Постанова

від 15.01.2024 по справі 916/2672/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2672/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 про зупинення провадження, прийняту суддею Нікітенком С.В., м. Одеса, повний текст складено 20.11.2023,

у справі №916/2672/23

за позовом: Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 296 782,02 грн

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 р. Обслуговуючий кооператив "Золоті ключі-1" звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 296782,02 грн, з яких: 193467 грн заборгованості по сплаті членських внесків, 41638,92 грн пені, 50847,88 грн інфляційних втрат, 8828,22 грн 3% річних та 2000 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю невиконання відповідачем, як асоційованим членом Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", свого обов`язку зі сплати членських внесків.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 07.07.2023 відкрито провадження у справі №916/2672/23.

29.08.2023 до суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 24.08.2023 (вх.№29479/23 від 29.08.2023), в якій останній просив зупинити провадження у справі №916/2672/23 до розгляду та набрання чинності рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області у цивільній справі №504/4095/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Дачно-будівельного кооперативу "Золоті ключі" про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та перерахунок розміру членських внесків, а також до розгляду та прийняття Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №750/319/18 (провадження №14-10цс22).

В обґрунтування даної заяви відповідач послався на те, що Великою Палатою Верховного Суду в межах розгляду справу №750/319/18 буде сформовано правовий висновок щодо підсудності спорів між асоційованим членом та обслуговуючим кооперативом (зокрема, чи є вони такими, що виникають з корпоративних відносин). Крім того, відповідач зазначив, що у провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває справа №504/4095/21, предметом спору в якій виступає у тому числі і вимога про зобов`язання Дачно-будівельного кооперативу "Золоті ключі" (найменування якого було змінено на Обслуговуючий кооператив "Золоті ключі-1") здійснити перерахунок розміру членських внесків ОСОБА_1 , а тому від результатів розгляду вказаної справи безпосередньо залежить можливість стягнення з відповідача членських внесків у заявленому позивачем розмірі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 (суддя Нікітенко С.В.) частково задоволено заяву ОСОБА_1 б/н від 24.08.2023 (вх.№29479/23 від 29.08.2023); зупинено провадження у справі №916/2672/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №750/319/18; у задоволенні іншої частини заяви про зупинення провадження у справі відмовлено; зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі №916/2672/23.

Вказана ухвала мотивована тим, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №750/319/18 щодо визначення юрисдикції справ, спір в яких виник між асоційованим членом обслуговуючого кооперативу та самим обслуговуючим кооперативом, безумовно впливатиме на можливість вирішення спору у справі №916/2672/23, яка виникла з подібних спірних правовідносин. Водночас місцевий господарський суд зауважив на відсутності об`єктивної неможливості розгляду справи №916/2672/23 до набрання законної сили рішенням суду у справі №504/4095/21.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Обслуговуючий кооператив "Золоті ключі-1" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/2672/23 в частині зупинення провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №750/319/18, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 24.08.2023 (вх.№29479/23 від 29.08.2023), в іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін та направити дану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що, з огляду на приписи частини другої статті 31 Господарського процесуального кодексу України, позов Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" до асоційованого члена даного кооперативу - ОСОБА_1 , прийнятий до розгляду місцевим господарським судом у справі №916/2672/23, має бути розглянутий по суті в межах цієї справи незалежно від правової позиції щодо юрисдикції спорів у подібних правовідносинах, яка буде сформована Великою Палатою Верховного Суду за результатами розгляду справи №750/319/18. Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що безпідставне зупинення провадження у даній справі зумовлює необґрунтоване затягування строків її розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 01.01.2024 (вх.№3799/23/Д2 від 02.01.2024) ОСОБА_1 , посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просить апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/2672/23 в частині зупинення провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №750/319/18 - без змін. Зокрема, відповідач зауважує на тому, що, посилаючись на положення частини другої статті 31 Господарського процесуального кодексу України, апелянтом безпідставно ототожнюються поняття підвідомчості та підсудності справи, натомість Великою Палатою Верховного Суду в межах розгляду справи №750/319/18 буде сформовано правовий висновок щодо юрисдикційної належності спорів, правовідносини в яких є подібними до тих, що є спірними у даній справі.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в пункті 12 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, то її перегляд за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Здійснивши опрацювання матеріалів даної справи, 20.12.2023 суддею Поліщук Л.В. в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про самовідвід.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 задоволено заяву про самовідвід судді Південно-західного апеляційного господарського суду Поліщук Л.В. у справі №916/2672/23 та передано дану справу для повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали у справі №916/2672/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 у визначеному складі суддів прийнято справу №916/2672/23 до свого провадження.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи наведені вище положення процесуального закону, документи, додані до апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", а саме: роздруківки ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 27.08.2021 та постанови Одеського апеляційного суду від 21.11.2022 у справі №522/13687/21, до уваги колегією суддів не беруться та до розгляду не приймаються, оскільки в силу частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, адже апеляційний перегляд повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного судового рішення і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що апелянтом взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи доказів, поданих ним разом зі своєю апеляційною скаргою, та врахування їх при апеляційному розгляді справи №916/2672/23.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом спору у справі №916/2672/23 є вимоги Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" про стягнення з ОСОБА_1 , який виступає асоційованим членом даного кооперативу, заборгованості зі сплати членських внесків, а також нарахованих на вказану заборгованість пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 прийнято до розгляду справу №750/319/18, яку було передано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду з посиланням на необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2019 у справі 509/577/18 (провадження №14-170цс19) та від 29.05.2019 у справі №592/2083/15-ц (провадження №14-165цс19), шляхом їх конкретизації та визначення, що асоційований член обслуговуючого кооперативу не наділений правомочностями, які б відповідали ознакам поняття корпоративних прав, у зв`язку з чим спори між асоційованим членом та обслуговуючим кооперативом не є такими, що виникають з корпоративних відносин.

