Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/12372/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/12372/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (Україна, 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А; ідентифікаційний код: 14305909)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент АО" (Україна, 13300, Житомирська обл., Бердичівський р-н, м. Бердичів, вул. Європейська, буд. 10; ідентифікаційний код: 41654823)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про стягнення 78 209,76 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент АО" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення в солідарному порядку 78 209,76 грн, з яких 70 824,61 грн заборгованості за кредитом та 7 385,15 грн заборгованості за відсотками.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором про надання овердрафту № 015/3187/543776 від 10.04.2019 та відповідачем-2 - зобов`язань за Договором поруки № 015/3187/543776/П від 10.04.2019.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем-2 у цій справі є фізична особа, що не є підприємцем - ОСОБА_1 , місце проживання якого позивачем зазначено: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022, на підставі частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, постановлено звернутися до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) вказаної фізичної особи.

22.11.2022 вказану вище ухвалу було направлено на адресу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 5 А) за №0105492862432.

03.01.2023 до загального відділу діловодства суду повернулося поштове відправлення № 0105492862432 за закінченням встановленого строку зберігання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2023, на підставі частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, постановлено звернутися до Державної міграційної служби України із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), зобов`язано Державну міграційну службу України надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) вказаної фізичної особи.

07.03.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на запит суду від 10.02.2023, згідно з якою ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

11.04.2023 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 31.03.2023 поштового відправлення відповідачу-2 (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 13.03.2023).

На момент прийняття позовної заяви до розгляду місцезнаходженням відповідача-1, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, була наступна адреса: Україна, 03057, м. Київ, вул. Нестерова, буд. 3.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 13.03.2023 з метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

20.03.2023 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу-1, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.03.2023, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу під час доставки та повернуто у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом також встановлено, що під час перебування справи в провадженні суду відповідач-1 змінив своє місцезнаходження, проте суд про ці обставини не повідомив.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 про відкриття провадження у цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.03.2023.

З урахуванням викладеного, за висновком суду відповідач-1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відтак суд вважає, що відповідачі належним чином були повідомлені про розгляд цієї справи та їм були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачами відзивів на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2019 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор; правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елемент АО" (позичальник) було укладено Договір про надання овердрафту № 015/3187/543776 (далі - Кредитний договір), згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого кредитор надає позичальнику протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту в межах поточного ліміту, а позичальник зобов`язується використовувати овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в п. 1.9 Кредитного договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити овердрафт/кредитну заборгованість, сплатити проценти за користування овердрафтом/кредитною заборгованістю та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені Договором, у строки, передбачені Договором, але не пізніше дати закінчення строку овердрафту.

У пунктах 1.3, 1.4 Кредитного договору визначено, що максимальний ліміт за Кредитним договором складає 450 000,00 грн, у межах якого встановлюється поточний ліміт. На дату укладення Кредитного договору поточний ліміт складає 150 000,00 грн.

Поточний ліміт за Кредитним договором не може перевищувати 70% від середньомісячних надходжень за останні три календарних місяці на всі поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора. При цьому розрахунок середньомісячних надходжень здійснюється відповідно до п. 2.4 Кредитного договору. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 2 Кредитного договору.

Згідно з п. 1.6 Кредитного договору з моменту виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку, кредитор вважається таким, що надав позичальнику овердрафт. Дебетове сальдо, зафіксоване на поточному рахунку на кінець кожного календарного дня, або сума кредитної заборгованості є заборгованістю позичальника за овердрафтом.

У пунктах 1.7 та 1.8 Кредитного договору визначено строк овердрафту: з дати виконання позичальником умов, передбачених п. 2.1 Договору по дату закінчення строку овердрафту (включно), а також строк доступності овердрафту: з дати початку строку овердрафту, визначеного згідно з п. 1.6 Договору, по дату закінчення строку доступності овердрафту (включно).

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору поточний ліміт встановлюється після виконання таких обов`язкових умов: сплати комісії, передбаченої п. 4.9 Кредитного договору; укладення та належного виконання договорів забезпечення та набрання чинності договорами страхування (полісами) на користь кредитора, як вигодонабувача, відповідно до статті 3 Договору; відсутність обставин дефолту.

Виконання зобов`язань позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за Кредитним договором, забезпечується порукою, відповідно до договору поруки, що повинен бути укладений одразу ж після укладення Кредитного договору, між кредитором і поручителем ОСОБА_1 (підп. 3.1.1 п. 3.1 Кредитного договору).

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору проценти за користування овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22% річних.

З дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2 та 8.3 (крім підпункту 8.3.4) Кредитного договору, проценти за користування кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40% річних (п. 4.2 Кредитного договору).

Відповідно до п. 4.3 Кредитного договору нарахування процентів за користування овердрафтом/кредитною заборгованістю здійснюється виходячи з зазначених у договорах розмірів процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість позичальника за овердрафтом/кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо/кредитної заборгованості.

