Рішення

від 28.12.2023 по справі 727/12744/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/12744/23

Провадження № 2/727/2183/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Слободян Г.М.

секретар судового засідання Костенюк О.І.

розглянувши, у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), інтереси якого представляє адвокат Якобишена Тетяна Дмитрівна, місце знаходження: м. Чернівці вул.. Героїв Майдану, 38/5, електронний кабінет в ЄСІТС РОНКПП: 2801706962) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 РОНКПП: НОМЕР_2 ); третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору на стороні позивача - служба у справах дітей Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (код ЄДРПОУ: 4399038 місце знаходження: вул.. Лялевича, 2 Житомирського району Житомирської області) про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору на стороні позивача - служба у справах дітей Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, про позбавлення батьківських прав. Позов мотивує тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 з 19 березня 2021 року. Стверджує, що до реєстрації шлюбу під час фактичних шлюбних стосунків у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що сімейне життя з відповідачкою у них не склалося, у зв`язку з чим рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17.03.2022 року вказаний шлюб було розірвано. Вказує, що надалі заочним рішенням Шевченківського районного суду від 14.03.2023 року задоволено його позов про стягнення з відповідачки на його користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , однак, ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про скасування заочного рішення та рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.07.2023 року вирішено стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина, щомісячно 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, заробітку (доходу) відповідача. Посилається на те, що фактичні шлюбні стосунки між подружжям припинено з вересня-жовтня 2021 року та з моменту припинення фактичних шлюбних стосунків ОСОБА_4 не турбується про сина, не цікавиться його життям та станом здоров`я та взагалі не приймає участі в житті їхнього сина. Позивач стверджує, що його колишня дружина жодного разу з власної ініціативи не навідувалася до сина, не вітає з святами (за виключенням одного разу на день народження), не несе жодних витрат на утримання сина, крім того він ніколи не перешкоджав їхньому спілкуванню.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує також тим, що вихованням, розвитком та забезпеченням благополуччя їхнього сина ОСОБА_5 займається виключно він, беручи активну участь у житті дитини. Крім того, стверджує, що разом з ним проживає син відповідачки ОСОБА_4 від першого шлюбу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначає також, що не зважаючи, що ОСОБА_6 є його пасинком, він вважає його за свого сина, а останній самостійно обрав місце проживання саме з ним, а не з матір`ю. Вказує, що в дітей наявні всі умови для комфортного життя разом з ним, оскільки в житловому будинку в якому вони проживають для дітей облаштовано місце для сну, навчання та ігор. Позивач вважає, що відповідачка свідомо самоусунулася від виховання обох дітей. Зазначає також, що зважаючи на те, що мати дитини проживатиме за межами території України, а дитини навчатиметься на території України, сторони домилися, що батько одноособово виховуватиме та утримуватиме сина до досягнення ним повноліття. Крім того, стверджує, що відповідачка не заперечує щодо позбавлення ії батьківських прав щодо обох дітей. Позивач зазначає, що він має намір звернутися до суду також з позовом про позбавлення батьківських прав відповідачки щодо ОСОБА_6 .

Враховуючи викладене, просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , по відношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також стягнути з відповідачки на його користь понесені судові витрати.

Рух по справі та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.11.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак його представником, адвокатом Якобишеною Т.Д. до суду скеровано заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності її довірителя. Просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; не заперечують проти ухвалення рішення в підготовчому засіданні, у зв`язку з визнанням відповідачкою позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак скерувала до суду клопотання про визнання позовних вимог у повному обсязі. Розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Представник, третьої особи що не заявляє самостійних вимог відносно предмету спору на стороні позивача - службиу справах дітей Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи; відомостей про поважність неявки до суду не надав.

Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи не здійснювалося.

Досліджені судом докази та застосовані норми права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із ОСОБА_7 перебували в шлюбі зареєстрованому 19.03.2021 року Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №312, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.15).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 15.09.2021 року, вбачається, що під час фактичних шлюбних стосунків у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №932 (а.с.16).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 березня 2022 року шлюб ОСОБА_1 із ОСОБА_7 розірвано (а.с.17).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.07.2023 року вирішено стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 щомісячно 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 11 січня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.18-19).

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 11.12.2023 року встановлено, що в ОСОБА_4 від першого шлюбу є син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.21).

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб №1133 від 05.07.2023 року, ОСОБА_1 із дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживають без реєстрації по АДРЕСА_2 (а.с.22).

На підтвердження того, що ОСОБА_6 проживає з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надано нотаріально посвідчену заяву від 03.03.2023 року, зареєстрованої в реєстрі за №693, відповідно до якої вказано, що нагляд та фактичний догляд за ОСОБА_8 під час його перебування та проживання на території України, а також за її межами буде здійснювати ОСОБА_1 (а.с.23).

Як вбачається з пояснень ОСОБА_6 , він самостійно обрав місце проживання з ОСОБА_1 , якого вважає батьком. Зазначає, що стосунки з матір`ю в нього погані, оскільки під час спільного проживання вона не доглядала за ним з братом, систематично вживала спиртні напої та вчиняла сварки. Вказує на те, що на даний час матір не цікавиться його життям та не бере ніякої участі в його вихованні (а.с.25).

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №345597716 від 07.09.2023 року, підтверджується те, що житловий будинок загальною площею 85,1 кв.м, житловою площею 52,6 кв.м по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.09.2021 року (а.с.26).

Відповідно до довідки №8 від 16.03.2023 року, позивач разом з синами проживали без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , тобто ОСОБА_1 фактично проживав спільно із дітьми без реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_5 . Зі слів співвласника квартири мати дітей ОСОБА_2 спільно з дітьми не проживає. Її місцезнаходження не відоме (а.с.27). Дана інформація також підтверджується актом №1 про проживання особи не за місцем реєстрації (проживання без реєстрації) від 15.03.2023 року (а.с.28).

Станом на сьогоднішній день ОСОБА_3 переведено на навчання до Романівського ліцею №!, що підтверджується довідкою №403 від 31.07.2023 року (а.с.29).

Відповідно до довідки №01-23/599 від 13.11.2023 року вказано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається в 4-Г класі Романівського ліцею №1 з 01 вересня 2023 р. За час навчання дитини в навчальному закладі зв`язок з класоводом хлопчика підтримує батько ОСОБА_1 . Участі у навчанні та шкільному житті дитини мама не бере (а.с.30).

З характеристики від 11.01.2022 року та характеристики від 17.03.2023 року встановлено, що ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 , із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере, з класним керівником на зв`язок не виходила, на батьківські збори не з`являлася. (а.с.31-32), наведене також підтверджується довідкою №06-03/26 від 12.01.2022 року виданою Чернівецьким ліцеєм №19 ім. О. Кобилянської відповідно до якої вказано, що мати учня 3-Г класу ОСОБА_3 - ОСОБА_10 за час навчання у ліцеї її сина не відвідувала батьківські збори та інші заходи, не брала участі в навчанні та вихованні дитини (а.с.33).

Згідно характеристика №1/12-130 від 16.03.2023 року, виданої Чернівецьким вищим професійним училищем радіоелектроніки, ОСОБА_6 навчається в Чернівецькому вищому професійному училищі радіоелектроніки за професією «Фотограф» (фотороботи); оператор поштового зв`язку. ОСОБА_6 спокійний, врівноважений, вихований, творчий. Батько - ОСОБА_1 регулярно цікавиться життям сина, телефонує та приходить в училище за необхідності. Мати - ОСОБА_10 не цікавиться сином, на зв`язок не виходила (а.с.34).

03.03.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір між батьками щодо здійснення виховання та визначення місця проживання дитини відповідно до п. 1.3 якого вказано, що місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьки визначили фактичне місце проживання батька. Зважаючи на те, що мати дитини проживатиме за межами території України, а дитини навчатиметься на території України, сторони домилися, що батько одноособово виховуватиме та утримуватиме сина до досягнення ним повноліття. Пунктом 1.4 Договору визначено, що мати повністю відмовляється від виховання сина та надає право самостійно виховувати сина батькові (а.с.35).

З довідок ГУ ПФУ в Чернівецькій області № 419, 420 від 06 липня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує щомісячно доходи у вигляді пенсії - 13890 грн. щомісяця (а.с.36-37).

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку у лікаря психіатра, що підтверджується довідкою ЧОПЛ від 06.07.2023 р. (а.с.38), не перебуває на обліку в лікаря нарколога, що доводиться довідкою №1506 від 06.07.2023 р. (а.с.39) та не притягувався до кримінальної відповідальності станом на 04.09.2023 р., що підтверджується довідкою МВС України ВР-001399321 (а.с.40).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 16.10.2023 року вказано, що в ході обстеження встановлено, що батько самостійно виховує дітей, мати дітей проживає в м. Чернівці, не приймає участі у вихованні дітей (а.с.41).

Висновком органу опіки і піклування виконавчого комітету Романівської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 прийнято рішення про доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно пї дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.42).

Рішенням виконавчого комітету Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області №220 від 27.10.2023 року вирішено затвердити висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.43).

Згідно нотаріально засвідченої заяви від 20.10.2023 року ОСОБА_2 не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав щодо дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.44).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері і батька дитини, ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У відповідності до позиції Верховного Суду України, викладеною у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав (постанова Верховного суду від 26.01.2022 року у справі № 203/3505/19).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Суд вважає, що посилання позивача на те, що відповідачка жодним чином не приймає участі у вихованні свого сина та нехтує своїми батьківськими обов`язками знайшло своє підтвердження в судовому засіданні під час дослідження об`єктивних та переконливих доказів наявних у матеріалах справи.

Досліджені у судовому засіданні докази підтверджують посилання позивача на те, що відповідачка не бажає приймати участі у вихованні сина та ухиляється від виконання батьківських обов`язків, про що, в тому числі свідчить визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову.

На переконання суду позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 не зашкодить інтересам дитини, його подальшому вихованню та утриманню.

Однак, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи міститься достатньо доказів, які свідчать про умисне ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_3 , її небажання брати участі у житті та розвитку дитини, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1073,60 грн. судових витрат, понесених позивачем при сплаті судового бору, документально підтверджено платіжною інструкцією №14337879 від 28.11.2023 року (а.с.2).

На підставі та керуючись ст.19, 121, 150, 164 СК України, ст.12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 264, 265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України,

ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 РОНКПП: НОМЕР_2 ) батьківських прав по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 РОНКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), сплачений судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., документально підтвердженого квитанцією від 28.11. 2023 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 05.01.2024 року.

Суддя Слободян Г.М.