Ухвала

від 10.01.2024 по справі 607/24453/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/24453/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/817/5/24 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючої - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника обслуговуючого кооперативу «Вінд» - ОСОБА_7

представника Тернопільської міської ради - ОСОБА_8

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Тернополі матеріалисудового провадженняза апеляційноюскаргою прокурораТернопільської окружноїпрокуратури на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 грудня 2023 року про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у рамках кримінального провадженні внесеного до ЄРДР за № 12019210010003126 від 25.10.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.2 ст.197-1 КК України, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, площею 0,4060 га, що вулиці Урожайна,15 в м. Тернополі, власником якої є Тернопільська міська рада (ЄДРПОУ:34334305).

В апеляційній скарзі прокурор просить вказану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, площею 0,4060 га, що вулиці Урожайна,15 в м. Тернополі, власником якої є Тернопільська міська рада (ЄДРПОУ:34334305), шляхом заборони здійснення відчуження вказаної земельної ділянки та будь-яких реєстраційних дій.

Вважає зазначену ухвалу протиправною та необґрунтованою, а накладення арешту є необхідним, оскільки вказана земельна ділянка є речовим доказом, а оскільки на ній знаходяться спарені житлові будинки, то існує загроза оформлення правовстановлюючих документів кожним із власників збудованих на ній споруд, що призведе до порушення цілісності речового доказу.

Крім того вказує, що строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні не закінчувався, у зв`язку із воєнним станом.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу і, з мотивів викладених у ній, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно, представників, які вважають рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляцію такою, що задоволенню не підлягає, дослідивши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона не відповідає вказаним вимогам, у зв`язку із чим підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Апеляційний суд, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, вважає помилковим висновок слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно з підстав, що таке ним було подано до слідчого судді поза межами строків досудового розслідування, а тому прийшов до висновку, що воно є необґрунтованим.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що на адресу Тернопільської місцевої прокуратури 18.09.2019 року надійшло звернення ОСОБА_9 про те, що службові особи Тернопільської міської ради, зловживаючи службовим становищем, виділили земельну ділянку під будівництво.

За вказаним фактом 25.10.2019 року було внесено відомості до ЄРДР за №12019210010003126 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.364 КК України.

Крім того, в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019210010003126 від 25.10.2019 року, шляхом опрацювання наявної інформації, а також опрацювання даних земельного кадастру на території земельної ділянки, що знаходиться в прибережній захисній смузі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано 12 спарених житлових будинків зі стоянками для автомобілів та гаражами для них, однак вказана забудова вийшла за межі даної земельної ділянки, у зв`язку із чим 14.05.2020 року також було внесено відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч.2 ст.197-1 КК України.

Зазначені кримінальні провадження 15.05.2020 року об`єднані в одне під №12019210010003126.

У вказаному кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру.

Як вбачається з долученої прокурором ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 21 березня 2022 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019210010003126 від 25.10.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.364, ч.2 ст.197-1 КК України продовжено на шість місяців.

12грудня 2023року прокурорТернопільської окружноїпрокуратури ОСОБА_10 звернувся ізклопотанням дослідчого суддіпро накладенняарешту наземельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, площею 0,4060 га, що по вулиці Урожайна,15 в м. Тернополі з метою збереження речового доказу.

Відмовляючи у задоволенні цього клопотання прокурора, слідчий суддя своє рішення мотивував, у тому числі тим, що воно подано до слідчого судді поза межами строків досудового розслідування, а тому є необґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст.219 КПК України (в редакції, яка діяла на час подання клопотання), строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить:

1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Строк досудового розслідування, передбачений частиною другою цієї статті, не обчислюється у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 437-439 чи частиною першою статті 442 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, ч.8 ст.615 КПК України (в редакції, яка діяла на час подання клопотання), передбачено, що у кримінальних провадженнях, в яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та на дату введення воєнного стану жодній особі не повідомлено про підозру, строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загальних строків, передбачених частиною другою статті 219 цього Кодексу.

