Рішення

від 26.12.2023 по справі 916/3985/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2023 р. Справа № 916/3985/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД (73034, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км; код ЄДРПОУ 30667065),

до відповідача: Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитровка, буд. 15 а, будова 1; код ЄДРПОУ 7710146102)

про стягнення 2097023,42 доларів США збитків, що еквівалентно 76685210,78 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Ковальова Н.М., за ордером серія ВІ № 1165260;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення суми збитків у розмірі 2097023,42 доларів США, що еквівалентно 76685210,78 грн

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 справу № 916/3985/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 15 вересня 2023 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3985/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.10.2023 об 11:00 год. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

05 жовтня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

10 жовтня 2023 року до суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист.

Вказаний лист суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

16 жовтня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 17.10.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10:30 год. 28.11.2023.

Ухвалою суду від 17.10.2023 повідомлено Російську Федерацію в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, що наступне підготовче засідання у справі № 916/3985/23 призначене на 28.11.2023 о 10:30 год. Неявка учасників справи у підготовче засідання не перешкоджає проведенню підготовчого засідання. Зобов`язано позивача направити нотаріально засвідчені переклади на російську мову даної ухвалу суду через передачу посольству Російської Федерації в Румунії: 011346, м. Бухарест, сектор 1, шосе П.Д. Кисельова (?oseaua Pavel D. Kiseleff), буд. 6. Зобов`язано позивача надати до суду докази надсилання відповідачу ухвали суду від 17.10.2023.

27 жовтня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання, в якому позивач просить суд продовжити термін направлення відповідачу нотаріально засвідченого перекладу на російську мову ухвали Господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2023 року по справі № 916/3985/23 через передачу посольству Російської Федерації в Румунії: 011346, м. Бухарест, сектор 1, шосе П.Д. Кисельова (soseaua Pavel D. Kiseleff), буд. 6.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та задовольнив.

02 листопада 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

16 листопада 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 28.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 916/3985/23. Призначено справу до судового розгляду по суті на 26.12.2023 о 15:30 год. Зобов`язано позивача направити (протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали) нотаріально засвідчений переклад на російську мову даної ухвалу суду через передачу посольству Російської Федерації в Румунії: 011346, м. Бухарест, сектор 1, шосе П.Д. Кисельова (?oseaua Pavel D. Kiseleff), буд. 6. Зобов`язано позивача надати до суду докази надсилання відповідачу ухвали суду від 28.11.2023. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 26.12.2023 о 15:30 год.

21 грудня 2023 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992 та згідно якої вручення судових документів відбувається шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу договірної сторони.

У зв`язку з Указом Президента України ,,Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, за зверненням Мін`юсту України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Листом Міністерства юстиції України ,,Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендовано не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ ,,Укрпошта з 24.02.2022 припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 № 91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 р. № 71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Листом від 15 вересня 2023 року суд звернувся до Південного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) з запитом про надання роз`яснення та методичних рекомендацій щодо порядку повідомлення про розгляд господарської справи відповідача, яким є Російська Федерація, тобто країни, яка здійснює широкомасштабну збройну агресію проти України.

Південне міжрегіональне управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 28.09.2023 №39188/П.2-21 повідомило суд, що передача/отримання будь-яких документів до/з компетентних органів росії, у тому числі за дипломатичними каналами, неможлива.

Враховуючи викладене, відповідач повідомлений про дати, час та місце проведення судових засідань шляхом: надсилання на адресу посольства позивачем перекладених на російську мову ухвал суду від 15.09.2023, 18.10.2023, 29.11.2023, про що свідчать відповідні докази, надані позивачем разом з клопотаннями (зареєстровані 05.10.2023 за вх. № 35117/23, 16.10.2023 за вх. № 36566/23, 02.11.2023 за вх. № 39389/23 та 21.12.2023 за вх. № 46583/23).

Представник позивача у судовому засідання 26.12.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 26.12.2023 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 26.12.2023 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД є власником цілісного майнового комплексу за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5-й км, за реєстраційним номером 207738365101, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 6510136600:01:001:0840, загальною площею 6,5055 га та є власником господарського двору за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5-й км за реєстраційним номером 12574465101, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 6510136600:02:001:0070, загальною площею 0,3732 га.

Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.08.2023 № 344376309 та №344381739 (т. 1, а.с. 34-36, 44-45).

Також зазначене підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.08.2023 № НВ-9926908972023 та № НВ 9926907522023 (т.1, а.с. 37-43, 46).

Позивач зазначає, що 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала широкомасштабний наступ на територію України. По всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та цивільних об`єктів.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

01 березня 2022 року місто Херсон було окуповане військами держави-агресора та під час окупації військовими угрупуваннями РФ були захоплені активи позивача (нерухоме та рухоме майно), внаслідок чого ТОВ «Механічний завод» був позбавлений права розпоряджатися та користуватися належним йому майном, позбавлений можливості доступу до свого майна, можливості його вивезення. За цими фактами порушене кримінальне провадження № 42022232010000203 від 08.07.2022 (т. 1 а.с. 56).

Починаючи з березня 2022 року на території та в приміщеннях ТОВ «Механічний завод» неодноразово проводились обшуки військовими РФ, під час яких пошкоджена комп`ютерна техніка, сервери тощо, викрадені матеріальні цінності.

Деокупація міста Херсона відбулась 11.11.2022, проте, оскільки Херсонська міська територіальна громада є територією активних бойових дій, лише тільки у квітні 2023 року працівники ТОВ «Механічний завод» змогли безпечно зайти на територію підприємства та встановити об`єми шкоди завданої РФ.

На час подання цієї позовної заяви позивач не може відновити господарську діяльність, оскільки Херсонська міська територіальна громада є територією активних бойових дій.

На підставі наказу «Про проведення вибіркової інвентаризації» від 12 квітня 2023 № 5, ТОВ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД була проведена вибіркова інвентаризація фактичної наявності майна. За даними вибіркової інвентаризації встановлено нестачу:

- необоротних активів, загальною кількістю одиниць 102;

- запасів, загальною кількістю 1293,795, а саме 778,795 тон та 515 одиниць.

В межах кримінального провадження № 42022232010000203 від 08.07.2022 Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Херсонській області задля встановлення розмірів матеріальних збитків була призначена судова комплексна товарознавча та економічна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. КНДІСЕ є провідною установою у сфері судових експертиз. КНДІСЕ є членом європейської міжнародної організації судово-експертних установ (ENFSI).

Експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України у своєму Висновку від 10.08.2023 за № 19328/19329/23-54/19330/23- 53/19331/19332/23072 за результатами проведення судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи у кримінальному провадженні № 42022232010000203, встановили наступне:

- Нестача товарно-матеріальних цінностей (запасів), встановлена в звіряльній відомості за результатами проведення вибіркової інвентаризації (наказ № 5 від 12.04.2023) ТОВ «Механічний завод» (ідентифікаційний код юридичної особи 30667065), станом на 19.04.2023 у кількості 1293,795 од., а саме 778,795 тон та 515 од. документально підтверджується;

- Нестача необоротних активів, встановлена в звіряльній відомості за результатами проведення вибіркової інвентаризації (наказ № 5 від 12.04.2023р.) ТОВ «Механічний завод» станом на 19.04.2023 у кількості 102 од., документально підтверджується;

- Розмір упущеної вигоди ТОВ «Механічний завод» станом на 02.06.2023 дату складання висновку експерта становить 516486, 38 дол. США та за курсом Національного банку України на дату оцінки (02.06.2023р.) складає 18887183,99 грн;

- Ринкова вартість майна, що станом на дату проведеної вибіркової інвентаризації (19.04.2023) обліковувалося на балансі ТОВ «Механічний завод» (ідентифікаційний код юридичної особи 30667065) пошкоджене, знищене, викрадене та нестача якого встановлена у звіряльних відомостях результатів інвентаризації запасів та необоротних активів, складає: 57798026, 79 грн, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.04.2023 року, 1 USD = 36,5686 грн, відповідно складає: 1580537,04 USD.

Отже, загальна сума збитків, яка завдана Позивачеві внаслідок збройної агресії РФ проти України під час окупації міста Херсона, Україна, захоплення та пограбування підприємства, складає 76685210,78 грн, що становить еквівалент 2097023,42 доларів США.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1)втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Приписами ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Слід зауважити, що ст. 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої «деліктної шкоди». Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Відповідно до положень ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

При цьому, ст. 75 ГПК України визначено, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Статтею 2 Конституції України встановлено, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 із наступними змінами, збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Отже, перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав, в даному випадку військових підрозділів Російської Федерації з порушенням процедури, визначеної Конституцією та Законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

В п. 4 ч. 1 ст. 2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени ООН утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Об`єднаних Націй.

Як вже зазначалось вище, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Наразі Постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 №2188-ІХ схвалено заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», якою визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року. Зокрема, доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну", визначено, що РФ є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Суд зазначає, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц, висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Частиною 9 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Отже, протиправність діянь відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч. 3 ст. 85 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути встановлений безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. Доведенню також підлягає розмір спричинених збитків, завданої майнової шкоди.

Встановивши обставини справи, судом приймаються та враховуються під час вирішення спору надані позивачем докази, на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, а саме: Наказ про зупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «Механічний завод» № 10 від 24.03.2022, звіряльні відомості від 21.04.2023, наказ про зупинення роботи обладнання № 8 від 24.02.2022, витяг з реєстру досудових розслідувань, наказ про проведення вибіркової інвентаризації № 5 від 12.04.2023, протокол інвентаризаційної комісії від 24.04.2023, заяви про вчинення кримінальних правопорушень, висновок експертів за результатами проведення судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи № 19328/19329/23-54/19330/23-53/19331/19332/23-72 від 10.08.2023.

Зазначені докази у своїй сукупності доводять не лише розмір спричиненої РФ майнової шкоди позивачу, однак і вказують на самі підстави (з яких причин) ТОВ «Механічний завод» зазнало такої шкоди, тобто підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між свавільними та протизаконними діями, які вчиняються РФ, та порушенням законних прав позивача, спричинення йому майнової шкоди.

Судом також взято до уваги специфіку господарської діяльності позивача, як товариства з обмеженою відповідальністю, яке з причин збройної агресії РФ та окупації території України, захоплення належних господарству - приміщень, будівель, техніки, було вимушено припинити господарську діяльність (не мало доступу до свого майна, можливості його збереження або вивезення з окупованої території, на якій велись бойові дії).

Крім того, суд зауважує про те, що на час розгляду справи Україна залишається об`єктом збройної військової агресії з боку РФ, яку остання продовжує здійснювати; захоплені активи та належне господарству майно не повернуто, що в свою чергу також свідчить про триваючий характер порушення прав позивача та об`єктивну неможливість з вини відповідача повернутись і відновити свою господарську діяльність за своїм місцезнаходженням

Суд констатує, що сам факт збройної агресії РФ проти України, окупація території України та захоплення майна позивача є підставами з яких ТОВ «Механічний завод» понесло істотні збитки та змушене відстоювати свої порушені відповідачем права в судовому порядку.

Зокрема, незаконними діями з боку РФ було порушено гарантоване ст. 41 Конституції України право власності позивача, безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди, є РФ.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Аналізуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що мало місце також порушення відповідачем ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Під час вирішення цього спору судом враховані висновки Європейського суду з прав людини, наведені у рішенні від 16.06.2015 у справі «Чігаров та інші проти Вірменії»; рішення від 18.12.1996 у справі «Лоізіду проти Туреччини» (в якій предметом розгляду була скарга заявниці - громадянки Кіпру, яка володіла земельною ділянкою на Півночі Кіпру та яка була обмежена у праві доступу до власності тривалий час через присутність турецьких військ на території Кіпру); рішення від 10.05.2001 у справі «Кіпр проти Туреччини» (справа стосувалася ситуації, що існувала на півночі Кіпру від часу проведення там Туреччиною військових операцій у липні та серпні 1974 року і склалася внаслідок поділу території Кіпру, в якій предметом розгляду були скарги греко-кіпрських власників нерухомості на північному Кіпрі, які були позбавлені доступу і контролю, використання власного майна, а також компенсації за втручання в їх право власності), в яких надавалась оцінка наявності «майна» у заявників в розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції, доказам якими підтверджувалося розгляду була скарги заявників, які посилалися зокрема на те, що вони були позбавлені можливості повернутися на території, окуповані державою-відповідачем, що вони не могли користуватися своїм майном та житлом, які були там розташовані, і що вони не отримали жодної компенсації своїх майнових втрат, стосувалося конфлікту Азербайджану та Вірменії права власності заявників, з огляду на те, що наприклад правовстановлюючі документи були залишені на окупованій території та не могли з об`єктивних причин бути надані (судом зроблено гнучкий підхід до доказів, які повинні надаватися заявниками, які стверджують, що вони втратили своє майно, житло в ситуаціях міжнародного або внутрішнього військового конфлікту. Схожий підхід відображено в п. 7 ст. 15 Принципів Пінейру ООН); висвітлені підходи до встановлення розміру збитків, визначення розміру майнової сатисфакції.

В рішеннях констатувалось Судом порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, адже мало місце втручання в права заявників за цією статтею в тому, що вони не мали можливості доступу до свого майна у продовж тривалого періоду часу, втратили контроль на ним і будь-яку можливість користуватися і володіти ним. Це становило втручання у мирне володіння їхнім майном.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 № 902/761/18, від 20.08.2020 № 914/1680/18).

Крім того, відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вирішуючи спір у цій справі суд вбачає за можливе звернутись до принципу більшої вірогідності, до якого звертався зокрема Верховний Суд у справах № 921/319/17-г та № 908/1581/17.

В даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності та з урахуванням поданих позивачем доказів та пояснень надає суду можливість зробити висновок про те, що у зв`язку саме із збройною агресією РФ проти України, окупацією частини суверенної території України та захоплення активів Товариства з обмеженою відповідальністю МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД, було порушено право власності позивача на наведене нерухоме майно, яке було фактично втрачено останнім оскільки вибуло з його контролю та розпорядження.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що вказані наслідки настали в результаті незаконних дій РФ та окупації м. Херсон, що призвело не лише до обмеження господарської діяльності позивача, а й порушило його права власності на зазначене рухоме майно, яке вибуло з його контролю, унеможливило користування та розпорядження ним, збереження цього майна у період окупації та незаконного поширення на вказане місто юрисдикції відповідача.

Відповідно до приписів ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Дослідивши наданий позивачем висновок експертів №19328/19329/23-54/19330/23-53/19331/19332/23-72 від 10.08.2023, суд вважає, що останній складений у встановленому порядку та є належним і допустимим доказом у розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України

За результатами проведеної оцінки, оцінювачем зроблені висновки про те, що загальна сума збитків, яка завдана Позивачеві внаслідок збройної агресії РФ проти України під час окупації міста Херсона, Україна, захоплення та пограбування підприємства складає 76685210,78 грн, що становить еквівалент 2097023,42 доларів США.

Отже, позивачу обґрунтовано підлягає відшкодуванню сума збитків в загальному розмірі 76685 210,78 грн., що становить еквівалент 2097 023,42 доларів США.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При зверненні з позовом позивач не сплатив судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі в розмірі 939400,00 грн підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитровка, буд. 15 а, будова 1; код ЄДРПОУ 7710146102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД (73034, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км; код ЄДРПОУ 30667065) суму збитків завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерацій проти України у розмірі 2097023,42 доларів США, що еквівалентно 76685210,78 грн.

3. Стягнути з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитровка, буд. 15 а, будова 1; код ЄДРПОУ 7710146102) на користь Державного бюджету України (рахунок № UA908999980313111256000026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ отримувача - 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору у розмірі 939400,00 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 15 січня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.