Рішення

від 10.01.2024 по справі 620/15831/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2024 року Чернігів Справа № 620/15831/23

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого суддіКлопота С.Л.,

за участю секретаряШевченко А.В.,

представника позивача Недолуги Д.С.,

представника відповідача Дмитрук І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агропрогрес" до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Агропрогрес" звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті та просить: визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 033724 від 11.10.2023 року про притягнення Приватного підприємства «Агропрогрес» (код ЄДРПОУ 31174509) до відповідальності у виді адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова № 033724 від 11.10.2023 року про притягнення Приватного підприємства «Агропрогрес» до відповідальності у виді адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн. винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті у порушення норм чинного законодавства, безпідставно та протиправно.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просилв відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

11.10.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті було винесено постанову № 033724 про притягнення Приватного підприємства «Агропрогрес» до відповідальності у виді адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У відповідності до пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1378-р від 16.12.2015 «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

Відповідно до положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року №196-року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» та наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 року № 340 Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області шляхом об`єднання з Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки утворили Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 р. № 1579-р. «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби реорганізовано за переліком згідно з додатком.

В результаті реорганізації Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки утворено Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області як територіальний орган Державної служби з безпеки на транспорті.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон 2344-III) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок 1567), рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку 1567, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48Законудокументів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59Закону; додержання водієм вимогЄвропейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)(далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимогПравил надання послуг пасажирського автомобільного транспортутаПравил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» від05.04.2001року №2344-IIIвизначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цьогоЗакону,законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до частини 2статті 2 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 № 232/94-ВРнормативні акти, які визначають умови перевезень,порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку,пожежної безпеки, санітарні таекологічнівимоги,що діютьнатранспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно достатті 18 Закону №2344-IIIз метою організації безпечної праці таефективногоконтролю зароботоюводіївтранспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів,режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;здійснювати заходи, спрямованіназабезпеченнябезпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питаньохорони праці; здійснювати організацію та контрольза своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечуватиїх санітарно побутовимиприміщеннямийобладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цьогоЗаконута законодавства про працю.

Керуючись частиною 1 статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону №2344-IIIпередбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Даний перелік документів не є вичерпним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці 27.06.1979 у м. Женева ухвалила Конвенцію № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті. Ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів. Ця Конвенція застосовується також, якщо в ній не передбачено іншого, до власників транспортних засобів, зайнятих професійно автомобільними перевезеннями, та до членів їхніх сімей, які не отримують заробітної плати, коли вони працюють водіями.

Відповідно до статті 10 цієї Конвенції компетентні власті чи органи в кожній країні:

а) передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями;

b) установлюють процедуру оголошення годин, відпрацьованих відповідно до положень пункту 1 статті 9 цієї Конвенції та умов, які їх обґрунтовують.

Кожен роботодавець:

а) веде відповідно до зразка, затвердженого компетентними властями чи органами в кожній країні, відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює в нього;

b) надає цю відомість у розпорядження контрольних органів у спосіб, установлений компетентними властями чи органами в кожній країні.

Традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" від 25.01.2012 № 51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за № 811/18106 (далі - Положення № 340).

Відповідно до п. 4 цей наказ (№340) набирає чинності з дня його офіційного опублікування (07.06.2010), крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для:

- нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012;

- перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тон, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013;

- перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тон до 12 тон - з 01.06.2015.

Так, згідно п. 6.1. Положення, з 01.06.2015 року, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Законодавцем було надано перевізникам, які використовують вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, адаптаційний період для забезпечення обладнання транспортних засобів діючими тахографами з 07.06.2010 по 01.06.2015 року.

Пунктом 1.1 Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 1.4. Положення № 340 встановлено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Облік робочого часу регламентовано розділом VI Положення № 340.

Так, згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 7.1 Положення № 340 визначено, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

В спірному випадку, автомобіль є вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, а тому має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яку розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція № 385).

У пунктах 1.2, 1.3 цієї Інструкції № 385 визначено сфера її застосування, а саме, зазначено, що ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, та ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п. 1.3. Інструкції №385), тобто без відокремлення видів перевезень.

Відповідно до пункту 1.4 розділу І Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв (пункт 1.4 розділу І Інструкції № 385).

При цьому, тахокарта - це бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Умови використання тахографів регламентовані розділом ІІІ Інструкції № 385.

Так, відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Інструкції № 385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та пункти сервісів тахографів використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Згідно з пунктом 3.2 розділу ІІІ Інструкції № 385 Мінінфраструктури забезпечує відповідно до вимог ЄУТР обіг (облік, видачу, скасування, призупинення дії, поновлення, перевірку чинності) карток чотирьох типів для цифрових тахографів: водія (картка водія); ПСТ (картка майстерні); особи, уповноваженої здійснювати контроль (картка контролера); перевізника (картка підприємства).

Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

20.12.2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди 5 щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Із наведених вище положень слідує, що водії зобов`язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт.

Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише Бланком підтвердження діяльності.

Згідно із пунктом 2.1 Інструкції № 385, виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР (994_016).

Відповідно до положень Інструкції №385, ПСТ це пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР (994_016) функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.2. Інструкції, ПСТ установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР (994_016), а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Відповідно до положень Інструкції №385, адаптація тахографа до транспортного засобу це оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).

Відповідно до пункту 2.6. ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимогЄУТРперіодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичнихшинавтомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Пункт 2.7. Інструкції говорить про те, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210 х 297 мм) щільністю 100 г/м2або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

При цьому, відповідно до пункту 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно з пунктом 3.6 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

З поданих суду доказів встановлено, що 05.09.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) була проведена у строк, визначений щотижневим графіком проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області у період з 04.09.2023 по 10.09.2023 року та відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №НР 001215 від 01.09.2023 року.

Під час перевірки водієм були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортну накладну від 05.09.2023 року.

Інших документів, зокрема, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу у водія не було.

У зв`язку з чим державним інспектором відносно позивача, ПП «Агропрогрес» було складено Акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2023 року №033823, який відповідно до пункту 21 Порядку 1567, складається в одному примірнику.

Водій ОСОБА_1 з актом був ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився.

Правомірність складання акту перевірки засвідчується підписом державного інспектора як посадової особи Укртрансбезпеки.

Одночасно, слід зазначити, що дії посадової особи щодо проведення рейдової перевірки та складення акту на підставі виявлених порушень, позивачем не оскаржувалися.

Пунктом 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Положення 1567.

13.09.2023 року Позивачу було направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу 11.10.2023 року з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. і місця розгляду справи.

Повідомлення про розгляд справи Позивачем отримане 16.09.2023 року, про що свідчить зворотнє повідомлення.

11.10.2023 року до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області з`явився представник Позивача за довіреністю та надав письмові пояснення щодо складеного акту від 05.09.2023 року №033823, які є аналогічними тим, що додані до позову.

Ознайомившись з викладеними в письмових поясненнях доводами Позивача, на підставі зазначених в Акті додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2023 року №033823 порушень, була винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №033724 від 11.10.2023 року відносно Позивача на суму 17000 грн.

Системний аналіз приписів Положення про робочий час і час відпочинку водіїв №340 свідчить про те, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тони, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів, в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом.

Крім цього, в позові Позивач наполягає на тому, що ним здійснювалось перевезення власного вантажу.

У розумінні вимогстатті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з частиною першоюстатті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Частиною першоюстатті 626 Цивільного кодексу Українивстановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 908 Цивільного кодексу Україниперевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із положеннями частин першої та третьоїстатті 909 Цивільного кодексу Україниза договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

В абзаці двадцять сьомому глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363(далі - Правила № 363), надано визначення товарно-транспортній накладній - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

В пункті 11.1 глави 11 Правил № 363 закріплено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Так, відповідно до наданої товарно-транспортної накладної від 05.09.2023 року товар, що перевозився Позивачем як автомобільним перевізником замовила та одержала ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія».

Позивач фактично надав послуги з перевезення вантажу транспортним засобом на користь іншої особи ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія».

Таким чином, Позивач виступає перевізником товару та вказане перевезення здійснюється не для власних потреб.

Згідно пункту 1.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Відтак, керівник територіального органу Укртрансбезпеки правильно визначив, що Позивач є перевізником в розумінніЗакону України «Про автомобільний транспорт», і, відповідно, Положення про робочий час і час відпочинку водіїв згідно пункту 1.4 поширювало свою дію на дане перевезення, а тому Позивач був зобов`язаний дотримуватись його вимог.

При винесенні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно позивача були чітко дотримані вимоги чинного законодавства.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» всі необхідні документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, мають бути у водія і він зобов`язаний надавати їх перевіряючим особам.

В чинній на момент виявлення порушень редакції Закону №2344-III чітко визначено, що за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихстаттею 48 цього Закону настає відповідальність визначена абзацом 3 частини 1 статті 60.

За відсутності документів, на підставі яких здійснюються вантажні перевезення, складається акт встановленої форми та виноситься постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Будь-яких виключень положення Закону України № 2344-ІІІ не містять і не передбачають альтернативних варіантів.

Копію постанови представник Позивача отримав 11.10.2023 року.

Як зазначалось судом раніше, приписами ст. 48 Закону №2344-ІІІ унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

На момент виявлення порушень редакції Закону №2344-III визначено, що за перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначенихстаттею 48 цього Закону настає відповідальність, визначена абзацом 3 частини 1 статті 60.

За відсутності документів, на підставі яких здійснюються вантажні перевезення, складається акт встановленої форми та виноситься постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Будь-яких виключень положення Закону України № 2344-ІІІ не містять і не передбачають альтернативних варіантів.

Позивачем не наведено обґрунтованих доводів проти оскаржуваної постанови, які б доводили неправомірність притягнення його до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу, а саме факту наявності на момент перевірки у водія необхідних документів, на підставі яких виконувалось перевезення вантажу, та їх пред`явлення на перевірку.

Натомість, відповідачем, з посиланням на належні та допустимі докази, приписи чинного законодавства, доведено допущення позивачем порушень вимог законодавства та обґрунтованість подальшого притягнення його до відповідальності оскаржуваною постановою про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Агропрогрес" необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного підприємства "Агропрогрес" (вул. Молодіжна, 15,с. Горбачі,Чернігівська обл., Ніжинський р-н,17412) до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. П`ятницька, 39, м.Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 15 січня 2024 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