Рішення

від 15.01.2024 по справі 911/3252/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3252/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» (07401, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Київська, буд. 221)

про стягнення 654783,59 грн. заборгованості за договором поставки № ЗБВО_2022/11/023 від 16.11.2022 р., у тому числі 443958,00 грн. основного боргу, 164264,73 грн. пені, 34516,88 грн. 10% річних, 12043,98 грн. інфляційних втрат,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» про стягнення 654783,59 грн. заборгованості за договором поставки № ЗБВО_2022/11/023 від 16.11.2022 р., у тому числі 443958,00 грн. основного боргу, 164264,73 грн. пені, 34516,88 грн. 10% річних, 12043,98 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № ЗБВО_2022/11/023 від 16.11.2022 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 443958,00 грн. основного боргу, 164264,73 грн. пені, 34516,88 грн. 10% річних, 12043,98 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

Поряд з цим, за змістом прохальної частини позовної заяви № 24/10-1 від 24.10.2023 р. (вх. № 2762/23 від 26.10.2023 р.), серед іншого, позивач просить в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України до моменту виконання рішення нараховувати на суму основного боргу 10% річних з 24.10.2023 р.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» позовною заявою № 24/10-1 від 24.10.2023 р. (вх. № 2762/23 від 26.10.2023 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» про стягнення 654783,59 грн. заборгованості за договором поставки № ЗБВО_2022/11/023 від 16.11.2022 р., у тому числі 443958,00 грн. основного боргу, 164264,73 грн. пені, 34516,88 грн. 10% річних, 12043,98 грн. інфляційних втрат, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2023 р. було відкрито провадження у справі № 911/3252/23 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 02.11.2023 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС, та відповідачем 16.11.2023 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600058150557.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2022 р. між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» (покупець) було укладено договір поставки № ЗБВО_2022/11/023, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця залізобетонні вироби (товар), а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар в асортименті та за цінами, визначеними сторонами у видаткових накладних.

Товар поставляється покупцю партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику на електронну пошту, яка зазначена в розділі 10 цього договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки (п. 2.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.3 договору, покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплати поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2022 р. (п. 9.1 договору).

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № ЗБВО_2022/11/023 від 16.11.2022 р. АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» здійснило постачання товару на суму 443958,00 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними № 7/08903 від 09.12.2022 р. на суму 39981,00 грн., № 1/17897 від 10.12.2022 р. на суму 66882,00 грн., № 1/17942 від 12.12.2023 р. на суму 123351,00 грн., № 1/18082 від 13.12.2022 р. на суму 52344,00 грн., № 7/08915 від 14.12.2022 р. на суму 154458,00 грн., № 7/09133 від 28.12.2022 р. на суму 6942,00 грн.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов`язання і не сплатив на користь АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» заборгованість за поставлений товар за договором № ЗБВО_2022/11/023 від 16.11.2022 р., останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, доказів оплати отриманого товару згідно договору поставки № ЗБВО_2022/11/023 від 16.11.2022 р. в сумі 443958,00 грн. та, відповідно, відсутності заборгованості суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № ЗБВО_2022/11/023 від 16.11.2022 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 443958,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 164264,73 грн. пені.

Відповідно до п. 5.3 договору, у разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку неустойки (пені) вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 164264,73 грн., нарахованій за періоди з 09.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 39981,00 грн. (накладна № 7/08903 від 09.12.2022 р.); з 10.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 66882,00 грн. (накладна № 1/17897 від 10.12.2022 р.); з 12.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 123351,00 грн. (накладна № 1/17942 від 12.12.2023 р.); з 13.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 52344,00 грн. (накладна № 1/18082 від 13.12.2022 р.); з 16.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 154458,00 грн. (накладна № 7/08915 від 14.12.2022 р.); з 30.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 6942,00 грн. (накладна № 7/09133 від 28.12.2022 р.), яка є обґрунтованою та арифметично вірною, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 34516,88 грн. 10% річних та 12043,98 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 12043,98 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за періоди з 09.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 39981,00 грн. (накладна № 7/08903 від 09.12.2022 р.); з 10.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 66882,00 грн. (накладна № 1/17897 від 10.12.2022 р.); з 12.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 123351,00 грн. (накладна № 1/17942 від 12.12.2023 р.); з 13.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 52344,00 грн. (накладна № 1/18082 від 13.12.2022 р.); з 16.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 154458,00 грн. (накладна № 7/08915 від 14.12.2022 р.); з 30.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 6942,00 грн. (накладна № 7/09133 від 28.12.2022 р.), є обґрунтованим та арифметично вірним, і, відповідно, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Як зазначалось вище, у п. 5.3 договору сторони визначили, що у разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику 10% річних від простроченої суми.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 10% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 34516,88 грн., нарахованій на заборгованість відповідача за періоди з 09.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 39981,00 грн. (накладна № 7/08903 від 09.12.2022 р.); з 10.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 66882,00 грн. (накладна № 1/17897 від 10.12.2022 р.); з 12.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 123351,00 грн. (накладна № 1/17942 від 12.12.2023 р.); з 13.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 52344,00 грн. (накладна № 1/18082 від 13.12.2022 р.); з 16.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 154458,00 грн. (накладна № 7/08915 від 14.12.2022 р.); з 30.01.2023 р. по 23.10.2023 р. на суму 6942,00 грн. (накладна № 7/09133 від 28.12.2022 р.), він є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим 10% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Поряд з цим, позивач просить суд в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України до моменту виконання рішення нараховувати на суму основного боргу 10% річних з 24.10.2023 р.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене та заявлене позивачем клопотання, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 10% річних на залишок основного боргу, починаючи з 24.10.2023 р. до моменту повної оплати боргу, з урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування 10% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 10 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 443958,00 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 10% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КНЯЖНА ЛИБІДЬ» (07401, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Київська, буд. 221, код 40818552) на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7, код 05523398) 443958 (чотириста сорок три тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 164264 (сто шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 73 коп. пені, 34516 (тридцять чотири тисячі п`ятсот шістнадцять) грн. 88 коп. 10% річних, 12043 (дванадцять тисяч сорок три) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 9821 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 75 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Київської області у даній справі, здійснювати нарахування 10% річних на суму основного боргу у розмірі 443958,00 грн., починаючи з 24.10.2023 р. до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 10% річних здійснювати за формулою: С х 10 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 443958,00 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15.01.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна