Постанова

від 15.01.2024 по справі 420/1565/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/1565/23

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю.М., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2023 року Головне управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС в Одеській області) звернулося до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути, з останнього, податковий борг щодо сплати за землю фізичною особою в розмірі 495 482,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області, покликається на норми Податкового кодексу України (далі ПК України), які зобов`язують платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також встановлюють обов`язок органу державної податкової служби надсилати (вручати) податкову вимогу, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки.

У зв`язку із несплатою платником узгоджених податкових зобов`язань, як указує контролюючий орган, відповідачу була направлена податкова вимога форми «Ф» №252835-53 від 03.12.2019 на суму 58 125,65 грн.

За твердженнями позивача, приписи даної вимоги, платником податків не виконані, податковий борг у добровільному порядку непогашений, а відтак, на підставі підпунктів 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, у контролюючого органу є право стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в задоволенні позову ГУ ДПС в Одеській області відмовлено.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з неотриманням відповідачем податкової вимоги, сума заявленої до стягнення заборгованості, не набула характеру узгодженого податкового зобов`язання.

Таким чином суд указав, що у податкового органу відсутні підстави для стягнення податкового боргу, згідно з положеннями пункту 87.11 статті 87 ПК України.

Враховуючи викладене, суд визнав вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

ГУ ДПС в Одеській області, вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Скаржник наголошує, що пункт 59.5 статті 59 ПК України чітко визначає, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і саме, як стверджує ГУ ДПС в Одеській області, на цю адресу, була направлена спірна податкова вимога.

Наведені обставини, на думку скаржника, дають підстави вважати, що податкова вимога направлена, в порядку, визначеному пунктом 42.2. статті 42 ПК України та є узгодженою.

З урахуванням викладеного, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення податкового боргу, через те, що внаслідок неотримання ОСОБА_1 податкової вимоги, податковий борг не набув статусу узгодженого.

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа буде розглядатися в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Одеській області та є платником податку за землю.

Станом на 05.12.2022, відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про суми податкового боргу та інтегрованої картки платника (ІПК) податкова заборгованість ОСОБА_1 із земельного податку з фізичних осіб становить 495 482,29 грн., яка виникла на підставі податкових повідомлень- рішень форми «Ф»:

- від 23.10.2019 №234568-5306-1503 на суму 58125,65 грн.;

- від 29.07.2019 №205390-5307-1503 на суму 40966,15 грн.;

- від 29.07.2019 №205390-5307-1503 на суму 99091,80 грн.;

- від 29.07.2019 №205390-5307-1503 на суму 99091,80 грн.;

- від 29.05.2020 № 61571-5306-1503 на суму 99103,69 грн.;

- від 11.06.2021 №743296-2405-1503 на суму 99103,69 грн.

Податкові повідомлення-рішення надсилалися ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу АДРЕСА_2 , проте повернулися до податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Перелічені податкові повідомлення-рішення, відповідач не оскаржив, а тому позивач вважає, що вони набули статусу узгодженого податкового зобов`язання.

На підставі даних інтегрованої картки контролюючий орган сформував та надіслав ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» № 252835-53 від 03.12.2019 про сплату боргу в сумі 58 125,65 грн. (а.с.12).

Податкова вимога надсилалася відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 , однак також повернулася до податкового органу.

Оскільки ОСОБА_1 , у встановлений Податковим кодексом України строк, не сплатив податковий борг, позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, з огляду на таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до пункту 14.1.137 статті14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

Згідно пункту 15.1. статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, «грошове зобов`язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Правовими положенням підпунктів 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідаючи на доводи скаржника стосовно того, що податкова вимога була належним чином вручена відповідачу, адже направлялася на його адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно підпункту 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи підприємця.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

У разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку / взяття на облік такого платника податків (пункт 66.3 статті 66 ПКУ).

Пункт 70.7 статті 70 ПК України унормовує, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну своїх даних, зокрема, у разі зміни місця податкової адреси (прописки). Ці зміни вносяться до облікової картки протягом місяця з дня їх виникнення шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За приписами пункту 42.3. статті 42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Пункти 1 та 2 розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрів фізичних осіб платників податків унормовують, що фізичні особи зобов`язані подавати органам державної податкової служби відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою N 5ДР (додаток 11) або за формою N 5ДРП (додаток 12) відповідно.

Фізичні особи подають особисто або через уповноважену особу зазначені заяви до органу державної податкової служби за місцем проживання, у разі зміни місця проживання - до органу державної податкової служби за новим місцем проживання, або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об`єкта оподаткування.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручене їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно розрахунку податкового боргу, заборгованість ОСОБА_1 із земельного податку з фізичних осіб, станом на 05.12.2022, складала 495 482,29 грн.

Як згадувалося вище, така заборгованість виникла у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ф» за період з 2019 по 2021 роки, які перелічені вище.

ГУ ДПС в Одеській області надало до суду першої інстанції лист відділу ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків Управління податкових сервісів Головного управління ДПС в Одеській області від 13.06.2023 №124/15-32-12-02-09, з якого випливає така інформація про податкову адресу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ):

-з 07.08.1996 - АДРЕСА_3 ;

-з 25.06.2004 - АДРЕСА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

-з 23.07.2012 - АДРЕСА_2 .

Наведене свідчить про те, що контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

Як мовилося вище, вищевказані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган надіслав ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення на адресу АДРЕСА_2 .

Податкова вимога форми «Ф» № 252835-53 від 03.12.2019, надіслана ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 .

Направлення, у грудні 2019 року, податкової вимоги за податковою адресою, за якою ОСОБА_1 не проживає з 2004 року свідчить про його необізнаність щодо обов`язку у добровільному порядку погасити податковий борг.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України критеріями правомірності рішення, дії /бездіяльності суб`єкта владних повноважень є, зокрема прийняття владним суб`єктом рішення, вчинення дії /бездіяльності з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

Повноваження контролюючого органу щодо здійснення адміністрування податків, зборів, обов`язкових платежів спрямовані на забезпечення виконання кожним конституційного обов`язку сплатити податки, збори, обов`язкові платежі в установлених законом розмірах, порядку та строки.

Неповідомлення ж особи про визначене їй за результатами податкового контролю податкове зобов`язання не відповідає меті, з якою таке повноваження надано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення, заявленого ГУ ДПС в Миколаївській області, позову про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 495 482,29 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, які б свідчили про помилкове застосування судом першої інстанції норм права.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Згідно статті 139 КАС України, за результатами апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 15.01.2024.