Рішення

від 11.01.2024 по справі 500/5928/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5928/23

11 січня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П. за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Слізяк М.М.

представника відповідача Бречко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що полягає у не переданні до Військової частини НОМЕР_1 документів щодо звільнення ОСОБА_1 за зазначеними у рапорті від 14.03.2023 причинами щодо його звільнення з військової служби на підставі п."в" ч.3 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" для розгляду по суті;

зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного передати до Військової частини НОМЕР_1 документи щодо звільнення ОСОБА_1 за зазначеними у рапорті від 14.03.2023 причинами щодо його звільнення з військової служби на підставі п."в" ч.3 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" для розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.03.2023 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_3 з рапортом про звільнення з військової служби з підстав передбачених п."в" ч.3 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІ), у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 трьох дітей. До вказаного рапорту додав нотаріально посвідчені копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , оригінал довідки про склад сім`ї від 30.01.2023 №19, оригінал розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 08.03.2023 ВП №11279933. 15.07.2023 позивачу доведено до відома інформацію про те, що на адресу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за вих. №3483/1 від 05.07.2023 надійшли документи на звільнення з військової служби. В ході вивчення документів, станом на 06.07.2023, у ОСОБА_1 відсутні законні підстави для подання документів до звільнення за зазначеними у рапорті підставами, у зв`язку з тим, що його доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 18 років. Зазначені вище документи повернуті без реалізації листом №3724 від 06.07.2023 до Військової частини НОМЕР_10 , а надалі повернуті до Військової частини НОМЕР_3 листом від 11.07.2023 №3583/2.

На думку позивача, Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного допущено протиправну бездіяльність, що полягає у не здійсненні підготовки та подання по команді рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 щодо його звільнення з військової служби на підставі п."в" ч.3 ст.26 Закону № 2232-ХІІ для розгляду по суті, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що командир Військової частини НОМЕР_3 приймати рішення щодо звільнення військовослужбовців з військової служби (в тому числі і до позивача) не має, а лише по команді має право клопотати щодо такого звільнення, тому подання лейтенанта ОСОБА_1 перенаправлено до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного для його погодження і подальшого перенаправления. Разом з тим, відповідач не знаходиться в сфері управління та в підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_1 . Командування Військової частини НОМЕР_1 не може приймати рішення щодо звільнення позивача з військової служби, а тому задоволення позовних вимог не призведе до жодних правових наслідків для нього, в тому числі, і в частині розгляду подання до його звільнення.

В ході опрацювання подання до звільнення ОСОБА_1 , надісланого до Національної академії з Військової частини НОМЕР_10 , встановлено ряд невідповідностей та недоліків. Обов`язковість подання рапорту по командні, встановлене п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153/2008) не передбачає механічної передачі документів молодшим командиром (начальником) старшому, а відповідний їх розгляд та опрацювання (погодження). Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного ретельно опрацьовано подання до звільнення ОСОБА_1 та рекомендовано їх доопрацювати в зв`язку з об`єктивними обставинами, що унеможливлюють їх реалізацію. Водночас, в разі неможливості вирішення службового чи особистого питання військовослужбовця безпосереднім (прямим) начальником, військовослужбовець має право звернутися до наступного прямого начальника, однак встановленим ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України правом позивач не скористався. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Військовою частиною НОМЕР_1 надано пояснення, згідно з якими прийняття рішення щодо звільнення позивача з військової служби відноситься до компетенції начальника Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. В свою чергу, ні Військова частина НОМЕР_3 , ні Військова частина НОМЕР_10 , ні Національна академія сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного не підпорядковується Військовій частині НОМЕР_1 (оперативному командуванню " ІНФОРМАЦІЯ_2 "). Також Військова частина НОМЕР_1 не підпорядковується Військовій частині НОМЕР_3 , Військовій частині НОМЕР_10 та Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. З огляду на це, Військова частина НОМЕР_1 не наділена жодними повноваженнями щодо вирішення питань про звільнення/проходження /переміщення позивача з військової служби.

Ухвалою суду від 16.11.2023 постановлено розгляд справи проводи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 29.11.2023.

