Рішення

від 09.01.2024 по справі 926/3930/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/3930/23

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю помічника судді Боднарчука В.В., який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України, м. Київ

в особі Тернопільського відділення товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України, м. Тернопіль

до 1) фізичної особи-підприємця Марка Олександра Орестовича, м. Чернівці

2) фізичної особи-підприємця Марка Володимира Георгійовича, м. Чернівці

про стягнення солідарно заборгованості в сумі 135579,44 грн.

представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України в особі Тернопільського відділення товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Марка Олександра Орестовича та фізичної особи-підприємця Марка Володимира Георгійовича про стягнення солідарно заборгованості за договором кредиту №ДК 22-7 від 16.11.2021 та договором поруки №13 від 16.11.2021 в сумі 166579,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за договором кредиту №ДК 22-7 від 16.11.2021, зобов`язання по якому забезпечене договором поруки №13 від 16.11.2021, укладеним між позивачем та відповідачем-2. Внаслідок невиконання відповідачем-1 зобов`язань за договором утворилася заборгованість в сумі 166579,44 грн, з яких: 99996,00 грн тіло кредиту, 66583,44 грн проценти за користування кредитом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 справу №926/3930/23 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 14.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.10.2023.

Ухвалою від 04.10.2023 відкладено підготовче засідання на 25.10.2023.

Ухвалою від 25.10.2023 відкладено підготовче засідання на 14.11.2023.

Ухвалою від 14.11.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 06.12.2023.

04.12.2023 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка мотивована частковою сплатою відповідачем-1 заборгованості у розмірі 31000,00 грн, як наслідок, позивач просить стягнути з відповідачів 135579,44 грн.

Ухвалою від 06.12.2023 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 04.12.2023 до розгляду, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 09.01.2024.

У судове засідання 09.01.2024 представники сторін не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала від 06.12.2023 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання доставлена до електронного кабінету позивача. Також, в матеріалах справи наявні заяви позивача від 03.10.2023, 23.10.2023, 04.12.2023 про розгляд справи без участі представника.

Суд констатує, що ухвали по справі 926/3930/23 (зокрема і ухвала від 06.12.2023) з повідомленням про дату, час і місце судового засідання надсилались на офіційну адресу відповідачів, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв`язку.

В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно яких відповідачами отримано ухвали від 14.09.2023 та від 04.10.2023. До суду поверталися без вручення адресовані відповідачам поштові відправлення з ухвалами суду від 25.10.2023 та від 14.11.2023 з зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання». Згідно трекінгу з сайту Укрпошти, ухвала суду від 06.12.2023 не отримана відповідачами з зазначенням причин невручення «інші причини».

Суд зазначає, що в силу приписів ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачами поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи наведене, оскільки відповідачами не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачам ухвали суду.

Згідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали суду у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак відповідачі мали можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на те, що судом здійснено всі заходи щодо належного повідомлення позивача та відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, за обставин неотримання відповідачами кореспонденції суду і закінчення строків розгляду справи, відсутні підстави для повторного відкладення судового засідання, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

16.11.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (кредитор) та фізичною особою-підприємцем Марком Олександром Орестовичем (позичальник) укладено договір кредиту №ДК 22-7.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору кредитор зобов`язується надати Позичальнику кредит в сумі 200 000,00 грн, з оплатою по процентній ставці 45% на рік, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором. Кредит надається з метою: на розвиток бізнесу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору. Позичальник зобов`язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та проценти за користувався ним до 16-00 години 20.11.2023 року включно (п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до підпункту 4.1.1. пункту 4.1 договору, кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит в день підписання договору шляхом здійснення грошового переказу грошових коштів на ім`я клієнта через систему грошових переказів обслуговуючого банку або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника у розмірі, зазначеному в пункті 2.1 договору.

Згідно підпункту 4.2.1. пункту 4.2 договору, позичальник зобов`язується у разі здійсненне грошового переказу грошових коштів на ім`я клієнта через систему грошових переказів обслуговуючого банку одержати кредит у касі будь-якого відділення обслуговуючого банку в день підписання договору.

Факт одержання відповідачем-1 кредиту підтверджується банківською випискою від 16.11.2021 на суму 200000,00 грн. та відомістю виплат від 16.11.2021.

Відповідно до підпункту 4.2.3. пункту 4.2 договору, позичальник зобов`язується сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 договору.

Підпунктом 4.2.4. пункту 4.2 договору, погоджено обов`язок позичальника проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з графіком погашення кредиту та відсотків (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору. Днем погашення кредиту та/або процентів є день зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Згідно підписаного між сторонами у справі графіку погашення кредиту та процентів, починаючи з грудня 2021 по листопад 2023 у визначені графіком дати відповідач-1 зобов`язаний був сплатити позивачу заборгованість у розмірі 294225,93 грн., з яких 200000,00 грн тіло кредиту, 94225,93 грн проценти за користування кредитом.

Позичальник зобов`язується погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки та пеню у повній сумі не пізніше строку, зазначеного у пункті 3.2 договору, або не пізніше строку, зазначеного у повідомленні кредитора, передбаченого пунктом 4.3.5 договору (пп. 4.2.8. п. 4.2 договору).

Пунктами 5.1, 5.2 договору сторони погодили, що за користування кредитом у період, починаючи з наступного дня після дати надання кредиту і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки згідно п. 2.1. договору. Нарахування процентів здійснюється щодня з наступного дня після дати надання кредиту і до дати повернення кредиту, зазначеної в пункті 3.2. договору. Сума нарахованих процентів за весь строк дії договору складає 94225,93 грн. У разі дострокового погашення кредиту з ініціативи позичальника нарахування процентів здійснюється за весь строк фактичного користування кредитом.

Повернення кредиту і сплата процентів за ним здійснюється позичальником у порядку та терміни згідно з Графіком погашення кредиту та процентів (Додаток № 1) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора через банк. При несплаті частини кредиту та/або процентів у термін, вказаний у Графіку, вони вважаються простроченими. Кошти для погашення заборгованості спрямовуються у першу чергу для сплати прострочених процентів найдавніше простроченої виплати, у другу чергу заборгованості за кредитом найдавніше простроченої виплати, у третю чергу прострочених процентів наступної простроченої виплати, у четверту чергу заборгованості за кредитом наступної простроченої виплати, до повного погашення заборгованості, у п`яту чергу нарахованої пені (п.5.3).

Відповідно до п. 5.4 Договору у випадку якщо дата погашення кредиту та/або оплати відсотків за користування кредитом випадає на вихідний або неробочий день, зазначені платежі мають бути здійснені не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 3.3. договору кредиту сторони погодили, що закінчення строку дії цього договору, а також дострокове розірвання договору кредитором, відповідно до п. 4.3.4 договору, не звільняє сторони від зобов`язання повного виконання умов договору та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що виконання зобов`язань позичальника за договором забезпечуються договором поруки ДП 13 від 16.11.2021, укладеним між кредитором і ОСОБА_1 , (по тексту договору - поручитель), а також договором застави майна позичальника (та/або третьої особи) (автомобіль: марка Citroen, модель Jumpy, тип легковий пасажирський, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору), який позичальник (та/або третя особа) повинен укласти в день підписання договору кредиту.

Так, 16.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", в особі Тернопільського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (кредитор) та фізичною особою-підприємцем Марком Володимиром Георгійовичем (поручитель) укладено Договір поруки №13.

За умовами п. 1.1, 1.2 Договору поруки №13 поручителі на добровільних засадах зобов`язались відповідати перед Кредитором за виконання Марком О.О. (Позичальником) своїх зобов`язань, що випливають з Договору кредиту №ДК 22-7 від 16.11.2021, укладеного між Позичальником та Кредитором. Предметом договору кредиту є передача Кредитором у користування Позичальнику грошових коштів у сумі 200000,00 грн.

Згідно з п. 1.3 Договору поруки основне зобов`язання Позичальника за Договором кредиту, виконання якого забезпечується цим Договором, полягає у наступному: повернути кредит в розмірі 200000,00 грн, сплатити відсотки за його користування, пеню, в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором кредиту, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови договору кредиту в повному обсязі.

Разом з підписанням цього договору Поручителі підтверджують, що вони ознайомлені з положеннями Договору кредиту, цілком розуміють його зміст та згодні виступати поручителями за зобов`язаннями Позичальника за Договором кредиту. Термін виконання основного зобов`язання за Договором кредиту 20.11.2023 (п. п. 1.4, 1.5 Договору поруки).