Отже, враховуючи те, що у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру з часу внесення відомостей до ЄРДР, в силу вимог ч.8 ст.615 КПК України, строк досудового розслідування на час звернення прокурора до слідчого судді із клопотання про арешт майна у цьому провадженні не завершився, а тому висновку слідчого судді про це є хибними.

Тому, ухвала слідчого судді підлягає безумовному скасуванню, через допущені порушення положень КПК України. При цьому, колегія суддів вважає необхідним розглянути по суті клопотання слідчого та надати йому оцінку щодо обґрунтованості та необхідності арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку.

Cавданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Мотивуючи необхідність задоволення клопотання слідчого, апеляційний суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, прокурор звернувся із клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, площею 0,4060 га, що по вулиці Урожайна,15 в м. Тернополі, власником якої є Тернопільська міська рада (ЄДРПОУ:34334305), шляхом заборони здійснення відчуження вказаної земельної ділянки та будь-яких реєстраційних дій, мотивуючи тим, що вказана земельна ділянка має значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.

Відповідно доч.2ст.171КПК Україниу клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено:підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна;перелік івиди майна,що належитьарештувати;документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном;розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Приймаючи рішення про відмову у накладенні заборони Тернопільській міській раді здійснення відчуження вказаної земельної ділянки та будь-яких реєстраційних дій щодо неї, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя своє рішення також мотивував виключно тим, що клопотання прокурора в цій частині є необґрунтоване.

Такі висновки слідчого судді колегія суддів вважає суперечливими, які не ґрунтуються на матеріалах провадження та встановлених в ході судового розгляду даних.

Так, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що має місце у даному випадку.

Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Апеляційний суд зазначає, що під заходами забезпечення кримінального провадження є передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Звертаючись із клопотанням до слідчого судді, прокурор, як на підставу необхідності накладення арешту на майно, вказував на те, що майно земельна ділянка, відповідає критеріям ст.98 КПК України, має значення речових доказів у кримінальному провадженні, розпочатому за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.2 ст.197-1 КК України.

Як зазначив прокурор у клопотанні, в ході досудового розслідування встановлено, що Тернопільський міський голова видав рішення, яким дозволив суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_11 скласти проект землеустрою щодо відведення під реконструкцію лодочної станції в прибережній захисній смузі земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0, 4060 га. На підставі цього рішення Тернопільський міський голова уклав із СПД ОСОБА_11 договір оренди вказаної земельної ділянки, не дивлячись на те, що вона розташована в охоронній 50 метровій смузі, тобто уздовж урізу води р.Серет в межах Тернопільського ставу, що Верховною Радою України, Водним та Земельним кодексами заборонено. Наслідком вказаних рішень стала незаконна забудова прибережної захисної смуги 12 спареними житловими будинками із стоянками для автомобілів та гаражами для них, що законодавством України заборонено.

Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області проведеною перевіркою встановлено, що розташована за адресою: вул. Урожайна, 15 в м.Тернополі земельна ділянка площею 0, 4060 га із кадастровим номером 6110100000:01:004:0060 знаходиться саме в цих, визначених 25.04.2004 року Тернопільською міською радою межах прибережної захисної смуги.

В обґрунтування таких доводів клопотання прокурором долучено відомості Держгеокадастру у Тернопільській області (а.п.11-12); рішення десятої сесії №4/10/134 від 25 березня 2004 року (а.п.15); рішення вісімнадцятої сесії Тернопільської міської ради від 03 березня 200 року №4/18/97 (а.п.16); договір оренди землі від 17 березня 2006 року (а.п.17-19).

