Рішення

від 12.12.2023 по справі 915/1430/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Справа № 915/1430/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393)

електронна пошта: kanc@energy.mk.ua

до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65048 (код ЄДРПОУ 43015722)

електронна пошта: odesa@spfu.gov.ua

про визнання права власності за набувальною давністю

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" з позовною заявою до відповідача Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати за Акціонерним товариством "Миколаївобленерго" право власності за набувальною давністю на будівлю розподільчого пункту РП № 4, літера "А-1", площею 47, 6 кв. м., який розташований по вул. Пушкінській поблизу житлового будинку № 66 у м. Миколаєві.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.10.2023. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2023 відкладено підготовче засідання на 20.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.12.2023.

Сторони та третя особа явку повноважних представників в судове засідання 12.12.2023 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.

Позивачем 11.12.2023 до Господарського суду Миколаївської області подано заяву (вх. № 16176/23 від 11.12.2023) про розгляд справи № 915/1430/23 без участі позивача.

Від відповідача 10.10.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла заява (вх. № 13377/23 від 10.10.2023) про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

В судовому засіданні 12.12.2023 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

ДАЕК "Миколаївобленерго" була заснована в процесі корпоратизації на базі ДЕП "Миколаївобленерго".

З метою проведення корпоратизації на підприємстві було створено комісію з корпоратизації, проведено інвентаризацію майна та складено акт оцінки вартості майнового комплексу "Миколаївобленерго", що підлягало корпоратизації, в якому конкретизований перелік майна, що увійшов в процесі корпоратизації до статутного фонду позивача, не зазначався.

В подальшому ДАЕК "Миколаївобленерго" було перейменовано у ВАТ "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго", яке в свою чергу перейменовано в ПАТ "Миколаївобленерго", яке в свою чергу було перейменовано в АТ "Миколаївобленерго".

Позивач зазначає, що на теперішній час у нього відсутній перелік майна, що увійшов до статутного капіталу позивача у процесі корпоратизації та інвентаризаційні описи основних фондів (зведений акт інвентаризації, перелік необоротних активів), складених на дату оцінки об`єкта у 1995 році.

На виконання п. 5 Порядку підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затвердженого наказом ФДМУ від 12.01.2017 № 17, Товариство (позивач) надало ФДМУ всі наявні у нього документи та інформацію, необхідну для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу позивача, крім інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об`єкта.

26.01.2018 Фонд державного майна України повідомив позивача, що наданий пакет документів є недостатнім для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу позивача.

Відповідно до балансової довідки бухгалтерії позивача від 05.09.2023 на балансі позивача з 01.01.1954 обліковується будівля розподільчого пункту РП № 4, літера "А-1", площею 47, 6 кв. м., який розташований по вул. Пушкінській поблизу житлового будинку № 66 у м. Миколаєві. Також на балансі позивача обліковується енергетичне обладнання, яке встановлене на РП № 4, зокрема: розподільний пристрій - РУ-6-кВ (інвентарний № 31801), трансформатор ТМ-20,6/04 кВ (інвентарний номер № 31800).

19.02.2014 між Миколаївською міською радою та позивачем укладено договір оренди землі № 10031/19 для обслуговування РП № 4, який розташований по вул. Пушкінській поблизу житлового будинку № 66 у м. Миколаєві, кадастровий номер 4810136300:02:006:0031.

Позивач зазначає, що єдиним користувачем та володільцем РП № 4 та встановленого у ньому енергетичного обладнання є позивач, до мереж якого приєднано електротехнічне обладнання, та позивач несе відповідальність за технічний стан та технічне обслуговування об`єктів електроенергетики.

Позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє зазначеним нерухомим майном, починаючи з 1954 року по теперішній час, тобто протягом 69 років. Отже, позивач є добросовісним набувачем вказаного майна та має правові підстави для набуття права власності на вказане майно за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 15, 16, 316, 319, 328, 344 ЦК України.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач в заяві від 10.10.2023 (вх. № 13377/23 від 10.10.2023) зазначив, що з службового листа управління комунального майна Миколаївської міської ради від 10.10.2023 № 37318/10.01-08/23-2 вбачається, що будівля розподільчого пункту РП № 4, літера "А", площею 47,6 кв.м, яка розташована по вул. Пушкінській, поблизу житлового будинку № 66 у м. Миколаєві не обліковується серед об`єктів, що належать до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади.

