Ухвала

від 16.01.2024 по справі 199/377/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/377/24

(2/199/1144/24)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форекс» про зобов`язання звільнити з посади заступника директора із визначенням дати звільнення, видати трудову книжку, провести розрахунок,

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська в порядку цивільного судочинства звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в якому просить суд зобов`язати відповідача звільнити позивача на підставі раніше поданої останнім в порядку ст.38 КЗпП України заяви з 29 грудня 2023 року з посади заступника директора товариства, а також зобов`язати відповідача видати позивачу трудову книжку та провести із ним повний розрахунок після звільнення. Позов мотивований неможливістю припинити трудові відносини позивача з відповідачем в позасудовому порядку, оскільки заява позивача про її звільнення, направлена відповідачу про його звільнення залишилась без відповіді, рішення про звільнення позивача дотепер не прийнято.

Ознайомившись із матеріалами даної позовної заяви, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, за змістом ст.187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі лише за відсутності підставі для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Згідно ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Нормою ст.20 ч.1 п.3 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Положеннями ст.96-1 ЦК України передбачено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, окрім іншого, брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом.

За змістом норм ст.ст.28-30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.ст.97-99 ЦК України органами товариства з обмеженою відповідальністю (далі товариство) є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства, до виключної компетенції якого належать як обрання одноосібного виконавчого органу товариства, яким є директор, так і припинення його повноважень шляхом обрання нового. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Згідно норми ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні положення містить ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус судів».

В свою чергу, у постановах від 10 квітня 2019 року по справі №510/456/17 та від 08 листопада 2019 року у справі №667/1/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст.99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У постанові від 10 вересня 2019 року по справі №921/36/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними є корпоративні правовідносини.

У постанові від 14 червня 2023 року по справі №448/362/22 Велика Палата Верховного Суду виклала наступний правовий висновок. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України). За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

Аналізуючи викладені у позові ОСОБА_1 позовні вимоги з огляду на підстави та обставини спірних правовідносин сторін та в контексті наведених вище норма законодавства і правових висновків судів касаційної інстанції, які є обов`язковими у правозастосуванні, суд вважає, що наведена вище правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції спору про звільнення директора товариства підлягає застосуванню і до правовідносин сторін за даним позовом, оскільки заступник директора за призначенням своєї посади фактично так само є виконавчим органом товариства, виконуючи частину повноважень директора товариства, а тому і його звільнення входить до повноважень загальних зборів учасників товариства в порядку реалізації останніми своїх корпоративних прав.

Відтак, вищевикладене зумовлює необхідність відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі ст.186 ч.1 п.1 ЦПК України у зв`язку із тим, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також із одночасним роз`ясненням позивачу його права звернутись із даним позовом до відповідного суду господарської юрисдикції.

Відповідно до ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст.7Закону України«Про судовийзбір» сплаченасума судовогозбору повертаєтьсяза ухвалоюсуду,зокрема,в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції. З цієї підстави судовий збір повертається в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 1211,2 гривень, однак даною ухвалою судді відмовлено у відкритті провадження у справі, що за змістом норм Закону України «Про судовий збір» зумовлює виникнення у позивача права на повернення сплаченого нею судового збору в повному обсязі, приходжу до висновку про необхідність повернення позивачу судового збору у вищевказаному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 186, 187, 258-261, 263, 352-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форекс» про зобов`язання звільнити з посади заступника директора із визначенням дати звільнення, видати трудову книжку, провести розрахунок відмовити.

На виконання вимог ст.186 ч.5 ЦПК України роз`яснити позивачу, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарського суду.

Повернути позивачу ОСОБА_1 сплачений ним при подачі до суду позовної заяви, у відкритті провадження у справі за якою відмовлено цією ухвалою, судовий збір в розмірі 1211,2 гривень, перерахований згідно платіжної інструкції 0.0.3411017901.1 (код документу 9329-9369-9024-8048) від 13 січня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя А.М. Авраменко