Постанова

від 11.01.2024 по справі 547/613/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/613/20 Номер провадження 22-ц/814/549/24Головуючий у 1-й інстанції Коновод О.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Прядкіної О.В.

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" адвоката Лобова Миколи Олександровича

на ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 21 липня 2023 року, ухвалену суддею Коновод О.В.

за заявою представника Товариства зобмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" адвоката Лобова Миколи Олександровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю "Інвестиційно - промислова компанія "Полтавазернопродукт" до ОСОБА_1 , Товариства зобмеженою відповідальністю "Рейземінвест - 2017", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Онищенка Руслана Миколайовича про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ТОВ «Інвестиційно - промислова компанія «Полтавазернопродукт» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Рейземінвест2017» про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі.

21.07.2023 року від представника позивачаадвоката Лобова М.О. надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 в будь-який спосіб передавати будь-кому у користування земельну ділянку з кадастровим номером 5324583200:00:001:0038, яка знаходиться на території Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» здійснювати будь-які дії щодо зміни, доповнення, договору оренди землі, який є діючим на момент винесення ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, укладення нового договору оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:001:0038; заборони будь-яким органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстрацію права користування (оренди) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:001:0038 на будь-яку особу крім Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт».

В обгрунтування заяви вказував, що на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відповідачами після звернення позивача до суду з позовною заявою про визнання свого права оренди землі і припинення права оренди землі відповідача вжито дій, що унеможливлюють виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а саме: договір оренди землі між відповідачами б/н від 12.03.2019, визнання якого недійсним є предметом позовних вимог наразі вже припинений самими ж відповідачами на підставі договору про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 01.01.2023.

Припинення права оренди ТОВ «Райземінвест-2017», яке було зареєстровано на підставі первісного договору оренди між відповідачами, внесено в реєстр на підставі рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Полтавської області Данилейко Алли Іванівни індексний номер: 66937589 від 27.03.2023 10:55:43.

У свою чергу, на підставі рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Полтавської області Данилейко Алли Іванівни індексний номер: 66548270 від 24.02.2023 11:36:33 здійснено державну реєстрацію права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» на підставі нового договору оренди землі б/н від 01.01.2023.

Таким чином, відповідачі зареєстрували право оренди ТОВ «Райземінвест-2017» на підставі нового договору оренди землі, що фактично унеможливлює виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки позивач не зможе відновити державну реєстрацію свого права оренди.

Розриваючи оскаржувані договори оренди і укладаючи нові, відповідачі мають можливість систематично унеможливлювати виконання рішення суду, адже предметом позовних вимог є конкретний договір оренди землі відповідачів і певне рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» на підставі цього конкретного договору.

Реальні дії відповідачів з дострокового розірвання оскаржуваного довгострокового договору оренди та подача документів для реєстрації припинення права оренди з одночасним укладенням нового договору оренди і подачею його для реєстрації права оренди (що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) свідчать про недобросовісну поведінку відповідачів, намагання завадити відновленню порушеного права позивача.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 21 липня 2023 року у задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Інвестиційно - промислова компанія " Полтавазернопродукт" - адвоката Лобова М.О. про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не доведено ризики утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання без вжиття заходів забезпечення позову.

Не погодившись з даною ухвалою місцевого суду, її в апеляційному порядку оскаржив представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" адвокат Лобов Микола Олександрович, просив дануухвалу скасуватита ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з?ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги той факт, що відповідачі мають можливість систематично унеможливлювати виконання рішення суду, адже предметом позовних вимог є конкретний договір оренди землі відповідачів і певне рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди. Реальні дії відповідачів з дострокового розірвання оскаржуваного довгострокового договору оренди свідчать про недобросовісну поведінку відповідачів, намагання завадити відновленню порушеного права позивача.

Крім того, посилається на те, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності підстав для застосування заходів забезпечення позову та недоведеності загрози невиконання рішення суду, є безпідставними.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченомуст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено,що існуєреальна загрозаневиконання чиутруднення виконанняможливого рішеннясуду прозадоволення позову,а західзабезпечення неє співмірнимзаявленими позовнимивимогами.

Вказано, що наявність самого по собі позову про визнання недійсною угоди про розірвання договоруоренди землі,скасуваннярішення державного реєстратора про державну реєстраціюприпинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом встановлення заборони в будь-який спосіб передавати будь-кому у користування земельну ділянку, здійснювати будь-які дії щодо зміни, доповнення, договору оренди землі, який є діючим на момент винесення ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову, укладення нового договору оренди землі щодо земельної ділянки та заборони будь-яким органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстрацію права користування (оренди) щодо земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

У частині першій та другійстатті 2 ЦПК Українизакріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями55,124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`ясненьПостанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При оцінці зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись до суду з даним позовомпозивач прохав визнати недійсними угоди про розірвання договору оренди від 17.11.2017, укладення договору оренди від 12.03.2019 та скасувати державну реєстрацію, здійснену на їх підставі.

Сам по собі факт укладення між відповідачами нового договору оренди землі 01.01.2023 та його державної реєстрації та можливість в майбутньому неодноразово переукладати договори оренди землі,враховуючи підстави та предмет позову,який перебуває в провадженні суду, - не є підставою для забезпечення позову.

Матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить представник позивача, а посилання у заяві лише на потенційну можливість, припущення представника щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апеляційна скарга не містить.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст.268,374 ч. 1 п. 1,375,383,384,389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Інвестиційно-промисловакомпанія "Полтавазернопродукт"адвоката ЛобоваМиколи Олександровича залишити без задоволення.

Ухвалу Хорольського районного суду Полтавської області від 21 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді Г. Л. Карпушин

О. В. Прядкіна