Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/17331/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/17331/23Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Білоцерківське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (09130, Київська область, Білоцерківський р-н, ідентифікаційний код 45101561)

до Фізичної особи-підприємця Фещенко Наталії Здіславівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 90 309,25 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Білоцерківське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Фещенко Наталії Здіславівни про стягнення заборгованості у розмірі 90 309,25 грн, зокрема, 72 943,49 грн основного боргу та 17 365,76 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу необробленої деревини № UEEX-2773-26 від 25.04.2023 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.12.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

14.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

05.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому, серед іншого, відповідач просить суд витребувати у позивача оригінал електронних листів: від 13.06.2023 №1306_01 з додатком, акт невідповідності, від 16.06.2023 №1606-1 для перевірки відповідності електронних доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 80 ГПК України).

Таким чином клопотання відповідача про витребування документів судом залишається без розгляду, у зв`язку з пропуском встановленого строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2023 року між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі директора «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Вітряка Анатолія Вікторовича (продавець) та Фізичною особою - підприємцем Фещенко Наталією Здіславівною (покупець) за результатами аукціону з продажу необробленої деревини заготівлі 4 кварталу 2022 року, який відбувся 25 квітня 2023 року на ТОВ «Українська енергетична біржа», укладено договір № UEEX-2773-26 купівлі - продажу необробленої деревини (надалі за текстом - договір), у відповідності до якого продавець зобов`язувався передати за оплату покупцеві необроблену деревину (круглі лісоматеріали) в обсязі 404 кубічних метрів на загальну вартість з ПДВ - 951 385,60 гривень.

Відповідно до п. 3.2. зазначеного договору поставка товару за даним договором здійснюється на умовах FCA нижній/проміжний склад продавця) I EXW (верхній склад продавця) окремими частинами партіями товару) відповідно до графіку поставки за формою, наведеною у додатку №1, який є невід`ємною частиною даного договору. Графік поставки погоджується та підписується сторонами за формою, наведеною у додатку №1, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня укладання даного договору. Покупець направляє екземпляр підписаного сторонами графіку поставки (екземпляр для біржі) на електронну адресу біржі не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту його підписання.

Згідно з п. 4.3. договору рахунок на оплату кожної партії товару направляється продавцем покупцю у строк та в порядку, що визначені пп. 3.5.1 та пп. 3.5.2. та п. 3.6. даного договору, з урахуванням підписаного сторонами графіку поставки.

Відповідно до п. 4.4. договору покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання рахунку на оплату партії товару здійснити оплату (на умовах 100 % передоплати) вартості кожної партії товару виключно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у розмірі, визначеному продавцем в рахунку з урахуванням умов, встановлених п. 4.2. договору, якщо інше не обумовлено сторонами згідно п. 4.6. договору.

Згідно з п. 5.1. договору приймання-передача партії товару здійснюється:

- за умовами FCA (нижній/проміжний склад продавця) / EXW (верхній склад Продавця). У випадку внесення змін до цього договору прийом-передача партії товару можливі за умовами DAP - у погоджене сторонами місце призначення (доставки) та за умовами FCA (нижній/проміжний склад продавця) - у погоджений сторонами залізничний термінал із завантаженням на залізничні вагони;

- за якістю - відповідно до п. 2.1. цього договору;

- за кількістю - відповідно до товарно-транспортних чи залізничних накладних та специфікацій до них за підписом уповноваженої особи та печаткою продавця.

У разі виявлення сторонами невідповідності партії товару вимогам щодо якості та або кількості, сторони вживають заходів, встановлених п. 5.5. даного договору, що є підставою для заміни такого товару на товар, який буде відповідати вимогам якості, або здійснення до поставки необхідної кількості товару у порядку, встановленому законодавством України.

Продавець має право на своєчасне отримання грошових коштів за продану партію товару відповідно до умов даного договору; своєчасний вивіз покупцем придбаної партії товару згідно з Графіком поставки; сплату покупцем продавцю усіх штрафних санкцій, що передбачені цим договором, у зв`язку з неналежним виконанням покупцем взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 6.1. договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити продавцеві ціну кожної партії товару в розмірі та на умовах, що передбачені цим договором; своєчасно та в повному обсязі прийняти партію товару від продавця відповідно до умов цього договору та вивезти таку партію у строки, зазначені у графіку поставки; нести відповідальність за порушення умов цього договору (п. 6.4. договору).

Порушенням договору є невиконання або неналежне виконання умов даного договору. У випадку порушення умов договору сторони несуть відповідальність, яка визначається даним договором, а також правилами Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа», Регламентом та чинним законодавством України. У разі, якщо з вини покупця, партія товару ним не отримана у строки, визначені відповідно до Графіку поставки, продавець не несе відповідальності за збереження якості такої партії товару. У разі несвоєчасної або неповної оплати партії товару, зокрема і у випадку здійснення оплати партії товару покупцем на умовах відтермінування платежу згідно п. 4.6 цього договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення (п. 7.1 - 7.4 договору).

Нарахування штрафних санкцій за цим договором припиняється при повному виконанні своїх зобов`язань стороною, яка порушила умови цього договору/, або з 10-го робочого дня від дати направлення однією зі сторін листа на офіційну адресу електронної пошти іншої сторони, що вказана у розділі 11 цього договору про прийняте рішення щодо реалізації партії товару іншій особі, ніж покупець, / відмови від придбання партії товару / відмови від цього договору. У разі виникнення між сторонами будь-яких спорів щодо виконання цього договору, якщо сторони не можуть дійти взаємної згоди та суперечки і розбіжності не можуть бути вирішені шляхом проведення переговорів, вони вирішуються в судовому порядку, встановленому чинним законодавством України, з дотриманням правил підсудності (п. 7.10 - 7.11 договору).

Даний договір діє до 30 червня 2023. Закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п. 10.1-10.3 договору).

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору № UEEX-2773-26 купівлі - продажу необробленої деревини від 25 квітня 2023 року Філія «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» відпустило Фізичній особі - підприємцю Фещенко Наталії Здіславівні товар в загальній кількості 196,688 м3 на суму 519 362,41грн.

Крім того, керуючись п. 4.4 договору Філія «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надала ФОП Фещенко Наталії Здіславівні послуги перевезення на загальну суму 13 050 гривень, а саме:

- 28.04.2023, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 115156 від 28.04.2023, на суму 6 300 грн;

- 29.04.2023, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 115157 від 28.04.2023, на суму 6 750 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій Фізичною особою - підприємцем Фещенко Наталією Здіславівною було здійснено Оплату за поставку лісоматеріалу наступним чином:

27.04.2023 - 39 468,92 грн, 28.04.2023 - 100 000,00 грн, 02.05.2023 - 20 000,00 грн, 10.05.2023 - 100 000,00 грнь, 19.05.2023 - 100 000,00 грн, 23.05.2023 - 100 000 грн, що в загальному, становить 459 468,92 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач має перед Філією «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» заборгованість у розмірі 72 943,49 грн (519 362,41 + 13 050 - 459 468,92).

29 червня 2023 року Філія «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулася до Фізичної особи - підприємця Фещенко Наталії Здіславівні з претензією про погашення заборгованості за договором № UEEX-2773-26 купівлі - продажу необробленої деревини від 25 квітня 2023 року, на яку остання не відповіла.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач допустив прострочення оплати, у зв`язку з чим має сплатити пеню у розмірі 17 365,76 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що продавцем в період з 26.04.2023 по 22.05.2023 року позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 519 362,41 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме:

- серії ЮЖВ № 010036 від 26.04.2023;

- серії ЮЖБ № 990181 від 26.04.2023;

- серії ЮЖБ № 810158 від 28.04.2023;

- серії ЮЖБ № 850070 від 28.04.2023;

- серії ЮЖБ № 810167 від 29.04.2023;

- серії ЮЖВ № 090185 від 29.04.2023;

- серії ЮЖЖ № 750273 від 06.05.2023;

- серії ЮЖВ № 450207 від 06.05.2023;

- серії ЮЖВ № 490040 від 09.05.2023;

- серії ЮЖВ № 450240 від 11.05.2023;

- серії ЮЖВ № 380071 від 17.05.2023;

- серії ЮЖВ № 380072 від 17.05.2023;

- серії ЮЖВ № 390129 від 17.05.2023;

- серії ЮЖВ № 390130 від 17.05.2023;

- серії ЮЖВ № 250146 від 19.05.2023;

- серії ЮЖВ № 300187 від 19.05.2023;

- серії ЮЖВ № 490142 від 19.05.2023;

- серії ЮЖВ № 360200 від 22.05.2023;

- серії ЮЖВ № 400171 від 22.05.2023;

- серії ЮЖВ № 360202 від 22.05.2023;

- серії ЮЖВ № 400170 від 22.05.2023;

- серії ЮЖВ № 390143 від 22.05.2023;

- серії ЮЖВ № 360201 від 22.05.2023.

