Ухвала

від 10.01.2024 по справі 620/8916/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 січня 2024 року Чернігів Справа № 620/8916/22

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіБаргаміної Н.М.,

при секретаріКондратенко О.В.,

за участю представника позивача Родінченко М.М., представника відповідача СудакаД.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів+» про розстрочення виконання рішення суду у справі за позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів+» про стягнення суми податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів+» звернулось до суду з заявою, в якій просить відстрочити виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі №620/8916/22 на 6 місяців з дня постановлення ухвали шляхом сплати коштів у сумі 51822,80 грн щомісяця зі сплатою першого платежу у сумі 51822,84 грн до 31 грудня 2023 року.

Свою заяву мотивує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів+» не в змозі одночасно і у повному обсязі виконати рішення суду без настання негативних наслідків для роботи підприємства, а виконання рішення суду відповідно до встановленого судом графіка дасть можливість підприємству виконати рішення суду без зупинення діяльності підприємства. Вказує, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України відбулось знищення та пошкодження майна, переданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» в користування Товариству з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів+», то ним було витрачено грошові кошти на приведення в належний стан майно, яке було пошкоджено, щоб мати можливість використовувати його у господарській діяльності.

Від представника позивача надійшли заперечення на подану заяву, в яких просив відмовити в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду, вказав, що заборгованість з ПДВ, що є предметом стягнення у справі, виникла за деклараціями, поданими у листопаді-грудні 2021 року та січні 2022 року, тобто ще до початку бойових дій. Також вказує, що викликають обґрунтовані сумніви посилання заявника на понесені ним грошові витрати на відновлення майна, пошкодженого внаслідок агресії рф, оскільки ТОВ «НІД Чернігів +» не є власником такого майна. Крім того, вважає, що обставини щодо тяжкого матеріального становища підприємства та відсутності коштів для сплати податкового боргу, не підтверджені наданими заявником доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі №620/8916/22 адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів+» про стягнення суми податкового боргу було задоволено частково, стягнуто в державний бюджет з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів+» (код ЄДРПОУ 41106079), що обслуговують такого платника податків, кошти в сумі 310936,84 грн. (триста десять тисяч дев`ятсот тридцять шість грн. 84 коп.), для погашення податкового боргу з податку на додану вартість на бюджетний рахунок отримувача UA038999980313080029000025001, отримувач - ГУК у Черніг.обл/Чернігів.обл/14060100, код отримувача 37972475, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим дляучасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановленихміжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь винивідповідачау виникненні спору; 2)щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що вона не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Наведені вище положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять застережень щодо можливості визначення у інших правових актах відповідних обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення та необхідності їх врахування судом при вирішенні цього питання.

Водночас, інститут розстрочення та відстрочення податкового боргу платника податків, що регулюєтьсястаттею 100 Податкового кодексу України, є елементом процедури погашення податкового боргу платників податків в межах адміністрування податків та зборів як сукупності рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (підпункт14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України), що узгоджується з визначеною у статті 1 сферою діїПодаткового кодексу України.

Розстрочення/відстрочення виконання судового рішення, що передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України за своєю суттю відрізняється від розстрочення/відстрочення, передбаченого статтею 100 Податкового кодексу України; вказані процедури реалізуються різними суб`єктами (відповідно судами та контролюючими органами) й за ініціативою різних осіб (розстрочення/відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення/розстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків), а також різняться їх нормативним регулюванням (положенняКодексу адміністративного судочинства Українита Податкового кодексу України).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що інститути розстрочення/відстрочення податкового боргу платника податків та розстрочення/відстрочення виконання судового рішення не можуть ототожнюватись, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового рішення, необхідним є застосування положеньКодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, інститут розстрочення виконання судового рішення спрямований на вжиття таких заходів, які б дозволили виконати боржнику судове рішення протягом певних проміжків часу у відповідних частинах.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.03.2020 по справі № 820/1509/17.

В частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про розстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто податковий борг.

У постановах від 06.12.2019 у справі № 2а/0570/6531/2011 та від 30.01.2020 у справі №819/150/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно частини першої статті 7 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.

Суд не приймає до уваги посилання заявника на запровадження воєнного стану, оскільки сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Так, відповідачем не надано суду, в тому числі на виконання ухвали суду від 13.12.2023, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, жодних доказів на підтвердження пошкодження власного майна товариства внаслідок воєнних дій на території Чернігівської області та понесення витрат, пов`язаних з його відновленням, а також доказів понесення витрат на відновлення майна, переданого в користування відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой», зокрема, але не виключно, докази існування відповідних домовленостей з власником майна про взяття на себе Товариством з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів+» тягарю по відновленню майна, яке перебуває у користуванні відповідача.

Також суду не надано жодних доказів на підтвердження відсутності у позивача коштів на сплату податкового боргу.

Надані суду оборотно-сальдові відомості та квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних на підтвердження заборгованості контрагентів позивача не є тими документами, що можуть підтвердити відсутність у позивача коштів.

При цьому, суд також зазначає, що позивачем не було надано жодних доказів на вчинення дій щодо оскарження дій податкового органу щодо зупинення реєстрації податкових накладних.

Водночас відсутність у платника податків коштів, достатніх для погашення податкового боргу, не є тією виключною підставою (непереборною обставиною), з якою законодавець пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

Суд вважає, що тяжке фінансове становище не є винятковим випадком, що давало б суду правові підстави для розстрочення виконання рішення.

Суд першочергово враховує, що розстрочення виконання судового рішення - це встановлення порядку сплати заборгованості, який передбачає систематичне та регулярне погашення боргу.

З урахуванням наведеного, оцінюючи в сукупності наведені відповідачем доводи на обґрунтування своєї заяви про розстрочення виконання судового рішення, суд вважає, що заявником не доведено винятковості зазначених випадків та не підтверджено їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення відповідними доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для відстрочення виконання судового рішення, а тому така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-242, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів+» про розстрочення виконання рішення суду у справі за позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів+» про стягнення суми податкового боргу відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.01.2024.

Суддя Наталія БАРГАМІНА