Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/15061/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/15061/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Мало-Бузуківський гранітний кар`єр" (Україна, 20740, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Малий Бузуків, вул. Шевченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 05467694)

до 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96; ідентифікаційний код: 35417298)

2) Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (Україна, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77; ідентифікаційний код: 22945712)

про стягнення 206 922,29 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Мало-Бузуківський гранітний кар`єр" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (далі - відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - відповідач-2), в якій просить суд:

- стягнути з відповідача-1 страхове відшкодування в розмірі 71 981,73 грн, пеню та 3% річних у загальному розмірі 1 666,42 грн, витрати на евакуацію (перевезення) транспортного засобу в розмірі 1 650,00 грн та витрати на проведення експертизи (дослідження) в розмірі 2 250,00 грн;

- стягнути з відповідача-2 страхове відшкодування в розмірі 121 599,61 грн, пеню та 3% річних у загальному розмірі 3 874,53 грн, витрати на евакуацію (перевезення) транспортного засобу в розмірі 1 650,00 грн та витрати на проведення експертизи (дослідження) в розмірі 2 250,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами було застраховано цивільно-правову відповідальність власників автомобілів, водії яких були визнанні винними у ДТП, у якій було пошкоджено належний позивачу автомобіль, відтак відповідачі є особами, відповідальними за завдану позивачу майнову шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

16.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

09.03.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 повідомив про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 102 437,18 грн, визнав позов в частині стягнення пені в розмірі 3 087,15 грн та 3% річних в розмірі 185,23 грн, в іншій частині проти задоволення позову заперечив.

15.03.2023 в електронній та 20.03.2023 в паперовій формі до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Позивач своїм правом на подання відповідей на відзиви у встановлений судом строк не скористався.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 та ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частинами 2, 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Про визнання позову відповідач-2 зазначив у відзиві на позовну заяву, що підписаний представником Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" - Опанасенком Б.Ю., який діє на підставі довіреності № 12 від 03.01.2023 із правом, зокрема, повного чи часткового визнання позову.

Зі змісту відзиву відповідача-2 на позовну заяву вбачається, що правові наслідки - ухвалення рішення про задоволення позову, у зв`язку з його визнанням, відповідачу відомі та зрозумілі й визнання відповідачем-2 позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а відтак суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем-2 і ухвалити судове рішення з урахуванням такого визнання.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.05.2022 о 10 год. 40 хв. по вул. Благовісна, 189 в м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Toyota Sequoia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , транспортного засобу "Fiat Fiorino", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.05.2022 у справі № 712/3181/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.05.2022 у справі № 712/3180/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль марки "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить позивачеві.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Toyota Sequoia", реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату ДТП була застрахована у відповідача-2 згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 205050455 від 20.07.2021.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Fiat Fiorino", реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату ДТП була застрахована у відповідача-1 згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-206141884 від 01.10.2021.

25.07.2022 позивач звернувся до відповідача-1 із повідомленням про подію з ознаками страхового випадку та 07.09.2022 із заявою про виплату страхового відшкодування.

01.09.2022 позивач звернувся із аналогічними повідомленням і заявою до відповідача-2.

19.08.2022 на замовлення відповідача-1 оцінювачем Фізичною особою - підприємцем Видутою Д.Ю. було складено Консультацію № 15-D/11/00 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , склала 118 366,40 грн (з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали).

Поряд із цим, на замовлення позивача 14.09.2022 судовим експертом Кипою С.М. було складено Висновок за результатами експертного автотоварознавчого дослідження №012/2022, у якому визначено, що вартість матеріальних збитків, заподіяних при ДТП 03.05.2022 власнику автомобіля "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на момент події без урахування втрати товарної вартості складає 246 199,22 грн.

28.11.2022 позивач звернувся до відповідачів із претензіями № 28-11-2022/2, № 28-11-2022/1 відповідно, у яких, посилаючись на Висновок за результатами експертного автотоварознавчого дослідження № 012/2022 від 14.09.2022, просив відповідачів сплатити страхове відшкодування по 124 749,61 грн кожним з них.

Відповідно до платіжної інструкції № 168788 від 02.12.2022 відповідач-1 перерахував на рахунок позивача 51 117,88 грн страхового відшкодування.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач вказує на те, що оскільки відповідачами застрахована цивільно-правова відповідальність власників автомобілів, водії яких були визнані винними у ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль, відповідачі є особами, відповідальними за відшкодування заподіяної позивачу шкоди, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача-1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 71 981,73 грн, а також пеню та 3% річних у загальному розмірі 1 666,42 грн, а з відповідача-2 страхове відшкодування в розмірі 121 599,61 грн, пеню та 3% річних у загальному розмірі 3 874,53 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідачів у рівних частинах витрати на евакуацію (перевезення) транспортного засобу, на підтвердження понесення яких надає Рахунок № 315 від 10.08.2022 ФОП Косюка О.С., платіжне доручення від 01.09.2022 на суму 3300,00 грн та Акт приймання-передачі послуг від 01.09.2022, а також витрати на проведення експертизи (дослідження), на підтвердження понесення яких позивачем надано рахунок № 04-2022 від 29.09.2022 ФОП Кипи С.М., платіжне доручення № 1875 від 03.10.2022 на суму 4 500,00 грн та Акт приймання-передачі послуг від 29.09.2022.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачі посилаються на необґрунтованість включення до розміру страхового відшкодування ПДВ, поза-як позивачем не надано доказів здійснення відновлювального ремонту автомобіля. За висновком відповідачів, визначений у Висновку за результатами експертного автотоварознавчого дослідження № 012/2022 від 14.09.2022 розмір страхового відшкодування має бути зменшено на суму ПДВ в частині вартості матеріалів та складників, тому обґрунтованим є страхове відшкодування в розмірі 207 874,35 грн, яке з огляду на кількість винних осіб підлягає поділу на 2.

Після подання цього позову до суду відповідачем-2 було перераховано на рахунок позивача страхове відшкодування в загальному розмірі 102 437,18 грн (за вирахуванням франшизи), що підтверджується платіжними інструкціями № 9587 від 06.01.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9536 від 05.01.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9677 від 10.01.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9626 від 09.01.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9867 від 16.01.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9731 від 11.01.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9914 від 17.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10007 від 19.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10107 від 23.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10054 від 20.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10227 від 25.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10164 від 24.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10415 від 30.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10289 від 26.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10566 від 01.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10504 від 31.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10893 від 07.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10798 від 06.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 11682 від 23.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 11618 від 22.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 11794 від 27.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 11739 від 24.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 11901 від 01.03.2023 на суму 2 000,00 грн, № 11845 від 28.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 12057 від 03.03.2023 на суму 3 437,18 грн та № 11991 від 02.03.2023 на суму 3 000,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Водночас правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У пункті 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" передбачені види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього закону дає підстави для висновку, що в момент укладення договору обов`язкового страхування страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

За змістом статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У відповідності до підп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з пунктами 34.1 та 34.2 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Суд встановив, що 25.07.2022 позивач звернувся із повідомленнями про подію, що містить ознаки страхового випадку, до відповідача-1 та 01.09.2022 до відповідача-2.

З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2022 представником відповідача-2 було проведено огляд пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля позивача, що підтверджується відповідним актом.

Водночас матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачем-1 дій щодо розслідування обставин ДТП, здійснення запитів з метою отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування, направлення свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, як того вимагають приписи статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Як встановлено судом, 19.08.2022 на замовлення відповідача-1 оцінювачем - Фізичною особою - підприємцем Видутою Д.Ю. було складено Консультацію № 15-D/11/00 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , склала 118 366,40 грн (з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали).

Однак суд не може прийняти вказану Консультацію як належний та допустимий доказ, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження розміру матеріального збитку, завданого позивачеві, оскільки її складено з порушенням вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика).

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - це діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. Оціночна діяльність може здійснюватися у формі консультаційної діяльності, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб`єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі.

Водночас документами, які складаються за результатами оцінки, є звіт про оцінку майна та акт оцінки майна. Письмова консультація оцінювача до цих документів не належить.

Згідно з п. 5.1 Методики визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Вказана Консультація не містить відомостей про те, що її було складено за наслідком огляду автомобіля, а відповідно до викладеного в ній застереження, вона може використовуватися тільки для визначення суми страхового відшкодування і для доказу розміру позовних вимог до винуватця ДТП у разі звернення замовника до суду.

Пунктом 34.3 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки відповідачі знехтували своїми обов`язками щодо визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків за вказаним страховим випадком, суд приймає складений 14.09.2022 судовим експертом Кипою С.М. на замовлення позивача Висновок за результатами експертного автотоварознавчого дослідження № 012/2022, у якому визначено, що вартість матеріальних збитків, заподіяних при ДТП 03.05.2022 власнику автомобіля "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на момент події без урахування втрати товарної вартості складає 246199,22 грн.

Водночас, як слушно зауважують відповідачі, відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 565/1210/19 та від 21.12.2020 у справі № 911/286/20, у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування за умови, що суб`єкт господарювання, на СТО якого було відремонтовано автомобіль, є платником ПДВ.

Оскільки позивачем не надало доказів на підтвердження здійснення відновлювального ремонту автомобіля "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та відповідно сплати ПДВ у складі вартості відновлювального ремонту автомобіля, визначений за результатом експертного дослідження розмір страхового відшкодування підлягає зменшенню на суму ПДВ (в частині вартості матеріалів та складників), що відповідно до положень підпункту "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України становить 20 відсотків від бази оподаткування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Наведеними нормами закону визначено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановленого відповідним полісом ліміту відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, у відповідачів, у зв`язку з настанням страхового випадку, виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту їх відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних витрат, виходячи з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку; цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Fiat Fiorino", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала винна в ДТП особа, станом на дату ДТП була застрахована у відповідача-1 на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-206141884, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Аналогічним чином у судовому порядку встановлена вина фізичної особи ОСОБА_1 ; цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Toyota Sequoia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала винна в ДТП особа, станом на дату ДТП була застрахована у відповідача-2 на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 205050455, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 1 500,00 грн.

У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб (абз. 1 п. 36.3 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Частиною 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже відповідач-1 є особою, відповідальною за завдання позивачу шкоди на суму 103 937,18 грн (207 874,35 грн / 2), а відповідач-2 - на суму 102 437,18 грн (207 874,35 грн / 2 - 1 500,00 грн).

Суд встановив, що відповідно до платіжної інструкції № 168788 від 02.12.2022 відповідач-1 перерахував на рахунок позивача 51 117,88 грн, відтак відповідачу-1 необхідно було доплатити позивачу страхове відшкодування в сумі 52 819,30 грн.

Як встановлено судом, після подання цього позову до суду відповідачем-2 було перераховано на рахунок позивача страхове відшкодування в загальному розмірі 102 437,18 грн (за вирахуванням франшизи), що підтверджується платіжними інструкціями № 9587 від 06.01.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9536 від 05.01.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9677 від 10.01.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9626 від 09.01.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9867 від 16.01.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9731 від 11.01.2023 на суму 10 000,00 грн, № 9914 від 17.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10007 від 19.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10107 від 23.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10054 від 20.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10227 від 25.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10164 від 24.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10415 від 30.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10289 від 26.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10566 від 01.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10504 від 31.01.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10893 від 07.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 10798 від 06.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 11682 від 23.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 11618 від 22.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 11794 від 27.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 11739 від 24.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 11901 від 01.03.2023 на суму 2 000,00 грн, № 11845 від 28.02.2023 на суму 2 000,00 грн, № 12057 від 03.03.2023 на суму 3 437,18 грн та № 11991 від 02.03.2023 на суму 3 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування в розмірі 102 437,18 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Позовні вимоги про стягнення з відповідачів сум страхового відшкодування в більшому розмірі визнаються судом необґрунтованими та передчасними, оскільки доплата в розмірі, що не перевищує суми ПДВ, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відтак, для отримання страхового відшкодування потерпілий повинен подати страховику заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При цьому, враховуючи положення пунктів 36.1, 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик зобов`язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідач-1 отримав від позивача заяву на виплату страхового відшкодування 07.09.2022, відтак виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за договором обов`язкового страхування він мав здійснити до 07.12.2022.

Відповідач-2 отримав від позивача заяву на виплату страхового відшкодування 01.09.2022, відтак виплату страхового відшкодування він мав здійснити до 01.12.2022.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки позивачем неправильно визначено розмір страхового відшкодування, що підлягав до виплати відповідачами, суд здійснив власний розрахунок пені, не виходячи за заявлений позивачем період нарахування, згідно з яким обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача-1 є пеня в сумі 1157,68 грн, а з відповідача-2 в сумі 3087,15 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Висновок про застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 Цивільного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 6-927цс16 та підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на описану вище помилку позивача при розрахунках, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, згідно з яким за прострочення виконання грошового зобов`язання з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 69,46 грн, а з відповідача-2 - 185,23 грн.

Щодо витрат позивача на проведення експертизи (дослідження) та витрат на евакуацію (перевезення) транспортного засобу суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на проведення експертизи (дослідження) в розмірі 4 500,00 грн, про що свідчать рахунок ФОП Кипи С.М. № 04-2022 від 29.09.2022, платіжне доручення № 1875 від 03.10.2022 на суму 4 500,00 грн та Акт приймання-передачі послуг від 29.09.2022.

Як вже зауважував суд, за приписами пунктів 34.2, 34.3 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Суд погоджується з доводами відповідача-2 про те, що зобов`язання страховика відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) виникає, якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, а потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення шкоди.

Оскільки відповідач-2 виконав вимоги Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та направив свого представника до пошкодженого автомобіля позивача для визначення причин настання страхового випадку, що підтверджується Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 14.09.2022, підстави для стягнення з відповідача-2 витрат позивача на проведення експертизи (дослідження) відсутні.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення відповідачем-1 свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача-1 витрат на проведення експертизи (дослідження) у розмірі 2 250,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються, зокрема, витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані виключно з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця ремонту автомобіля або до місцезнаходження власника (водія).

З наданих позивачем копій Акту приймання-передачі наданих послуг та платіжного доручення на суму 3300 грн з призначенням платежу за транспортні послуги вбачається, що вони складені у вересні 2022 року, хоча ДТП мала місце у травні 2022 року.

Відтак суд знаходить слушними доводи відповідача-2 про те, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити, що евакуація автомобіля була здійснена саме з місця ДТП.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів витрат позивача, пов`язаних з переміщенням пошкодженого транспортного засобу.

Водночас суд зауважує, що понесені позивачем витрати, які не підлягають відшкодуванню відповідачами, в силу положень ст. 1194 Цивільного кодексу України, мають відшкодовувати безпосередньо особи, які завдали шкоди.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 6 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування в розмірі 102 437,18 грн, в іншій частині судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача-1 на користь позивача підлягають 52 819,30 грн страхового відшкодування, 1 157,68 грн пені, 69,46 грн 3% річних та 2 250,00 грн витрат на проведення експертизи (дослідження), а з відповідача-2 - 3 087,15 грн пені та 185,23 грн 3% річних.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи те, що провадження у справі підлягає закриттю у відповідній частині, а також беручи до уваги припис ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", згідно з яким за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору не може бути меншою за 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 622,83 грн підлягає поверненню позивачу зі спеціального фонду Державного бюджету України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на часткове визнання відповідачем-2 позову та ухвалення рішення згідно з таким визнанням, суд, ураховуючи ту обставину, що позов пред`явлено до двох відповідачів, дійшов висновку про необхідність повернення позивачеві 319,81 грн судового збору відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Інша частина судових витрат позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача-1 в сумі 1 336,76 грн та на відповідача-2 в сумі 38,85 грн. Решта сплаченого судового збору в сумі 785,58 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 130, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/15061/22 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" страхового відшкодування в розмірі 102 437,18 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96; ідентифікаційний код: 35417298) на користь Приватного акціонерного товариства "Мало-Бузуківський гранітний кар`єр" (Україна, 20740, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Малий Бузуків, вул. Шевченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 05467694) страхове відшкодування в розмірі 52 819 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять) грн 30 коп., пеню в розмірі 1 157 (одна тисяча сто п`ятдесят сім) грн 68 коп., 3% річних в розмірі 69 (шістдесят дев`ять) грн 46 коп., витрати на проведення експертизи (дослідження) в розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 336 (одна тисяча триста тридцять шість) грн 76 коп.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (Україна, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77; ідентифікаційний код: 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Мало-Бузуківський гранітний кар`єр" (Україна, 20740, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Малий Бузуків, вул. Шевченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 05467694) пеню в розмірі 3 087 (три тисячі вісімдесят сім) грн 15 коп., 3% річних в розмірі 185 (сто вісімдесят п`ять) грн 23 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 38 (тридцять вісім) грн 85 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Повернути Приватному акціонерному товариству "Мало-Бузуківський гранітний кар`єр" (Україна, 20740, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Малий Бузуків, вул. Шевченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 05467694) з Державного бюджету України частину судового збору в сумі 942 (дев`ятсот сорок дві) грн 64 коп., сплаченого на підставі платіжної інструкції № 2152 від 23.12.2022, оригінал якої залишається у матеріалах справи №910/15061/22.

7. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 785,58 грн покласти на позивача.

8. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.01.2024

Суддя О.В. Нечай