Ухвалою суду від 29.11.2023, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), залучено Військову частину НОМЕР_2 до розгляду справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, а саме:

визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що полягає у не переданні до Військової частини НОМЕР_2 документів щодо звільнення ОСОБА_1 за зазначеними у рапорті від 14.03.2023 причинами щодо його звільнення з військової служби на підставі п."в" ч.3 ст.26 Закону №2232-ХІІ для розгляду по суті;

зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного передати до Військової частини НОМЕР_2 документи щодо звільнення ОСОБА_1 за зазначеними у рапорті від 14.03.2023 причинами щодо його звільнення з військової служби на підставі п."в" ч.3 ст.26 Закону № 2232-ХІІ для розгляду по суті.

Військовою частиною НОМЕР_2 (Командування Сухопутних військ Збройних Сил України) надано пояснення, згідно з якими позивачем подано рапорт від 14.03.2023 щодо його звільнення, адресований командиру Військової частини НОМЕР_11 , а не своєму прямому командиру. Зазначене є грубим порушенням встановленого порядку (звернення) подання рапортів по команді, передбачений чинним законодавством України. Подання до звільнення ОСОБА_1 містить відомості лише про призначення його на посаду командира батареї забезпечення навчального процесу дивізіону забезпечення навчального процесу військової частини НОМЕР_3 та не містило відомостей про посаду, яку він обіймає, тобто з якої саме повинний звільнятися. ОСОБА_1 призначений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.08.2021 №273 на посаду командира батареї забезпечення навчального процесу дивізіону забезпечення навчального процесу Військової частини НОМЕР_3 , проте справи та посаду станом на дату оформлення подання до звільнення не прийняв, а отже не приступив до виконання обов`язків за нею. Також з вересня 2021 року по травень 2023 року позивач обов`язків за посадою не виконував. Подання на звільнення ОСОБА_1 мали низку недоліків, що не дозволяло начальнику Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного погодити матеріали на звільнення лейтенанта ОСОБА_1 та клопотати про його звільнення перед вищим командуванням. Військова частина НОМЕР_2 погоджуємось з позицією відповідача, що ґрунтується на положеннях ст.58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і наведеною у відзиві на позов, що обов`язковість подання рапорту по командні, яка встановлена п.233 Положення № 1153/2008 не передбачає механічної передачі документів молодшим командиром (начальником) старшому, а передбачає їх відповідний розгляд та опрацювання (погодження).

Військовою частиною НОМЕР_1 та Військовою частиною НОМЕР_2 подано клопотання про розгляд справи без участі їх представників.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 призначений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.08.2021 №273 на посаду командира батареї забезпечення навчального процесу дивізіону забезпечення навчального процесу Військової частини НОМЕР_3 .

Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_3 з рапортом від 14.03.2023 про звільнення з військової служби з підстав передбачених п."в" ч.3 ст.26 Закону № 2232-ХІІ (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), а саме у зв`язку з наявністю у позивача трьох дітей. До вказаного рапорту додав нотаріально посвідчені копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , оригінал довідки про склад сім`ї від 30.01.2023 №19, оригінал розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 08.03.2023 ВП №11279933.

На рапорті проставлена резолюція помічника командира з правової роботи Військової частини НОМЕР_3 такого змісту: "відповідно до ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" такої підстави для звільнення офіцерів за призовом із запасу не передбачено".

Командиром Військової частини НОМЕР_3 матеріали на військовослужбовця Військової частини НОМЕР_3 лейтенанта ОСОБА_1 щодо подальшого розгляду, скеровані листом від 17.04.2023 №1587 командиру Військової частини НОМЕР_10 та надалі передані останнім листом від 28.04.2023 №2245/2 на розгляд начальнику Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного листом від 06.05.2023 №2267 повернуто матеріали до звільнення лейтенанта ОСОБА_1 на доопрацювання у зв`язку із виявленими недоліками командиру Військової частини НОМЕР_10 .

Командиром Військової частини НОМЕР_3 повторно подано матеріали на військовослужбовця Військової частини НОМЕР_3 лейтенанта ОСОБА_1 щодо подальшого розгляду, скеровані листом від 20.05.2023 №2316/2 командиру Військової частини НОМЕР_10 та надалі передані останнім листом від 22.05.2023 №2644/2 на розгляд начальнику Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного листом від 26.05.2023 №2723 повідомлено командиру Військової частини НОМЕР_10 про те, що під час опрацювання матеріалів до звільнення офіцера з військової служби було виявлено ряд обставин, які потребують вжиття додаткових заходів:

згідно подання до звільнення ОСОБА_1 , офіцер призначений на посаду командира батареї забезпечення навчального процесу дивізіону забезпечення навчального процесу Військової частини НОМЕР_3 наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.08.2021 №273, проте станом на 22.05.2023 посаду не прийняв;

до матеріалів на звільнення лейтенанта ОСОБА_1 надані витяги із наказів командира Військової частини НОМЕР_3 (№171-ОД від 16.11.2021, №200-ОД від 18.12.2021 та №17-ОД від 19.02.2022), які деталізовано описують обставини невиконання наказу офіцером щодо прийняття справ та посади, зобов`язують лейтенанта ОСОБА_1 за результатами проведеного розслідування прийняти справи та посаду, проте офіцер станом на 22.05.2023 посаду не прийняв, що свідчить про незадовільну виконавську дисципліну як військовослужбовця так і його безпосереднього та прямого керівника;

до матеріалів на звільнення також надано лист-відповідь від Територіального управління ДБР (м.Львів) за вихідним від 16.04.2022, згідно якого відомостей в СРДР стосовно зазначеного випадку не внесено;

в своєму рапорті на звільнення з військової служби лейтенант ОСОБА_1 додатково зазначив, що на день виключення зі списків особового складу військової частини просить виплатити йому належне грошове забезпечення, премію та додаткові виплати, які не були виплачені за весь період;

також слід зазначити, що військове звання "лейтенант" ОСОБА_1 було присвоєно наказом командувачем Західного Оперативного командування від 11.10.2007 №99, а до присвоєння чергових військових звань військовослужбовець не подавався.

Зазначено вимоги командиру Військової частини НОМЕР_10 :

у термін до 31.05.2023 організувати проведення службового розслідування за фактом невиконання лейтенантом ОСОБА_1 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.08.2021 №273, наказів командира Військової частини НОМЕР_3 від 08.09.2021 №210; від 15.09.2021 №216; від 16.11.2021 №171-ОД; від 28.12.2021 №200-ОД; 19.02.2022 №17-ОД у суворій відповідності до вимог керівних документів;

взяти на особистий контроль своєчасність та повноту проведення службового розслідування;

під час проведення службового розслідування особливу увагу звернути на дії (бездіяльність) посадових осіб Військової частини НОМЕР_3 , що призвели до триваючого невиконання наказів лейтенантом ОСОБА_1 ;

у термін до 15.00 31.05.2023 надіслати на адресу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витяг із наказу про результати проведення службового розслідування та належним чином завіренні копії матеріалів;

провести бесіду з лейтенантом ОСОБА_1 щодо проблемних питань під час проходження військової служби.

Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного листом від 24.06.2023 №3441 повернуто матеріали до звільнення лейтенанта ОСОБА_1 на доопрацювання у зв`язку із виявленими недоліками командиру Військової частини НОМЕР_10 та надалі повернуто останнім листом від 29.06.2023 №332912 командиру Військової частини НОМЕР_3 .

Командиром Військової частини НОМЕР_3 втретє матеріали на військовослужбовця Військової частини НОМЕР_3 лейтенанта ОСОБА_1 щодо подальшого розгляду, скеровані листом від 04.07.2023 №3254/2 командиру Військової частини НОМЕР_10 та надалі передані останнім листом від 05.07.2023 №3483/2 на розгляд начальнику Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного листом від 06.07.2023 №3724 повернуто без реалізації матеріали до звільнення лейтенанта ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю станом на 06.07.2023 законних підстав для подання документів до звільнення позивача, оскільки його донці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 18 років, командиру Військової частини НОМЕР_10 та надалі повернуто останнім листом від 11.07.2023 №3583/2 командиру Військової частини НОМЕР_3 .

З вказаними матеріали до звільнення лейтенанта ОСОБА_1 позивач ознайомлений 15.07.2023.

Непогоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом № 2232-XII.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч.3 якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII, а у ч.3 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Відповідно до п."в" ч.3 ст.26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, звільняються із служби на підставах через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, яким передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини як, зокрема, наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей.

Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до п.6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення. Так, пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Стосовно порядку звільнення, п.233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).

Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Відповідно до п.14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, звільняються з військової служби на підставах, визначених ч.3 ст.26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

На підставі ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Як встановлено судом і це не заперечується сторонами, ОСОБА_1 призначений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.08.2021 №273 на посаду командира батареї забезпечення навчального процесу дивізіону забезпечення навчального процесу Військової частини НОМЕР_3 .

Рапорт від 14.03.2023 про звільнення з військової служби на підставі п."в" ч.3 ст.26 Закону № 2232-ХІІ позивачем подано командиру Військової частини НОМЕР_3 .

Для вирішення питання звільнення позивача його рапорт з доданими документами неодноразово був скерований листом командиру Військової частини НОМЕР_10 та надалі передавався останнім листом від 28.04.2023 №2245/2 на розгляд начальнику Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

За обставин цієї справи, далі рапорт з доданими документами не передався по підпорядкованості до вищого командування, оскільки на рівні начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного було прийнято рішення про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби, а тому його рапорт з доданими документами не передавався командиру Військової частини НОМЕР_2 (Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України), до повноважень командира якої віднесено вирішення питання звільнення лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби, а залишений без реалізації.

З приводу позиції Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що обов`язковість подання рапорту "по командні", яка встановлена п.233 Положення № 1153/2008 не передбачає механічної передачі документів молодшим командиром (начальником) старшому, а передбачає їх відповідний розгляд та опрацювання (погодження), суд відзначає, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. У випадку ж відмови клопотати, на переконання суду, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті. Суд ще раз наголошує, що рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Важливим є те, що відповідачем у своїх запереченнях не вказано, якими діючими нормами передбачено право командира військової частини "залишати без реалізації" заяву про звільнення військовослужбовця та не передавати її "по команді" уповноваженому командиру, який наділений правом на звільнення такого заявника.

У разі наявності підстав для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця, таке оформляється розпорядчим документом, яке доводиться до відома особи, що регламентовано зазначеними вище нормативно-правовими актами: Положенням №1153/2008, Інструкцією про організацію виконання цього Положення. Проте дані акти не визначають, яким чином має бути оформлена і доведена до відома відмова військовослужбовцю у звільненні з військової служби. На переконання суду, сама форма відмови (лист, рішення, висновок тощо) не є суттєвою, основним є те, щоб вона містила конкретні підстави відмови та була доведена до відома військовослужбовця.

У цій справі, відмова позивачу у звільненні з військової служби прийнята не останньою ланкою командування. При цьому підстави відмови доведені до відома позивача, хоч і не через надання відповіді, а шляхом ознайомлення з матеріали до звільнення лейтенанта ОСОБА_1 , які фактично містять прийняте рішення начальником Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного "залишити без реалізації" через відсутність підстав для звільнення з військової служби.

Разом з цим, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що полягає у не переданні до Військової частини НОМЕР_2 документів щодо звільнення ОСОБА_1 за зазначеними у рапорті від 14.03.2023 причинами щодо його звільнення з військової служби на підставі п."в" ч.3 ст.26 Закону № 2232-ХІІ для розгляду по суті;

Суд зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд вже зазначав, що рапорт позивача від 14.03.2023 був розглянутий начальником Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, ним прийнято рішення про залишення такого без реалізації через відсутність підстав для звільнення з військової служби. Відтак, вказані дії не можуть вважатись бездіяльністю.

При цьому, на час розгляду справи, командир Військової частини НОМЕР_2 (Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України), який наділений повноваженнями щодо вирішення питання звільнення з військової служби, рапорт позивача взагалі не розглядав, бо такий йому не надходив.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, з огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про залишення без реалізації рапорту ОСОБА_1 від 14.03.2023 про звільнення його з військової служби за п."в" ч.3 ст.26 Закону № 2232-ХІІ та зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 14.03.2023 про звільнення його з військової служби за п."в" ч.3 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, та передати для подальшого розгляду за належністю для прийняття рішення по суті рапорту, з врахуванням висновків суду в мотивувальній частині рішення суду.

Також у даній справі суд не спростовує порушень, як можливо були допущені позивачем під час проходження військової служби про які наголошував представник відповідача, однак такі порушення не можуть слугувати підставою для залишення без реалізаці заяви про звільнення військовослужбовця та не передачі її "по команді" уповноваженому командиру.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій (бездіяльності).

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про залишення без реалізації рапорту ОСОБА_1 від 14.03.2023 про звільнення його з військової служби.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 14.03.2023 про звільнення його з військової служби та передати для подальшого розгляду за належністю для прийняття рішення по суті рапорту, з врахуванням висновків суду в мотивувальній частині рішення суду.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 15 січня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_12 );

відповідач:

- Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (місцезнаходження/місце проживання: вул. Героїв Майдану, 32,м. Львів,79012 код ЄДРПОУ/РНОКПП 08410370);

третя особа:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_13 )

- Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 ) .

Головуючий суддяМандзій О.П.