Таким чином позивач виконав свої договірні зобов`язання за даним договором у повному обсязі, поставив обумовлений у вказаному договорі товар.

Разом з тим, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 459 468,92 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжних інструкцій.

Крім того, судом встановлено, що Філія «Білоцерківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надала ФОП Фещенко Наталії Здіславівні послуги перевезення на загальну суму 13 050 гривень, а саме:

- 28.04.2023, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 115156 від 28.04.2023, на суму 6 300 гривень;

- 29.04.2023, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 115157 від 28.04.2023, на суму 6 750 гривень.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на момент настання строку оплати за поставлений товар відповідач не розрахувався повністю, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства України, та його заборгованість за грошовими зобов`язаннями, строк виконання яких настав за договором купівлі-продажу №1156 складає 72 943,49 грн (519 362,41 грн + 13 050грн - 459 468,92грн).

Судом встановлено, що вказана у видаткових накладних продукція була отримана уповноваженими особами відповідача, факт прийняття товару підтверджено особистим підписом уповноваженої особи відповідача в графі «одержав».

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 72 943,49 грн, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 72 943,49 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім суми основного боргу, також пеню у розмірі 17 365,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з договору № UEEX-2773-26 купівлі - продажу необробленої деревини від 25 квітня 2023 року (п. 7.4 ), у разі несвоєчасної або неповної оплати партії Товару, зокрема і у випадку здійснення оплати партії товару покупцем на умовах відтермінування платежу згідно п. 4.6 цього договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Разом з тим, суд зазначає, що виходячи з умов договору, покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання рахунку на оплату партії товару здійснити оплату (на умовах 100 % передоплати) вартості кожної партії товару виключно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у розмірі, визначеному продавцем в рахунку з урахуванням умов, встановлених п. 4.2. договору, якщо інше не обумовлено сторонами згідно п. 4.6. договору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про те, що розмір пені є більший, ніж у визначеному позивачем розмірі. Однак, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме у розмірі 17 365,76 грн.

Отже, вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Твердження відповідача про те, що продавець мав право не поставляти товар у разі відсутності 100 % оплати партії товару (п. 4.4 та п. 4.5 договору) та продавець у письмовому вигляді повинен повідомляти покупця про готовність партії товару (п. 3.4 договору), суд визнає помилковими та такими, що не спростовують обставин поставки відповідачеві товару в обсязі 196,688 м3, обставин прийняття цього товару відповідачем та часткової оплати.

У своєму відзиві відповідач заперечує факт отримання ним товару в кількості 196,688 м3 на суму 519 362,41 гривень, аргументуючи це тим, що 25 ТТН відповідач отримав від сторожа, на них відсутні підписи, їх форма не відповідає законодавству тощо.

Суд зазначає, що у кожній ТТН форми ЕО-6 вказується не тільки вантажовідправник, а й автомобільний перевізник. Поставка деревини в об`ємі 196,688 куб.м. відбувалася протягом дев`яти днів:

- 26 квітня 2023 року (перевізник покупця - ФОП Дроненко А.В. отримав до перевезення деревину водій Дроненко);

- 28 квітня 2023 року (перевізник Філія «Білоцерківське лісове господарство» отримав до перевезення деревину водій Кобець; видана товарно-транспортна накладна № 115156 на суму 6 300,00 гривень);

- 29 квітня 2023 року (перевізник Філія «Білоцерківське лісове господарство» отримав до перевезення деревину водій Кобець; видана товарно-транспортна накладна № 115157 на суму 6 750 гривень);

- 06 травня 2023 року (перевізник покупця - ФОП Трач Я.В. отримав до перевезення деревину водій Річіцький);

- 09 травня 2023 року (перевізник покупця - ФОП Трач Я.В. отримав до перевезення деревину водій Річіцький);

- 11 травня 2023 року (перевізник покупця - ФОП Трач Я.В. отримав до перевезення деревину водій Річіцький);

- 17 травня 2023 року (перевізник Філія «Білоцерківське лісове господарство» отримав до перевезення деревину водій Перепелиця, товарно-транспортну накладну за послуги перевезення помилково водій не оформив);

- 19 травня 2023 року (перевізник Філія «Білоцерківське лісове господарство» отримав до перевезення деревину водій Перепелиця, товарно-транспортну накладну за послуги перевезення помилково водій не оформив);

- 22 травня 2023 року (перевізник Філія «Білоцерківське лісове господарство» отримав до перевезення деревину водій Перепелиця, товарно-транспортну накладну за послуги перевезення помилково водій не оформив).

З підстав, наведених вище, не заслуговують на увагу суду твердження відповідача про те, що вказана деревина в об`ємі 196,688 куб.м йому передана не була, а тому, він був вимушений на підставі двох актів приймання товару оприбуткувати по фактичній наявності деревини, а саме: 147 куб.м на суму 445 960,92 гривень. При цьому, один акт, виданий відповідачем, датований 29 квітня 2023 року, а інший 23 травня 2023 року.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, 13.06.2023 листом за № 1306-01, в додатку до якого містився акт невідповідності № 01 від 26 травня 2023 року, Фізична особа - підприємець Фещенко Наталія Здіславівна звернулася до Відділу моніторингу та контролю виконання біржових договорів з продажу необробленої деревини «Українська енергетична біржа», в якому повідомляла про те, що із заявленої партії в 404 куб.м. залишилася забракована нею партія в кількості 207,332 куб. метрів.

Отже, інформація з доданих до позовної заяви товарно-транспортних накладних у сукупності з листами та актами, виданими ФОП Фещенко Н.З., доводять обставини отримання нею товару в кількості 196,688 куб.м. на суму 519 362,41 гривень та послуг з перевезення на суму 13 050,00 грн.

Крім того, не погоджуючись із позовними вимогами, відповідач посилається на обставини наявності двох договорів з однаковим номером та від однієї й тієї ж дати.

Зокрема, відповідач, серед іншого, зазначає, що перший договір, укладений між позивачем та відповідачем в м. Києві, за результатами біржових торгів (аукціону) №2773 , що відбулися 25 квітня 2023 року на товарній біржі договір за номером UEEX -2772-26 від 25 квітня 2023 року, тоді як другий договір за таким же самим номером UEEX -2772-26 від 25 квітня 2023 року був утворений в м. Біла Церква на вимогу керівника позивача А.В. Витряка.

Зокрема, відповідач зазначає, що попросила свого сина ОСОБА_1 прибути до позивача, який надав інформацію про готовність партії деревини для відвантаження, згідно договору укладеного на біржі п. 3.5 та 3.5.1 провести відбір партії деревини готової для отримання і разом з позивачем скласти акт відбору деревини, для цього вона надала йому печатку. Текст нового договору був підготовлений позивачем та за твердженнями відповідача Фещенко Я.М. був вимушений поставити печатку відповідача на новий договір, не поставивши підпис, оскільки розумів , що не уповноважений на підписання такого договору відповідачем, а позивач перед підписанням договору навіть не встановив особу підписанта договору та його повноваження на укладання договору. Фещенко Я.М. не був уповноважений на укладання такого договору, і в укладанні нового договору не було необхідності для відповідача, оскільки договір з цим самим предметом, с тим самим номером UEEX - 2772-26 від 25 квітня 2023 року, з позивачем був укладений на біржі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що «другий договір», на якому неуповноважена особа поставила печатку, не скріпивши договір підписом, є не укладеним, огляду на приписи статті 203 Цивільного кодексу України (відсутність волевиявлення учасника правочину), а тому таким, що не створює юридичних наслідків.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фещенко Наталії Здіславівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Білоцерківське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (09130, Київська область, Білоцерківський р-н, ідентифікаційний код 45101561) суму основного боргу у розмірі 72 943 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот сорок три) грн 49 коп., пеню у розмірі 17 365 (сімнадцять тисяч триста шістдесят пять) грн 76 коп. та судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.01.2024

Суддя І.О. Андреїшина