до позивача адміністративне стягнення - штраф у розмірі 3 400,00 грн.

Позивач не погоджується із зазначеною постановою, просить її скасувати та закриття адміністративну справу, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При цьому, у позові зазначається, що позивач є власником транспортного засобу: RYKER RALLY 900 АСЕ, номерний знак: НОМЕР_5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та договором купівлі-продажу 3247/2021/2510305 від 01.04.2021 (номер шасі: НОМЕР_3 ).

Вказується, що право керування тз підтверджується водійським посвідченням зразка російської федерації № НОМЕР_4 видане 03.05.2017, дата закінчення 14.10.2024; категорія водійського посвідчення: В; В1.

Позивач звертає увагу на те, що свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу передбачені наступні відомості щодо ТЗ. Лицевий бік Свідоцтва: реєстраційний номер: НОМЕР_5; дата першої реєстрації: 15.05.2019; дата реєстрації: 01.04.2021; рік випуску: 2019; прізвище або організація: ОСОБА_1 (ОСОБА_1); ім`я та по батькові: ОСОБА_1 (ОСОБА_1); адреса: АДРЕСА_1 ; власність: є власником. Зворотний бік Свідоцтва: марка: CAN-AM; модель: RYKER RALLY 900 АСЕ; тип: трицикл; номер шасі: НОМЕР_3 Маса без навантаження: 300 Категорія (Vehicle category): L5; об`єм двигуна: 899; тип пального: В; колір: чорний Кількість сидячих місць: 1; особливі відмітки: загальний трицикл.

Позивач стверджує, що категорія його посвідчення відповідає категорії тз. відповідно до Постанови КМУ від 08.05.1993 № 340. Так, ТЗ має робочий об`єм двигуна більше 50 куб, сантиметрів, що не може відносити його до категорії А1 (триколісні) транспортні засоби, і може відноситися до категорії В1, що включає в себе трицикли, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів.

Отже, позивач вважає, що категорія на посвідченні співпадає з його можливістю керувати ТЗ за категорією визначеною у свідоцтві.

Щодо дійсності посвідчення, то в позові звертається увага на те, що відповідно до Віденської Конвенції про дорожній рух 1968 року, учасником якої є Україна та російська федерація, водійські посвідчення обох країн визнається та є дійсним. Тому, позивач мав при собі належно засвідчене право на керування тз.

Щодо правової позиції відповідачів

03.07.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому Департамент просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 84-87). Департамент вважає, що твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги - необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню судом.

В обґрунтування таких вимог Департамент, зокрема, вказує, що відповідно до винесеної постанови інспектором 21.04.2021 о 23 год 08 хв водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RYKER RALLY 900 АСЕ», державний номерний знак НОМЕР_5 не маючи права керування таким транспортним засоби чим порушив п. 2.1 А Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), чим скоїв адміністративне правопорушення, за яке ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Також, у відзиві зазначається, що 21.04.2021 при патрулюванні міста Києва інспектором Саченко Олександром Вікторовичем було зупинено транспортний засіб «RYKER RALLY 900 АСЕ» державний номерний знак НОМЕР_6 . Інспектор підійшовши до водія представився, пояснив причину звернення та на підставі п. 2.4. ПДР України висунув законну вимогу до водія пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1. ПДР. Позивач пред`явив посвідчення водія російської федерації. Однак, в додатках до позовної заяви позивач додає посвідку на постійне проживання № НОМЕР_7 , яка видана 17.05.2019.

Як зауважує відповідач, відповідно до постанови КМУ 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», а саме п. 30 - посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після нього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.

Тобто, на думку відповідача, у позивача з моменту отримання посвідки на постійне проживання в Україні (17.05.2019) виник обов`язок замінити посвідчення водія російської федерації (до 16.07.2019), що він на момент зупинки транспортного засобу не зробив, а тому Інспектор дійшов висновку, що водій немає права керування транспортними засобами. Внаслідок чого позивач був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

21.04.2021 інспектор Управління патрульної поліції в місті Києві Саченко Олександр Вікторович склав постанову серії ЕАН № 4102349 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 19), за змістом якої 21.04.2021 о 23:08, у м. Київ, бул. Дружби Народів,21, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом RYKER RALLY 900 АСЕ», номерний знак НОМЕР_5 , не маючи права керування таким транспортним засобом, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

У зв`язку з зазначеним на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн.

Позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, вважає оскаржувану постанову незаконною, акцентує що право керування тз підтверджується водійським посвідченням зразка російської федерації № НОМЕР_4 видане 03.05.2017.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).

Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За приписами ст. 14 та ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2.1 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 2.4. ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про дорожній рух» поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Статтею 31 вказаного Закону визначено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як, зокрема, перевірка документів особи та зупинення транспортного засобу.

Щодо безумовного обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені документи вказано у постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 127/19283/17, адміністративне провадження № К/9901/17925/18.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 по справі № 127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за ст. 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу праці2ника поліції пред`явити такі документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (далі - Положення) яке є обов`язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

Пунктом 2 Положення визначено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Пунктом 30 цього Положення встановлено, що особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР. Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати національне посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку.

Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на національне посвідчення водія, а також видача їм національних посвідчень водія замість утраченого у зв`язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться.

Посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення).

Таким чином, особа, яка має постійне місце проживання на території України, має право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні.

Як встановлено судом, позивач є громадянином Республіки Білорусь (а.с. 12) та має права водія, видані 03.05.2017 у російській федерації із строком їх дії до 14.10.2024 (а.с. 14)

В той же час, 17.05.2019 позивач в установленому законом порядку отримав посвідку на постійне місце проживання в Україні (а.с.12-13) строком до 13.05.2029, отже з цього часу термін дії його водійського посвідчення, отриманого в рф, тривав протягом 60 днів, після чого підлягав обміну.

Вказаний термін сплинув 17.07.2019, в зв`язку з чим, відповідно до діючих нормативних актів, водійське посвідчення ОСОБА_1 зразка російської федерації № НОМЕР_4 видане 03.05.2017, дата закінчення 14.10.2024; категорія водійського посвідчення: В; В1; - недійсним на території України.

Таким чином, позивачем не виконано вимоги п. 30 постанови Кабінету Міністрів України № 340, а саме в період 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні не здійснено заміну посвідчення водія національного зразка.

Відтак, на час складення оскаржуваної 21.04.2021 постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ЕАН № 4102349, інспектор поліції діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови серії ЕАН № 4102349 від 21.04.2021.

Враховуючи результат розгляду справи (відмову у позові) судові витрати позивача у справі покладаються на нього ж.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у місті Києві, третя особа: Очаківський відділ державної виконавчої служби у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. Л. Зуєвич