Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/14112/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/14112/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврошляхбуд Ковель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО" про стягнення 588769,23 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНКО" (далі - Відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврошляхбуд Ковель" (далі - Позивач) 588769,23 грн, що складається з: 503645,97 грн інфляційних втрат та 85123,26 грн 3% річних нарахованих на непогашену Відповідачем суму боргу за Договором субпідряду про закупівлю послуг від 18.11.2020.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідачем не було виконано рішення Господарського суду міста Києва, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №907/187/22 про стягнення боргу у сумі 1418721,05 грн.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення Відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача, яка вказана у позові та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (м. Київ, вул. Шаповалова Генерала, 2, офіс 111).

Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі повернувся не врученим Відповідачу із відміткою працівників Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.4 ч. 6 ст. 242 ГПК України Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відтак, Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а Відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 у справі №903/187/22 було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврошляхбуд Ковель" було виконано та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Данко" будівельні роботи та послуги на суму 2334838,25 грн за договорами субпідряду від 02.11.2020, 18.11.2020 , з яких останній оплатив лише на суму 916117,20 грн, натомість, несплаченими лишились 1418721,05 грн, які були стягнуті відповідним рішенням.

Як зазначено у ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 ГПК України вирішуючи спір у даній справі, суд виходить із фактів встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 у справі №903/187/22, яке набрало законної сили і є чинним.

Так, у рішенні №903/187/22 від 03.02.2023 судом встановлено факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договорами субпідряду від 02.11.2020, 18.11.2020 у сумі 1418721,05 грн.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Позивач зазначає, що рішення суду №903/187/22 від 03.02.2023 про стягнення 148721,05 грн основного боргу, не виконано станом на день пред`явлення цього позову.

У зв`язку із чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 85123,26 грн нараховані за період з 01.10.2021 по 30.09.2023, а також 503645,97 грн інфляційних втрат нараховані за період з 01.10.2021 по 30.06.2022.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Станом на день винесення цього рішення матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем основного зобов`язання з оплати боргу стягнутого за рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2023 у справі №903/187/22.

Судом було перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що позивачем було помилково за вказаний ним період нараховано заявлену ним суму інфляційних втрат. За перерахунком суду, з відповідача підлягає стягненню 503228,07 грн інфляційних втрат, у стягненні 417,90 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично правильним та обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню 85123,26 грн 3% річних.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 86, 231, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (ідентифікаційний код 32727466, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Механізаторів (Шаповала Генерала), буд. 2, офіс 111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврошляхбуд Ковель" (ідентифікаційний код 42849163, місцезнаходження: 45005, Волинська область, Ковельський район, с. Білин, вул. Лесі Українки, буд. 6, квартира 8) 85123 (вісімдесят п`ять тисяч сто двадцять три) грн 26 коп. 3% річних, 503228 (п`ятсот три тисячі двісті двадцять вісім) грн 07 коп. інфляційних втрат, а також 8825 (вісім тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн 30 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.