Зупиняючи провадження у даній справі, місцевий господарський суд послався на те, що Великою Палатою Верховного Суду в межах розгляду справи №750/319/18 буде сформовано правовий висновок щодо визначення юрисдикції спорів між асоційованим членом обслуговуючого кооперативу та самим обслуговуючим кооперативом, а саме: за правилами якого судочинства повинні розглядатися відповідні справи.

Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з вищенаведеним висновком Господарського суду Одеської області з огляду на наступне.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов`язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов`язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

За умовами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Згідно з частиною першою, пункту 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").

Реалізація фундаментального права на захист судом прав особи, закріпленого у національній правовій системі Конституцією України, неможлива без утвердження в Україні комплексу необхідних умов для забезпечення кожному права на "справедливий суд" як однієї з основних конвенційних засад, встановлених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства є чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень судів окремих ланок системи судоустрою, а також судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення судових справ. Важливим кроком на шляху до розгляду справи компетентним судом є правильне визначення юрисдикції конкретної справи, оскільки це традиційно вважається необхідною передумовою практичного втілення права на звернення до суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Водночас у рішенні у справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява №7360/76) судом наголошено на тому, що термін "суд, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви №29458/04 та №29465/04).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За умовим статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

В силу частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Право особи на розгляд справи компетентним судом є юридично забезпеченою можливістю особи звернутися за захистом до суду, який законодавством наділений необхідною сукупністю повноважень щодо розгляду даної справи.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Як зазначалося вище, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №750/319/18, в межах якої перед судом касаційної інстанції поставлене питання юрисдикційної належності спорів між обслуговуючим кооперативом та його асоційованим членом, від вирішення якого, в свою чергу, залежить можливість розгляду відповідних справ за правилами певного судочинства (а саме: господарського або цивільного).

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що правовідносини у справах №916/2672/23 та №750/319/18 за характером спору та сферою правового регулювання є подібними (в межах зазначених справ розглядаються спори між обслуговуючим кооперативом та його асоційованим членом про стягнення з останнього заборгованості зі сплати внесків), з метою сприяння забезпеченню єдності судової практики (зокрема, в контексті такої фундаментальної правової категорії як юрисдикція), дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з огляду на те, що постанова Великої Палати Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі №916/2672/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №750/319/18.

При цьому колегія суддів наголошує на тому, що зупинення провадження у даній справі, беручи до уваги існування об`єктивної необхідності у такому зупиненні з метою визначення можливості/неможливості продовження судового розгляду справи №916/2672/23 за правилами господарського судочинства, жодним чином не порушує права учасників справи на її розгляд протягом розумного строку, а, навпаки, зумовлює зупинення перебігу процесуальних строків та сприяє дотриманню принципів процесуальної економії та визначеності, внаслідок чого сторони ще на етапі розгляду цієї справи в суді першої інстанції будуть достеменно обізнані про юрисдикційну належність відповідного спору.

Посилання скаржника на приписи частини другої статті 31 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки зазначена норма підлягає застосуванню виключно у випадку передачі справи з одного суду до іншого, між тим з матеріалів справи вбачається, що позов у даній справі було передано безпосередньо до місцевого господарського суду, тобто справа №916/2672/23 з жодного іншого суду до Господарського суду Одеської області не передавалась.

Крім того, в силу частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Відтак правова оцінка підвідомчості спору за позовною вимогою про стягнення заборгованості асоційованого члена обслуговуючого кооперативу зі сплати членських внесків, яка надана судами першої та апеляційної інстанції в межах цивільної справи №522/13687/21 не є обов`язковою для господарського суду.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, з огляду на те, що твердження апелянта щодо порушення Господарським судом Одеської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 16.11.2023 про зупинення провадження у справі №916/2672/23 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 228, 232, 233, 236, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.11.2023 у справі №916/2672/23 - без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до приписів статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 15.01.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя І.Г. Філінюк