Постанова

від 09.01.2024 по справі 160/23091/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/23091/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року (суддя Рищенко А.Ю.)

у справі №160/23091/23

за позовом Керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області, Верхньодніпровської міської ради

до Верхньодніпровського ліцею №2 Верхньодніпровської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області, Верхньодніпровської міської ради звернувся до суду із позовом до Верхньодніпровського ліцею №2 Верхньодніпровської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Верхньодніпровського ліцею №2 Верхньодніпровської міської ради (код ЄДРІОУ 26372710) щодо не приведення у належний технічний стан до готовності укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття з обліковим номером №13931, розташованого за адресою: вул. Київська, 28, м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати Верхньодніпровський ліцей №2 Верхньодніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26372710) вчинити дії, пов`язані з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки щодо приведення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття з обліковим номером №13931, розташованого за адресою: вул. Київська, 28, м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області, в належний технічний стан до готовності укриття населення захисної споруди цивільного захисту.

Як зазначено у позовній заяві, звернення прокурора до суду з цим позовом обумовлено бездіяльністю ГУ ДСНС у Дніпропетровській області та Верхньодніпровської міської ради, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області, Верхньодніпровської міської ради повернуто відповідно до п.7 ч.4 ст.169 КАС України за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Суд першої інстанції, врахував правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначив, що замінюючи відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно, прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. З`ясовуючи, чи наділені ГУ ДСНС у Дніпропетровській області та Верхньодніпровська міська рада належним обсягом компетенції щоб набути повноваження позивачів у цій справі, суд першої інстанції встановив, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту). На підставі аналізу норм законодавства суд констатував, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Дніпропетровській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача. У Верхньодніпровської міської ради також відсутні повноваження на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, оскільки п. 4 ст. 71 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Судом не прийняті до уваги посилання Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області на п. 23 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України як на підставність визначення в якості позивача - Верхньодніпровської міської ради, оскільки цим пунктом передбачено, зокрема, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, однак означений пункт не визначає обов`язку органу місцевого самоврядування на звернення до суду з заявленими позовними вимогами.

Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором у цій позовній заяві визначено органи, в особі яких він звернувся до суду з цим позовом, які не мають права на звернення до суду з ним.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про виключність судового способу захисту суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, та про відсутність у органів ДСНС права на звернення до суду з будь-якими іншими позовами, окрім позовів про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання, посилаючись на положення п.48 ст. 17-1 Кодексу цивільного захисту України. З огляду на запровадження на всій території України особливого періоду внаслідок агресії російської федерації, скаржник вказує, що певні обмеження повноважень органів ДСНС в мирний час, до яких, зокрема, відноситься і право звернення до суду з приводу приведення об`єктів цивільного захисту у стан готовності, не діють через введення в Україні воєнного стану на весь час дії особливого періоду на території нашої країни. ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області є саме тим органом, який уповноважений діяти від імені держави у сфері цивільного захисту населення, невід`ємною частиною якого є здійснення контролю за станом належного утримання захисних споруд цивільного захисту, їх готовністю до використання за призначенням, оскільки останні є важливим елементом національної безпеки України та необхідною складовою її обороноздатності. І є очевидним, що з позовом про зобов`язання привести у готовність до використання захисної споруди цивільного захисту, в умовах відсутності належної реакції з боку органів контролю, може звернутись тільки прокурор, що підтверджено і Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №820/4717/16. Скаржник вважає, що в даному випадку у суду першої інстанції були відсутні підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові, при застосуванні положень ст. 18, 64, 66, 67 ,68, Кодексу цивільного захисту України, ч.2 ст. 19 Конситуції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 4-5 ст. 53 КАС України. Окрім того, скаржник звертає увагу, що в постанові від 18.07.2018 у справі №820/1382/17 Верховний Суд констатував, що прокурор може звернутись до суду в особі суб`єкта владних повноважень коли у суб`єкта владних повноважень відсутнє право на звернення до адміністративного суду для захисту порушеного права та в інтересах держави.

Крім того, керівник окружної прокуратури в апеляційній скарзі зазначає, що другим позивачем у справі визначено саме Верхньодніпровську міську раду з огляду на те, що вона є засновником Верхньодніпровського ліцею № 2 і відповідно до п. 23 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України органи місцевого самоврядування здійснюють організацію виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту. В даному випадку представники Верхньодніпровської міської ради на виконання положень Кодексу цивільного захисту України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» брали участь у оцінці стану готовності захисної споруди з обліковим номером № 13931, що проводилось у липні 2022 року та квітні 2023 року, що підтверджується відповідними актами від 11.07.2022 та від 25.04.2023, тому Верхньодніпровська міська рада була обізнана про невідповідність захисної споруди цивільного захисту з обліковим номером № 13931 законодавчим вимогам, проте дієвих заходів на зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності не вжила.

