Постанова

від 10.01.2024 по справі 910/8823/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/8823/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Житомиробленерго»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 (головуючий - Крейбух О.Г, судді - Юрчук М.І., Павлюк І.Ю.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 09.05.2023 (суддя Лозинська І.В) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу"

до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

(за участю представників: позивача - Саленко В. Ю.; відповідача - Приведьон В. М.)

Вступ

1. Сторонами цього спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська фабрика спеціального паперу" (далі - Фабрика, позивач) та Акціонерне товариство "Житомиробленерго" (далі - Обленерго, відповідач).

2. Обленерго надає Фабриці послуги з розподілу електричної енергії, вартість яких диференційована в залежності від напруги в електромережі. У період з 2018 по 2021 роки Обленерго нараховувало плату за свої послуги за тарифом, встановленим для споживачів першого класу напруги, а починаючи з січня 2022 року почало нараховувати вартість послуг за другим класом напруги, яка є істотно більшою.

3. Позивач вважає такі нарахування неправомірними, оскільки рівень напруги в мережі основного споживача, до якої приєднаний позивач, відповідає першому класу напруги та не змінювався протягом усього періоду надання послуг.

4. Позиція відповідача полягає в тому, що позивач має окрему межу балансової належності, відмінну від основного споживача електроенергії, на якій рівень напруги відповідає другому класу.

5. Суди обох інстанцій погодились з доводами позивача та дійшли висновку про те, що позивач не має окремої межі балансової належності електромережі безпосередньо з відповідачем, а тому нарахування вартості послуг повинно відбуватись виходячи з рівня напруги мережі основного споживача.

6. Верховний Суд за наслідками касаційного перегляду має дати відповідь на питання, чи мав відповідач підстави для встановлення позивачу тарифу для споживачів другого класу напруги, виходячи з обставин цього конкретного спору. Відповідь на це питання негативна, Верховний Суд погоджується з мотивами судів попередніх інстанцій, обґрунтування чого будуть наведені нижче.

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

7. 28.12.2018 між Фабрикою та Обленерго укладений публічний договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 12-2 (далі - договір № 12-2), за змістом пункту 2.1 якого відповідач надає позивачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору.

8. Відповідно до підпунктів 12.1, 12.2 договору № 12-2 усі додатки, зміни та доповнення до цього договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін.

9. Згідно з додатком № 2 (Паспорт точок розподілу електричної енергії ТОВ "Малинська фабрика спеціального паперу") до договору № 12-2 ступінь напруги приєднання на об`єктах позивача (фідери №№ 45, 46, 61) становить 110 кВт.

10. 24.12.2019 між Приватним акціонерним товариством "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" (далі - основний споживач) та Обленерго (користувач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 13/05/2020 (далі - договір № 13/05/2020), з якого вбачається, що позивач приєднаний до електромережі основного споживача, яка відноситься до I класу напруги, і отримує електричну енергію на вихідних контактах трансформаторів струму комірок № 45, 46, 61 розподільчого пристрою ЗРУ-6 кВт основного споживача.

11. У додатку № 2.7 до договору № 13/05/2020 позивач, відповідач та основний споживач спільно узгодили межі балансової належності електромереж: (1) між відповідачем та основним споживачем - на натяжних зажимах портальних витяжних гірлянд ВРУ 110 кВ; (2) між основним споживачем та позивачем - на вихідних контактах трансформаторів струму комірок №№ 45, 46, 61 розподільного пристрою ЗРУ -6 кВ.

12. У період до грудня 2021 року Обленерго нараховувало Фабриці плату за послуги з розподілу електричної енергії за тарифом, встановленим для споживачів першого класу напруги. Проте з січня 2022 року відповідач почав надсилати позивачу акти та рахунки за аналогічні послуги за тарифами, встановленими для споживачів другого класу напруги, посилаючись на те, що позивач отримує електроенергію на окремій межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

13. Фабрика звернулась до суду з позовом до Обленерго про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для позивача для другого класу напруги та зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії з січня 2022 року по дату ухвалення рішення суду шляхом застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для позивача для першого класу напруги (з урахуванням ухвали Господарського суду м. Києва від 03.10.2022 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог).

14. Позов мотивований тим, що позивач є субспоживачем та отримує електричну енергію від основного споживача на межі балансової належності номінальною напругою вище 27,5 кВ, що відповідає першому класу напруги відповідно до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 05.10.2018 №1175 із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 25.08.2021 №1430.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

15. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.05.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023, позов задоволений. Визнано протиправними дії відповідача щодо застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для позивача для другого класу напруги; зобов`язано відповідача здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії з січня 2022 року по дату ухвалення рішення суду шляхом застосування тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для позивача для першого класу напруги.

16. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до умов договорів № 12-2 та № 13/05/2020 відповідач здійснює розподіл електроенергії позивачу через електричні мережі ПрАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн", якому відповідний розподіл відповідач здійснює на межі балансової належності за першим класом напруги. Натомість безпосередньо у позивача з відповідачем відсутня межа балансової належності. У зв`язку з чим відповідно до вимог постанови НКРЕКП від 05.10.2018 №1175 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 25.08.2021 №1430), позивач отримує електроенергію від основного споживача за першим класом напруги, а дії відповідача щодо нарахування позивачу вартості послуг із застосуванням тарифів для другого класу напруги є протиправними.

Касаційна скарга

17. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

18. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину 2 статті 205, частину 1 статті 218, статті 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 920/201/19, від 31.03.2021 у справі № 922/1214/20, від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, Верховного Суду України від 02.03.2011 у справі № 6-52624ск10. Так, помилковими є висновки судів про безпідставність нарахування позивачу послуг за другим класом напруги з огляду на те, що сторони у встановленому порядку не внесли змін у договір №12-2 щодо диференціації споживачів за класами напруги у зв`язку з набранням чинності постановою НКРЕКП від 25.08.2021 №1430. На переконання відповідача такі зміни були акцептовані позивачем, оскільки останній не ініціював розірвання договору №12-2 протягом місяця після оприлюднення відповідачем 01.01.2022 відповідних змін в договір на головній сторінці власного веб-сайту.

19. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 8.1 постанови НКРЕКП від 05.10.2018 №1175 в редакції постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1430 в частині того, що «Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності». Відповідач вважає, що в додатку №2.7 до договору №13/05/2020 визначена межа балансової належності позивача - на вихідних контактах трансформаторів струму комірок № 45, 46, 61 в сторону кабельних ліній 6 кВт, що відноситься до другого класу напруги, тоді як суди не обґрунтували віднесення позивача до першого класу напруги .

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

20. Законними та обґрунтованими є висновки судів про безпідставне застосування відповідачем тарифу за надані позивачу послуги для другого класу напруги, тоді як доводи касаційної скарги відповідача є безпідставними та не ґрунтуються на нормах закону.

Позиція Верховного Суду

Відповідь на ключове питання спору, оцінка аргументів сторін та судів попередніх інстанцій у цьому контексті

21. Правовідносини сторін спору виникли у сфері роздрібного ринку електричної енергії, у яких відповідач є оператором системи розподілу, а позивач - субспоживачем електричної енергії (споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача).

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини безпосередньо між позивачем та відповідачем урегульовані укладеним між ними публічним договором приєднання №12-2 на надання послуг з розподілу (передачі) електроенергії.

23. Так, згідно з підписаним обома сторонами додатком № 2 до договору № 12-2 (паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії) ступінь напруги приєднання на об`єктах позивача (фідери №№ 45, 46, 61) становить 110 кВт.

24. Судами також встановлено, що позивач є субспоживачем та отримує електричну енергію від мереж основного споживача - ПрАТ "Малинська паперова фабрика - Вайдманн", у якої з відповідачем укладений договір № 13/05/2020 про спільне використання технологічних електричних мереж.

25. У додатку № 2.7 до договору № 13/05/2020 позивач, відповідач та основний споживач спільно узгодили межі балансової належності електромереж: (1) між відповідачем та основним споживачем - на натяжних зажимах портальних витяжних гірлянд ВРУ 110 кВ; (2) між основним споживачем та позивачем - на вихідних контактах трансформаторів струму комірок №№ 45, 46, 61 розподільного пристрою ЗРУ - 6 кВ.

26. Оплата послуг відповідача з розподілу електричної енергії здійснюється за тарифами, які регулює НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики.

27. На момент укладення зазначених вище договорів №12-2 та №13/05/2020 діяв Порядок визначення класів споживачів, затверджений постановою НКРЕКП від 13.08.1998 № 1052 (в редакції постанови НКРЕКП від 06.09.2019 № 1825) (Порядок), згідно з пунктом 3 якого споживачі електричної енергії розподіляються на два класи; критерієм розмежування класів споживачів є ступінь напруги на межі балансової належності між мережею оператора системи розподілу та споживачем: 27,5 кВт та вище - перший клас споживачів, нижче 27,5 кВт - другий клас споживачів.

28. 01.01.2022 зазначений вище Порядок втратив чинність на підставі постанови НКРЕКП від 25.08.2021 № 1431.

29. У цей же день набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430, якою внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1175, зокрема главу 8 у пункті 8.1 після абзацу першого доповнено пункт трьома абзацами такого змісту:

"Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВт та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.

Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВт, відносяться до 2 класу напруги.

Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності".

30. Відповідач вважає, що внесені постановою НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430 зміни порядку встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії дозволили йому встановлювати клас напруги споживачам окремо за кожною межею балансової належності. На переконання відповідача позивач має таку окрему межу балансової належності (фідери №№ 45, 46, 61), на якій напруга становить нижче 27,5 кВт, а отже з 01.01.2022 він має сплачувати за послуги з розподілу електроенергії за другим класом напруги.

31. Однак суди попередніх інстанцій у спростування таких доводів відповідача навели наступні аргументи:

(1) за умовами договорів №12-2 та №13/05/2020 відсутня межа балансової належності у позивача з відповідачем (оператором системи) безпосередньо, а відповідач здійснює розподіл електричної енергії позивачу через мережі основного споживача з першим класом напруги;

(2) у договорі № 12-2 сторонами визначено, що ступінь напруги приєднання на об`єктах позивача (фідери №№ 45, 46, 61) становить 110 кВт.

32. Враховуючи, що між позивачем та відповідачем безпосередньо відсутня межа балансової належності, а в укладеному між відповідачем та позивачем договорі № 12-2 встановлено напругу приєднання на об`єктах позивача 110 кВт, що відповідає першому класу напруги, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність дій відповідача з нарахування позивачу тарифу за послуги з розподілу електроенергії за другим класом напруги.

33. Заперечуючи такі висновки судів, відповідач в касаційній скарзі звертається до двох аргументів:

- після набрання чинності постановою НКРЕКП від 25.08.2021 № 1430 відповідач вніс відповідні зміни до договору № 12-2 щодо диференціації споживачів за класами напруги шляхом оприлюднення їх на власному веб-сайті (як це передбачено постановою НКРЕКП від 26.06.2020 №1219), а оскільки позивач не ініціював розірвання договору протягом одного місяця, ці зміни вважаються прийнятими (охоплюється підставою касаційного оскарження, встановленою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України);

- суди законодавчо та технічно не обґрунтували віднесення позивача до першого класу напруги та не врахували, що клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності (охоплюється підставою касаційного оскарження, встановленою пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

34. Щодо першого аргументу відповідача, то згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

35. Отже, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

36. Посилання відповідача в касаційній скарзі на неврахування судами висновків Верховного Суду у справах № 920/201/19, № 922/1214/20, № 915/905/16, відхиляється колегією суддів з підстав неподібності правовідносин у названих справах та справі №910/8823/22.

37. Так, у справі № 920/201/19 вирішувався спір про визнання укладеним договору про надання послуг з розподілу електроенергії, а ключовим питанням спору було те, чи має право споживач разом із заявою-приєднання до публічного договору запропонувати зміни до такого договору шляхом складення протоколу розбіжностей; у справі № 922/1214/20 зокрема, розглядався позов щодо визнання укладеними додаткових угод про продовження дії договорів оренди нерухомого майна; у справі № 915/905/16 вирішувався спір про стягнення заборгованості за поставлений товар.

38. Натомість у справі, що переглядається, вирішувався зовсім інший спір - щодо правомірності дій відповідача зі зміни позивачу тарифу за послуги з розподілу електроенергії за класом напруги. При цьому у даній справі суди попередніх інстанцій чітко встановили відсутність доказів внесення сторонами змін в договір №12-2 в порядку, встановленому цим договором, а саме: письмово в паперовій формі, шляхом підпису уповноваженими особами обох сторін.

39. За вказаних обставин спірні правовідносини, які були предметом розгляду у наведених скаржником справах, очевидно не є подібними до правовідносин, які виникли у справі, що розглядається, ні за змістом спірних правовідносин, ні за сферою правового регулювання.

40. Щодо посилань відповідача на висновки Верховного Суду України в ухвалі від 2.03.2011 у справі №№ 6-52624ск10, то це судове рішення ухвалено касаційним судом в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України в редакції, чинній до введення в дію Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI.

41. У той же час висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України, мають враховуватись іншими судами при застосуванні таких норм права, коли вони висловлені після набрання чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», яким до процесуального законодавства були запроваджені зміни стосовно обов`язковості врахування висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді інших справ (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19).

42. Таким чином визначений скаржником виключний випадок для касаційного перегляду судових рішень не підтвердився.

43. Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки, які викладені у наведених скаржником постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними.

44. За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою позивача підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

45. Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій законодавчо та технічно не обґрунтували віднесення позивача до першого класу напруги та не врахували, що клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, в розумінні положень цієї норми.

46. По суті скаржник в цій частині касаційної скарги лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відтак посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються необґрунтованими та відхиляються.

47. Верховний Суд також враховує, що норма постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1430, щодо застосування якої відповідач просить суд касаційної інстанції надати правовий висновок, на момент перегляду Верховним Судом судових рішень вже втратила чинність на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 640/27570/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023.

48. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, також не знайшла своє підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

50. Оскільки після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, виявилося, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які послався скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

51. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

52. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження, колегія суддів вирішила, що касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

53. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника

Керуючись статтями 296, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Житомиробленерго» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Житомиробленерго» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 і рішення Господарського суду Житомирської області від 09.05.2023 у справі №910/8823/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.