Рішення

від 03.01.2024 по справі 905/1326/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.01.2024 Справа №905/1326/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Рикова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас», м.Селидове Донецької області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 153521326,50грн, з яких 125948611,01грн інфляційні втрати, 27572715,49грн 3% річних,

за участю уповноважених представників сторін (в режимі відеоконференції):

від позивача: генеральний директор Пирогов А.А., адвокат Тимошина О.А.;

від відповідача: адвокат Горянін А.О.;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас», м. Селидове Донецької області звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Краматорськ Донецької області про стягнення 153521326,50грн, з яких 125948611,01грн інфляційні втрати, 27572715,49грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №544/УД від 30.11.2015 про постачання вугільної продукції та яка підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/22876/17, внаслідок чого позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/22876/17, постанову Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №910/22876/17, постанову про відкриття виконавчого провадження №71611660 від 19.04.2023.

Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 11, 509, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1326/23 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1326/23. Справу №905/1326/23 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.11.2023 о 14:00год.

31.10.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує на таке:

- позивач здійснив нарахування інфляційних втрат виключаючи з усього фактичного періоду прострочення місяці, коли мала місце дефляція, тому такий розрахунок не відповідає встановленій методиці розрахунку інфляційних збитків, отже не підлягає задоволенню;

- відповідач, посилаючись на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №914/712/16, зазначає, що 3% річних може нараховуватися лише на суму основного боргу, яка не обтяжена іншими нарахуваннями;

- в межах виконавчого провадження №71611660 з відповідача стягнуті грошові кошти у розмірі 204598,48грн, а також ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 задоволено заяву Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, а саме на грошові кошти ТОВ «ДТЕК Східенерго» в розмірі 188931506,21грн. За позицією відповідача часткове погашення суми заборгованості безпосередньо впливає на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 02.11.2023 закрито підготовче провадження у справі №905/1326/23 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті 06.12.2023 о 14:40 год.

02.11.2023, після судового засідання, від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, за змістом якого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У відповіді на відзив позивач зазначає таке:

- інфляційні втрати розраховані за період з 02.12.2017 по 30.06.2023 за кожен місяць прострочення незалежно від того, чи був якийсь із періодів (місяців) менше одиниці (дефляція); при розрахунку інфляційних втрат позивачем не порушено послідовності математичного ланцюга розрахунків за заявлений період; встановлення кінцевої дати нарахування є правом позивача;

- позивач, з посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №910/14761/19 та від 20.10.2020 у справі №923/766/19, вказує, що прострочена сума це є проіндексована сума основного боргу, тому нарахування 3% річних на прострочену суму з урахуванням індексації є законним та обґрунтованим.

- станом на 30.06.2023 на рахунок позивача в результаті виконавчих дій в межах виконавчого провадження №71611660 перераховані грошові кошти в розмірі 57865,68грн, які відповідно до вимог ст. 534 ЦК України зараховані позивачем на відшкодування судового збору у справі №910/22876/17; стягнуті з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 204598,48грн не перевищують розмір судового збору у справі №910/22876/17, тому відповідачем не доведено зменшення проіндексованої простроченої суми боргу.

Ухвалою господарського суду 06.12.2023 відкладено судове засідання на 03.01.2024 о 14:30год.

01.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору в частині нарахування 3% річних, за змістом яких останній наводить практику Верховного Суду, з урахуванням якої, за позицією позивача, нарахування 3% річних на прострочену суму заборгованості, яка складається з суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, є законним.

03.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та повернення до стадії підготовчого провадження; клопотання про долучення доказів надіслання третій особі заяви про залучення третьої особи до участі у справі; заява про зменшення розміру нарахованих інфляційних втрат та 3% річних до 1000,00грн.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та повернення до стадії підготовчого провадження, вказує на таке.

В обґрунтування клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження представник відповідача посилається на необхідність залучення до участі у справі у якості третьої особи - Російську Федерацію. Щодо залучення до участі третьої особи, то за позицією відповідача, у разі задоволення судом позову в цій праві у відповідача виникне право вимоги до Російської Федерації про відшкодування збитків, що є підставою для залучення Російської Федерації у якості третьої особи до участі у справі.

У судовому засіданні 03.01.2024 представники позивача заперечили проти задоволення відповідних клопотань, представник відповідача наполягав на їх задоволенні.

Відповідно до статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до частин 1, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвалою господарського суду від 02.11.2023 закрито підготовче провадження у справі №905/1326/23 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 06.12.2023. В тексті ухвали судом роз`яснено, що до відкриття судового засідання з розгляду справи по суті сторони мають право подати інші докази, які будуть прийняті судом.

Ухвалою господарського суду від 06.12.2023 відкладено судове засідання на 03.01.2024.

У клопотанні про повернення до стадії підготовчого провадження відповідач посилається тільки на необхідність залучення до участі у справі третьої особи, при цьому, у клопотанні не наведено причин неможливості подати вказане клопотання на стадії підготовчого провадження, а також до першого судового засідання, яке було призначене на 06.12.2023.

У відзиві на позовну заяву, який подано в межах встановленого судом строку для його подання, та у клопотанні про відкладення розгляду справи, подане 05.12.2023, відповідач не повідомляв про намір залучення до участі у справі третьої особи.

Суд зауважує, що реалізація сторонами своїх прав та обов`язків обумовлена відповідними процесуальними строками, повернення до стадії підготовчого провадження не може бути зумовлена бажанням сторони використати надане законом право поза межами таких строків за відсутності об`єктивних обставин, та доказів в їх підтвердження, які підлягають дослідженню судом.

Окремо, суд зазначає, що підставою участі третіх осіб у справі є їх юридична заінтересованість, яка ґрунтується на матеріально-правових відносинах з однією із сторін даної цивільної справи. Матеріальною підставою залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є обґрунтоване припущення, що судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі. Судове рішення може вплинути на права або обов`язки третьої особи, якщо між цією третьою особою і стороною, на боці якої вона бере участь у справі, існують певні правовідносини (права і обов`язки), які за наслідками вирішення справи можуть змінитися або припинитися, або якщо на підставі рішення суду між стороною і третьою особою виникнуть нові правовідносини (права і обов`язки).

Суд не вбачає матеріальних підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Російської Федерації. Враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин, з огляду на те, що Російська Федерація не є стороною спірних правовідносин або заінтересованою особою, судом не встановлено, на які права та обов`язки може вплинути рішення у цій справі.

Поряд з цим, відповідач не позбавлений права звернутися з позовом до Російської Федерації про відшкодування матеріальної шкоди, що є окремим предметом спору, який не стосується спірних правовідносин у цій справі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

Відповідно до ч.1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження.

Згідно з ч.2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного, враховуючи, що клопотання про залучення третьої особи подано після закінчення процесуального строку та судом відмовлено в задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, суд дійшов висновку про залишення без розгляду клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У судовому засіданні 03.01.2024 суд заслухав вступне слово представників сторін, дослідив докази та з`ясував фактичні обставини справи, провів судові дебати. Сторона позивача наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, заперечила щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань. Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також підтримав клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань, у випадку, якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/22876/17, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.03.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» про стягнення заборгованості за договором постачання вугільної продукції №544/УД від 30.11.2015 на суму 171644930,24грн задоволено у повному обсязі.

Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» основний борг у розмірі 132484887,16грн, 3% річних у розмірі 6876738,45грн, інфляційну складову боргу в розмірі 32283304,63грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 240000,00грн.

Під час розгляду справи №910/22876/17 судами встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору № 544/УД від 30.11.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленого вугілля у загальному розмірі 132484887,16грн.

Також судами встановлена правомірність нарахування інфляційних втрат за заявлений позивачем період у загальному розмірі 32283304,63грн, кінцевий строк нарахування інфляційних втрат 01.12.2017.

19.04.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем відкрито виконавче провадження №71611660 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/22876/17 від 09.10.2023.

В межах виконавчого провадження №71611660 з відповідача стягнути грошові кошти у загальному розмірі 204598,48грн згідно з платіжними дорученнями №2800829 від 21.04.2023, №354051 від 27.04.2023, №42829 від 02.05.2023, №136696 від 08.05.2023, №148540 від 09.05.2023, №184442 від 11.05.2023, №241433 від 16.05.2023, №256928 від 17.05.2023, №277653 від 18.05.2023, №290802 від 19.05.2023, №322817 від 22.05.2023.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу №927 від 15.05.2023 на рахунок позивача від відділу державної виконавчої служби перераховано 57865,68грн за виконавчим провадженням №71611660.

З огляду на те, що відповідачем на дату подання позову рішення у справі №910/22876/17 не виконано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення донарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/22876/17, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.03.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» про стягнення заборгованості за договором постачання вугільної продукції №544/УД від 30.11.2015 на суму 171644930,24грн задоволено у повному обсязі.

Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/22876/17 мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують.

Отже, не підлягають доведенню обставини, пов`язані з неналежним виконанням відповідачем умов договору №544/УД від 30.11.2015 та наявності у відповідача заборгованості у загальному розмірі 132484887,16грн, а також обставини, пов`язані з наявністю заборгованості з інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 32283304,63грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 викладено правову позицію, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018 у справі №906/1283/16, згідно з якою внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 125948611,01грн на заборгованість в сумі 164768191,79грн, що включає підтвердженні судовим рішенням у справі №910/22876/17 суми основного боргу 132484887,16грн та інфляційних втрат 32283304,63грн, за період прострочення з 02.12.2017 по 30.06.2023.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 вказала на те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Встановлення компетентним органом механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично та методологічно правильним, позивачем не порушено принцип безперервної послідовності перемножування індексів інфляції за увесь час фактичного прострочення до 30.06.2023.

При цьому, визначення кінцевої дати нарахування інфляційних втрат є правом позивача, тому суд відхиляє заперечення відповідача про виключення з розрахунку місяці, коли мала дефляція (липень та серпень 2023 року) у зв`язку з необґрунтованістю.

На підставі викладеного, вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у загальному розмірі 125948611,01грн є правомірними та обґрунтованими, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач нарахував 3% річних у розмірі 27572715,49грн на заборгованість у розмірі 164768191,79грн, яка складається з розміру основного боргу 132484887,16грн та інфляційних втрат 32283304,63грн, за період прострочення з 02.12.2017 по 30.06.2023.

Наведеною вище статтею 625 Цивільного кодексу України законом встановлений обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України закріплюють різні за своєю природою способи захисту майнового права та інтересу: інфляційні втрати, які полягають у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, та 3% річні, як спосіб отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Порядок та методологія нарахування інфляційних втрат та 3% річних є також різною.

Зокрема, як вказано вище, механізм механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Судом розраховано та встановлено, що загальний розмір інфляційних втрат за весь час прострочення (за періоди з 02.01.2016 по 30.06.2023, з 02.02.2016 по 30.06.2023, з 02.03.2016 по 30.06.2023, з 02.04.2016 по 30.06.2023, з 02.05.2016 по 30.06.2023) дорівнює сумі інфляційних втрат, стягнутих за рішенням суду у справі №910/22876/17, та інфляційних втрат, заявлених у цій справі, що становить 158231915,64грн.

Наведене зумовлює висновок про обґрунтованість нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця з дотриманнями принципу безперервної послідовності перемножування індексів інфляції за увесь час фактичного прострочення, що не призводить до безпідставного збагачення кредитора.

Щодо нарахування 3% річних, то згідно з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України відсотки нараховуються на прострочену заборгованість.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначено, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла у зв`язку з порушенням строків оплати за договором №544/УД від 30.11.2015, підставою для звернення до суду з даним позовом є невиконання обов`язку, встановленого договором, а наявне судове рішення у справі №910/22876/17 не змінює природи зобов`язання, за висновком суду 3% річних нараховується на прострочений розмір боргу за договором.

Здійснивши розрахунок 3% річних на суму боргу в розмірі 132484887,16грн за період прострочення з 02.12.2017 по 30.06.2023, суд встановив, що належний розмір 3% річних, який підлягає стягненню, становить 22170347,69грн.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині нарахування 3% річних.

Щодо посилання відповідача про часткове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/22876/17 в межах виконавчого провадження №71611660, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження №71611660 з відповідача стягнути грошові кошти у загальному розмірі 204598,48грн, з яких 57865,68грн перераховані позивачу відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу №927 від 15.05.2023.

Приписами статті 534 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/19.

Суд констатує, що розмір стягнутих в межах виконавчого провадження грошових коштів в сумі 204598,48грн, та розмір перерахованих позивачу грошових коштів в сумі 57865,68грн, не перевищує розмір судового збору, стягнутого рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/22876/17.

При цьому, у реквізиті «призначення платежу» платіжної інструкції кредитового переказу №927 від 15.05.2023 вказано «№910/22876/17, 09.01.2023, Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго», №71611660, кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача».

Таким чином, позивач правомірно зараховує такі кошти у першу чергу на погашення розміру судового збору.

Отже, у заявлений позивачем період нарахувань інфляційних втрат та 3% річних розмір основного боргу з урахуванням інфляційних втрат не зменшився.

Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних до 1000,00грн, суд зазначає таке.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове ставище та на наявність форс-мажорних обставин, спричинених збройною агресією Російської Федерації.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити майнові інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Порушення відповідачем умов спірного договору є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Наведена судова практика відповідачем щодо зменшення розміру відсотків річних (справа №902/417/18) не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки в зазначеній справі суд виходив з інших фактичних обставин при зменшенні розміру відсотків річних, зокрема, у спірних правовідносинах розмір відсотків річних встановлювався договором та становив 40%.

В цій справі розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%) та є мінімальними гарантіями позивача захистити свої майнові інтереси.

На підставі викладеного, судом не встановлені правові підстави для зменшення інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з чим клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас», м. Селидове Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Краматорськ Донецької області про стягнення 153521326,50грн, з яких 125948611,01грн інфляційні втрати, 27572715,49грн 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м. Краматорськ Донецької області (84306, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Краматорськ, вул. Тихого Олекси, будинок 6, ідентифікаційний код 23343582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас», м. Селидове Донецької області (85400, Донецька обл., місто Селидове, вулиця Щорса, будинок 10, квартира 67, ідентифікаційний код 36982901) 148118958,70грн, з яких 125948611,01грн інфляційні втрати, 22170347,69грн 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 725074,24грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова

У судовому засіданні 03.01.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2024.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.