Постанова

від 12.12.2023 по справі 925/1237/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Справа№ 925/1237/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023, повний текст рішення складено 15.03.2023

у справі № 925/1237/22 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер"

до 1. ОСОБА_1

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік"

про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік", у якому просить суд:

- визнати недійсним правочин щодо внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістик": нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м); транспортного засобу (сідловий тягач - Е, марка DAF, модель ТЕ95ХF 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ); транспортного засобу (напівпричіп бортовий Е, марка KRONE SPD 27, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ); транспортного засобу (напівпричіп фургон Е, марка TRAILOR SYY3CP, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ), який оформлено актом приймання-передачі нерухомого майна, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" серія та номер: 1338, 1339 виданого 09.07.2021 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Махайловською А.А.;

- скасувати державну реєстрацію права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (номер запису про право власності 42969495) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м, з одночасним визнанням за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м, яке було зареєстровано за нею на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.1997 та договору дарування частини квартири від 12.07.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтановою Л.В., зареєстровано за №6553;

У позові позивач також просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" сплачений судовий збір у сумі 4 540,00 грн та 30 000,00 грн витрат за надання правничої допомоги.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22 позов задоволено повністю. Визнано недійсним правочин щодо внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістик": нерухомого майна; транспортного засобу; транспортного засобу; транспортного засобу, який оформлено актом приймання-передачі нерухомого майна, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" серія та номер: 1338, 1339 виданого 09.07.2021 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Махайловською А.А.; скасовано державну реєстрацію права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (номер запису про право власності 42969495) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на квартиру, загальною площею 70кв.м, з одночасним визнанням за ОСОБА_1 права власності на квартиру, загальною площею 70,2кв.м, яке було зареєстровано за нею на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.1997 та договору дарування частини квартири від 12.07.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтановою Л.В., зареєстровано за №6553; Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" 2270,00 грн судового збору; Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" 2270,00 грн судового збору.

Рішення мотивоване тим, що судом встановлено, що відповідачі є взаємопов`язаними особами, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. ОСОБА_1 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік", нерухоме та рухоме майно за оскаржуваним правочином ОСОБА_1 передала Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" як внесок до статутного капіталу, проте не втратила фактичного контролю щодо майна, оскільки одержала у власність корпоративні права товариства на суму свого вкладу та не втратила права приймати рішення щодо діяльності товариства. Після відчуження нерухомого та рухомого майна у ОСОБА_1 не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги існуючих кредиторів, зокрема й позивача, у відповідачки відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Сукупність встановлених судом обставин дає підстави для висновку про те, що вчинення відповідачами правочину щодо передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а правочин підлягає визнанню недійсним на підставі пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 статті Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом. Вчинення фраудаторного правочину унеможливило виконання зобов`язання боржника і завдає шкоди кредитору. Отже, вимогу про визнання вчиненого відповідачами правочину суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині. Спосіб захисту - відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" та визнання права власності за ОСОБА_1 , яка відчужила майно на підставі правочину, визнаного судом недійсним, є ефективним для захисту порушеного права чи інтересу у спірних правовідносинах, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м, з одночасним визнанням за ОСОБА_1 права власності на вказане майно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити ТОВ "Черкаси Транслогістик" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22; скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22 та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, не застосовуючи жодної спеціальної норми права, передбаченої в ЦК України, в даному випадку це приписи ст. 234 ЦК України, не дослідивши в повній мірі належні критерії, необхідні для дослідження в даному випадку, крізь призму яких суд мав розглядати правомірність вимог позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правочин на підставі якого було вчинено передачу нерухомого та рухомого майна одним із відповідачів до статутного капіталу іншого відповідача, є недійсним.

Також на думку скаржника, судом першої інстанції не досліджено, чи бажали сторони настання правових наслідків, обумовлених правочином; чи усі сторони договору проінформовані про його фіктивність і чи була вона взагалі, враховуючи відсутність доказів її існування в матеріалах справи; письмовим текстом правочину створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення, більш того, протокол установчих зборів від 06.07.2021 за № 1 та акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Черкаси Транслогістик" від 09.07.2021 не є договорами в розумінні норм ЦК України.

