Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/6592/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/6592/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 41348526)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Є ІДЕЇ" (Україна, 01024, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 14; ідентифікаційний код: 43113561)

про стягнення 15 224,24 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Є ІДЕЇ" (далі - відповідач) про стягнення 15 224,24 грн, з яких 9 024,88 грн заборгованості, 687,51 грн пені, 1 353,81 грн штрафу, 3 599,98 грн інфляційних втрат та 558,06 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 1184/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 07.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01024, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 14.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 02.05.2023 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

18.05.2023 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 02.05.2023, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу у зв`язку з тим, що адресат вибув.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 про відкриття провадження в цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.05.2023.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Є ІДЕЇ" (рекламорозповсюджувач) було укладено Договір №1184/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - Договір), за яким на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування) (п. 1.1 Договору).

Рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил благоустрою населених пунктів, умов цього Договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211 (далі - Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим Договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що надання права тимчасового користування місцем за цим договором є правом користування чужим майном і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи розпорядження.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 2.2 Договору, адресний перелік - це невід`ємна частина Договору, яка містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за рекламорозповсюджувачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, із зазначенням адреси та місця для розміщення РЗ, типу (виду) РЗ, площі його вертикальної / горизонтальної проекції, на які встановлено / продовжено пріоритет, дату встановлення / продовження та строк дії пріоритету, дату початку та закінчення строку дії дозволу, його продовження, а також відомостей про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

За умовами п. 3.2 Договору робочий орган та/або КП «Київреклама» здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.

Підставою для формування та внесення змін до адресних переліків є відповідні рішення робочого органу/виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), прийняті в порядку, встановленому законодавством (п. 3.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.4 Договору у разі внесення змін до відповідного адресного переліку, робочий орган формує адресний перелік у новій редакції або зміни до відповідного адресного переліку. Рекламорозповсюджувач зобов`язаний підписати відповідний адресний перелік (зміни до нього) на підставі встановлених/продовжених пріоритетів, наданих/продовжених дозволів, внесених змін до дозволів або скасованих (втрачених) відповідних пріоритетів та анульованих дозволів протягом трьох робочих днів з моменту встановлення/продовження відповідних пріоритетів, їх скасування (втрати), надання/продовження чи анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, чи внесення до них відповідних змін. При цьому обов`язки щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ виникають для рекламорозповсюджувача з дати прийняття рішення про встановлення/продовження пріоритету, прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

У п. 5.2 Договору визначено коло обов`язків рекламорозповюджувача, до яких, серед іншого, віднесено обов`язок не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення / продовження пріоритету (підп. 5.2.3).

Відповідно до п. 6.2 Договору плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом в порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (пункт 6.3 Договору).

Згідно з п. 6.4 Договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов Договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.

У пунктах 6.5, 6.6 Договору сторони передбачили, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу. Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.

Пунктом 6.8 Договору визначено, що плата за тимчасове користування місцем нараховується:

до дати закінчення строку дії дозволу;

до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача з заявою про анулювання дозволу;

до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову в продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача з заявою про продовження дозволу.

У разі нездійснення рекламорозповсюджувчем демонтажу РЗ відповідно до пункту 5.2.7 Договору, після закінчення строку дії дозволу, плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ робочим органом або КП «Київреклама».

На підставі відповідних рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) робочий орган здійснює перерахунок та коригує розмір плати за тимчасове користування місцем, про що підписується адресний перелік у новій редакції (п. 6.10 Договору).

У відповідності до п. 6.13 Договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.14 Договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця на зазначений казначейський рахунок, визначений у цьому пункті. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Згідно з п. 7.2 Договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15% простроченої суми (п. 7.3 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та\або дозволів, не тягне за собою припинення дії цього договору в цілому (п. 8.1 Договору).

Керуючись розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2135 від 06.12.2019 "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами", сторони погодили Адресний перелік №3, що є Додатком №2 до Договору, відповідно до п. 1 якого рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою: Голосіївський р-н, вул. Антоновича (Горького), 14.

Позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 9 024,88 грн по оплаті нарахованої за Договором за період з 01.05.2020 по 01.04.2023 плати за користування місцем, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві претензію-вимогу № 076-1173 від 26.08.2022 про сплату заборгованості в загальному розмірі 9 714,63 грн.

Докази вручення відповідачу зазначеної претензії-вимоги, як і докази її розгляду останнім у матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за користування місцем, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 9 024,88 грн заборгованості, 687,51 грн пені, 1 353,81 грн штрафу, 3 599,98 грн інфляційних втрат та 558,06 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 914/4127/21.

За визначенням, наведеним у п. 9 ст. 1 Закону України "Про рекламу", зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламо носіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу").

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Правила).

Згідно з п. 2 Правил місце розташування рекламного засобу - це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється (п. 3 Правил).

Відповідно до п. 4 Правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

За змістом пунктів 24, 32 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу. Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Порядок внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, визначено в Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207 (далі - Порядок).

Відповідно до підп. 2.11.1 п. 2.11 Порядку підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення РЗ (далі - плата) та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання (продовження) дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.

Згідно з підпунктами 2.11.2, 2.11.3 пункту 2.11 Порядку плата зараховується до бюджету міста Києва в порядку, встановленому Київською міською радою. Розмір плати та порядок її нарахування визначається виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Разом із тим, передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Особливість таких відносин полягає у відповідній процедурі передачі такого майна в оренду, характерних ознаках об`єкта оренди, проведенні обов`язкової оцінки об`єкта оренди за відповідною методикою, відповідності договору оренди в частині істотних умов (у тому числі орендної плати, встановленої за відповідною методикою) типовому договору оренди певного майна, визначенні орендаря на конкурсних засадах та інше.

Аналіз наведених норм матеріального права та умов договору, укладеного сторонами у справі, яка розглядається, дає підстави для висновку, що відносини, які виникають з тимчасового користування місцем розташування рекламних засобів не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди комунального майна, оскільки розміщення зовнішньої реклами проводиться за окремою процедурою, відмінною від процедури передачі в оренду комунального майна, на підставі дозволів, що надаються виконавчим комітетом відповідних рад у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; договір на тимчасове користування такими місцями укладається без проведення конкурсів, а сам об`єкт - місця розташування рекламних засобів - площа зовнішньої поверхні будівлі або споруди, елемента вуличного обладнання тощо - не входить до переліку об`єктів оренди, визначеного у статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 905/542/15, від 26.04.2017 у справі № 905/544/15).

При цьому відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами регулюються спеціальними нормами Закону України "Про рекламу", постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" від 29.12.2013 № 2067, а питання щодо правових наслідків порушення зобов`язання та відповідальності за його порушення унормовано загальними положеннями цивільного законодавства та умовами самого договору і не потребує субсидіарного застосування норм про оренду майна в цій частині.

З урахуванням наведеного, суд, проаналізувавши зміст Договору, дійшов висновку про те, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством в сфері рекламної діяльності в Україні, а також загальними положеннями Цивільного кодексу України про зобов`язання (Глави 47 - 51 Цивільного кодексу України) та про договір (Глави 52 - 53 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що згідно з п. 1 Адресного переліку № 3, що є Додатком № 2 до Договору, відповідачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою: Голосіївський р-н, вул. Антоновича (Горького), 14.

У цьому ж пункті наведено номер дозволу - 73365-19, дати початку (06.12.2019) та закінчення (05.12.2024) строку його дії, а також тип (вид) рекламного засобу - Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 3.140х0.570, площу вертикальної/горизонтальної проекції - 1.7898.

За умовами п. 3 вказаного Адресного переліку, його підписанням сторони засвідчили, що правовідносини сторін за Договором, які виникають у зв`язку з розміщенням рекламних засобів, зазначених у пункті 1 цього адресного переліку, продовжуються з дати початку продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Аналогічна за змістом умова закріплена й у пункті 6.6 Договору, згідно з яким плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.

Наведені умови Договору та Адресного переліку № 3 свідчать про те, що сторони погодили нарахування плати за користування місцем розміщення реклами з дати надання дозволу на таке розміщення.

Згідно з п. 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з підп. 5.2.3 п. 5.2 Договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

При цьому відповідно до п. 6.14 Договору факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

У п. 1 Адресного переліку № 3 визначено розмір плати за місяць, який становить 917,27 грн.

Суд встановив, що для оплати тимчасового користування місцем позивачем були сформовані рахунки:

- № 21248 від 15.05.2020 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 21249 від 15.05.2020 на суму -458,63 грн),

- № 23963 від 12.06.2020 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 23964 від 12.06.2020 на суму -458,63 грн),

- № 27246 від 15.07.2020 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 27247 від 15.07.2020 на суму -458,63 грн),

- № 29241 від 11.08.2020 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 30519 від 17.08.2020 на суму -458,63 грн),

- № 32874 від 14.09.2020 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 32876 від 14.09.2020 на суму -458,63 грн),

- № 35711 від 15.10.2020 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 35712 від 15.10.2020 на суму -458,63 грн),

- № 39688 від 12.11.2020 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 39689 від 12.11.2020 на суму -458,63 грн),

- № 42254 від 15.12.2020 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 42255 від 15.12.2020 на суму -458,63 грн),

- № 44499 від 14.01.2021 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 52705 від 19.04.2021 на суму -458,63 грн),

- № 46398 від 09.02.2021 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 53649 від 19.04.2021 на суму -458,63 грн),

- № 48227 від 10.03.2021 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 55200 від 19.04.2021 на суму -458,63 грн),

- № 49986 від 09.04.2021 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 50930 від 19.04.2021 на суму -458,63 грн),

- № 57461 від 13.05.2021 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 57462 від 13.05.2021 на суму -458,63 грн),

- № 60663 від 14.06.2021 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 60664 від 14.06.2021 на суму -458,63 грн),

- № 63559 від 13.07.2021 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 63560 від 13.07.2021 на суму -458,63 грн),

- № 66677 від 10.08.2021 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 66678 від 10.08.2021 на суму -458,63 грн),

- № 70017 від 14.09.2021 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 70020 від 14.09.2021 на суму -458,63 грн),

- № 72618 від 11.10.2021 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 72620 від 11.10.2021 на суму -458,63 грн),

- № 76346 від 11.11.2021 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 76347 від 11.11.2021 на суму -458,63 грн),

- № 79984 від 13.12.2021 на суму 917,27 грн (розрахунок коригування № 79985 від 13.12.2021 на суму -458,63 грн).

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданої позивачем Довідки про стан розрахунків за період з 01.05.2020 по 01.04.2023 вбачається, що станом на травень 2020 року у відповідача було кредитове сальдо в сумі 147,92 грн і зазначені кошти позивачем зараховано в погашення зобов`язань відповідача, що виникли в наступному розрахунковому періоді.

Інших доказів оплати відповідачем користування місцем матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9 024,88 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 687,51 грн пені, 1 353,81 грн штрафу, 3 599,98 грн інфляційних втрат та 558,06 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2 Договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відтак, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 7.2 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.3 Договору робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15% простроченої суми.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на понад 1 календарний місяць, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від простроченої суми.

Отже обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф в розмірі 1 353,81 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд не виявив у них помилок, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість в розмірі 9 024,88 грн, пеня в розмірі 687,51 грн, штраф в розмірі 1 353,81 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 599,98 грн та 3% річних в розмірі 558,06 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Є ІДЕЇ" (Україна, 01024, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 14; ідентифікаційний код: 43113561) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 41348526) заборгованість в розмірі 9 024 (дев`ять тисяч двадцять чотири) грн 88 коп., пеню в розмірі 687 (шістсот вісімдесят сім) грн 51 коп., штраф в розмірі 1 353 (одна тисяча триста п`ятдесят три) грн 81 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 599 (три тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 98 коп., 3% річних в розмірі 558 (п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.01.2024

Суддя О.В. Нечай