Сторони договору визначають, що у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов`язань по Договору кредиту, Поручителі несуть солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного богу за Договором кредиту в сумі 200000,00 грн, нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, в також відшкодування збитків. При цьому Кредитор має право вимоги до Поручителів як солідарно, так і до кожного з них окремо (п. 2.2 Договору поруки).

Пунктом 2.3 Договору поруки сторони передбачили, що Поручителі приймають на себе зобов`язання, у випадку невиконання Позичальником зобов`язань за Договором кредиту, здійснити виконання зобов`язання Позичальника в обсязі, заявленому Кредитором в письмовій вимозі, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора про виконання зобов`язань. Виконання зобов`язання здійснюється Поручителями внесенням відповідної суми в касу або на поточний рахунок Кредитора. Поручителі здійснюють погашення зобов`язань за Кредитним договором у валюті кредиту.

Відповідно до п. п. 2.4, 2.5 договору поруки поручителі зобов`язані письмово повідомляти Кредитора про зміну свого місяця проживання, роботи, даних паспорту та інших відомостей, які включені в цей Договір, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня їх виникнення. У разі якщо вимога Кредитора, передбачена п. 2.2 цього Договору, не одержана Поручителями внаслідок неповідомлення останніми Кредитора про зміну свого місця проживання, вимога вважається одержаною Поручителями після закінчення семи календарних днів з дня направлення вимоги.

Згідно з п. 3.1 Договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань по Договору кредиту, Поручитель та Позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов`язань в повному обсязі.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та втрачає свою дію у випадках: припинення зобов`язань за Договором кредиту; погашення Поручителями зобов`язань Позичальника перед кредитором; зміни зобов`язань Позичальника за Договором кредиту без згоди Поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг їхньої відповідальності; якщо Кредитор не пред`явить вимоги Поручителям протягом трьох років від дня закінчення терміну дії Договору кредиту (п. 4.1 Договору поруки).

Згідно з умовами договору кредиту, наданими доказами та проведеними розрахунками, з початку дії договору та станом на 16.08.2023 відповідач-1 повинен був сплатити 149994,00 грн тіла кредиту (18 платежів по 8333,00 грн), а сплатив 49998,00 грн, тому залишок по тілу кредиту становить 99996,00 грн та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 113922,44 грн, а сплатив 47339,00 грн, тому не сплаченими залишились 66583,44 грн процентів за користування кредитом.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із порушенням позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору та наявною простроченою заборгованістю по сплаті кредиту та процентів за користування кредитними коштами, позивачем неодноразово надсилались як позичальнику так і поручителям вимоги про сплату заборгованості, зокрема, листи №79 від 04.07.2022, №80 від 04.07.2022 та попередження-вимоги №87 від 18.08.2023, №88 від 18.08.2023 щодо сплати кредитної заборгованості та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.

Проте вказані вище вимоги як позичальником, так і поручителем були залишені без відповіді.

Внаслідок невиконання відповідачем-1 взятих на себе за Договором зобов`язань, у нього утворилась заборгованість в розмірі 166579,44 грн. (99996,00 грн - тіло кредиту, 66583,44 грн - проценти за користування кредитом) станом на 16.08.2023.

04.12.2023 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

У заяві від 04.12.2023 позивач просить зменшити розмір позовних вимог у зв`язку з частковою сплатою відповідачем-1 заборгованості у розмірі 31000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, (з яких, 17967,19 грн тіло кредиту, 13032,81 грн проценти за користування кредитом), як наслідок, просить стягнути з відповідачів 135579,44 грн, (з яких, 82028,81 грн тіло кредиту, 53550,63 грн проценти за користування кредитом).

Враховуючи наведене, позивач просить солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за Договором кредиту №ДК 22-7 від 16.11.2021 та договором поруки №13 від 16.11.2021 (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.12.2023) в загальній сумі 135579,44 грн, з яких, 82028,81 грн тіло кредиту, 53550,63 грн проценти за користування кредитом.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладених між позивачем та відповідачами договору кредиту №ДК 22-7 та договору поруки № 13 від 16.11.2021.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Факт одержання відповідачем-1 кредиту підтверджується банківською випискою від 16.11.2021 на суму 200000,00 грн., відомістю виплат від 16.11.2021 та не заперечується відповідачами.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, далі - Положення, передбачено, що Банк здійснює операції протягом операційного дня з обов`язковим формуванням оборотно-сальдового балансу/оборотно-сальдової відомості, регістрів аналітичного обліку та інших регістрів за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення. Операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні. Операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на наведене вище, долучена позивачем до матеріалів справи банківська виписка є первинним документом, а тому приймається судом як належний і допустимий доказ, який підтверджує факт виконання позивачем взятих на себе зобов`язань та, відповідно, надання обумовлених у згаданому вище правочині кредитних коштів.

Відповідно до підпунктів 4.2.3. та 4.2.4. пункту 4.2 договору кредиту, позичальник зобов`язувався: сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 договору; проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з графіком погашення кредиту та відсотків (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору. Днем погашення кредиту та/або процентів є день зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Згідно положень частини 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням статті 1054 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1, частини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно частини 1, частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В силу приписів ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як встановлено судом, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором кредиту №ДК 22-7, між позивачем (кредитором) та відповідачем-2 (поручитель) укладено договір поруки №13, згідно якого поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі відповідачем-1 зобов`язань за договором кредиту.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

При цьому, як вже зазначалось вище, відповідно до підпункту 4.2.4 пункту 4.2 кредитного договору позичальник зобов`язався проводити погашення кредиту і відсотків у порядку і строки згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (додаток №1), який є невід`ємною частиною договору.

Так, згідно підписаного між сторонами у справі графіку погашення кредиту та процентів, починаючи з грудня 2021 по листопад 2023 у визначені графіком дати відповідач- 1 зобов`язаний був вносити обумовлену до сплати суму.

Відповідачі станом на момент прийняття рішення доказів сплати у повному обсязі заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом на загальну суму 135 579,44 грн не надали.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Враховуючи вищевикладене, суд, за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження повернення в повному обсязі ФОП Марко О.О. кредиту та сплати процентів в порядку та строки, встановлені Договором, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором.

Перевіривши розрахунок позивача щодо суми тіла кредиту та процентів за користування кредитом (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.12.2023), суд вважає його арифметично вірним, отже, у відповідачів існує заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 82028,81 грн та заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 53550,63 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Договором кредиту №ДК 22-7 від 16.11.2021 та договором поруки №13 від 16.11.2021 (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.12.2023) за період з 16.11.2021 по 16.08.2023 в сумі 135579,44 грн, з яких 82028,81 грн тіло кредиту, 53550,63 грн проценти за користування кредитом є обґрунтованою та відповідає чинному законодавству та умовам договору.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Отже, на підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором кредиту №ДК 22-7 від 16.11.2021 та договором поруки №13 від 16.11.2021 (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.12.2023) в загальній сумі 135579,44 грн, з яких, 82028,81 грн тіло кредиту, 53550,63 грн проценти за користування кредитом, підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №214 від 07.09.2023.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідачів.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Марка Олександра Орестовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та фізичної особи-підприємця Марка Володимира Георгійовича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України (02141, м. Київ, вул. Мишуги Олександра, 10, прим. 309, код ЄДРПОУ 34067398) в особі Тернопільського відділення товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України (46001, м. Тернопіль, вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, офіс 11, код ЄДРПОУ 40393557) заборгованість в сумі 135579,44 грн (з яких 82028,81 грн тіло кредиту, 53550,63 грн проценти за користування кредитом).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Марка Олександра Орестовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України (02141, м. Київ, вул. Мишуги Олександра, 10, прим. 309, код ЄДРПОУ 34067398) в особі Тернопільського відділення товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України (46001, м. Тернопіль, вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, офіс 11, код ЄДРПОУ 40393557) витрати по сплаті судового збору в сумі 1342,00 грн.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Марка Володимира Георгійовича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України (02141, м. Київ, вул. Мишуги Олександра, 10, прим. 309, код ЄДРПОУ 34067398) в особі Тернопільського відділення товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України (46001, м. Тернопіль, вул. Олени Кульчицької, буд. 2а/1, офіс 11, код ЄДРПОУ 40393557) витрати по сплаті судового збору в сумі 1342,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2024.

Суддя С.О.Миронюк