Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/4063/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/4063/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний сервіс" (Україна, 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 30/1, кв. 73; ідентифікаційний код: 41165930)

до 1) Відокремленого підрозділу "Управління справами" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 22-24; ідентифікаційний код ВП: 26200529)

2) Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661)

про стягнення 70 438,55 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасний сервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Відокремленого підрозділу "Управління справами" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач-1) та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач-2) про стягнення в солідарному порядку 70 438,55 грн, з яких 51 778,72 грн заборгованості, 13 866,77 грн пені, 3 961,07 грн інфляційних втрат та 831,99 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань за Договором про закупівлю послуг № 33-125-01-21-00908 від 27.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

30.03.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на порушення умов Договору позивачем, що дає відповідачу підстави не розраховуватись за актами про надання послуг, які не відповідають вимогам Договору.

13.04.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

02.05.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасний сервіс" (виконавець) було укладено Договір про закупівлю послуг № 33-125-01-21-00908 (далі - Договір), предметом якого, відповідно до п. 1.1, є закупівля послуг з комплексного обслуговування копіювального обладнання (ДК 021:2015 50310000-1 Технічне обслуговування і ремонт офісної техніки).

Кількісні характеристики і ціни послуг, що мають бути надані за цим Договором, визначені в Специфікації, що наведена в Додатку № 2, який є невід`ємною частиною Договору. Фактична надана кількість послуг може відрізнятися від наведеної та буде визначатися реальними потребами замовника (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору оплата наданих послуг за Договором проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця за фактично надані послуги, на підставі підписаних сторонами Актів здавання - приймання наданих послуг та рахунків, з відтермінуванням платежу до 30 банківських днів з дати його отримання замовником.

Пунктами 4.1 - 4.3 Договору визначено, що один раз на місяць виконавець представляє замовникові акт про надання послуг для оформлення та роздруківки тестових сторінок техніки з показниками лічильників. Замовник протягом 3 днів з дня одержання акту про надання послуг зобов`язаний відправити виконавцеві підписаний акт або мотивоване відмовлення від приймання результатів послуг. У випадку, якщо в процесі надання послуг виявляються недоліки або недоробки, замовник вправі відмовитися від прийняття акту про надання послуг. При цьому складається двосторонній акт із переліком недоробок і строків їхнього усунення. Виконавець зобов`язаний за свій рахунок і у встановлений строк виправити недоліки.

Крім того, у п. 5.5 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо в замовника виявляються додаткові зауваження або претензії до якості результатів наданих послуг, йому надається право пред`явити їх виконавцеві після оформлення акту про надання послуг. Виконавець зобов`язаний за вимогою замовника провести необхідні виправлення у результатах наданих послуг без додаткової оплати. Строк усунення недоліків узгоджується додатково.

Відповідно до п. 5.3 Договору за несвоєчасне проведення платежів за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на період нарахування штрафних санкцій від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.10.2022 (п. 10.1 Договору).

Позивач зазначає, що він на виконання своїх договірних зобов`язань надав відповідачам послуги з комплексного обслуговування копіювального обладнання загальною вартістю 51 778,72 грн, на підтвердження чого надає односторонньо підписані ним Акти наданих послуг з комплексного обслуговування копіювального обладнання № 1095 від 31.05.2022 на суму 38 834,04 грн та № 1839 від 07.09.2022 на суму 12 944,68 грн, які, як стверджує позивач, він направив на адресу ДП "НАЕК "Енергоатом" та упродовж установленого строку не отримав від нього ані підписаних актів ані мотивованої відмови від їх підписання, що свідчить про те, що ці послуги прийняті без зауважень.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачам лист від 01.07.2022 із проханням надати підписані акти виконаних робіт та сплатити заборгованість, що виникла у відповідний період, а також досудові претензії № 1 від 05.09.2022 та № 2 від 09.01.2023 з вимогами погасити заборгованість в розмірі 38 834,04 грн та в розмірі 51 778,72 грн відповідно.

Відповідачі вказані претензії отримали, проте жодної відповіді не надали.

З огляду на те, що відповідачі не розрахувалися з позивачем за надані послуги, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідачів солідарно на свою користь 51 778,72 грн заборгованості, 13 866,77 грн пені, 3 961,07 грн інфляційних втрат та 831,99 грн 3% річних.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що позивач жодного разу за період дії Договору не здійснював заміну девелоперів та запасних частин зі складанням списку замінених запчастин, який має надаватися разом з актом виконаних робіт. З огляду на викладене відповідач-1 вказує на не доведення позивачем надання послуг за спірними актами. Крім того, відповідач-1 посилається на грубе порушення позивачем умов підп. 3.1.4 п. 3.1 Договору, що дає право не здійснювати розрахунки за актами, які не відповідають умовам Договору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Першочергово суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У підпункті 1.7 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивачем не доведено і судом не встановлено, що відповідачі мають солідарний обов`язок перед позивачем щодо предмета спору.

З наведеного слідує, що позов в частині до відповідача-1 пред`явлено до неналежного відповідача, у зв`язку з чим суд розглядає позовні вимоги щодо належного відповідача - відповідача-2 в особі його відокремленого підрозділу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що позивачем, з метою оформлення результатів надання послуг за Договором з комплексного обслуговування копіювального обладнання, було складено акти № 1095 від 31.05.2022 на суму 38 834,04 грн та № 1839 від 07.09.2022 на суму 12 944,68 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Акт № 1839 від 07.09.2022, разом з розрахунком вартості послуг з комплексного обслуговування копіювального обладнання та показниками лічильників копіювального обладнання в травні, червні, липні та серпні 2022 року, а також рахунком на оплату № 1560 від 07.09.2022, було направлено позивачем на адреси відповідача та отримано ним 08.09.2022 та 13.09.2022.

Водночас докази направлення відповідачу Акту № 1095 від 31.05.2022 чи вручення в інший спосіб позивачем не надано.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо неприйнятності наданого позивачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0420527897288 в якості доказу направлення Акту № 1095 від 31.05.2022, з огляду на відсутність інформації щодо вмісту цього відправлення.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що замовник протягом 3 днів з дня одержання акту про надання послуг зобов`язаний відправити виконавцеві підписаний акт або мотивоване відмовлення від приймання результатів послуг.

З огляду на те, що відповідач не повернув підписаний зі свого боку Акт № 1839 від 07.09.2022 та не надав мотивованої відмови від його підписання, суд приймає зазначений Акт як належний доказ на підтвердження надання послуг позивачем та їх прийняття відповідачем.

У свою чергу відсутність доказів вручення відповідачу Акту № 1095 від 31.05.2022 свідчить про те, що у нього не розпочався триденний строк для підписання цього Акту чи надання мотивованої відмови від його підписання, тому суд не може прийняти зазначений Акт в якості доказу надання позивачем та прийняття відповідачем послуг на суму 38 834,04 грн.

Суд також зауважує, що попри ознайомлення відповідачем зі змістом позовних вимог у цій справі, що, зокрема, ґрунтуються на Акті № 1095 від 31.05.2022, разом із позовом відповідач отримав лише його копію, що підтверджує вищевикладений висновок суду про неналежність здачі робіт позивачем.

У той же час суд відхиляє заперечення відповідача щодо якості та повноти наданих послуг, оскільки такі заперечення не відтерміновують прийняття робіт чи строк оплати, а двостороннього акту недоробок, складення якого передбачено пунктом 4.3 Договору, чи висловлення позивачу зауважень або претензій в інший спосіб відповідачем не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 2.3 Договору зобов`язання з оплати наданих послуг мало бути виконане відповідачем впродовж 30 банківських днів з дати отримання ним акту та рахунку на оплату.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання в розмірі 12 944,68 грн є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості визнається судом обґрунтованою в розмірі 12 944,68 грн. Натомість позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 38 834,04 грн є необґрунтованою та передчасною, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів здачі робіт позивачем.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 866,77 грн пені, 3 961,07 грн інфляційних втрат та 831,99 грн 3% річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.3 Договору за несвоєчасне проведення платежів за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на період нарахування штрафних санкцій від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Зазначаючи про наявність обставин непереборної сили, які є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за Договором, відповідач залишає поза увагою положення розділу 7 Договору та не надає доказів повідомлення позивача по неможливість виконання своїх договірних зобов`язань, як того вимагає п. 7.3 Договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідач вважає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не доведено причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов`язань за Договором.

Відтак, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 5.3 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

З огляду на необхідність часткового задоволення позову щодо стягнення заборгованості, а також беручи до уваги те, що позивачем невірно визначено момент з якого грошове зобов`язання стало простроченим (здійснення розрахунку виходячи з календарних днів, хоча пунктом 2.3 Договору передбачено відтермінування платежу на 30 банківських днів) та в порушення пункту 5.3 Договору здійснено розрахунок виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, суд здійснив власний розрахунок пені, згідно з яким обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача є пеня в розмірі 1 276,74 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, судом здійснено власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, згідно з якими розмір втрат позивача від інфляції склав 379,49 грн, а розмір 3% річних - 153,21 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено безпідставність позовних вимог до відповідача-1 та часткову обґрунтованість заявленого позову до відповідача-2, відтак до стягнення з відповідача-2 на користь позивача підлягають 12 944,68 грн заборгованості, 1 276,74 грн пені, 379,49 грн інфляційних втрат та 153,21 грн 3% річних.

Оскільки судом встановлено, що позов пред`явлено до особи, яка є неналежним відповідачем, половина витрат позивача по сплаті судового збору залишається за позивачем.

Інша частина судових витрат позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 281,10 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 1060,90 грн також залишається за позивачем.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові до Відокремленого підрозділу "Управління справами" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відмовити.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 22-24; ідентифікаційний код ВП: 26200529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний сервіс" (Україна, 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 30/1, кв. 73; ідентифікаційний код: 41165930) заборгованість в розмірі 12 944 (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок чотири) грн 68 коп., пеню в розмірі 1 276 (одна тисяча двісті сімдесят шість) грн 74 коп., інфляційні втрати в розмірі 379 (триста сімдесят дев`ять) грн 49 коп., 3% річних в розмірі 153 (сто п`ятдесят три) грн 21 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 281 (двісті вісімдесят одна) грн 10 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 402,90 грн покласти на позивача.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.01.2024

Суддя О.В. Нечай