Відповідачем повідомлено, що на теперішній час обслуговування даного об`єкту неможливе, оскільки серед комунальних підприємств Миколаївської міської ради відсутні такі, які можуть надавати послуги з енергопостачання.

2.3. Правова позиція третьої особи.

Третя особа не скористалась наданим правом на подання письмових пояснень (ст. 168 ГПК України).

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

3.1. Обставини справи щодо корпоратизації підприємства, проведення інвентаризації та оцінки майна.

На виконання наказу Міненерго України від 15.06.1995 № 106 "Щодо складу комісії по корпоратизації державних підприємств та енергооб`єднань" пунктом 1.1 наказу Державного енергетичного підприємства "Миколаївобленерго" № 1 від 19.06.1995 "Про проведення інвентаризації майна структурних одиниць, які входять до складу "Миколаївобленерго"" наказано створити та очолити комісії по місцях щодо інвентаризації майна відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, які приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, які передаються в оренду, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158 станом на 1 червня 1995 року.

Протоколом від 18.07.1995, затвердженого директором ДЕП "Миколаївобленерго", інвентаризаційною комісією по проведенню інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей станом на 01.07.1995 для включення даних в акт оцінки цілісного майнового комплексу ДЕП "Миколаївобленерго" розглянуто матеріали проведеної інвентаризації основних засобів на складах та в підзвіті в структурних підрозділах ДЕП "Миколаївобленерго": Миколаївської ПЕМ, Вознесенської ПЕМ, Миколаївської ТЕЦ - визнано відповідними вимогам основних положень по інвентаризації, затверджених Кабінетом Міністрів України: бухгалтерських залишків, недостач та розбіжностей між фактичною наявністю і даними бухгалтерського обліку не виявлено.

Додатком до протоколу є перелік основних та оборотних засобів із зазначенням найменування та групи основних засобів, а також вартість за даними бухгалтерського обліку та фактична.

Відповідно до акту оцінки вартості майнового комплексу, затвердженого заступником Міністра енергетики та електрифікації України від 31.08.1995, комісією на засіданні (протокол від 27.07.1995 № 2) розглянуто:

- документи, необхідні для здійснення оцінки;

- результати інвентаризації майна "Миколаївобленерго" станом на 1 липня 1995 року і з урахуванням вимог Методики оцінки вартості об`єктів приватизації визначено його оціночну вартість.

До акту оцінки вартості майнового комплексу "Миколаївобленерго" додано матеріали щодо визначення оціночної вартості майна, згідно передаточного балансу, зокрема переліки об`єктів, що не підлягають інвентаризації по "Миколаївобленерго" від 15.07.1995, а саме: об`єкти цивільної оборони та культури, які складено комісією з корпоратизації.

Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 170 від 31.08.1995 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" на підставі Указу Президента України від 04.04.1995 № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України", наказу Міністерства економіки України від 14.06.1995 № 75 "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації, та графіків її проведення":

п. 1 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу державного енергопостачального підприємства "Миколаївобленерго";

п. 2 засновано на базі державного енергопостачального підприємства "Миколаївобленерго" Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Миколаївобленерго" та затверджено її статут;

п. 5 вважати Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Миколаївобленерго" правонаступником державного енергопостачального підприємства "Миколаївобленерго".

В подальшому Державна акціонерна енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" була перейменована у Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго".

В квітні 2011 відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" було перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго", а у квітні 2018 Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" перейменовано в Акціонерне товариство "Миколаївобленерго", що підтверджується Статутом АТ "Миколаївобленерго" (нова редакція 2022).

Отже, Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго".

3.2. Обставини справи щодо підтвердження факту передачі державного майна.

Позивач ПАТ "Миколаївобленерго" в позовній заяві зазначив, що у нього відсутній перелік майна, що увійшов до статутного капіталу позивача в процесі корпоратизації, та інвентаризаційні описи основних фондів, складених на дату оцінки у 1995 році.

Позивач зазначає, що у процесі створення ДАЕК "Миколаївобленерго" затверджено Акт оцінки цілісного майнового комплексу ДЕП "Миколаївобленерго" та План розміщення акцій, в якому вказано перелік державного майна, яке не включено в статутний капітал Товариства, але не визначено перелік майна, переданого до статутного капіталу Товариства в процесі корпоратизації.

З метою складання та затвердження вищевказаного переліку, позивач, керуючись Положенням про впорядкування передачі об`єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського Товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 № 2097, звернувся до ФДМУ листом від 08.12.2016 № 01/16-7272.

На підставі наказу ФДМУ № 1787 від 27.09.2016 "Про створення комісії" для опрацювання питання щодо визнання права власності на майно, що увійшло до статутного капіталу Товариства в процесі корпоратизації у 1995 році, ФДМУ створено відповідну комісію.

03.03.2017 набрав чинності Порядок підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затверджений наказом ФДМУ від 12.01.2017 № 17, яким Положення № 2097 визнано таким, що втратило чинність.

На виконання листа ФДМУ від 12.07.2017 № 10-21/13549 щодо додаткового надання визначених п. 5 Порядку № 17 документів з метою факту передачі державного майна до статутного капіталу Товариства, позивач АТ "Миколаївобленерго" подав згідно листа № 01/16-4272 від 26.07.2017 наявні у нього підтверджуючі документи (згідно переліку додатків до листа) та просило підтвердити факт передачі державного майна до статутного капіталу Товариства шляхом складення та підписання переліку нерухомого майна, переданого у процесі корпоратизації до статутного капіталу Товариства у 1995 році.

У відповіді Фонду державного майна України № 10-21-1645 від 26.01.2018 зазначено, що чинним на час звернення Товариства Положенням № 2097 було передбачено, що у разі, якщо заявник не може надати підтверджувальні документи, які необхідні для підготовки переліку майна, переданого до статутного капіталу господарського товариства, державним органом приватизації створюється комісія. У зв`язку із відсутністю на підприємстві документів, наказом ФДМУ № 1787 від 27.09.2016 створено відповідну комісію. До введення в дію Порядку № 17 Комісією не був підготовлений відповідний документ (перелік майна, переданого до статутного капіталу Товариства). Відповідно до вимог Порядку № 17 наявний у Фонді пакет документів є недостатнім для надання підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу Товариства, а створення Комісії у зв`язку із відсутністю на підприємстві документів Порядком не передбачено.

Судом також встановлено, що з метою пошуку вказаних документів (переліку майна, що увійшов до статутного капіталу позивача в процесі корпоратизації, та інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки у 1995 році) позивач АТ "Миколаївобленерго" зверталось з листами щодо підтвердження факту передачі державного майна шляхом складення та підписання переліку нерухомого майна, переданого у процесі корпоратизації до статутного капіталу товариства, до: Фонду державного майна України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України, АТ "Одесаобленерго", Державного архіву Одеської області, Відокремленого підрозділу "Південна електроенергетична система", Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У відповідях Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 26/1.1-19.3-9266 від 09.04.2020, АТ "Одесаобленерго" № 101/03/03-1024 від 03.03.2020 та № 101/10/03-7080 від 02.11.2018, Державного архіву Одеської області № 709/05-20 від 20.03.2020, НЕК "Укренерго" в особі ВП "Південна електроенергетична система" № 05/8018 від 27.02.2020 та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 12/02/2516/МК від 10.02.2015 вказано про відсутність у них переліку майна, що увійшло до статутного капіталу ДЕП "Миколаївобленерго" та інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об`єкта у 1995 році.

3.3. Обставини справи щодо підтвердження факту володіння позивачем майном.

Відповідно до довідки АТ "Миколаївобленерго" № 04.02/33 від 05.09.2023 щодо обліку на балансі АТ "Миколаївобленерго" енергетичного обладнання, встановленого у РП № 4, який розташований поблизу вул. Пушкінській, 66 у м. Миколаєві на балансі АТ «Миколаївобленерго» обліковується РП-4,6/0,4 кВ, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 66 у складі:

- будівля РП-4 (інв. № 31799); дата прийняття на облік 01.01.1954, первісна вартість 65 815, 31 грн., знос 40 519, 43 грн., залишкова вартість станом на 01.08.2023 25 295, 88 грн.;

- трансформатор ТМ-20, 6/0,4 кВ (інв. № 31800); дата прийняття на облік - 01.01.1954, первісна вартість - 12 715, 65 грн., знос - 11 867, 25 грн., залишкова вартість станом на 01.08.2023 848, 40 грн.;

- РУ-6 кВ (інв. № 31801); дата прийняття на облік - 01.01.1954, первісна вартість - 37 832, 09 грн., знос - 35 226, 09 грн., залишкова вартість станом на 01.08.2023 2 606, 00 грн.

Відповідно до довідки АТ «Миколаївобленерго» № 08.20/4728/02-07 від 05.09.2023 РП № 4 (інв. № 31799), електрозабезпечення здійснюється для 9 власних трансформаторних підстанцій (та 11 трансформаторів) та 3 абонентських ТП (5 трансформаторів). Від даних трансформаторних підстанцій отримують електроенергію точок обліку юридичних споживачів та 1 992 побутових споживачів.

Позивач є оператором системи розподілу електричної енергії відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та використовує при здійсненні господарської діяльності з розподілу електричної енергії енергооб`єкт - РП № 4. Від РП № 4 живиться та отримують електрозабезпечення 9 трансформаторних підстанцій, які перебувають на балансі Товариства та 3 абонентських закритих трансформаторних підстанцій, які належать споживачам на праві приватної власності (ЗТП № 33, ЗТП № 348, ТП № 267, ТП № 417, ЗТП № 128, ЗТП № 170, ЗТП № 172, ЗТП № 201, ЗТП № 202, КТП № 25, ЗТП № 311).

Від даних трансформаторних підстанцій отримують електроенергію 165 точок обліку юридичних споживачів та 1992 побутових споживачів.

Зокрема, на підтвердження факту, що енергетичні об`єкти, які живляться та подають електрозабезпечення від РП № 4 споживачам позивачем подано укладені з АТ "Миколаївобленерго" договори про постачання електричної енергії, а саме: договір про постачання електричної енергії № 44/3988 від 13.08.2013 з фізичною особою Штирьовою Л. В. (споживач); договір про постачання електричної енергії № 44/480 від 25.12.2012 з фізичною особою ОСОБА_1 (споживач).

Умовами вищезазначених договорів визначено межі балансової належності електромереж та установок, що живляться від РП № 4, що підтверджується актами розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (визначення точки продажу електричної енергії), які є невід`ємними додатками договорів.

Для обслуговування РП № 4 позивачем складались паспорт розподільчого пункту та паспорт технічного стану будівлі, а саме:

- 12.02.2010 для обслуговування РП № 4, що знаходиться на балансі АТ "Миколаївобленерго", складено Паспорт розподільчого пункту № 4, в якому зазначено технічні характеристики РП та встановленого в ньому енергетичного обладнання, а також інформація щодо проведених відновлювально-ремонтних робіт. Відповідно до записів, зазначених в паспорті, за період з 01.06.2009 по 14.02.2023 позивачем АТ «Миколаївобленерго» проводились ремонтні роботи та огляди електрообладнання;

- 08.12.2011 для обслуговування РП № 4, що знаходиться на балансі АТ "Миколаївобленерго", складено Паспорт технічного стану будівлі (споруди) РП № 4 (інв. 31799), в якому зазначено технічні характеристики РП № 4 Рік побудови - 1954, площа забудови 69, 44 кв. м.

19.06.2018 на замовлення АТ "Миколаївобленерго" КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентарзизації» виготовлено технічний паспорт на Будівлю розподільчого пункту № 4 за адресою вул. Пушкінська, поблизу № 66-А, м. Миколаїв.

На підтвердження факту обслуговування, проведення ремонту та технічного обслуговування розподільного пункту позивачем подано суду відповідні акт приймання виконаних робіт № 94 від 20.01.2011, листки огляду (перевірки) ТП напругою 6-10/0,38 кВ від 11.01.2022, від 04.07.2022, від 11.01.2023, акт загального огляду споруд та будівель РП-4 від 17.05.2023.

19.02.2014 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ПАТ "Миколаївобленерго" (орендар) укладено договір оренди землі № 10031 від 19.02.2014 строком на 10 років, відповідно до умов п. 1.1 Миколаївська міська рада на підставі рішення від 19.06.2009 № 35/51 передала, а ПАТ "Миколаївобленерго" прийняло в оренду земельну ділянку для обслуговування розподільчої підстанції № 4 по вул. Пушкінській поблизу будинку № 66-А, що розташована у Заводському районі м. Миколаєва. Об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 136 кв. м., кадастровий номер 4810136300:02:006:0031 (п. 2.1 договору).

Право оренди зареєстровано, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 18098813 від 21.02.2014.

Судом також встановлено наступне.

АТ "Миколаївобленерго" зверталось із листами щодо надання інформації про те, чи перебуває у власності об`єкт нерухомого майна, зокрема, будівля розподільчого пункту РП № 4, яка розташована поблизу будинку № 66 по вул. Пушкінській в м. Миколаєві до: Фонду державного майна України (лист № 01.01/01-16-2941 від 02.06.2023), Миколаївської міської ради (лист № 01.01/01-18-2942 від 02.06.2023), Миколаївської обласної ради (лист № 01.01/01-18-2940 від 02.06.2023).

Відповідно до інформації Фонду державного майна України № 10-15-17480 від 13.07.2023 відомості про майно, зокрема, будівлю розподільчого пункту № 4 від суб`єктів управління, в т.ч. Міністерства енергетики України, до Фонду з метою внесення до Єдиного реєстру об`єктів державної власності не надавались.

Відповідно до інформації Миколаївської обласної ради № 521-11-05-23 від 23.06.2023 відповідно Переліку нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, наданого Миколаївській обласній раді Департаментом економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської облдержадміністрації, нерухоме майно, зазначене у зверненні, не належить до майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області.

Відповідно до інформації виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 2893/02.02.01-40/10/14/23 від 28.07.2023 в архівних матеріалах управління комунального майна Миколаївської міської ради не виявлено документів, які підтверджують передачі до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади будівель розподільчих пунктів № 2, № 3, № 4, № 15, № 28, № 48, № 86, № 95, № 99, № 102 та будівлі закритої трансформаторної підстанції № 100. На теперішній час виконавчий комітет міської ради немає документального підтвердження належності вищезазначених об`єктів до комунальної власності.

Відповідно до службового листа Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 10.10.2023 № 37318/10.01-08/23-2 будівля розподільчого пункту РП № 4, літера "А", площею 47,6 кв.м, яка розташована по вул. Пушкінській, поблизу житлового будинку № 66 у м. Миколаєві не обліковується серед об`єктів, що належать до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади. На теперішній час обслуговування даних об`єктів не можливе, оскільки серед комунальних підприємств Миколаївської міської ради відсутні такі, які можуть надавати послуги з енергопостачання.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 8 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

В постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/858/19, від 10.02.2020 у справі № 923/82/19, від 16.01.2020 у справі № 916/455/10, від 02.08.2019 у справі № 915/945/18, від 02.08.2019 у справі № 915/962/18, від 09.07.2019 у справі № 920/999/16, від 11.06.2019 у справі № 922/1574/17, від 11.06.2019 у справі № 917/2156/17.

В постанові КЦС ВС від 01.08.2018 року у справі № 201/12550/16-ц Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 № 910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України (постанова ВП ВС від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17).

Таким чином, згідно з висновком щодо застосування норм права, сформованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

В постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 296/6949/17, від 24.01.2019 у справі № 755/16913/16-ц, від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 викладена правова позиція, відповідно до якої за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого, його власнику було відмовлено.

В постанові КГС ВС від 02.08.2019 у справі № 915/962/18 Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції при вирішення спору, у справі, яка розглядається, дійшов помилкового висновку про те, що набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю можливе лише у разі існування відомостей про попереднього власника, що унеможливлює набуття особою права власності на спірний об`єкт нерухомості як на безхазяйну річ, оскільки такий висновок не узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/17274/17, за якими, зокрема, відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 02.08.2019 у справі № 915/945/18.

При набувальній давності тягар доказування добросовісності лягає на зацікавлену сторону - на позивача (постанова КГС ВС від 02.08.2019 у справі № 915/945/18).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Державна акціонерна енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" була заснована в процесі корпоратизації на базі Державного енергопостачального підприємства "Миколаївобленерго" та є його правонаступником.

Під час проведення корпоратизації підприємства комісією з корпоратизації ДЕП "Миколаївобленерго" проведено інвентаризацію майна та підготовлено акт оцінки вартості майнового комплексу, що підлягав корпоратизації, який (акт) затверджено наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 170 від 31.08.1995.

Судом встановлено, що в акті оцінки майнового комплексу конкретизований перелік майна, що увійшов в процесі корпоратизації до статутного фонду (капіталу) позивача, не визначався.

Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго".

Позивач АТ "Миколаївобленерго" в позовній заяві зазначив, що у нього відсутній перелік майна, що увійшов до статутного капіталу позивача в процесі корпоратизації, та інвентаризаційні описи основних фондів, складених на дату оцінки у 1995 році. В зв`язку з відсутністю на підприємстві (позивача) повного, передбаченого Порядком № 17, переліку документів, питання підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу Товариства не вирішено (лист Фонду державного майна України № 10-21-1645 від 26.01.2018).

Отже, станом на день розгляду справи право власності на нерухоме майно (будівлю розподільчого пункту РП № 4) не оформлено, матеріали даної господарської справи не містять доказів, що саме вказане нерухоме майно в процесі корпоратизації було передано позивачу.

Спірне нерухоме майно побудовано в 1954 році та введене в експлуатацію (згідно відомостей з технічних паспортів), не вилучене з цивільного обороту та може бути об`єктом набувальної давності. Спірне майно знаходиться на балансі АТ "Миколаївобленерго" з 01.01.1954.

Позивач є оператором системи розподілу електричної енергії відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та, виходячи з функціонального призначення спірного об`єкта нерухомого майна, використовує останнє (енергооб`єкт - РП № 4) при здійсненні господарської діяльності з розподілу електричної енергії, тобто є суб`єктом, здатним набути у власність спірний об`єкт. Так, як підтверджено матеріалами справи, енергетичні об`єкти живляться та подають електрозабезпечення від РП № 4 споживачам (юридичні та фізичні особи), що мають укладені з АТ "Миколаївобленерго" договори про постачання електричної енергії. Спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, наданій позивачу в оренду згідно договору оренди землі № 10031 від 19.02.2014. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що саме позивачем виготовлялись технічні паспорти на спірний об`єкт, здійснювалось технічне обслуговування вказаного об`єкту, проводились ремонтні роботи тощо. Викладені обставини дозволяють суду стверджувати про те, що позивач АТ "Миколаївобленерго" добросовісно заволодів спірним майном, відкрито та безперервно володіє ним протягом більше 69 років. Доказів неправомірності заволодіння позивачем спірним майном суду не подано. Під час вирішення питання про початок перебігу строку володіння майном суд виходить з приписів п. 1, 8 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, відповідно до яких при розгляді справ щодо набуття права власності на підставі статті 344 Цивільного кодексу України правила вказаної статті поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, що набрав чинності з 01.01.2004. Таким чином, в силу приписів п. 8 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України в строк, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк після 1 січня 2001 року. Суд дійшов висновку, що початок строку безперервного володіння позивачем спірним нерухомим майном припадає на 01.01.2001.

Судом також встановлено, що згідно наявної в матеріалах даної господарської справи інформації (листи органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо) спірне нерухоме майно не перебуває ані у державній, ані у комунальній власності. Матеріали справи не містять доказів оформлення права власності на нерухоме майно за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Матеріали даної господарської справи також не містять доказів, що будь-яка інша особа претендує на вказане нерухоме майно, не містять доказів наявності спору позивача з третіми особами з приводу нерухомого майна.

Суду не подано доказів, що позивач володів та продовжує володіти (володіти і користуватись) спірним нерухомим майном на підставі будь-яких договорів (правочинів), укладених з третіми особами.

В силу приписів ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами у справі сукупності умов, передбачених законом (ст. 344 ЦК України), для визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за набувальною давністю за позивачем та задоволення позову.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за Акціонерним товариством "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393) право власності за набувальною давністю на будівлю розподільчого пункту РП № 4, літера "А-1", площею 47, 6 кв. м., який розташований по вул. Пушкінській поблизу житлового будинку № 66 у м. Миколаєві.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.01.2024

Суддя Е.М. Олейняш