Ухвала

від 15.01.2024 по справі 320/47730/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 січня 2024 року Київ № 320/47730/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б.,

розглянувши позовну заяву в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доДержавного реєстратора відділу державної реєстрації управління з питань надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київського області Власюка Анатолія Володимировича правонаступник Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області Бучанської районної державної адміністрації Київської області Державного реєстратора Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Юлії Сергіївни правонаступник Шпитьківська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київського області Вишгородської районної державної адміністрації Київської областіпровизнання недійсною та скасування державної реєстрації юридичної особиВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації управління з питань надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київського області Власюка Анатолія Володимировича правонаступник Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Державного реєстратора Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Клименко Юлії Сергіївни правонаступник Шпитьківська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київського області та Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, у якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати державні реєстраційні дії за №13341020000006124 «Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи», вчинену державним ресстратором відділу державної реєстрації управління з питань надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної адміністрації Київської області Власюком Анатолієм Володимировичем 11 квітня 2018 року, щодо державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальніст «ФІТО ОПТ-ТОРГ ПРОДУКТ» (код СДРПОУ 42061652) та за №13341070001006124 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов?язані зі змінами в установчих документах» вчинену державним реєстратором Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинськог району Київської області ОСОБА_2 08 червня 2018 року, щодо змін інформації для здійснення зв?язку з юридичною особою ТОВ «ФІТО ОПТ-ТОР ПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 42061652) в частині зазначення адреси електронної пошти;

- зобов?язати Вишгородську районну державну адміністрацію Київської області (код ЄДРПОУ 23569369. 07301, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1) виключити відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІТО ОПТ-ТОРГ ПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 42061652) та ОСОБА_1 як засновника Товариста обмеженою відповідальністю «ФІТО ОПТ-ТОРГ ПРОДУКІ» (код ЄДРПОУ 4206165 Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадских формувань.

Згідно з частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

В позовній заяві представником заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У позовній заяві представник зазначає, що 28.10.2021 позивачу стало відомо, що він є засновником та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТО ОПТ - ТОРГ ПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 42061652). 04.01.2022 Вишгородським РУП ГУ НП в Київській області за заявою позивача було зареєстровано кримінальне провадження №12022116150000001 за ч. 1 ст. 358 КК України та розпочато досудове розслідування. У зв`язку з чим позивач очікував результати почеркознавчої експертизи, яку було призначено в рамках досудового розслідування кримінального провадження. Представник позивача, зазначає, що слідчі дії затягнулися у часі у зв`язку з розв`язанням рф війни на території України та тим, що якийсь час не працювали державні установи, судові засідання проводились тільки по невідкладним справам, а розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості було призупинено. Лише 20.01.2022 після вилучення реєстраційної справи №133400612440, на підставі тимчасового доступу до речей і документів, було відібрано експериментальні зразки підписів та почерку ОСОБА_1 для забезпечення проведення почеркознавчої експертизи, а сам висновок був готовий лише 23.01.2023.

Представник позивача повідомив, що позивач на дату подання заяви до суду є військовослужбовцем. Зазначає, що оскільки в позові заявлено позовні вимоги про визнання дій державних реєстраторів протиправними та скасування реєстраційних дій та виключення відповідних відомостей з ЄДРПОУ, то для захисту своїх прав та законних інтересів позивач вважав за необхідне обґрунтувати позовні вимоги також і результатами почеркознавчої експертизи та зібравши належні та достовірні докази звернувся до суду. На підставі чого просив визнати причину пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом поважною на поновити пропущений строк.

Вивчивши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що представником позивача не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, виходячи з наступного:

законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом процесуального закону поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на звернення до суду та отримання судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання позовної заяви, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України"). У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі "МШ "Голуб" проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Отже за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Як зазначає представник позивача, 28.10.2021 позивач дізнався, що він є засновником та керівником ТОВ "ФІТО ОПТ-ТОРГ ПРОДУКТ", про що повідомив правоохоронні органи. Саме заява позивача стала підставою для реєстрації кримінального провадження в ЄРДР №12022116150000001 від 04.01.2022, за ч. 1 ст. 358 КК України.

Тому, особиста участь позивача у підписанні та поданні заяви до правоохоронних органів, свідчить про те, що у останнього не було обставин, які ускладнюють можливість подання позовної заяви до суду у визначений законом строк.

У даному випадку можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з цим позовом залежала виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мала суб`єктивний характер. Будь-яких поважних причин, що перешкоджали позивачу своєчасно особисто або через представника звернутися чи (через систему Електронний суду) до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права, судом у цій справі не встановлено.

Для поновлення строку звернення до суду необхідним є клопотання, в якому будуть зазначені обставини, внаслідок яких існували перешкоди звернення до суду та перешкоджали вчиненню тих чи інших дій, а також докази, що підтверджують ці обставини.

Щодо покликань представника позивача, що останній є військовослужбовцем та перебуває в лавах ЗСУ, то суд зазначає, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

При цьому не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Тобто, дотримання строку на звернення до суду це питання особистої організації відповідача спрямоване на захист своїх порушених прав і не залежить від посади, місця роботи чи проходження служби.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, визначеного цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність порушення його права, свободи та інтересу; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків звернення до суду, якими чинне законодавство унеможливлює звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, коли таке звернення виходить за розумні межі. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вищевказаним вимогам положень статті 161 КАС України і позивачу належить усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 5, 160, 161, 169, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Київського окружного адміністративного суду, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

5. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяДіска А.Б.