Скаржника вказує на те, що якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного правочину намагалась досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватись фіктивним, а відповідно носити ознаки фраудаторного правочину. Вчинені боржником правочини, а саме: протокол зборів про заснування ТОВ "Черкаси Транслогістик" та акт приймання-передачі, за своєю природою не є договорами, більше того., вони не вчинялись у межах справи про банкрутство та у період відкритого виконавчого провадження, про що свідчать матеріали справи.

Скаржник зазначає про те, що на виконання умов спірних правочинів відповідач у справі отримав обумовлені цими правочинами корпоративні права в статутному капіталі товариства, тому внаслідок укладення цих правочинів зменшення обсягу майнових активів боржника не відбулося, відповідно укладення правочинів не призвело до завдання шкоди кредиторам, а також до неплатоспроможності боржника.

Узагальнені доводи відповіді на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що до обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорюваний акт як фраудаторний, відноситься:

- момент вчинення правочину (після 30.06.2021, тобто після набрання законної сили рішенням суду у справі № 925/1278/20);

- контрагент з яким перший відповідач вчинив правочин;

- дії відповідача після вчинення правочину (вихід зі складу співзасновників ТОВ "Черкаси Транслогістик" задля недопущення звернення стягнення на частку корпоративних прав першого відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/1237/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 633,00 грн.

03.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист, до якого додано відповідні докази, а саме:

- оригінал платіжного документа на суму 633,00 грн про доплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22. Призначено справу № 925/1237/22 до розгляду у судовому засіданні 20.06.2023.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 відкладено розгляд справи № 925/1237/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 на 01.08.2023.

У судове засідання 01.08.2023 представники сторін не з`явились, у зв`язку із чим, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкладено розгляд справи № 925/1237/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 на 12.09.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 11.09.2023, для розгляду справи № 925/1237/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 прийнято справу № 925/1237/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

У судове засідання 12.09.2023 представники сторін не з`явились.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 відкладено розгляд справи № 925/1237/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 на 10.10.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 09.10.2023, для розгляду справи № 925/1237/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 прийнято справу № 925/1237/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г., а ухвалою від 10.10.2023 відкладено розгляд справи № 925/1237/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 на 14.11.2023.

У зв`язку із направленням судді Гаврилюка О.М. (головуючий) та суддів Ткаченка Б.О., Майданевича А.Г. (які входять до складу колегії суддів) для участі у підготовці суддів для підтримання кваліфікації на 2023 рік з 13.11.2023 по 17.11.2023, яка проводиться Національною школою суддів України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 перепризначено розгляд справи № 925/1237/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 на 12.12.2023.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, зміну складу колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 925/1237/22 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представники позивача та відповідачів у судове засідання не з`явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про стягнення 389 144,88 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.11.2020).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі № 925/1278/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 925/1278/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі № 925/1278/20 задоволено; рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі №925/1278/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволенні у повному обсязі та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" 389 144,88 грн збитків, 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 5 837,17 грн судового збору за подання позовної заяви та 8 755,76 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

28.07.2021 Господарським судом Черкаської області видано наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" 389 144,88 грн збитків, 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 5 837,17 грн судового збору за подання позовної заяви та 8 755,76 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу установчих зборів "Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" (далі - Товариство) №1 від 06.07.2021 (далі - протокол установчих зборів) учасниками (засновниками) Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято рішення про заснування "Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" (а.с. 68-69).

Учасники Товариства визначили частки вкладів учасників: розмір частки ОСОБА_2 50%, що становить 600 000,00 грн; розмір частки ОСОБА_1 50%, що становить 600 000,00 грн. Учасник Товариства ОСОБА_1 вносить до статутного капіталу Товариства в якості вкладу в установлений законом термін квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м, котра належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.1997 та договору дарування частини квартири від 12.07.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В. зареєстрованого в реєстрі за №6553, вклад якої до статутного капіталу оцінено в 400 000,00 грн; сідловий тягач - Е, марка DAF, модель ТЕ95ХF 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), вклад якого до статутного капіталу оцінено в 100 000,00 грн; напівпричіп бортовий Е, марка KRONE модель SPD 27, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ), вклад якого до статутного капіталу оцінено в 50 000,00 грн та напівпричіп фургон Е, марка TRAILOR SYY3CP, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_10 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , вклад якого до статутного капіталу оцінено в 50 000,00 грн (пункт 3 протоколу установчих зборів).

09.07.2021 між учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" ОСОБА_1 (учасник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" (Товариство) укладено акт приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" (далі - акт приймання-передачі). За умовами цього акту учасник передає, а Товариство приймає у власність як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м, котра належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.1997 та договору дарування частини квартири від 12.07.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В. зареєстрованого в реєстрі за №6553. Вартість майна за погодженням сторін, відповідно до протоколу установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" №1 від 06.06.2021 складає 400 000,00 грн; сідловий тягач - Е, марка DAF, модель ТЕ95ХF 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), вклад якого до статутного капіталу оцінено в 100 000,00 грн; напівпричіп бортовий Е, марка KRONE модель SPD 27, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ), вклад якого до статутного капіталу оцінено в 50 000,00 грн та напівпричіп фургон Е, марка TRAILOR SYY3CP, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_10 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . Вартість майна за погодженням сторін, відповідно до протоколу установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" №1 від 06.06.2021 складає 50 000,00 грн.

Загальна вартість майна, що передається у власність Товариства як внесок учасником своєї частки до статутного капіталу Товариства становить 600 000,00 грн (пункт 2 акту приймання-передачі).

Право власності на майно, визначене у пункті 1 акту переходить до Товариства в день підписання акту (пункт 3 акту приймання-передачі).

Право власності на нерухоме та рухоме майно підлягає відповідній державній реєстрації (пункт 5 акту приймання-передачі).

Акт приймання-передачі 14.07.2021 посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А.

14.07.2021 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіною-Богдановою К.О. були прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 59258114, відповідно до якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" було проведено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: вулиця Сумгаїтська, будинок 30, квартира 153, місто Черкаси.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 282496935 підставою для здійснення державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру є протокол установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" № 1 від 06.07.2021 та акт приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" від 09.07.2021.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. від 29.07.2021 відкрито виконавче провадження № 66328075 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 27.07.2021 у справі № 925/1278/20 про фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" 389 144,88 грн збитків, 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 5 837,17 грн судового збору за подання позовної заяви та 8 755,76 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

За доводами позивача, ОСОБА_1 , як відповідач у справі № 925/1278/20, здійснила відчуження майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік", співзасновником якого сама являється, чим унеможливила виконання рішення суду у справі № 925/1278/20, що свідчить про її недобросовісну поведінку та зловживання правами, оскільки вчинила оспорюваний правочин, який порушує майнові інтереси позивача як кредитора.

Предметом спору у справі є вимоги позивача про визнання недійсним правочину щодо внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістик": нерухомого та рухомого майна та скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістик" на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м, з одночасним визнанням за ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 Цивільного кодексу України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 Цивільного кодексу України.

За змістом частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Частинами 1-3 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.

Отже правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У цій справі позов про визнання недійсним правочину, який оформлено актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістик" подав кредитор, тобто особа, яка не була стороною оспорюваного правочину - заінтересована особа.

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину. Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який в свою чергу підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що двосторонній акт у правовідносинах між відповідачами свідчать про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цих двосторонніх правочинів на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому оскарження правочинів, оформлених актами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом.

Дії особи, які полягають у здійсненні свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Зазначена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.

Правочин, який укладений з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, є формою зловживання правом на укладання правочину та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору називають фраудаторними правочинами, натомість правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Фраудаторний правочин укладається боржником у період проведення виконавчого провадження з метою виведення свого майна з-під стягнення. (Пункт 51 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №755/17944/18 (провадження №61-17511св19) зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачі є взаємопов`язаними особами, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік", нерухоме та рухоме майно за оскаржуваним правочином ОСОБА_1 передала Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" як внесок до статутного капіталу, проте не втратила фактичного контролю щодо майна, оскільки одержала у власність корпоративні права товариства на суму свого вкладу та не втратила права приймати рішення щодо діяльності товариства;

Таким чином, в подальшому, після відчуження нерухомого та рухомого майна у ОСОБА_1 не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги існуючих кредиторів, зокрема й позивача, у відповідача відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи викладене, обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оспорюваний правочин не відповідає критерію розумності, який передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, тобто не мало на меті добросовісне виконання ОСОБА_1 зобов`язання перед позивачем, а фактично було спрямоване на уникнення від виконання зобов`язання, тобто, оскаржуваний позивачем правочин є фраудаторним, оскільки вчинений між пов`язаними особами у період настання у ОСОБА_1 зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер", натомість внаслідок вчинення оспорюваного правочину відповідачка відчужила майно, за рахунок якого стягувач міг задовольнити свої майнові вимоги. Отже, оспорюваний правочин вчинений на шкоду кредитору та порушує його майнові права.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду враховує те, що боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання зі сплати заборгованостей діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17).

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Таким чином в даному випадку, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вчинення відповідачами правочину щодо передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а правочин підлягає визнанню недійсним на підставі пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 статті Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, натомість вчинення фраудаторного правочину унеможливило виконання зобов`язання боржника і завдає шкоди кредитору.

Так, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Як вбачається з вказаної статті, позов про визнання права власності може заявити тільки власник, право власності якого оспорюється або не визнається. Позивач не має статусу власника майна, щоб заявляти відповідні позовні вимоги. Фактично позивач просить суд безпідставно визнати право власності за іншою фізичною особою. За результатами визнання недійсним правочину відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України застосовується двостороння реституція, а не "відновлення становища, яке існувало до порушення", як про це просить позивач. Двостороння реституція та "відновлення становища, яке існувало до порушення" не є тотожними поняттями. Разом з тим, враховуючи те, що жодного правочину позивач не оспорює (акт приймання-передачі - це не правочин), то вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, є необґрунтованою;

Статтею 392 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини у яких власник звертається з вимогою про визнання його права власності до іншої особи, яка таке право не визнає.

Правові наслідки недійсності правочину у вигляді реституції (повернення усього одержаного за правочином) та відшкодування збитків (компенсаційна реституція) встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України.

Оскільки законодавцем не передбачено конструкцію фраудаторного правочину в параграфі 2 глави 16 Цивільного кодексу України "Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону", колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що передбачений абзацом 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України правовий механізм (реституція) для правових наслідків фраудаторного правочину не застосовується, натомість належним способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Так, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а спосіб судового захисту у вигляді припинення та визнання речового права на нерухоме майно зумовлений встановленим законом порядком державної реєстрації набуття, зміни або припинення такого права на підставі рішення суду.

На переконання колегії суддів, вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

За змістом частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо, якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 цього ж Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Звернення позивача з позовом про визнання права власності за особою, яка відчужила майно за недійсним правочином, відповідає меті та цілям такого способу захисту як відновлення становища, що існувало до порушення, а також унеможливлює отримання особою, яка порушила право іншої особи, переваг від свої недобросовісної поведінки, а обраний позивачем спосіб захисту у вигляді припинення права власності за набувачем майна за недійсним правочином, а також визнання (відновлення) права власності на майно за особою, яка таке майно відчужила у сукупності мають наслідком відновлення становища, яке існувало до вчинення недійсного правочину.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що спосіб захисту - відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" та визнання права власності за ОСОБА_1 , яка відчужила майно на підставі правочину, визнаного судом недійсним, є ефективним для захисту порушеного права чи інтересу у спірних правовідносинах, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв.м, з одночасним визнанням за ОСОБА_1 права власності на вказане майно.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на момент вчинення правочину (після 30.06.2021, тобто після набрання законної сили рішенням суду у справі № 925/1278/20), те, що після відчуження нерухомого та рухомого майна у ОСОБА_1 не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги існуючих кредиторів, зокрема й позивача, у відповідача відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги про визнання недійсним вчиненого відповідачами правочину та обрання позивачем належного та ефективного способу захисту своїх прав, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22, відсутні.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти російської федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси Транслогістік" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/1237/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/1263/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 15.01.2024, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О. з 19.12.2023, та перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці по 12.01.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич