Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/6128/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/6128/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Південна електротехнічна компанія" (Україна, 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2; ідентифікаційний код: 42969129)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Електро" (Україна, 03134, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2; ідентифікаційний код: 42012668)

про стягнення 326 271,86 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Південна електротехнічна компанія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Електро" (далі - відповідач) про стягнення 326 271,86 грн, з яких 298 900,00 грн заборгованості, 6 448,86 грн пені та 20 923,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № 261022-01 від 28.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03134, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 25.04.2023 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

01.06.2023 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 25.04.2023, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу та за закінченням встановленого терміну зберігання повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 про відкриття провадження в цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.05.2023.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Південна електротехнічна компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артіс Електро" (покупець) було укладено Договір поставки № 261022-01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність, в обумовлені строки покупцеві устаткування/обладнання у комплекті та кількості згідно з Переліком устаткування (Додаток № 1 до Договору), у терміни згідно з Графіком постави устаткування (Додаток № 2 до Договору) та за вимогами згідно з Вимогами до устаткування (Додаток № 3 до Договору), а покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару.

Згідно з п. 4.3 Договору відвантаження товару зі складу постачальника відбувається за умови виконання покупцем підп. 7.2.2 Договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що приймання-передача товару засвідчується шляхом підписання акту приймання-передачі товару, за умовою надання супровідних документів, які вказані у Додатку № 3 до цього Договору.

Датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання покупцем акту приймання-передачі товару (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору порядок оплати товару, якщо інше не встановлено в Додатках, наступний:

- перерахування попередньої оплати в розмірі 75% від вартості товару протягом 3 банківських днів з дати отримання від постачальника рахунку-фактури (підп. 7.2.1);

- перерахування оплати в розмірі 15% від вартості товару протягом 5 банківських днів з дати отримання повідомлення про готовність товару (підп. 7.2.2);

- остаточний розрахунок за товар у розмірі 10% протягом 25 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару, з врахуванням суми отриманого авансу за товар, на підставі рахунку-фактури, наданого постачальником (підп. 7.2.3).

У п. 8.7 Договору сторони узгодили, що для вимог про стягнення з постачальника/покупця штрафних санкцій застосовується строк позовної давності в три роки. За прострочення виконання постачальником/покупцем зобов`язань за Договором, нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами (п. 12.1 Договору).

У Переліку устаткування (обладнання), що є Додатком № 1 до Договору, сторони погодили найменування товару, його кількість, вартість та місце поставки.

Згідно з Графіком постачання устаткування (обладнання), що є Додатком № 2 до Договору, товар мав бути поставлений протягом 40 робочих днів з моменту виконання підп. 7.2.1 Договору.

Позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань він поставив відповідачу товар загальною вартістю 2 989 000,00 грн, який останній прийняв, проте власні зобов`язання з оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 2 690 100,00 грн.

З огляду на те, що відповідач у повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 298 900,00 грн заборгованості, 6 448,86 грн пені та 20 923,00 грн штрафу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 2 989 000,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками видаткова накладна № 19 від 16.01.2023, акт приймання-передачі від 16.01.2023, а також товарно-транспортні накладні № Р19/1 від 16.01.2023, № Р19/2 від 16.01.2023, № Р19/3 від 16.01.2023 та № Р19/4 від 16.01.2023.

Вищевказані акт приймання-передачі, видаткова та товарно-транспортні накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені документи як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у п. 7.2 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару мало бути виконане у 3 етапи, а саме:

- 75% вартості товару - протягом 3 банківських днів з дати отримання від постачальника рахунку-фактури;

- 15% вартості товару - протягом 5 банківських днів з дати отримання повідомлення про готовність товару;

- 10% вартості товару - протягом 25 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що 01.11.2022, на виконання вимог підп. 7.2.1 п. 7.2 Договору, відповідачем було перераховано на рахунок позивача аванс в загальному розмірі 2 241 750,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 7785 від 01.11.2022 на суму 139 250,00 грн, № 7775 від 01.11.2022 на суму 198 500,00 грн, № 7777 від 01.11.2022 на суму 185 200,00 грн, № 7779 від 01.11.2022 на суму 187 500,00 грн, № 7774 від 01.11.2022 на суму 195 000,00 грн, № 7782 від 01.11.2022 на суму 195 800,00 грн, № 7780 від 01.11.2022 на суму 197 400,00 грн, № 7784 від 01.11.2022 на суму 192 500,00 грн, № 7783 від 01.11.2022 на суму 187 600,00 грн, № 7781 від 01.11.2022 на суму 187 500,00 грн, № 7776 від 01.11.2022 на суму 176 900,00 грн та № 7778 від 01.11.2022 на суму 198 600,00 грн.

Крім того, на виконання підп. 7.2.2 п. 7.2 Договору, відповідачем було перераховано на рахунок позивача 448 350,00 грн.

Проте докази виконання відповідачем вимог підп. 7.2.3 п. 7.2 Договору та здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар у матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 298 900,00 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 Договору за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Оскільки неналежне виконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 8.2 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 8.2 Договору за прострочення понад 30 календарних днів покупець повинен додатково сплатити постачальнику штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на понад 30 календарних днів, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 7% від вартості не оплаченого в строк товару.

Отже обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф в розмірі 20 923,00 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість в розмірі 298 900,00 грн, пеня в розмірі 6 448,86 грн та штраф в розмірі 20 923,00 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4 894,08 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артіс Електро" (Україна, 03134, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2; ідентифікаційний код: 42012668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Південна електротехнічна компанія" (Україна, 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2; ідентифікаційний код: 42969129) заборгованість в розмірі 298 900 (двісті дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот) грн 00 коп., пеню в розмірі 6 448 (шість тисяч чотириста сорок вісім) грн 86 коп., штраф в розмірі 20 923 (двадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 894 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн 08 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.01.2024

Суддя О.В. Нечай