Також скаржник зазначає, що ним подані до суду в порядку та строки, визначені ст. 79 КАС України, докази дотримання прокурором вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом, який, окрім іншого, визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, зокрема, стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно частин першої, третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких повноважень обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Суд апеляційної інстанції вважає прийнятним врахування судом першої інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, згідно яким за змістом ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 20 Кодексу цивільного захисту України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суб`єкт господарювання, зокрема, забезпечує виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання; забезпечує дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту; розробляє заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; забезпечує виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; утримує у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням.

Пунктом 16 частини 2 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд.

Пунктом 48 частини 2 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до Положення про Державну про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, до повноважень зазначеного органу, серед інших, віднесено організацію здійснення заходів щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечення разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю цих споруд до використання за призначенням, ведення загальнодержавного електронного обліку захисних споруд цивільного захисту.

Отже, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області є уповноваженим органом щодо забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту.

Визначаючи другим позивачем у справі Верхньодніпровську міську раду окружна прокуратура виходила з того, що Верхньодніпровська міська рада є засновником Верхньодніпровського ліцею № 2 та відповідно до п. 23 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України органи місцевого самоврядування здійснюють організацію виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту.

Стосовно висновку суду першої інстанції із врахуванням правової позиції Верховного Суду в постанові від 03.08.2023 у справі №260/4120/22, що прокурором у цій позовній заяві визначено органи, в особі яких він звернувся до суду з цим позовом, які не мають права на звернення до суду з ним, що саме і стало підставою повернення позовної заяви прокурору, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Дійсно, Кодексом цивільного захисту України прямо встановлене лише право органів ДСНС на звернення до суду з позовами щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи/експлуатації підприємств та виробництв і не передбачено повноважень на звернення до суду у якості позивача із заявленими прокурором позовними вимогами.

В той же час, Верховним Судом неодноразово висловлювалася позиція щодо можливості звернення прокурора до адміністративного суду в аналогічних правовідносинах в інтересах держави в особі органів ДСНС України з позовами про зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду цивільного захисту у готовність до використання.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 у справі №820/4717/16, проаналізувавши повноваження органів ДСНС України у сфері цивільного захисту, дійшла висновку про можливість судового захисту інтересів держави в сфері цивільного захисту населення саме шляхом зобов`язання юридичної особи балансоутримувача вчинити дії з приведення захисної споруди цивільного захисту в належний стан.

У справі №820/1382/17 (постанова від 18.07.2018) Верховний Суд дійшов аналогічного висновку про те, що прокурор може звернутися до суду в особі суб`єкта владних повноважень, зокрема, у випадку коли у нього відсутнє законне право на звернення до адміністративного суду для захисту порушеного права та в інтересах держави. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що прокурор може звертатися до адміністративного суду із позовною заявою в інтересах держави в особі органу ДСНС України у справах про зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно того, що у вказаному спорі відсутній суб`єкт владних повноважень, який би за законом мав право на звернення до суду з указаним позовом до відповідача із заявленою позовною вимогою, а також відсутність можливості за законом пред`явлення в судовому порядку такої вимоги до відповідача.

Також суд апеляційної інстанції враховує те, що в умовах військової агресії російської федерації проти України недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) призводить до його обмеженої готовності до використання за призначенням, через що захисна споруда не здатна у належному обсязі забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров`я людей.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 у справі № 240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Таким чином, саме позов прокурора із зазначеними вимогами є єдиним способом спонукання відповідача до приведення захисної споруди цивільного захисту в належний технічний стан.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірному випадку, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

За наведеного вище правового регулювання прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.

У спірному випадку прокурором заявлено позов в інтересах держави з огляду на те, що державний орган, який уповноважений діяти від імені держави у сфері цивільного захисту населення, будучи обізнаним про те, що споруда цивільного захисту знаходиться у стані не придатному до використання, не вжив заходів щодо звернення з позовом до суду з вимогою про приведення такої захисної споруди цивільного захисту до стану придатного до використання за призначенням.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у вказаних правовідносинах, прокурором в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» до ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області та Верхньодніпровської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області направлено відповідні листи, що свідчить про те, що вказані особи обізнані про необхідність захисту інтересів держави та мають відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжили, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначених органів.

Враховуючи висновки, викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що у межах даної справи прокурором належним чином обґрунтовано наявність правових підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області, Верхньодніпровської міської ради.

Ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви винесена з неправильним застосуванням норм права, тому відповідно до ст.320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі №160/23091/23 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко