Ухвала

від 15.01.2024 по справі 918/50/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" січня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/50/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., розглянувши заяву Дочірнього підприємства "Хольмер-Україна" про забезпечення позову у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Хольмер-Україна" (вул. Яблунська, 144, м. Буча, Київська обл., Бучанський р-н, 08292, код ЄДРПОУ 32044871)

до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (вул. Шкільна, буд. 50, с. Ярославичі, Рівненська обл., Дубенський р-н, 35112, код ЄДРПОУ 30132761)

про стягнення 25 939 470 грн 39 коп.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від Дочірнього підприємства "Хольмер-Україна" до Господарського суду Рівненської області надійшов позов до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення 25 939 470 грн 39 коп. (з яких: 19 891 649,20 грн. основний борг; 3 707 564, 56 грн. пеня; 610 872,49 грн. 3% річних; 1 729 384,14 інфляційні втрати).

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує на невиконання відповідачем зобов`язань із повного та своєчасного проведення розрахунків зі сплати орендної плати за Договором оренди сільськогосподарської техніки без екіпажу № 210202 від 01.06.2021.

Разом із позовною заявою Дочірнє підприємство "Хольмер-Україна" подало заяву про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов повністю шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно ПП «Агро-Експрес-Сервіс», у межах суми позову 25 939 470,39 грн. За результатами розгляду даної заяви постановити ухвалу про забезпечення позову, в тексті якої, серед іншого, зазначити про порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що відповідач протягом тривалого часу не виконує взяті на себе зобов`язання за Договором оренди сільськогосподарської техніки без екіпажу № 210202 від 01.06.2021. Попри наявну заборгованість, відповідачем починаючи з грудня 2022 року не було вчинено жодних дій щодо погашення своєї кредиторської заборгованості. Більше того, виходячи з публічної інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Приватне підприємство «Агро-Експрес-Сервіс» є відповідачем в численних господарських спорах, які знаходяться на розгляді в суді та предметом яких є стягнення грошових коштів в значних розмірах (від 700 000,00 грн. до 15 000 000,00 грн.). Так як виконання в майбутньому судового рішення у даній справі за позовом Дочірнього Підприємства «Хольмер-Україна» про стягнення 25 939 470,39 грн у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежатиме від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

При цьому позивач наголошує, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення у даній справі, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Водночас виходячи з ціни позову в розмірі 25 939 470,39 грн, позивач має обґрунтовані сумніви щодо наявності на банківських рахунках відповідача грошових коштів у зазначеному розмірі, накладення арешту на які могло б слугувати достатнім заходом забезпечення позову, та відповідно було б співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Виходячи з зазначеного, позивач вважає необхідним додатково застосувати такий захід забезпечення позову як арешт майна. Приватне підприємство «Агро-Експрес-Сервіс» є власником значної кількості об`єктів нерухомого майна, серед яких: земельні ділянки, нежитлові будівлі тощо. Виходячи з зазначеного, позивач вважає за необхідне накласти арешт на майно відповідача у межах суми, яка була б достатньою задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, у випадку недостатності арештованих грошових коштів.

Щодо зустрічного забезпечення: позивач пропонує суду застосувати захід зустрічного забезпечення позову у вигляді внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 0.5% від ціни позову, що дорівнює 129 697,35 грн. та на переконання позивача зможе в повному обсязі забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

15 січня 2024 року від Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" надійшли заперечення проти заяви про забезпечення позову.

У поданих запереченнях Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" вказує, що працює з 1999 року і зареєстроване за адресою: 35112, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Ярославичі, вул. Шкільна, 50, є сільськогосподарським підприємством та здійснює обробіток понад 37 700 га землі у Рівненській, Волинській та Тернопільській областях. Основними видами діяльності підприємства є вирощування зернових культур та виробництво цукру. На даний момент на підприємстві працевлаштовано близько 800 працівників. Крім того, ПП «Агро-Експрес-Сервіс» в першу чергу забезпечує виконання зобов`язань перед фізичними особами (населенням), шляхом сплати орендних платежів більш ніж 17 000 громадян України, власників земельних ділянок.

На переконання Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" участь в господарських спорах, про які вказує Дочірнє підприємство "Хольмер-Україна", жодним чином не свідчить про наявність підстав, для ухилення від виконання того чи іншого судового рішення. При цьому підприємство звертає увагу на те, що з 2017 року у Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" були наявні всього 6 (шість) виконавчих проваджень, при цьому 2 (два) з них були відкриті внаслідок недобросовісних дій іншого учасника спору, вже після фактичного виконання відповідачем рішення суду.

Крім того, підприємство наголошує, що сума основного боргу у даному спорі становить приблизно 19 мільйонів гривень, а сума спірної відповідальності за нібито допущені порушення становить приблизно 6 мільйонів гривень, що є третьою частиною від усіх зобов`язань відповідача. Жодних доказів, які б переконливо свідчили про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, позивачем не було долучено до заяви про забезпечення позову. Суду не надано первинних документів, які підтверджували б намір реалізувати активи відповідачем (грошові кошти, нерухоме майно, тощо).

Самі лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання майбутнього судового рішення без наведення відповідного обґрунтування підтвердженого доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглянувши заяву Дочірнього підприємства "Хольмер-Україна" про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зазначені висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Положення ст. 236 ГПК України пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.

Також суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

З урахуванням загальних вимог, передбачених положеннями статей 73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою, та надати суду докази існування фактичних обставин, що пов`язані з необхідністю вжиття таких заходів саме на забезпечення позовних вимог в межах порушеного права, яке позивач намагається захистити поданням відповідного позову, а не будь-яких інших порушених прав позивача.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем вимога про забезпечення полягає у накладенні арешту на майно та кошти відповідача в межах суми позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, водночас наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору.

Суд виснує, що як вбачається із позовної заяви та заяви про забезпечення позову, заявник вказує, що останній платіж за Договором оренди сільськогосподарської техніки без екіпажу № 210202 від 01.06.2021 відповідач виконав 22.12.2022 згідно з платіжною інструкцією № 5974.

Таким чином, як вбачається, наявна у відповідача заборгованість за Договором оренди сільськогосподарської техніки без екіпажу № 210202 від 01.06.2021 триває з грудня 2022 року, при цьому позивачем не доведено суду, що наразі у 2024 році Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" вчиняє заходи, які пов`язані із виведенням (реалізацією) майна чи підготовчими діями до його реалізації, виведенням (витрачанням) грошових активів, укладенням договорів поруки чи застави тощо.

Відтак позивачем не доведено, що відповідачем наразі вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання до чи під час подання даного позову до суду, а відтак припущення які викладені позивачем, не є достатньо обґрунтованими.

Суд виснує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Накладаючи арешт на грошові кошти відповідача, суд повинен дотримуватися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимість блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 924/1277/20 (924/1224/21)).

На переконання суду, накладення арешту на кошти та майно відповідача може призвести до блокування його господарської діяльності за відсутності доказів того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання, - що є неприпустимим, серед іншого, під час воєнного стану.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що накладення арешту на майно відповідача дійсно не може призвести до невиправданого обмеження майнових прав останнього, оскільки арештоване майно фактично залишиться у володінні власника, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним. Вказане дійсно може слугувати додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що подана ним заява про забезпечення позову не узгоджується з принципом диспозитивності господарського процесу, який викладено у ст. 14 ГПК України: 1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Також у заяві про забезпечення позову позивачем не вказано та не обґрунтовано вартість майна, за рахунок якого позивач пропонує здійснити за необхідності задоволення його грошових вимог до відповідача.

Разом з тим, враховуючи, що предметом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів, то виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідача грошові кошти у відповідному розмірі.

Однак суд підкреслює, що невиконання відповідачем з 2022 року взятих на себе зобов`язань за договором не є автоматичною підставою для накладення арешту на грошові кошти та майно сторони відповідача. Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за Договором оренди, відповідач направляв позивачу наступні листи: Вих. №0509-1 від 05.09.2022; Вих.№3003-1 від 30.03.2023; Вих. №0208-3 від 02.08.2023. В даних листах відповідач визнв наявність заборгованості за Договором оренди сільськогосподарської техніки без екіпажу №210202 від 01.06.2021. При цьому відповідач у зазначених листах зазначив про погодження сторонами розстрочення погашення кредиторської заборгованості згідно цих Договорів.

У листі від 02.08.2023 Вих. №0208-3 Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" звертає увагу, що існували обставини, які завадили вчасному проведенню розрахунків за Договором, а саме: плановий початок збору сільськогосподарських культур не було розпочато вчасно через погодні кліматичні умови (у липні 2023 році відзначалася найбільша кількість атмосферної вологи за останні 10 років); Європейською комісією до 15.09.2023 продовжено заборону на імпорт окремих видів сільськогосподарської продукції, зокрема, українського зерна, що в сукупності з військовою агресією російської федерації проти України та постійними ракетними обстрілами і атаками на морські порти, які спрямовані на знищення зерна в термінальних елеваторах, зупинило експорт продукції Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" та надходження коштів від реалізації с/г культур.

Так, позивач повідомив суд про те, що між сторонами не було укладено жодного правочину щодо розстрочення платежу, зміни строків, розміру, порядку оплати тощо. Водночас суд виснує, що позивачем не надано суду доказів того, що позивач ініціював, а відповідач уникав укладення із позивачем угод із розстрочення платежу, зміни строків, розміру, порядку оплати тощо або вчиняв дії, які свідчать про ухилення його від виконання зобов`язання.

Позивачем не надано суду доказів, які свідчать про те, що відповідачем вчиняються заходи щодо зміни ним юридичної адреси, скорочення штату працівників, погіршення показників фінансового стану, зафіксованих у статистичній звітності, що публікується у відповідних відкритих джерелах, офіційних повідомленнях тощо.

Відтак викладені у заяві про забезпечення позову мотиви щодо можливої незаконної поведінки відповідача носять умовний, гіпотетичний характер та не спростовують факту відсутності умисного ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором.

Крім того, суд враховує, що накладення арешту на грошові кошти що містяться на всіх без виключення рахунках відповідача у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах може призвести до того, що відбудеться блокування здійснення виплат заробітної плати працівникам відповідача та здійснення розрахунків з бюджетом по сплаті податків, що не відповідатиме принципам об`єктивної розумності та справедливості.

Проаналізувавши доводи і заперечення сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявник у своїй заяві про забезпечення позову не навів належних та беззаперечних доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача та не довів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань чи виконання потенційного судового рішення.

При цьому наявність у відповідача господарських спорів може бути лише наслідком ведення останнім звичайної господарської діяльності; наявність невирішених судом спорів не свідчить автоматично про те, що дані спори будуть вирішені не на користь Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" і що Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" є боржником за невиконаними рішеннями судів.

В той же час, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Приватне підприємство «Агро-Експрес-Сервіс» є власником значної кількості об`єктів нерухомого майна, серед яких: земельні ділянки, нежитлові будівлі тощо. Відтак у відповідача наявні у власності активи загальною вартістю, що цілком ймовірно в десятки разів перевищує заявлену суму позовних вимог у справі.

Так, як вбачається із заперечень відповідача, Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" займається веденням повноцінної та активної господарської діяльності з контрагентами у реальному секторі економіки, в тому числі безпосередньо задіяний у процесах сільськогосподарського виробництва, на що окремо відповідачем звернуто увагу суду.

Позивач лише формально окреслив підставу для можливості звернення до суду з відповідною заявою та обґрунтовано не довів того, що відповідач вчинив умисні дії, спрямовані саме на ухилення від виконання зобов`язань чи виконання потенційного судового рішення.

Суд не вбачає наявності зв`язку між заявленими позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах заявлених позовних вимог та адекватністю таких заходів, а також враховує, що вжиття відповідних заходів негативно може впливати на господарську діяльність відповідача.

При цьому одночасне накладення арешту і на майно (вартість якого невідома) так і на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача є неспівмірним заявленим позовним вимогам.

З урахуванням ведення відповідачем активної сільськогосподарської діяльності, наявність у відповідача значних активів які необхідні для ведення такої діяльності, - суд вважає, що заява позивача не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо принципів розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника про забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти на майно відповідача, оскільки таке забезпечення порушить права останнього, зокрема створить перешкоди для його господарської діяльності, утруднить виплату поточних зобов`язань, унеможливить виконання ним обов`язків як підприємства, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відтак дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, дослідивши заперечення проти задоволення заяви про забезпечення позову, врахувавши наявність зв`язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Оскільки вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, та зважаючи, що застереження позивача щодо зустрічного забезпечення не є автоматичним наслідком для забезпечення позову, суд дійшов висновку, що пропозиція позивача про внесення на депозитний рахунок суду 129 697 грн 35 коп. (0, 5 % від ціни позову) не є визначальною при вирішенні даної заяви про забезпечення позову.

За ч.ч. 1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Керуючись ст. ст. 139, 140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Хольмер-Україна" про забезпечення позову у справі № 918/50/24 - відмовити

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 15.01.2024 в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду у порядку та строки визначені ст.ст. 254-257 ГПК України..

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О.Пашкевич