Ухвала

від 15.01.2024 по справі 910/135/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/135/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши

позовну заяву Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», Дніпропетровська обл., м. Жовті Води

до Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Ліки України"» Аптека №15, м. Київ

про стягнення 53 773,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «СХІДГЗК»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Ліки України"» Аптека №15 (далі - ДП ПАТ «ДАК "Ліки України"» Аптека №15/відповідач) про стягнення 53 773,65 грн, у тому числі: 24 622,67 грн - заборгованості з орендної плати за користування нежитловим приміщенням, 13 854,45 грн - інфляційних втрат, 3 479,14 грн - 3% річних, 4 135,41 грн - пені та 2 462,27 грн - штрафу, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) №73-34 від 29.09.2009, а також 2 799,08 грн - заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого майна, 1 554,41 грн - інфляційних втрат , 394,06 грн - 3% річних та 472,16 грн - пені, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором на відшкодування витрат на утримання орендованого майна (сплата податку на землю) №58 від 18.02.2013.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2024 матеріали вказаної позовної заяви передано на розгляд судді Яковенко А.В.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Яковенко А.В., призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи №910/135/24, за результатом якого зазначену вище позовну заяву передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом із тим, правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ в якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно із п. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц суд зазначив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно із положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, Верховний Суд у постанові від 19.06.2019 у справі №760/6693/17-ц висловив правову позицію, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.

Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання територіальної підсудності категорії справ щодо стягнення заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном, у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) №73-34 від 29.09.2009 та договором на відшкодування витрат на утримання орендованого майна (сплата податку на землю) №58 від 18.02.2013.

Так, відповідно до п. 1.1. договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: вбудовані приміщення аптеки площею 372,1 кв.м., розміщене за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський р-н, смт. Смоліно, вул. Козакова, 32.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, та зважаючи на те, що спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договорами оренди індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) №73-34 від 29.09.2009 та на відшкодування витрат на утримання орендованого майна (сплата податку на землю) №58 від 18.02.2013, яке знаходиться у Кіровоградській області, суд дійшов висновку, що він має вирішуватись за місцезнаходженням майна, відповідно матеріали справи підлягають передачі на розгляд Господарському суду Кіровоградської області.

За змістом ч. 3 ст. 31 ГПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. 27, 30, 31, 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Ліки України"» Аптека №15 про стягнення 53 773,65 грн разом із доданими до неї матеріалами передати за підсудністю на розгляд Господарського суду Кіровоградської області (25000, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 29/32).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» та пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук