Рішення

від 15.01.2024 по справі 917/2117/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024 Справа № 917/2117/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ, м. Кременчук

до Регіональний ландшафтний парк Кагамлицький, м. Кременчук

про стягнення 30 179,86 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До господарського суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ з позовом до Регіональний ландшафтний парк Кагамлицький про стягнення 30 179,86 грн за договором № 2406 від 31.03.2017 про постачання теплової енергії в гарячій воді та за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 2406 від 01.01.2022, з яких 22 810,84 грн основного боргу, 1 194,87 грн 3% річних, 6 174,15 грн інфляційних втрат.

Відповідач до початку розгляду справи по суті у відзиві на позов (від 15.12.2023 вих.№ 155; а.с. 138-140) визнав позовні вимоги у повному обсязі, підтвердив наявність боргу в сумі 22 810,84 грн, просить суд зменшити нарахування річних та втрат від інфляції на 50% та вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Позивач у відповіді на відзив (а.с. 132-133) підтримує позовні вимоги в повному обсязі та заперечує проти зменшення розміру заявлених до стягнення річних та інфляційних за відсутністю правових підстав для такого зменшення.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 123).

Ухвалою від 05.12.2023 суд відкрив провадження у справі № 917/2117/23, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (а.с. 128-129).

Зазначена ухвала суду надсилалась сторонам, в т.ч. позивачу та його представнику в його електронний кабінет підсистеми Електронний суд (довідка про доставку електронного листа від 05.12.2023, а.с. 130,131).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України (в редакції станом на 06.10.2023) днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала від 05.12.2023 надсилалася відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 126) ) та повернулась до суду із довідкою поштового відділення за закінченням терміну зберігання (а.с. 162-166).

Згідно рішення Кременчуцької міської ради від 16.02.2016 у місті Кременчуці змінено найменування вулиці 60-річчя Жовтня на проспект Свободи. Ці відомості є загальновідомими та знаходяться у вільному доступі.

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі "Новини" https://pl.arbitr.gov.ua/ (а.с. 167) 11.01.2024 суд повідомив сторони про відкриття провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами.

Про належне повідомлення позивача та відповідача про розгляд цієї справи також свідчать надані ними відзив відповідача (а.с. 138-140) та відповідь на відзив (а.с. 132-133).

Відповідно до ч. 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством Полтаваобленерго (далі АТ Полтаваобленерго) та Регіональним ландшафтним парком Кагамлицький (далі відповідач, споживач) був укладений договір № 2406 від 31.03.2017 про постачання теплової енергії в гарячій воді (з додатками) (далі Договір № 2406 від 31.03.2017 ; а.с. 25-32).

Згідно рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 568 від 19.04.2019 року ТОВ Кременчуцька ТЕЦ з 25.04.2019 року визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ Кременчуцька ТЕЦ (а.с. 23-24).

Отже, до 25.04.2019 p. виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука було AT Полтаваобленерго, а з 25.04.2019 року визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ТОВ Кременчуцька ТЕЦ.

Враховуючи зміну виконавця послуг, між Виконавцем - АТ Полтаваобленерго, Споживачем Регіональним ландшафтним парком Кагамлицький та Новим виконавцем - ТОВ Кременчуцька ТЕЦ (далі - Постачальник) було укладено Угоду № 1 від 14.06.2019 про зміну сторони у зобов`язанні (далі - Угода, а.с. 33-34).

Згідно п. 1 Угоди сторони домовилися, що Виконавець передає, а Новий виконавець приймає на себе всі права та обов`язки Виконавця, згідно Договору № 2406 від 31.03.2017 та з 25.04.2019 стає стороною Договору.

Пунктом 3 Угоди передбачено, що Споживач не заперечує проти заміни Виконавця на Нового виконавця в Договорі і, підписуючи зі своєї сторони цю Угоду, дає згоду на зміну сторони в порядку та на умовах, визначених цією Угодою.

Згідно п. 5 Угоди Споживач за отримані з 24.04.2019 послуги по Договору проводить розрахунки з Новим виконавцем на рахунок, зазначений у даній Угоді. У зв`язку з початком надання послуг з 25.04.2019, першим розрахунковим періодом є період з 25.04.2019 по 31.05.2019. Споживач сплачує на користь Нового виконавця вартість отриманих послуг за період з 25.04.2019 по 31.05.2019. В подальшому розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 7 Угоди заміна Сторони у зобов`язанні за цією Угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що передбачені цією Угодою. Ця Угода вважається укладеною з моменту підписання Сторонами, починає діяти з 25.04.2019 і діє протягом дії Договору (п. 8 Угоди).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 затверджено зміни, які вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».

Відповідно до вказаних постанов Кабінету Міністрів України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 01.01.2022 року відповідач підписав заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 2406 (далі Договір від 01.01.2022; а.с. 37).

Згідно п. 1.1 Договору № 2406 від 31.03.2017 та п. 5 договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 2406 від 01.01.2022 Теплопостачальна організація (позивач) зобов`язується надавати Споживачеві (відповідачу) вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

У додатку № 1 до Договору № 2406 від 31.03.2017 (а.с. 29) та Угоді № 2 від 26.01.2019 (а.с.35) вказано перелік об`єктів надання послуги:

нежитлове приміщення проспект Свободи, 80; вид послуги опалення; метод розрахунку розрахунковий;

- просп. Лесі Українки, 29, № сч. 2406, група обліку облік, теплове навантаження 0,003827 Гкал/год.

Пунктом 1.2 Договору № 2406 від 31.03.2017 та п. 31 договору № 2406 від 01.01.2022 визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Законом України Про теплопостачання та діючого законодавства України.

У додатку № 2 до Договору № 2406 від 31.03.2017 (а.с. 30) встановлено обсяги теплового навантаження та теплоспоживання і орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору (а.с. 31) встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі - Правила) затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію до Договору (а.с. 32).

Згідно з п. 23 Правил розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору, на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору № 2406 від 31.03.2017 (а.с. 32) розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору № 2406 від 31.03.2017 Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає покази станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії (Додаток № 4-2).

За п. 5 Додатку № 4 до Договору № 2406 від 31.03.2017, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується Актом про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії (Додаток № 4-2), який оформлюється Теплопостачальною організацією на підставі Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку (Додаток № 4-1) та підтверджується Споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками Теплопостачальної організації.

Як зазначає позивач в позовній заяві, на виконання умов вказаних Договорів, в період листопад 2021 року - квітень 2022 року він поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 29 563,42 грн.

В підтвердження вказаного позивач надав копії щомісячних актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за період листопад 2021 року - квітень 2022 року (а.с. 78-84), які не підписані відповідачем.

В дотримання умов Договорів позивач надслав відповідачеві вищезазначені акти та відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії (а.с. 85-91). Матеріалами справи підтверджується надсилання та вручення зазначених рахунків та актів відповідачу (а. с. 92-100).

Позивач у позові зазначає, що в порушення умов Договорів відповідач 31.03.2022 частково сплатив за отриману теплову енергію в сумі 6 752,58 грн, що підтверджено випискою по рахунку (а.с. 101).

Отже, у відповідача наявна заборгованість в розмірі 22 810,84 грн вартості спожитої теплової енергії в період з жовтня 2021 по квітень 2022.

Також, за неналежне виконання умов Договорів позивач нарахував до стягнення з відповідача 1 194,87 грн 3% річних та 6 174,15 грн інфляційних втрат.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

На підтвердження виконання Договору позивач надав акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії за послуги з централізованого опалення (а.с. 78-84) на загальну суму 29 563,42 грн, а саме:

- акт від 31.10.2021, в якому вказано, що у жовтні 2021 року централізоване опалення спожито на суму 515,62 грн,

- акт від 30.11.2021, в якому вказано, що у листопаді 2021 року централізоване опалення спожито на суму 4 168,31 грн,

- акт від 31.12.2021, в якому вказано, що у грудні 2021 року централізоване опалення спожито на суму 6 405,49 грн,

- акт від 31.01.2022, в якому вказано, що у січні 2022 року централізоване опалення спожито на суму 8 874,47 грн,

- акт від 28.02.2022, в якому вказано, що у лютому 2022 року централізоване опалення спожито на суму 4 240,64 грн,

- акт від 31.03.2022, в якому вказано, що у березні 2022 року централізоване опалення спожито на суму 4 480,84 грн,

- акт від 30.04.2022, в якому вказано, що у квітні 2022 року централізоване опалення спожито на суму 878,05 грн.

Зазначені акти, підписані трьома представниками Теплопостачальної організації (позивачем), були надіслані відповідачу разом із рахунками на їх оплату, що підтверджується реєстрами надсилання поштової кореспонденції.

Відповідач вказані акти не підписав.

За п. 5 Додатку № 4 до Договору № 2406 від 31.03.2017, у разі неповернення Споживачем належно підтвердженого Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками Теплопостачальної організації.

Відповідач частково сплатив за теплову енергію 6 752,58 грн (виписка по рахунку від 31.03.2022, а.с. 101), з якої позивачем врахована оплата теплової енергії, поставленої в жовтні 2021 року на суму 515,62 грн, поставленої в лютому на суму 4240,64 грн та часткова оплата теплової енергії, спожитої в листопаді 2021 року в сумі 1996,32 грн.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 15-16) у відповідача наявна заборгованість за надані послуги в сумі 22 810,84 грн, з якої: за листопад 2021 року у сумі 2 171,99 грн, за грудень 2021 року у сумі 6 405,49 грн, за січень 2022 року у сумі 8 874,47 грн, за березень 2022 року у сумі 4480,84 грн, за квітень 2022 року у сумі 878,05 грн.

У відзиві на позов відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 22 810,84 грн.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не заперечує факт заборгованості у відзиві (а.с.138-140) заявив про визнання позовних вимог щодо заборгованості в сумі 22 810,84 грн у повному обсязі.

Згідно із ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В матеріалах справи відсутні докази існування обставин, які б перешкоджали прийняттю судом визнання позову.

Отже, позовні вимоги зі стягнення з відповідача 22 810,84 грн заборгованості з оплати теплової енергії (централізованого опалення) є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 1 194,87 грн 3% річних, нарахованих за період з 24.11.2021 по 15.11.2023 (розрахунок позивача, а.с. 18), та 6 174,15 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 24.11.2021 по 15.11.2023 (розрахунок позивача, а.с. 19-22).

У відзиві на позов відповідач визнав заявлені позивачем інфляційні та 3 % річних повністю (а.с.138-140).

Згідно із ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В матеріалах справи відсутні докази існування обставин, які б перешкоджали прийняттю судом визнання позову.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних є правомірними.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 138-140) просить суд зменшити нарахування річних та втрат від інфляції на 50%.

Позивач у відповіді на відзив (а.с. 132-133) заперечує проти зменшення розміру заявлених до стягнення річних та інфляційних за відсутністю правових підстав для такого зменшення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Проте заявлені позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних не є неустойкою чи штрафними санкціями, а сума річних обчислена у межах встановлених законодавством 3% річних і не є завеликою у порівнянні з основним боргом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, на думку суду, відсутні підстави для зменшення суми інфляційних та 3 % річних, тому відповідне клопотання відповідача суд не задовольняє.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача 22 810,84 грн основного боргу, 1 194,87 грн 3% річних, 6 174,15 грн інфляційних втрат.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 2 684,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 0001026062 від 23.11.2023 (а.с. 12). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 25.11.2023 (а.с. 124).

Відповідно до ч. 1 та ч. 9 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Враховуючи задоволення позовних вимог повністю, розподілу підлягає судовий збір в сумі 2 684,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 138-140) просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Такі ж положення викладені у ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов повністю, необхідно повернути позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем, а саме 1 342,00 грн.

В іншій частині судовий збір покладається на відповідача, тобто в сумі 1 342,00 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись статтями 130, 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Регіонального ландшафтного парку «Кагарлицький» (проспект Свободи (колишня - вул. 60 років Жовтня), буд. 66, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 38928060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (вул. Свіштовська, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 42225136) 22 810 грн 84 коп. основного боргу, 1194 грн 87 коп. три проценти річних, 6174 грн 15 коп. інфляційних втрат, 1342 грн 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Повернути з Державного бюджету України (рахунок ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/ 22030101, рахунок UA798999980313121206083016719, Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 37959255, код платежу 22030101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (вул. Свіштовська, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 42225136) 1342 грн 00 коп. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 0001026062 від 23.11.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах цієї справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 15.01.2024.

Суддя Т. М. Безрук