Також, на підтвердження наведених у клопотанні обставин прокурором долучено постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 року, згідно якої визнано незаконним та скасовано рішення сесії Тернопільської міської ради від 02.02.2018 № 7/22/99 Про надання земельної ділянки площею 0,4060 га за адресою вул. Урожайна, 15 ОК Вінд, із змінами, внесеними рішенням від 16.03.2018 № 7/23/162, яким надано ОК Вінд (код ЄДРПОУ 38027043) в оренду терміном на 25 років земельну ділянку (кадастровий номер 6110100000:01:004:0060) площею 0,4060 га для обслуговування будівель та споруд лодочної станції за адресою вул. Урожайна, 15;

Визнано недійсним, укладений між Тернопільською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Вінд», (м. Тернопіль, вул. Урожайна, 15, код ЄДРПОУ 38027043) договір оренди землі від 30.05.2018, зареєстрований в книзі записів засвідчення факту реєстрації 25.06.2018 за № 6032;

Зобов`язано Обслуговуючий кооператив «Вінд» повернути Тернопільській територіальній громаді земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:01:004:0060, площею 0,4060 га, надану Тернопільською міською радою в оренду на підставі договору оренди землі від 30.05.2018, для обслуговування будівель та споруд лодочної станції за адресою вул. Урожайна, 15 в місті Тернополі;

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права Обслуговуючого кооператиу "Вінд" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, вчинену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 41996673 від 11.07.2018, запис про право №26983432.

Так, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, про що зазначено в ч. 11 ст. 170 КПК.

У клопотанні прокурора метою арешту майна зазначено п.1 ч.2 ст.170 КПК України - збереження речового доказу, зазначивши при цьому, що враховуючи наявність розташування на земельній ділянці спарених житлових будинків може спричинити порушення цілісності речового доказу у зв`язку із можливість оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку окремо кожним із власників збудованих на ній споруд.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч.2 ст. 170 Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

В даному випадку, з урахуванням кваліфікації злочинів, обставин провадження, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором надано достатьньо доказів того, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна призведе до втрати, знищення, відчуження майна, що завадить досягненню мети кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження, заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії провадження, лише вирішується питання про обґрунтованість підстав та мети накладення арешту на майно та не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки триває досудове розслідування, а відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, а підстави для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, на теперішній час відсутні.

Не вирішуючи питання про наявність в діях будь-яких осіб ознак вчинення кримінального правопорушення, дослідження матеріалів справи у сукупності із доводами клопотання прокурора, дають суду підстави для висновку, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, тому колегія суддів приходить до переконання про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підстав та мети необхідності арешту майна, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Слід зауважити, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Отже, апеляційним розглядом встановлено, що на даній стадії досудового розслідування існує необхідність арешту майна за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 4ст.173КПК Українивстановлено,що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

В даному випадку, дійшовши висновку про необхідність накладення арешту на майно зазначену у клопотанні земельну ділянку, колегія суддів, з урахуванням вимог ч.4 ст.173 КПК України, вважає, що її слід визначити у виді заборони здійснення відчуження земельної ділянки та будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної земельної ділянки, що на думку колегії суддів є найменш обтяжливим як для власника майна, так і для інших осіб та водночас достатнім для досягнення мети кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи усевищевикладене,колегія суддівприходить довисновку,що оскаржувануухвалу слідчогосудді,якою відмовленоу задоволенніклопотання прокурорау накладенніарешту наземельну ділянкуслід скасуватита постановитинову ухвалу,чим задовольнитиапеляційну скаргу прокурора.

На підставі наведено, керуючись ст.ст. 170-172, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурораТернопільської окружноїпрокуратури задовольнити.

Ухвалу слідчогосудді Тернопільськогоміськрайонного судуТернопільської областівід 15грудня 2023 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Тернопільськоїокружної прокуратури ОСОБА_6 про арештмайна урамках кримінальногопровадженні внесеногодо ЄРДРза №12019210010003126від 25.10.2019року заознаками кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.364,ч.2ст.197-1КК України, асаме наземельну ділянкуз кадастровимномером 6110100000:01:004:0060,площею 0,4060га,що вулиціУрожайна,15в м.Тернополі,власником якоїє Тернопільськаміська рада(ЄДРПОУ:34334305) задовольнити.

Накласти арешт на на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, площею 0,4060 га, що вулиці Урожайна,15 в м. Тернополі, власником якої є Тернопільська міська рада (ЄДРПОУ:34334305), шляхом заборони здійснення відчуження земельної ділянки та будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної земельної ділянки, з метою забезпечення збереження речового доказу.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді