Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/10572/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/10572/23За позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівель-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця"

про стягнення 2526,72 грн.

Без проведення судового засідання.

Суддя Сташків Р.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівель-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" (далі - відповідач) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" (далі - позива) 2526,72 грн збитків втраченого кредиту, за нереєстрацію відповідачем податкової накладної на суму ПДВ, яка була включена в суму оплати за платіжним дорученням №1848 від 27.03.2020.

Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач заперечуючи проти вимог позову зазначає, що ним було зареєстровано відповідну податкову накладну, копію якої долучено з відзивом, разом з тим, в накладній було допущено описку у даті, замість 29.02.2020 вказано - 28.02.2020. Натомість, відповідач вважає, що ним виконано свій обов`язок з реєстрації податкової накладної. Крім того, відповідач зазначає, що саме він є платником податків і відповідно подає на реєстрацію податкові накладні, а не філія "Центр будівель-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця".

З відзивом відповідач подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, обґрунтовуючи його тим, що проведення підготовчого судового засідання буде сприяти визначенню обсягу та характеру доказів, об`єктивному розгляду справи.

Судом клопотання відповідача розглянуто, та суд зазначає, що статтею 12 ГПК України визначено, що:

- спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи;

- загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

При цьому, згідно з ч.ч. 4 та 5 вказаної статті, умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом, і для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, дана справа про стягнення 2526,72 грн прямо віднесена законом до малозначних справ. Разом з тим, відповідачем жодним чином не обґрунтовано в чому полягає складність даного спору та неможливість викласти свою правову позицію по даному спору шляхом надання письмових пояснень.

З огляду на наведене, суд, розглянувши подане відповідачем клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із твердженнями відповідача, вважає, що він втратив право на податковий кредит, оскільки відповідач зареєстрував податкову накладну іншою датою, на момент коли між сторонами не виникли правовідносини. Позивач також повідомив суд, що з метою повного та всебічного розгляду даної справи він направив до податкового органу звернення щодо надання податкової консультації з приводу спірних правовідносин, після надходження відповіді він надасть її суду.

Відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзиву, де вказав, зокрема, що податкову накладну він зареєстрував відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, та саме АТ "Українська залізниця" є стороною договірних правовідносин з позивачем на підставі яких було підписано акт виконаних робіт №870173 від 29.05.2020 на суму 15160,31 грн.

У грудні 2023 року позивачем подано клопотання про доручення до справи засвідчену копію індивідуальної податкової консультації ДПС України від 08.11.2023 №4021/ІПК/99-00-21-03-02-06.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Південний» (на момент укладання Договору - ДП «МТП «Южний») та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області був укладений Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № СД/УП-108 від 05.10.2009 (далі - Договір), балансоутримувачем, якого була Одеська залізниця ПАТ «Укрзалізниця».

В період з 20.09.2011 по 07.08.2015 між сторонами були укладені Договори про внесення зміни до Договору.

Так, додатковим договором від 12.02.2016 №4 до Договору було визначено, що орендодавцем майна, визначеного Договором є ПАТ «Укрзалізниця».

В подальшому, в період з 22.06.2016 по 21.02.2018 між сторонами були укладені додаткові Договори про внесення зміни до Договору, проте, як стверджує позивач, починаючи з 2018 року між сторонами не укладалися додаткові договори до Договору, у зв`язку із недосягненням згоди щодо певних умов Договору.

Позивач зазначає, що фактичні правовідносини з ПАТ «Укрзалізниця», щодо визначеного Договором майна тривали і тривають до цього часу, шляхом виставлення відповідачем та оплати позивачем відповідних рахунків та складанням відповідних актів.

29.02.2020 між ДП «МТП «Южний» та філією «Центр Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного Товариства «Українська залізниця» було складено та підписано акт виконаних робіт (послуг) № 870173, на підтвердження надання послуг AT «Укрзалізниця» з оренди приміщень на зальну суму 15160,31 грн у т.ч. 2526,72 грн ПДВ.

ДП «МТП «Южний» була здійсненна оплата за надані послуги на загальну суму 15160,31 грн (у т.ч. 2526,72 грн ПДВ), про що свідчить платіжне доручення №1848 від 27.03.2020.

Позивач зазначає, що відповідно до вимог пункту 201.1 ст. 201 та статті 187.1 Податкового Кодексу України податкова накладна мала бути складена філією «БМЕС» AT «Українська залізниця» датою надання послуг (складання акту) - 29.02.2020. Також, Закон ставить у залежність можливість реалізації безумовного та гарантованого права платнику податків (покупця) щодо віднесення суми ПДВ до податкового кредиту від певних дій продавця при здійснені певних господарських операцій.

Позивач вказує, що згідно відомостей електронного кабінету платника податків Державної податкової служби України відповідачем не було складено та зареєстровано на адресу позивача 29.02.2020 жодної податкової накладної на підтвердження фактично наданих послуг.

18.05.2023 позивачем направлено запит до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП щодо реєстрації в ЄРПН зазначених податкових накладних.

Проте, у ДП «МТП «Південний» відсутня будь-яка інформація/відомості взагалі щодо складання філією «БМЕС» АТ «Українська залізниця» податкової накладної, її реквізитів тощо. Зазначене унеможливлює здійснити запит в електронній формі. Саме ці обставини стали підставою для звернення підприємства до податкового органу з відповідним запитом.

Враховуючи відсутність відповідних відомостей щодо складання податкової накладної філією «БМЕС» АТ «Українська залізниця», позивач повторно надіслав запит до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

З відповіді Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14.06.2023 № 2396/6/34-00-04-02-02 вбачається, що податкова накладна на суму 15160,31 грн в т.ч. ПДВ 2526,72 грн виписана філією «БМЕС» АТ «Українська залізниця» на адресу ДП «МТП «Південний», згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних, відсутня.

Позивача зазначає, що він втратив право на віднесення суми ПДВ в загальному розмірі 2526,72 грн до податкового кредиту, оскільки минув 1095 денний строк визначений Законом для реалізації такого права (надання послуг відбулося 29.02.2020).

Державною податковою службою України 14.11.2023 було надано позивачу індивідуальну податкову консультацію №8759 у якій вказано, що позивач не має права на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ зазначеної у податковій накладній №85 від 28.02.2020.

Позивач наголошує, що в силу приписів ПК України таке право є безумовним та гарантованим Державою, але за умови, фактичного вчинення певних дій третіми особами.

Крім того, позивач зазначив, що 23.05.2023 здійснено державну реєстрацію змін відомостей про нього, зокрема, змінено назву ДП «МТП «Южний» на ДП «МТП «Південний», на підтвердження чого надав копію відповідної виписки з ЄДРЮОФОПГФ.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі втраченого податкового кредиту у розмірі 2526,72 грн.

Відповідач заперечуючи проти вимог позову зазначив наступне.

За актом виконаних робіт (послуг) від 29.02.2020 № 870173 на підтвердження надання послуг з оренди приміщення на загальну суму 15160,31 грн, в т.ч. 2526,72 грн ПДВ відповідачем була складена податкова накладна № 85, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 11.03.2020 відповідно до строків, встановлених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, що підтверджується витягом із Єдиного реєстру податкових накладних № 98807 від 13.07.2023, копія яких надано з відзивом, що, на думку відповідача, спростовує ствердження позивача про невиконання відповідачем зобов`язання щодо складання податкової накладної та її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При підготовці відзиву на позовну заяву з`ясувалося, що в податковій накладній № 85 помилково замість дати складання 29.02.2020 вказана дата 28.02.2020, тобто сталася описка.

Але, як стверджує відповідач, пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 ПК України, які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних в електронному вигляді.

Відповідно податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

На думку відповідача, позивач міг ідентифікувати податкову накладну за назвою продавця та покупця послуг, за індивідуальним податковим номером, податковим номером платника податку покупця та продавця, за описом (номенклатурою) товарів/послуг продавця, кодом послуги, за обсягом постачання та сумою податку на додану вартість.

Відповідач просить звернути увагу на те що позивач в своїх листах до ДПС запитує інформацію щодо складання та реєстрації податкових накладних філією «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (41149437). Тоді як, вимоги позивача стосуються правовідносин з використання нерухомого майна між ДП «МТП «Южний» та АТ «Українська залізниця», та саме АТ «Українська залізниця» вказана як сторона підписання в Акті виконаних робіт (послуг) від 29.02.2020 № 870173.

Саме АТ «Українська залізниця» є юридичною особою та зареєстрована платником податку на додану вартість. Тому і в податковій накладній складеній на суму 15160,31 грн в т.ч. ПДВ 2526,72 грн постачальником (продавцем) вказано АТ «Укрзалізниця» з податковим номером 40075815, індивідуальний податковий номер 400758126555.

Таким чином, відповідач вважає, що як листи ДП «МТП «Південний» так і листи Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків не відповідають дійсним обставинам справи та не можуть бути використані як докази у даній справі. А посилання позивача на те, що в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня податкова накладна на суму 15160,31 грн в т.ч. ПДВ 2526,72 грн спростовується Витягом із Єдиного реєстру податкових накладних № 98807 від 13.07.2023.

Також відповідач звертає увагу на те, що нормами ст. 201 Податкового кодексу України передбачено надання продавцем покупцю податкової накладної за вимогою покупця.

Відповідач наголошує, що позивач не звертався до нього з вимогою надати податкову накладну на загальну суму 15160,31 грн, в т.ч. 2 526,72 грн ПДВ за актом виконаних робіт (послуг) від 29.02.2020 № 870173.

Крім того, Договір та додаткові договори до нього, копії яких позивач додав до позовної заяви, не містять у собі умов, які зобов`язують відповідача надавати позивачу податкові накладні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.02.2020 між ДП «МТП «Южний» та Акціонерним Товариством «Українська залізниця» філія «БМЕС» Виробничий структурний підрозділ «Одеське територіальне управління» було складено та підписано акт виконаних робіт (послуг) № 870173, на підтвердження надання послуг відповідачем з оренди приміщень за лютий 2020 року на зальну суму 15160,31 грн у т.ч. 2526,72 грн ПДВ.

Відповідачем на підтвердження факту реєстрації ним податкової накладної за фактом складання між сторонами 29.02.2020 акта виконаних робіт (послуг) № 870173, на підтвердження надання послуг з оренди приміщень за лютий 2020 року на зальну суму 15160,31 грн у т.ч. 2526,72 грн ПДВ було надано копію податкової накладної № 85, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 11.03.2020. Натомість, як вбачається з копії цієї податкової накладної вона датована 28.02.2020, тоді як, акт надання послуг було підписано сторонами 29.02.2020, а також надано витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №98807 від 13.07.2023 з якого вбачається, що податкову накладну від 28.02.2020 на суму ПДВ у розмірі 2526,72 грн було зареєстровано 11.03.2020.

Таким чином, відповідачем під час реєстрації податкової накладної було допущено помилку у даті здійсненої операції щодо надання послуг за актом №870173.

Позивач звернувся до Державної податкової служби України із зверненням щодо надання йому індивідуальної податкової консультації з наступних питань:

1) чи відповідає нормам ПКУ податкова накладна із зазначенням іншої дати, ніж дата виникнення «першої події» за операцією з надання послуг з оренди?

2) чи має платник право на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначеної у такій податковій накладній?

3) чи вважається помилка у даті податкової накладної такою, що заважає ідентифікувати здійснену операції?

Державною податковою службою України 14.11.2023 було надано позивачу індивідуальну податкову консультацію №8759 щодо його питань, яка базується на нормах Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267. Наведена у індивідуальній консультації інформація зводиться до того, що позивач не має права на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ зазначеної у податковій накладній №85 від 28.02.2020.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (пункт 14.1.181 статті 14 ПК України).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 11.03.2020 (в межах визначених ПК України строків) зареєстрував податкову накладну на здійснену між ним та позивачем господарську операцію з передачі майна в оренду за лютий 2020 року відповідно до акта виконаних робіт (послуг) № 870173 від 29.02.2020, де сума оренди складає 12633,59 грн, а ПДВ - 2526,72 грн.

Дійсно, при реєстрації податкової накладної відповідачем було допущено помилку у даті господарської операції, однак у пункті 201.10 статті 201 ПК України зазначено, що помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Відповідно до статті 201.1 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Суд зазначає, що з інформації відображеної у податковій накладній №85 від 28.02.2020 є можливим ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань. В спірній податкові накладній вказано: опис товарів - орендна плата за лютий 2020 року; ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ - 12633,59 грн; сума податку - 2526,71 грн; постачальник - АТ «Українська залізниця»/ Філія «Центр будівельно-монтажних робіт а експлуатації будівель і споруд», АТ «Українська залізниця»/ Філія «Центр будівельно-монтажних робіт а експлуатації будівель і споруд» Виробничий структурний підрозділ «Одеське територіальне управління» із зазначенням індивідуального податкового номеру; отримувач - Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" із зазначенням індивідуального податкового номеру.

Таким чином, наведена у спірній податковій накладній інформація відповідає господарській операції здійсненій між позивачем та відповідачем, що відображено у акті виконаних робіт (послуг) №870173 від 29.02.2020, де вказано назви тих самих сторін, назву послуг і період у який вони надавалися (оренда за лютий 2020 року), вартість 12633,59 грн та ПДВ 2526,72 грн.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався зі скаргою на відповідача щодо допущення останнім помилки при реєстрації спірної податкової накладної.

Матеріали справи також не підтверджують те, що позивач з моменту підписання акту виконаних робіт (послуг) №870173 від 29.02.2020 до моменту подачі позову звертався до відповідача із вимогою надати йому зареєстровану податкову накладну на виконану господарську операцію за актом №870173, а також, що йому було відмовлено податковим органом у включенні 2526,72 грн ПДВ до його податкового кредиту.

Що ж стосується наданої позивачем індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 14.11.2023 №8759, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.172 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з п. 52.1 ст. 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Разом з тим, індивідуальна податкова консультація має лише інформаційний характер та не відноситься до нормативно-правових актів чинного Законодавства України.

При вирішенні спору, суд досліджує індивідуальну податкову консультацію як доказ у сукупності з іншими наявними у справі доказами, оскільки, вона не є беззаперечним доказом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Зважаючи на вказані норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Приймаючи до уваги всі наявні докази у матеріалах справи, суд встановив, що відповідачем було зареєстровано податкову накладну на ПДВ на суму 2526,72 грн за актом виконаних робіт (послуг) №870173 від 29.02.2020 у строки визначені ПК України, з наданої з відзивом податкової накладної №85 від 28.02.2020 можна ідентифікувати здійснену між сторонами операцію з передачі майна в оренду за вказаним актом та суму ПДВ, яку було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач у свою чергу не довів, що йому було відмовлено у віднесенні до податкового кредиту суму ПДВ за актом виконаних робіт (послуг) №870173 від 29.02.2020, а також, що він взагалі звертався з відповідною вимогою чи скаргою на відповідача у зв`язку із допущенням ним помилки у даті податкової накладної.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт понесення ним збитків на суму 2526,72 грн, а тому у задоволенні позову суд відмовляє.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частина 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №914/843/18.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на нього у зв`язку із відмовою у задоволені позову.

Керуючись статтями 73-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.