Пунктом 5.1 Кредитного договору визначено, що протягом строку овердрафту позичальник зобов`язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо та не пізніше дати закінчення строку овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше. Якщо останній календарний день максимального строку безперервного дебетового сальдо є банківським днем, то для погашення такого дебетового сальдо позичальника має забезпечити наявність грошових коштів на поточному рахунку на кінець останнього банківського дня, що передує останньому календарному дню максимального строку безперервного дебетового сальдо. Якщо дата закінчення строку овердрафту не є банківським днем, то для погашення овердрафту позичальник зобов`язаний забезпечити наявність грошових коштів на поточному рахунку для погашення дебетового сальдо процентів та інших платежів, на кінець останнього банківського дня, що передує даті закінчення строку овердрафту.

В забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент АО" перед Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", що випливають з Кредитного договору, 10.04.2019 між останнім як кредитором та ОСОБА_1 як поручителем було укладено Договір поруки № 015/3187/543776/П (далі - Договір поруки), згідно з п. 1.1 якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний: повернути кредит в розмірі 450 000,00 грн, в порядку, передбаченому Кредитним договором, не пізніше 10.04.2022, або іншої дати, визначеної відповідно до умов Кредитного договору; сплатити проценти за користування кредитором в розмірі 22% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов Кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим Договором; сплатити комісії в розмірах, передбачених Кредитним договором; сплатити пені, штрафи, передбачені Кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов Кредитного договору.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань (п. 1.2 Договору поруки).

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, кредитор набуває право вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.

Згідно з п. 2.2 Договору поруки поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, зазначеному кредитором у вимозі.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання (п. 7.2 Договору поруки).

Як зазначає позивач, відповідачем-1 було порушено зобов`язання з повернення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою № 114/5-К-249182 від 16.08.2022, у якій вимагав достроково погасити кредит у повному обсязі зі сплатою процентів у сумі 78 209,76 грн. Аналогічну за змістом вимогу № 114/5-К-249181 від 16.08.2022 позивач направив й відповідачу-2.

Однак адресовані відповідачам поштові відправлення з різних причин не були вручені та повернулись відправникові.

З огляду на неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором та Договором поруки, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів 70 824,61 грн заборгованості за кредитом та 7 385,15 грн заборгованості за відсотками.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Кредитний договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача-1 взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою вказаний правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Суд встановив, що на виконання умов Кредитного договору на рахунку відповідача-1 НОМЕР_3 (номер рахунку відповідача-1 у внутрішніх програмних комплексах Акціонерного товариства "Райффайзен Банк") було встановлено кредитний ліміт (ліміт овердрафту).

Овердрафтом є банківська послуга, відповідно до якої банк надає клієнту кредит частинами, кожна з яких надається шляхом сплати з поточного рахунку розрахункових документів клієнта на суму, що перевищує кредитовий залишок, з утворенням дебетового залишку в межах ліміту овердрафту.

Як вбачається з виписок по рахунку відповідача-1 IBAN № НОМЕР_2 за періоди з 10.04.2019 по 09.04.2020, з 10.04.2020 по 09.04.2021, з 10.04.2021 по 09.04.2022 та з 10.04.2022 по 10.05.2022 ним вчинялись дії по проведенню власних платежів понад залишок грошових коштів на поточному рахунку, що в силу ч. 2 ст. 642, ч. 1 ст. 1069 Цивільного кодексу України свідчить про погодження користуванням овердрафтом та кредитними коштами банку.

За приписами частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з вищенаведеними виписками по рахунку заборгованість відповідача-1 за кредитом становить 70 824,61 грн.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Процентна ставка за користування кредитними коштами становить 22% річних, а розмір процентної ставки на прострочену заборгованість - 40% річних.

Наявними у матеріалах справи банківськими виписками підтверджено перенесення заборгованості відповідача-1 за відсотками на окремий рахунок для обліку відповідної заборгованості та рекласифікація стандартної заборгованості за відсотками в прострочену, а також нарахування комісії за управління лімітом овердрафту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги умови Кредитного договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач-1 свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом у передбачений Кредитним договором строк не виконав.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач-1 в установленому процесуальним законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 70 824,61 грн заборгованості за кредитом та 7 385,15 грн заборгованості за відсотками є обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою.

Як було вказано вище, в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки, за умовами якого відповідач-2 зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 усіх зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в розмірах, встановлених Кредитним договором.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частин 1 - 4 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідачами, в свою чергу, не надано жодного доказу на підтвердження погашення заборгованості відповідача-1 за Кредитним договором.

Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача підлягають 70 824,61 грн заборгованості за кредитом та 7 385,15 грн заборгованості за відсотками.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів у рівних частинах по 1 240,50 грн, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент АО" (Україна, 13300, Житомирська обл., Бердичівський р-н, м. Бердичів, вул. Європейська, буд. 10; ідентифікаційний код: 41654823) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (Україна, 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А; ідентифікаційний код: 14305909) 70 824 (сімдесят тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 61 коп. заборгованості за кредитом та 7 385 (сім тисяч триста вісімдесят п`ять) грн 15 коп. заборгованості за відсотками.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент АО" (Україна, 13300, Житомирська обл., Бердичівський р-н, м. Бердичів, вул. Європейська, буд. 10; ідентифікаційний код: 41654823) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (Україна, 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А; ідентифікаційний код: 14305909) 1 240 (одну тисячу двісті сорок) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (Україна, 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А; ідентифікаційний код: 14305909) 1 240 (одну тисячу двісті сорок) грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.01.2024

Суддя О.В. Нечай