Рішення

від 05.01.2024 по справі 189/144/23

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/144/23

2/189/16/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.01.2024 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого суддіРедько О.В.,

при секретаріТахтаровій В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, треті особи: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко Марина Григорівна, Селянське (Фермерське) господарство «УКРВЕСТАГРО» про захист спадкових прав, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Єланський О.Г. звернувся до суду з позовом до Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, треті особи: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко Марина Григорівна, Селянське (Фермерське) господарство «УКРВЕСТАГРО» про захист спадкових прав, в якому просить: в порядку успадкування за законом визнати за ОСОБА_1 право Засновника та кінцевого бенефіціарного власника (з правом повного бенефіціарного володіння) Селянського (фермерського) господарства «УКРВЕСТАГРО», ЄДРПОУ 24246674. Визнати за Селянським (фермерським) господарством «УКРВЕСТАГРО»,ЄДРПОУ 24246674 право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 26,1 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0315. Вобґрунтування позовузазначив,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померчоловік позивачки- ОСОБА_2 ,що підтверджуєтьсясвідоцтвом просмерть серія НОМЕР_1 . Спадкоємцем майна покійного, а саме спадкоємцем І черги за законом, згідно ст. 1261 ЦК України являється ОСОБА_1 . За життя, спадкодавець ОСОБА_2 набув право постійного користування землею, згідно Державного акту серії ДП ПК №49, виданого 03.05.1995 року на підставі рішення Покровської районної ради Покровського району Дніпропетровської області №33-4/ХХІІ від 03.05.1995 року, площа земельної ділянки 26,1 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0315. 01.07.1996 року ОСОБА_2 було створено Селянське (фермерське) господарство «УКРВЕСТАГРО», код ЄДРПОУ 24246674. Після смерті ОСОБА_2 СФГ «УКРВЕСТАГРО» продовжує діяти, вести господарську діяльність, безпосередньо використовуючи земельну ділянку за її цільовим призначенням. Позивачці ОСОБА_1 приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування землею та на СФГ «УКРВЕСТАГРО» як на цілісний майновий комплекс, в зв`язку з чим, позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом. Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Єланський О.Г. позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Представник відповідача Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області - Чичикало О.О. надала до суду додаткові пояснення, в яких позов не визнає та заперечує проти його задоволення. Третя особа: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко Марина Григорівна просить розгляд справи провести у її відсутність. Представник третьої особи СФГ «УКРВЕСТАГРО» в судове засідання не з`явивився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не надав. Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Судом встановлено, що відповідно до копії Державного акту на право постійного користування землею серії ДП від 03 травня 1995 року та копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.12.2022 року, ОСОБА_2 на підставі рішення Покровської районної Ради народних депутатів Покровського району Дніпропетровської області № 33-4/ХХІІ надано право на постійне користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1224287800:01:001:0315, площею 26,1 га, що розташована на території Орлівської сільської ради та призначена для організації фермерського господарства (а.с. 6-8). Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 701318 та копії статуту Селянського (фермерського) господарства «УКРВЕСТАГРО». Реєстрація юридичної особи відбулась 01.07.1996 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1211120 0000 000187 (а.с. 10-14). Згідно копії інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_2 (а.с. 15). Так, згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 13.10.2018 року, що видане Управлінням запису актів громадянського стану Адміністрації м. Сургута Ханти-Мансійського автономного округу Югри, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб 13.10.2018 року (а.с.5). Згідно копії паспорта серія НОМЕР_3 , що виданий 20.03.1997 року Куп`янським МРВУМВС України в Харківській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянкою України (а.с. 16-17). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.10.2020 року, виданого відділом запису актів громадянського стану адміністрації міста Нефтеюганськ Ханти-Мансійського автономного округу Югри, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.4). Як вбачається з копії спадкової справи майна померлого № 28/2021 ОСОБА_2 за своє життя заповіту не склав. 02.02.2021 року ОСОБА_1 було подано заяву прийняття спадщини. Відповідно до заяви про прийняття спадщини, крім ОСОБА_1 спадкоємцями за законом згідно ст. 1261 ЦК України являються діти померлого ОСОБА_2 : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 49- 61). Як вбачається з матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилися від прийняття спадщини та не заперечують щодо отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 (а.с. 56). 26.12.2022 року приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г., ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 громадянина російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надано документи, які передбачені п.4.12, 4.15 розділу 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України на спадкове майно, зокрема установчі документи селянського (фермерського) господарства «УКРВЕСТАГРО». Згідно інформації, яка міститься в ДРЮОФОП та ГФ складений капітал СФГ «УКРВЕСТАГРО» не сформований (а.с.9). Відповідно до положень ст.ст. 1216-1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України. Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України). Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Враховуючи положення статті 1218 ЦК України право постійного користування землею, яке мав на день смерті чоловік позивачки, успадковується за законом. Так, відповідно до п.23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якою встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами загального провадження. З огляду на те, що позивачка не має можливості реалізувати своє право на спадкування права засновника та кінцевого бенефіціарного власника СФГ «УКРВЕСТАГРО» та спадкування права постійного користування земельною ділянкою у позасудовому порядку, то її право підлягає судовому захисту. Так, судом достовірно встановлено, що позивачка прийняла спадщину в установленому законом порядку після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя ОСОБА_2 був засновником Селянського (фермерського) господарства «УКРВЕСТАГРО» та набув право постійного користування землею площею 26,1 га для ведення фермерського господарства. Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2020 року між Селянським (фермерським) господарством «УКРВЕСТАГРО», в особі голови Забудько О.З., який діє на підставі статуту, з однієї сторони, і Приватним сільськогосподарським підприємством «Копичай, в особі директора Копичай Олександра Миколайовича, що діє на підставі статуту, з іншої сторони, уклали договір про надання послуг, згідно п.1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника у період з 2020 року по 2025 рік включно надавати послуги з виконання польових робіт, пов`язаних з обробітком грунту і посівів сільськогосподарських культур, догляд та збирання вирощеної продукції, визначені цим Договором. Відповідно до п. 5.1. договору: строк (термін) надання послуг до 31.12.2025 року. Згідно п. 5.2 договору: місце надання послуг є місце розташування земельної ділянки площею 26,1 га, кадастровий номер № 1224287800:01:001:0315, яка перебуває у постійному користуванні для ведення селянського (фермерського) господарства та розташована на території Орлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області. Отже, після смерті ОСОБА_2 СФГ «УКРВЕСТАГРО» продовжує діяти, вести господарську діяльність, безпосередньо використовуючи земельну ділянку за її цільовим призначенням. Суд звертає увагу, що в даних конкретних правовідносинах спадкування ОСОБА_1 права засновника Селянського (фермерського) господарства «УКРВЕСТАГРО» та визнання за Селянським (фермерським) господарством «УКРВЕСТАГРО» права постійного користування земельною ділянкою 26,1 га - є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, оскільки існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Правове регулювання діяльності селянських (фермерських господарств) суттєво змінилося порівняно з часом, коли ОСОБА_2 заснував СФГ «УКРВЕСТАГРО». Відповідно до ч.2ст.4 ЗК 1990 рокуприпинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями27і28цьогоКодексу. Статтями27,28 ЗК 1990 рокуне передбачено в якості підстави для припинення права користування смерть особи - користувача земельної ділянки. Отже, у чинному на час видання державного акта на право постійного користування земельною ділянкоюЗемельному кодексіне було передбачено такої підстави для припинення права постійного користування як смерть користувача, також така підстава не передбачена ні статтею 140, ні статтею 141 діючого з 01.01.2002року ЗК України 2001 року. Окрім того, ч. 1ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» № 973-IV від 19.06.2003 рокувстановлює, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. В роз`ясненнях, що містяться в п.9Постанови №20 від 22.12.1995 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права. У п. 6постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику справах про спадкування»зазначено, що у порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). Відповідно до ч.2ст.407 ЦК Українита ч.2ст.102-1 ЗК Україниправо користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може відчужуватись і передаватись в порядку спадкування. Крім того, відповідно до ч.1ст.14 Закону України «Про фермерське господарство»фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Згідно п. 62, 63 Постанови: Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина першастатті 20 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина першастатті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина першастатті 23 того ж Закону). У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі. На час виникнення спірних правовідносин діявЗакон України «Про господарські товариства», який у статті 55 передбачав, що у зв`язку зі смертю громадянина-учасника товариства, спадкоємці мали переважне право вступу до цього товариства. У разі відмови спадкоємця від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього спадкоємця йому видавалася у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, і вартість якої визначалася на день смерті учасника. Засновником Селянського (фермерського) господарства «УКРВЕСТАГРО» ОСОБА_2 не створювався статутний (складений) капітал. Позивачка ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , засновника СФГ «УКРВЕСТАГРО». Оскільки, позивачка не відмовлялася від вступу до Селянського (фермерського) господарства «УКРВЕСТАГРО», як і їй не відмовляло у цьому останнє, то визнання за позивачкою в порядку спадкування після смерті чоловіка прав засновника СФГ «УКРВЕСТАГРО» є ефективним способом захисту її прав як спадкоємниці засновника. З огляду на стан відповідного законодавства на момент смерті засновника Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи заЗаконом України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року(далі - Закон № 2009-XII; тут і далі - у редакції, чинній на час створення СФГ «УКРВЕСТАГРО») право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення такого господарства його засновник, перейшло до цього господарства, а тому не припинилося через смерть засновника та не може бути успадкованим спадкоємцями останнього (п. 16 Постанови). У п. 18-18.4 Постанови зазначено, зокрема, що на час надання засновнику права постійного користування спірною земельною ділянкою діяв ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, який у відповідній редакції передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою: Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина другастатті 7 зазначеного кодексу(у редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки засновникові)). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року). Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (частина першастатті 50 вказаного кодексу). Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (пункт 1 частини п`ятої статті 7 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року). Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року). Передбаченізакономособливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина першастатті 2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство. Ураховуючи наведене, з моменту створення СФГ «УКРВЕСТАГРО» відбулася фактична заміна постійного землекористувача ОСОБА_2 , і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства «УКРВЕСТАГРО» з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно, як суб`єкт підприємницької діяльності, могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року (пункти 23-29) й ухвалі від 13 листопада 2019 року (пункти 17-18) у справі № 275/82/18, а також у постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (пункти 6.24-6.29) щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновникові. 01 січня 2002 року набрав чинностіЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другійстатті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону. Проте, 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 рокущодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційноюстаттю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній термін «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаногорішення). Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який заЗК України від 25 жовтня 2001 рокуне є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518)). Тому право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника ОСОБА_2 перейшло до СФГ «УКРВЕСТАГРО», не припинилося ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника. Зазначене цілком відповідає висновкам п.26 Постанови. Суд не приймає уваги доводи представника відповідача, що ОСОБА_2 за життя фактично відмовився від свого права здійснювати підприємницьку діяльність у формі ведення фермерського господарства не території України, оскільки відповідачем не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження вказаних обставин, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях. З огляду на викладене, зважаючи на те, що позивачка відповідно дозаконууспадкувала права, які за життя належали спадкодавцю, визнання права засновника та кінцевого бенефіціарного власника СФГ «УКРВЕСТАГРО» в порядку спадкування зазакономта визнання за СФГ «УКРВЕСТАГРО» права постійного користування земельною ділянкою відповідає положенням чинного законодавства України, тому заявлені нею вимоги підлягають задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,7,22,23,27,28 ЗК України 1990 року, ст.ст.92,102-1,140-142 ЗК України 2001 року, ст.ст.16, ч. 2 ст.407,1216 -1218,1225,1236,1261,1266,1268,1270 ЦК України, ч. 1ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», керуючись ст.ст.4,12,76,81,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, треті особи: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко Марина Григорівна, Селянське (Фермерське) господарство «УКРВЕСТАГРО» про захист спадкових прав - задовольнити. В порядку успадкування за Законом визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 право Засновника та кінцевого бенефіціарного власника (з правом повного бенефіціарного володіння) Селянського (фермерського) господарства «УКРВЕСТАГРО», ЄДРПОУ 24246674. Визнати за Селянським (фермерським) господарством «УКРВЕСТАГРО»,ЄДРПОУ 24246674 право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 26,1 га, кадастровий номер 1224287800:01:001:0315. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 11 січня 2024 року.

Суддя: О.В. Редько

05.01.2024