Постанова

від 22.12.2023 по справі 340/3942/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 340/3942/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року в адміністративній справі №340/3942/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лорвентс Драйв» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

19.06.2023 представник Позивача через систему "Електронний суд", в порядку ст.382 КАС України, звернувся до суду із заявою, в якій просить зобов`язати Державну податкову службу України, протягом 7 робочих днів з дня постановлення ухвали, подати звіт про виконання судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 27.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.

20.07.2023 представник Позивача через систему "Електронний суд", в порядку ст.382 КАС України, повторно звернувся до суду із заявою про зобов`язання ДПС України та ГУ ДПС у м. Києві подати звіт про виконання судового рішення у справі, протягом 7 робочих днів з моменту постановлення ухвали.

З долучених Заявником до заяви документів встановлено, що постановою державного виконавця від 14.04.2023 ВП № 71570871 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №340/3942/22 від 31.03.2023, яким зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №22 від 29.05.2022 (на загальну суму 43602,24 грн.), №8 від 08.06.2022 (на загальну суму 936660,0 грн.), №21 від 29.05.2022 (на загальну суму 2672404 грн.), складені товариством з обмеженою відповідальністю "Лорвентс Драйв" (код 43558519), датою їх подання на реєстрацію.

Листом від 26.04.2023 ДПС України повідомило державного виконавця про те, що на рішення суду було подано апеляційну скаргу, а тому розгляд питання про його виконання можливий лише за наслідками апеляційного перегляду.

Постановою від 10.05.2023 в межах виконавчого провадження № 71570871 за невиконання рішення суду без поважних причин на боржника ДПС України було накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Постановою від 05.06.2023 в межах виконавчого провадження № 71570871 за повторне невиконання рішення суду без поважних причин на боржника ДПС України було накладено штраф у розмірі 10200 грн.

Оскільки вимога державного виконавця щодо виконання рішення залишена боржником ДПС України без належного реагування, 04.07.2023 на адресу Державного бюро розслідувань було направлено подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення,

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року в адміністративній справі №340/3942/22 заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду- задоволено частково. Зобов`язано Державну податкову службу України у строк один місяць з дня набрання законної сили цією ухвалою подати до суду звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі № 340/3942/22. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Відповідно до частини 2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Завершальною стадію судового провадження являється виконання судового рішення як гарантія захисту порушених прав та інтересів осіб, які звернулись до суду за їх відновленням.

Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПС України подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу із порушенням норм процесуального права та із невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду обставинам справи. Просить скасувати ухвалу і прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення. Звертає увагу суду на те, що виконання такої категорії судових рішень, здійснюється відповідно до вимог законодавства та у порядку визначеному розпорядчими документами ДПС, у зв`язку із чим виконання судових рішень такої категорії потребує певного часу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №22 від 29.05.2022 (на загальну суму 43602,24 грн.), №8 від 08.06.2022 (на загальну суму 936660,0 грн.), №21 від 29.05.2022 (на загальну суму 2672404 грн.), складені товариством з обмеженою відповідальністю "Лорвентс Драйв" (код 43558519), датою їх подання на реєстрацію. Судове рішення набрало законної сили 10.02.2023 .

Встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві 30.12.2022 звернулося до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі №340/3942/22, яка ухвалою від 11.01.2023 була залишена без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам КАС України. Враховуючи те, що недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі суду від 11.01.2023 у встановлений судом строк скаржником усунуто не було, ухвалою від 10.02.2023 таку апеляційну скаргу було повернуто.

17.03.2023 ГУ ДПС у м. Києві вдруге було подано апеляційну скаргу на рішення від 22.11.2022, яка ухвалою від 10.04.2023 знову залишена без руху. Оскільки вимоги суду, викладені в ухвалі від 10.04.2023, скаржником не виконано, ухвалою від 12.05.2023 апеляційну скаргу знову повернуто.

19.07.2023 ГУ ДПС у м. Києві втретє подано апеляційну скаргу на рішення від 22.11.2022

18.09.2023 року Третім апеляційним адміністративним судом у справі № 340/3942/22 прийнято ухвалу про відмову у відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.

Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997, заява № 18357/91, суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи - позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021 у справі №9901/598/19.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконанням судового рішення окремими категоріями осіб - суб`єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2020 у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 у справі № 160/13013/19 врахував, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Як судом першої, так й судом апеляційної інстанцій не встановлено поважних, виняткових обставин, які б дійсно унеможливлювали або ж ускладнювали виконання рішення суду в цій справі у визначений в судовому рішенні спосіб.

В ході апеляційного перегляду справи не встановлено будь-яких дій з боку ДПС, направлених на виконання рішення, а також доказів, що вжиті заходи опосередковуються причинно-наслідковим зв`язком з кінцевим результатом таких дій.

Навпаки, приведені вище фактичні обставини свідчать про свідоме та систематичне ухилення відповідачем ДПС від виконання судового рішення у цій справі.

Наостанок суд зауважує, що рішення суду, що набрало законної сили, має обов`язковий характер для суб`єкта владних повноважень, й такий суб`єкт має його виконати без будь-яких додаткових умов та вчинення дій з боку позивача, якщо протилежне не вказано в рішенні, чого в цьому випадку немає.

Враховуючи відсутність доказів виконання рішення суду, а також доведеності тривалого невиконання рішення з вини відповідача ДПС, суд погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Державну податкову службу України у строк один місяць з дня набрання законної сили цією ухвалою подати до суду звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі № 340/3942/22.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України-залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року в адміністративній справі №340/3942/22-залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяС.М. Іванов