Ухвала

від 11.01.2024 по справі 32/507

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

11.01.2024р. Справа № 32/507

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора», с. Миколаївське

До: Приватного підприємця Ананьєвої О.В., м. Дніпро

Про: повернення майна та ін.

Суддя Васильєв О.Ю.

За участю секретаря судового засідання Помазан А.Р.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача (скаржника): Покотило Д.Ю. (адвокат);

Від ВДВС: Попруженко М.О. (представник)

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.06р. у справі №32/507 розірвано з 19.01.06р. договір оренди торгівельного обладнання №76/470 від 02.06.04р.; зобов`язано відповідача - Приватного підприємця Ананьєву О.В. на протязі 10 днів з часу набрання цього рішення чинності повернути позивачу - ТОВ «Сандора» холодильну шафу «INTER-501» (заводський № 122513, 2003 року випуску), яка була отримана за договором оренди торгівельного обладнання № 76/470 від 02.06.04 р. та стягнуто з відповідача - Приватного підприємця Ананьєвої О.В. на користь позивача - ТОВ «Сандора»: 1 500,00 грн. - штрафу за несвоєчасне повернення орендованого обладнання; 289,00 грн. - витрат на сплату держмита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.31.01.06р. на виконання рішення суду видані відповідні накази.

16.11.23р. на адресу суду від ФОП Ананьєвої О.В. (відповідач) надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою суду від 22.11.23р. цю скаргу та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

27.11.23р. на адресу суду від ФОП Ананьєвої О.В. надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії з виправленими недоліками. Скаржник поновити строк на подання скарги на бездіяльність начальника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Одеса) Овсюк Олени Андріївни; визнати незаконною бездіяльність начальника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Одеса) Овсюк Олени Андріївни щодо не зняття арешту з усього майна, в тому числі з нерухомого майна, що належить Ананьєвій Олені Вікторівні (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та скасувати заборону відчуження такого майна, що накладені в рамках завершеного та знищеного виконавчого провадження НОМЕР_2 з виконання судового наказу господарського суду Дніпропетровської області №32/507 від 31.01.06р. та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно майна; зобов`язати начальника Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М.Одеса) зняти арешт з усього майна, тому числі з нерухомого майна, що належить Ананьєвій Олені Вікторівні (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), та скасувати заборону відчуження такого майна, що накладені в рамках завершеного та знищеного виконавчого провадження 1941702 з виконання судового наказу господарського суду Дніпропетровської області Nє32/507 від 31.01.2006р.

Ухвалою суду від 01.12.23р. скаргу прийнято до розгляду та її розгляд призначено на 12.12.23р. Ухвалою суду від 12.12.23р. розгляд скарги відкладено на 26.12.23р.

Скаржником подано додаткові пояснення по скарзі та вказано на те, що виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №32/507 від 31.01.06р. знищено, оскільки строк зберігання його закінчився, що підтверджується листом Соборного ВДВС у м. Дніпро. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» всі строки на повторне пред`явлення виконавчих документів завершились. Наявність протягом тривалого часу (16 років - 12.12.2007 року завершеного в порядку п.2 ч.1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження») не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, яке знищено та майнових претензій з боржника з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Ухвалою суду від 26.12.23р. розгляд скарги відкладено 11.01.24р.

Соборним ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надано заперечення щодо задоволення скарги. Вказано на те, що державним виконавцем Ковтун О.М. 14.04.06р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2. В рамках виконавчого провадження накладено арешт на майно боржника. Постановою від 12.12.07р. державним виконавцем Ковтун О.М. повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на момент винесення відповідної постанови); завершення виконавчого провадження з цих підстав не передбачає скасування арешту майна. Крім того, судове рішення за вказаним виконавчим документом не виконано. Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби строк зберігання ВП НОМЕР_2 завершився.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, письмових пояснень на вимогу суду не надав.

Дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників скаржника та ВДВС господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.06р. постановою державного виконавця Ковтун О.М. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.06р.у справі №32/507.

Під час примусового виконання вказаного рішення (наказів) ВДВС на майно боржника було накладено арешт та вчинено запис про обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Постановою від 12.12.07р. державним виконавцем Ковтун О.М. повернуто виконавчий документ стягувану у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується витягом ВП-спецрозділ.

06.10.23р. скаржник звернувся до Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південного МУМЮ (М.Одеса) із заявою про скасування арешту майна. 17.10.23р. Соборним ВДВС у місті Дніпрі Південного МУМЮ (м.Одеса) повідомлено скаржника, що строк зберігання ВП НОМЕР_2 з примусового виконання наказу по справі №32/507 закінчився. Рішення за вказаним виконавчим документом не виконане.

Скаржник зазначає, що запис про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на момент звернення зі скаргою до суду не видалений, чинність арешту майна не припинено. Скаржник вважає, що не зняття арешту Соборним ВДВС у місті Дніпрі Південного МУМЮ (м.Одеса) з нерухомого майна є порушенням прав Ананьєвої О.В., які передбачені Конституцією України та Законами України, оскільки заборгованість у Ананьєвої О.В. перед ТОВ «Сандора» відсутня, а виконавче провадження, по відношенню до неї завершено на підставі п.2 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній станом на 12.12.07р. - дату винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, в тому числі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 5 ст. 40 Закону визначено, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Скаржник зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За таких обставин, саме державним виконавцем, після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві мало бути вчинено заходи щодо зняття арешту з майна боржника, накладеного під час, в тому числі, ВП НОМЕР_2 з виконання вищевказаного наказу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, в тому числі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 5 цієї статті було передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Статтею 21 Закону передбачено, виконавчі документи, що можуть бути пред`явлені до виконання виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років

Як вбачається з матеріалів справи та наданих ВДВС пояснень, станом на момент розгляду цієї скарги до органу виконавчої служби наказ суду повторно на виконання не надходив, тобто, строк пред`явлення наказу до виконання, закінчився.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.06р. у справі №32/507 передано на зберігання до архіву державної виконавчої служби й після закінчення трирічного терміну згідно з Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби (затв. Наказом Міністерства юстиції України від 18.12.2009 № 2392/5) знищено. Таким чином, виконавче провадження не закінчено у відповідності до порядку, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», а матеріали виконавчого провадження знищені.

Відповідно до вимог ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час розгляду цієї скарги ) «Зняття арешту з майна»:

1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

{Абзац другий частини другої статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1730-VIII від 03.11.2016, № 1639-IX від 14.07.2021; в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023}

3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

{Частину четверту статті 59 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 2618-VIII від 22.11.2018}

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

{Частину четверту статті 59 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 1630-IX від 13.07.2021}

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки скаржником не надано жодних доказів наявності обставин (вичерпний перелік яких наведено у ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»), які є підставою для зняття арешту з майна боржника; або доказів виконання ним судового рішення, або відмови стягувача - позивача у цій справі від стягнення; суд дійшов до висновку про правомірність дій ВДВС, а відтак - про відсутність правових підстав для задоволення скарги. За таких обставин відсутні і правові підстави для зняття арешту за рішенням суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст.339-343 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги фізичної особи - підприємця Ананьєвої О.В. на бездіяльність державного виконавця.

Ухвала набирає законної сили 11.01.24р.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 15.01.24р.

Суддя Васильєв О.Ю.