Постанова

від 12.01.2024 по справі 911/3403/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2024 р. Справа№ 911/3403/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.11.2023 (повний текст складено 10.11.2023)

у справі № 910/3403/23 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс»

про видачу судового наказу,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «Київська ОЕПК», Компанія) звернулось до Господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосервіс» (далі - ТОВ «Екосервіс», Товариство) про стягнення 2 102,70 грн основної заборгованості.

Компанія посилається на невиконання Товариством обов`язку щодо оплати за поставлену електричну енергію згідно з договором №420016608 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії, укладеним шляхом підписання Товариством заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2018, на умовах комерційної пропозиції «Стандарт-1».

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви б/н від 09.11.2023 (вх. №2864/23 від 09.11.2023) ТОВ «Київська ОЕПК» про видачу судового наказу за вимогою до ТОВ «Екосервіс» про стягнення основної заборгованості у розмірі 2 102, 70 грн згідно з договором №420016608 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії, укладеним шляхом підписання боржником заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2018, на умовах комерційної пропозиції «Стандарт-1».

Суд зазначив, що заяву подано з порушеннями вимог ч. 1 ст. 150 ГПК України, а саме: заявник не додав до поданої заяви усіх достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, а саме надсилання (вручення) та отримання боржником платіжного документа, що є підставою для оплати поставленої електричної енергії та, як наслідок, існування заборгованості боржника у розмірі 2 102,70 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №420016608 від 01.01.2019, укладеним на умовах комерційної пропозиції «Стандарт-1» між Компанією та Товариством; заявник не зазначив у заяві відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2023, ТОВ «Київська ОЕПК» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою.

На думку скаржника, не відповідає дійсності твердження суду про те, що заявник не зазначив у заяві про наявність або відсутність у нього електронного кабінету. Так, згідно з відповіддю №376152 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС Компанія з 07.07.2023 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд та надає на підтвердження цього копію вказаної відповіді. Також скаржник зазначає, що згідно з витягом (прінт-скрін) з системи Електронний суд електронна адреса Компанії - kanc@koec.com.ua, яка і була зазначена у заяві про видачу судового наказу.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про ненадання ним доказів надсилання (вручення) та / або отримання боржником відповідного рахунку-фактури за спожиту електричну енергію за лютий 2023 року, а акт приймання-передачі не містить підпису боржника. Скаржник вважає, що наявність підписаних актів приймання-передавання електричної енергії не є визначальною умовою для здійснення розрахунків та визначення обсягів споживання. У таких висновках Компанія посилається на судові рішення у справах №№911/1282/20 та 910/10036/22.

Позиції учасників справи.

Від Товариства відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3403/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Компанії на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.11.2023 до надходження матеріалів справи №911/3403/23.

13.12.2023 матеріали справи №911/3403/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.11.2023 у справі №911/3403/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Суд встановив, що Компанія звернулась із заявою про видачу судового наказу, у якій не зазначено відомості про наявність або відсутність у неї (Компанії) електронного кабінету.

На підтвердження обставин, покладених в обґрунтування заяви, Компанія надала: договір про постачання електричної енергії споживачу (у редакції, що діє з 01.01.2019), положення комерційної пропозиції «Стандарт-1», заяву-приєднання ТОВ «Екосервіс» до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2018 на умовах комерційної пропозиції «Стандарт-1» між Компанією та Товариством, рахунок-фактуру за спожиту електричну енергію №5091704774 за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 2 102,70 грн, акт №А-5091704774 прийняття-передавання електричної енергії за лютий 2023 року від 28.02.2023 та інші документи.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ГПК України умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (ч. 2 ст. 41 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

За ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у ч. 1 цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що у заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо заяву подано в електронній формі через електронний кабінет до боржника, який має зареєстрований електронний кабінет, заявник в подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі (ч. 4 ст. 150 ГПК України).

Статтею 152 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:

1) заяву подано з порушеннями вимог ст. 150 цього Кодексу;

2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2-1) заяву подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його;

3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 цього Кодексу;

4) наявні обставини, зазначені у ч. 1 ст. 175 цього Кодексу;

5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою;

6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 3-6 цієї частини;

8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Суд встановив, що заявник не зазначив у заяві відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.

Компанія з такими висновками суду не погодилась з підстав, зазначених у апеляційній скарзі, які наведені вище за текстом цієї постанови.

Колегія суддів з огляду на доводи апеляційної скарги зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Пункт 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України імперативно визначає, що у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (абз. 2 ч. 5 ст. 6 ГПК України).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України).

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абз. 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України).

Якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей (абз. 4 ч. 8 ст. 6 ГПК України).

Таким чином, Компанія (заяву від імені якої підписала адвокат Андрієвська О.В.) звільнена від обов`язку зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету лише у випадку звернення із заявою через електронний кабінет в ЄСІТС.

Заявник подав заяву у паперовому вигляді і за текстом заяви відсутні відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.

Доводи скаржника про те, що адреса електронної пошти kanc@koec.com.ua є електронною адресою Компанії в ЄСІТС, а тому не відповідають дійсності твердження суду про те, що заявник не зазначив у заяві про наявність або відсутність у нього електронного кабінету, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що така адреса визначена самим заявником лише як «адреса електронної пошти» і ніяк інакше.

Надані Компанією з апеляційною скаргою докази наявності у неї електронного кабінету не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом в силу приписів ст. 269 ГПК України, оскільки вони не подавались до суду першої інстанції.

Так, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, Ї це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

В даному випадку скаржник не навів, а апеляційний суд не встановив таких причин.

Колегія суддів відзначає, що деякі докази датовані після прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, що у свою чергу взагалі унеможливлює їх прийняття апеляційним судом незалежно від причин їх неподання.

Наведеним спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги.

Також Компанія у апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про ненадання ним доказів надсилання (вручення) та / або отримання боржником відповідного рахунку-фактури за спожиту електричну енергію за лютий 2023 року, а акт приймання-передачі не містить підпису боржника.

Колегія суддів з огляду на ці доводи апеляційної скарги зазначає таке.

Згідно з п. 1.1 договору про постачання електричної енергії споживачу (у редакції, що діє з 01.01.2019) цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

За умовами п. 5.4 цього ж договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у т.ч. у разі її зміни.

Відповідно до п. 5.7 договору порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього договору. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим договором без отримання рахунку постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, споживач може ознайомитися на веб-сайті постачальника. Неотримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів.

Положеннями Комерційної пропозиції «Стандарт-1» (Додаток №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу) визначено такий порядок оплати: попередня оплата: 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період - повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду; Остаточний розрахунок: проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу споживання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.

Рахунок на попередню оплату надається постачальником споживачу до дати початку відповідного розрахункового періоду. Рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Заявник не надав із заявою про видачу судового наказу будь-яких доказів надсилання (вручення) та / або отримання боржником відповідного рахунку-фактури за спожиту електричну енергію за лютий 2023 року, після отримання якого з урахуванням положень договору про постачання електричної енергії та комерційної пропозиції «Стандарт-1» у боржника виникає обов`язок здійснити оплату поставленої заявником електричної енергії.

Крім того, акт №А-5091704774 від 28.02.2023 прийняття-передавання електричної енергії за лютий 2023 року підписаний лише заявником та не містить підпису боржника, тобто не є підписаним обома сторонами договору, а тому не може бути достатнім, належним та допустимим доказом купівлі-продажу електричної енергії у відповідний місяць постачання електричної енергії за договором №420016608, укладеним шляхом підписання боржником заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2018 на умовах комерційної пропозиції «Стандарт-1».

Наведене свідчить про правомірність висновків суду, з якими не погоджується скаржник.

Доводи апелянта з посиланням на судові рішення у справах №№911/1282/20 та 910/10036/22 про те, що наявність підписаних актів приймання-передавання електричної енергії не є визначальною умовою для здійснення розрахунків та визначення обсягів споживання, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути релевантними у справі, що розглядається, оскільки названі справи є справами позовного провадження. Водночас справа, що розглядається, є справою наказного провадження і в цьому випадку чинним процесуальним законодавством передбачено інші вимоги до заяви особи, яка з нею (заявою) звертається до суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.11.2023 у справі №910/3403/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 10.11.2023 у справі №910/3403/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №911/3403/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287- 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак