Постанова

від 21.12.2023 по справі 11/80

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2023 року м.Дніпро

Справа № 11/80 (912/696/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання: Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2023 (прийняте суддею Коваленко Н.М., повне судове рішення складено 28.06.2023) у справі № 11/80 (912/696/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт"

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

До господарського суду 20.04.2023 надійшла позовна заява ТОВ "Будекспорт" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області з вимогами: зобов`язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" (код ЄДР 24144324) шляхом виключення пені на суму податкового зобов`язання по сплаті орендної плати з юридичних осіб (код 18010600) в загальному розмірі 301 265,02 грн, нарахованої 30.12.2022.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2023 у цій справі, позовні вимоги задоволено повністю; зобов`язано Головне управління ДПС у Кіровоградській області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" шляхом виключення пені на суму податкового зобов`язання по сплаті орендної плати з юридичних осіб (код 18010600) в загальному розмірі 301 265,02 грн, нарахованої 30.12.2022.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2023 у справі № 11/80 (912/696/23), в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області в повному обсязі.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що матеріалами справи встановлено повне погашення позивачем 30.12.2022 податкового боргу за кодом платежу 18010600 в сумі 239125,62 гривень, заявленого Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, як поточна кредиторська заборгованість в межах справи про банкрутство ТОВ "Будекспорт" №11/80, цією ж датою в ІКП платника податків було нараховано пеню в сумі 301265,02 грн.

Згідно даних ІКС "Податковий блок" пеня в сумі 301265,02 грн нарахувалась на погашення податкової заборгованості, яка складалась із несплачених сум податкових зобов`язань, визначених платником у податкових деклараціях та несплачених сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом.

Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено опис нарахованої пені по прийнятим контролюючим органом податковим - повідомленням рішенням згідно даних ІКП ІКС "Податковий блок".

За доводами скаржника, пеня, яка є предметом спору у вказаному позовному провадженні, нарахована в інтегрованій картці ТОВ "Будекспорт", у зв`язку з погашенням поточної кредиторської заборгованості, яка обліковувалась в контролюючому органі, як податкова заборгованість товариства і складалась із несплачених сум податкових зобов`язань, визначених платником на підставі податкової декларації з плати за землю №9001183742 від 24.01.2012 та уточнюючої декларації №9069078039 від 06.11.2012, а також несплачених сум грошових зобов`язань визначених контролюючим органом згідно податкового повідомлення - рішення №001360153 від 20.07.2012, податкового, повідомлення - рішення №0000210153 від 15.02.2013, податкового повідомлення - рішення №0001561530 від 09.07.2013.

При цьому, податкове повідомлення-рішення від 20.07.2012 №0001360153 на збільшення суми грошового зобов`язання в сумі 156573,76 грн, в тому числі 21159,48 грн штрафні (фінансові) санкції, платником було оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України від 01.11.2012 №4549/0/61-12/10-2215 (7641/0/71-12/10-2215) платнику податків відмовлено у задоволенні скарги.

На переконання скаржника, податкові повідомлення - рішення №0000210153 від 15.02.2013, та №0001561530 від 09.07.2013 є узгодженими, оскільки не оскаржувались товариством в порядку визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, відповідно, податкове повідомлення - рішення від 20.07.2012 №0001360153 набуло статусу узгодженого за результатами адміністративного оскарження до контролюючого органу вищого рівня.

З урахуванням наведеного, апелянт вважає, що позовні вимоги щодо коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" шляхом виключення пені на суму податкового зобов`язання по сплаті орендної плати з юридичних осіб (код 18010600) в загальному розмірі 301265,02 грн є передчасними.

5.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, про відкриття апеляційного провадження повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2023 у справі № 11/80 (912/696/23); розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 21.12.2023 о 17:00 год.

Оскільки у судове засідання 21.12.2023 учасники справи не з`явились, вступна та резолютивна частини постанови не оголошувались.

7.Встановлені судом обставини справи.

Постановою від 16.10.2012 господарським судом визнано ТОВ "Будекспорт" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута ТОВ "Будекспорт" на дванадцять місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Белашова К.В.

Ухвалою від 13.11.2017 господарський суд, зокрема, призначив ліквідатором банкрута - ТОВ "Будекспорт" арбітражного керуючого Ніколаєнко Я.А.

Ухвалою від 29.06.2021 господарський суд заяву №б/н від 19.05.2021 ліквідатора, арбітражного керуючого Ніколаєнко Я.А. про дострокове припинення повноважень та клопотання №б/н від б/д комітету кредиторів задовольнив; припинив повноваження арбітражного керуючого Ніколаєнко Я.А. в якості ліквідатора ТОВ "Будекспорт"; призначив ліквідатором ТОВ "Будекспорт" арбітражного керуючого Христенка В.В.

До господарського суду 20.04.2023 надійшла позовна заява ТОВ "Будекспорт" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області з вимогами:

1. Відкрити провадження у справі з розгляду даної позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження.

2. Зобов`язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" (код ЄДР 24144324) шляхом виключення пені на суму податкового зобов`язання по сплаті орендної плати з юридичних осіб (код 18010600) в загальному розмірі 301 265,02 грн, нарахованої 30.12.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.12.2022 ТОВ "Будекспорт" податковий борг погашено в повному обсязі за кодом платежу 18010600 в сумі 239 125,62 грн. Цією ж датою в інтегрованій картці платника (надалі ІКП) ТОВ "Будекспорт" автоматично відбулося нарахування пені в загальному розмірі 301 265,02 грн, яке здійснено починаючи з 04.12.2012, тобто після 16.10.2012 - дати винесення Господарським судом Кіровоградської області постанови про визнання банкрутом ТОВ "Будекспорт" (код ЄДР 24144324) та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури. В задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Будекспорт" від 10.02.2023 №02-01/33/138 щодо здійснення коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки ТОВ "Будекспорт" (код ЄДР 24144324) шляхом виключення пені на суму податкового зобов`язання по сплаті орендної плати з юридичних осіб (код 18010600) в загальному розмірі 301 265,02 грн, нарахованої 30.12.2022 ГУ ДПС у Кіровоградській області відмовило (лист №10.03.2023 №1662/6/11-28-13-02-04).

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 року у справі №904/1448/20).

Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги ТОВ "Будекспорт" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про зобов`язання Головного управління ДПС у Кіровоградській області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт" шляхом виключення пені на суму податкового зобов`язання, які заявлені в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт".

Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним Кодексом України з процедур банкрутства, прийнятим відповідно до Закону України від 18.10.2018 року №2597-VІІІ та введеним в дію з 21.10.2019.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 року у справі №905/813/20).

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до частини 13 статті 30 Господарського процесуального кодексу України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника, тобто є справами виключної підсудності.

Отже, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 року у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 року у справі № 904/4455/19).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

Тобто, призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).

Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі Кодекс).

Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною 3 статті 7 Кодексу встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Законодавець визначив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справах №289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу (наведена правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №916/585/18 (916/1051/20).

Відповідно до частини 1 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, Кодекс України з процедур банкрутства розширив юрисдикційність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.

Системний аналіз змісту приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у сукупності із зазначеними нормами Господарського процесуального кодексу України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми Господарського процесуального кодексу України чи Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють винятків із цього правила.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що Кодекс України з процедур банкрутства у статті 7 розширив підсудність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом цієї норми критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.

Крім того, абзацом 4 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

За приписами Кодексу України з процедур банкрутства зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що за змістом пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю і у справах, якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, однак за умови, що вирішення такого спору вплине на майнові активи боржника, або на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем (державним органом) існують публічно-правові відносини, пов`язані з реалізацією відповідачем своїх владних повноважень.

Отже, відносини між сторонами є такими, що виникли з податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідача та їх реалізації.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений в постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19, з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог у межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 року у справі №905/2030/19 зазначила, що Кодексу України з процедур банкрутства та Господарський процесуальний кодекс України є нормативними актами рівної юридичної сили (кодексами). Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства та статтею 20 Господарського процесуального кодексу України повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше.

Велика Палата Верховного Суду послалася також на те, що з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства), на відміну від попереднього регулювання Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та іншими процесуальними кодексами України.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків - провадження у справі про банкрутство, підвідомчість спору, який виник після 21.10.2019 слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекспорт".

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 відступила від вказаних висновків у справі №905/2030/19 та зазначила наступне:

- "Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ".

- "Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з "майновими вимогами до боржника", а у статті 7 КУзПБ - про "всі майнові спори, стороною в яких є боржник".

При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції."

Зміст наведеної правової позиції свідчить про те, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори про зобов`язання податковий орган вчинити певні дії пов`язані із виконанням його повноважень відносяться до юрисдикції адміністративного суду.

ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі "Феррадзіні проти Італії" (Ferrazzini v. Italy), заява №44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини, які виникли у зв`язку із виконанням/не виконанням податковим органом своїх посадових обов`язків, напряму не пов`язані зі справою про банкрутство, а мають публічно-правовий характер та виникли у межах публічно-правового спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.07.2023 по справі №908/129/22 (908/1332/22), за якими спори, зокрема, мають публічно-правовий характер та виникли у межах публічно-правового спору, належать до юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів доходить до висновку про закриття провадження у справі, що розглядається, на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, дійшовши висновку про закриття провадження у справі, апеляційний господарський суд не має права давати оцінку нормам права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки вказані питання підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті судом адміністративної юрисдикції.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 278 Господарського процесуального кодексу, України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частиною 4 статті 278 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Частиною 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пункті 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалено з порушенням правил юрисдикції господарських судів та закрити провадження у справі.

При цьому суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачеві, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 231, 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2023 у справі № 11/80 (912/696/23) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2023 у справі № 11/80 (912/696/23) - скасувати.

Провадження у справі № 11/80 (912/696/23) закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 10.01.2024.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко