Рішення

від 09.01.2024 по справі 902/990/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2024 р.Cправа № 902/990/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЛАБ" (просп. Юності, 35А, м. Вінниця, 21034)

до: Комунального некомерційного підприємства "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради" (вул. Хмельницьке шосе, 84, м. Вінниця, 21029)

про стягнення 440 287,54 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЛАБ" з вимогами до Комунального некомерційного підприємства "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради" про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю послуг № 9150/ГД від 10.03.2023 в розмірі 350 639,09 грн та за Договором про закупівлю послуг № 1/ГД від 09.09.2022 в розмірі 89 648,45 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 27.07.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/990/23 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.09.2023.

13.09.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 13.09.2023 (вх. № 01-34/8536/23 від 13.09.2023, в якому відповідач, окрім наведення своєї позиції щодо заявлених позовних вимог, клопотав перед судом про поновлення процесуального строку для подання відзиву.

Суд, ухвалою від 14.09.2023, задоволив клопотання відповідача та поновив процесуальний строк для подання відзиву, прийнявши його до розгляду, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 10.10.2023.

У визначену судом дату (10.10.2023) розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, по закінченню якого підготовче засідання призначено на 07.11.2023, про що 13.10.2023 постановлено відповідну ухвалу.

07.11.2023 до суду надійшла заява №б/н від 07.11.2023 (вх. №01-34/10496/23 від 07.11.2023) позивача, в якій останній просив суд поновити строк на подання письмових доказів, приєднати до матеріалів справи подані докази, постановити ухвалу про розгляд справи у закритому судовому засіданні, надати позивачу додатковий строк на подання доказів, провести підготовче засідання у відсутність представника позивача.

За результатами слухання справи 07.11.2023, з метою сприяння своєчасному, всебічному, повному встановленню всіх обставин справи, судом відкладено розгляд поданої позивачем заяви до наступного судового засідання. Оголошено перерву в судовому засіданні до 23.11.2023, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

22.11.2023 до суду надійшла заява №б/н від 22.11.2023 (вх. №01-34/11144/23 від 22.11.2023) позивача, в якій останній просив суд поновити строк на подання письмових доказів та приєднати подані докази до матеріалів справи.

При розгляді справи 23.11.2023 судом відкладено розгляд поданих позивачем заяв та оголошено перерву в судовому засіданні до 12.12.2023, про що постановлено протокольні ухвали.

11.12.2023 через підпистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли письмові пояснення відповідача №б/н від 11.12.2023 (вх. № 01-34/11875/23) з приводу поданих позивачем додаткових доказів.

В судовому засіданні 12.12.2023 суд відмовив в задоволенні заяв позивача №б/н від 07.11.2023 (вх. №01-34/10496/23 від 07.11.2023) та №б/н від 22.11.2023 (вх. №01-34/11144/23 від 22.11.2023), постановивши протокольну ухвалу.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 09.01.2024, про що 12.12.2023 постановлено протокольну ухвалу.

У визначену судом (09.01.2024) представники сторін не з`явилися. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце розгляду справи представники повідомлені в судовому засіданні 12.12.2023 під розписку, яка долучена до матеріалів справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від сторін до суду не надійшло.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами та документами.

За наслідками судового засідання 09.01.2024 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що в лютому 2022 року Комунальним некомерційним підприємством «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» було оголошено тендер на укладення договору про надання послуг з проведення гістологічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу послуги імуногістохімічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу.

За результатами проведеного тендеру переможцем оголошено Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінлаб».

У зв`язку з перемогою у тендері, 10.03.2022 між сторонами укладено Договір про закупівлю послуг № 9150/ГД, в межах якого позивачем надавались відповідачу обумовлені цим Договором послуги.

В процесі виконання сторонами Договору №9150/ГД позивачем подавались відповідачу Акти здачі-прийняття робіт, у яких зазначались вид послуги, кількість наданої за період послуги, загальна вартість наданих послуг в розрізі видів послуг та загальна сума послуг згідно Акту. Зазначені Акти скріплені підписом та печаткою відповідача, проведена оплата. В подальшому, у зв`язку зі споживанням послуг, кількість яких по кожному виду була передбачена у специфікації до Договору, відповідач вичерпав можливість отримання послуг №1-3, а саме проведення гістологічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу 1-ї категорії складності, 2-ї категорії складності та 3-ї категорії складності.

За таких обставин, 09.09.2022 між сторонами укладено Договір №1/ГД про закупівлю послуг, предметом договору є послуги з гістологічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу.

Позивач стверджує, що фактично з березня 2022 року по 31 грудня 2022 року (а виконання досліджень навіть на початку січня 2023) співпраця між сторонами відбувалася на підставі двох Договорів про закупівлю послуг.

Так, сторонами підписано та скріплено печатками Акт №ОУ-0000112, відповідно до якого відповідач підтвердив отримання послуг по Договору про закупівлю послуг №1/ДГ від 09.09.2022 на суму 89 648,45 грн.

Також сторонами підписано та скріплено печатками Акт №ОУ-0000113 відповідно до якого відповідач підтвердив отримання послуг по Договору про закупівлю послуг від 10.03.2022 на загальну суму 350 639,09 грн.

Проте, відповідач, посилаючись на укладення додаткових угод до зазначених Договорів, вважає, що не має обов`язку оплачувати надані послуги через зменшення ціни Договорів.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, заперечує проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що Акти № ОУ-0000113 від 30.12.2022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та № ОУ-0000112 від 30.12.2022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) представники ТОВ «ВІНЛАБ» передали на підпис директору КНП «ПРЦО ВОР» безпосередньо, без їх попередньої перевірки бухгалтерським підрозділом КНП «ПРЦО ВОР». При цьому директору КНП «ПРЦО ВОР» на час їх підписання не було відомо про їх спірність, а тому вказані акти було підписано помилково. Про вказані обставини відповідач повідомляв позивача у відповідях на претензії.

Крім того, відповідач зауважує на тому, що зі змісту Актів № ОУ-0000113 від 30.12.2022 та № ОУ-0000112 від 30.12.2022 не можливо встановити за який період були надані послуги.

Поряд з цим, відповідач вказує, що у грудні 2022 року між сторонами також були підписані Акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000079 від 16.12.2022 на суму 187 806,64 грн., № ОУ-0000080 від 16.12.2022 на суму 66 025,33 грн., № ОУ-0000082 від 30.12.2022 на суму 47 689,74 грн., № ОУ-0000083 від 30.12.2022 на суму 109 491,82 грн. Згідно вказаних актів КНП «ПРЦО ВОР» у грудні 2022 сплатило ТОВ «Вінлаб» 411 013,53 грн.

Крім того, 30.12.2022 між відповідачем та позивачем було укладено додаткові угоди до договорів №9150/ГД від 10.03.2022 та 1 ГД від 09.09.2022, згідно з якими погоджено зменшення сум вказаних Договорів. Тобто, станом на 30.12.2022, сторони, підписавши додаткові угоди на зменшення сум договорів, чим фактично підтвердили вірність розрахунків по вказаними договорами.

За наведеного відповідач вважає, що КНП «ПРЦО ВОР» у повному обсязі виконало свої грошові зобов`язання перед ТОВ «Вінлаб».

Із наявних у справі та досліджених судом доказів судом встановлено наступне.

10.03.2022, за результатами проведення процедури закупівлі №UА-2022-02-22-013141-b, між Комунальним некомерційним підприємством «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» (відповідач, за Договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінлаб» (позивач, за Договором Виконавець) укладено Договір №9150/ГД про закупівлю послуг (надалі Договір №9150/ГД).

Згідно з предметом Договору 9150/ГД послуги надаються у 2022 році по предмету закупівлі Послуги з гістологічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу; послуги імуногістохімічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу (ДК 021:2015 - 85110000-3 - «Послуги лікувальних закладів та супутні послуги»).

За змістом п. 1.2. Договору 9150/ГД послуги надаються у асортименті, номенклатурі, за цінами та у одиницях виміру, згідно Додатком №1 до Договору (Специфікація), що є невід`ємною частиною Договору та згідно актів наданих послуг на умовах викладених нижче.

Пунктом 1.3. Договору 9150/ГД сторони погодили, що обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування та/або потреби Замовника.

Відповідно до п. 2.1. Договору 9150/ГД загальна вартість послуг складає 9 150 000,00 грн. (дев`ять мільйонів сто п`ятдесят тисяч гривень, нуль копійок), без ПДВ.

Замовник зобов`язаний перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги протягом 10 робочих днів з моменту підписання такого акту. (п. 2.2. Договору 9150/ГД )

У випадку, якщо загальна вартість фактично наданих Виконавцем послуг буде меншою ніж сума, визначена у пункті 2.1 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю суму коштів за фактично надані послуги. (п. 2.3. Договору 9150/ГД )

Згідно п. 2.7. Договору 9150/ГД оплата проводиться щомісячно за фактично надані медичні послуги (проведені дослідження) на підставі рахунку та Акту про виконану роботу.

Пунктом 3.1. Договору 9150/ГД визначено, що якість послуг повинна відповідати чинним нормативним актам (для даного виду послуг) на території України, чинним стандартам, технічним умовам, та вимогам, які звичайно пред`являються до послуги даного виду.

Відповідно до пп.4.2.4. п. 4.2. Договору 9150/ГД Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати надані Виконавцем послуги.

Згідно пп. 4.4.3. п. 4.4. Договору 9150/ГД Замовник має право повернути акт приймання-передачі наданих послуг Виконавцю у разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів, посилання на період надання послуг, на договір, тощо).

В розділі 10 Договору 9150/ГД Сторони визначили наступне: цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 10.1); строк цього Договору починає свій перебіг у момент, підписання даного Договору та закінчується 31.12.2022 (п. 10.2); закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 10.3).

Договір 9150/ГД підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку Договір не оспорено, не визнано недійсним та не розірвано.

Таким чином, Договір 9150/ГД є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

До Договору 9150/ГД між сторонами підписано Специфікацію на закупівлю послуги з гістологічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу; послуги імуногістохімічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу (ДК021:2015-8511000-3-«Посліги лікувальних закладів та супутні послуги»), в якій погоджено: найменування послуги, код послуги, одиницю виміру, кількість одиниць виміру, ціну за одиницю та загальну вартість послуг.

09.09.2022 між Комунальним некомерційним підприємством «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» (відповідач, за Договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінлаб» (позивач, за Договором Виконавець) укладено Договір №1/ГД про закупівлю послуг (надалі Договір 1/ГД).

Згідно з предметом Договору 1/ГД послуги надаються для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану до 21 листопада 2022 року по предмету закупівлі Послуги з гістологічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу (ДК 021:2015 - 85110000-3 - «Послуги лікувальних закладів та супутні послуги»).

Послуги надаються у асортименті, номенклатурі, кількості, за цінами та у одиницях виміру, згідно Додатком №1 до Договору (Специфікація), що є невід`ємною частиною Договору та обліковуються згідно актів наданих послуг на умовах викладених нижче (п. 1.2. Договору 1/ГД).

Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування та/або потреби Замовника (п. 1.3. Договору 1/ГД).

Згідно п. 1.5. Договору 1/ГД, Договір укладено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану».

Пунктом 2.1. Договору 1/ГД визначено загальну вартість послуг в розмірі 1 000 486,20 гри. (один мільйон чотириста вісімдесят шість гривень, 20 копійок), без ПДВ.

За змістом п. 2.2. Договору 1/ГД Замовник зобов`язаний перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги протягом 10 робочих днів з моменту підписання такого акту.

Відповідно до п. 2.7. Договору 1/ГД оплата проводиться щомісячно за фактично надані медичні послуги (проведені дослідження) на підставі рахунку та Акту про виконану роботу.

Пунктом 3.1. Договору 1/ГД визначено, що якість послуг повинна відповідати чинним нормативним актам (для даного виду послуг) на території України, чинним стандартам, технічним умовам, та вимогам, які звичайно пред`являються до послуги даного виду.

Відповідно до пп.4.2.4. п. 4.2. Договору 1/ГД Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати надані Виконавцем послуги.

Згідно пп. 4.4.3. п. 4.4. Договору 1/ГД Замовник має право повернути акт приймання-передачі наданих послуг Виконавцю у разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів, посилання на період надання послуг, на договір, тощо).

В розділі 10 Договору 1/ГД Сторони визначили наступне: цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 10.1); строк цього Договору починає свій перебіг у момент підписання даного Договору та закінчується 21.11.2022, при цьому у разі продовження періоду воєнного стану сторони можуть продовжити строк надання послуг та строк дії Договору на період дії воєнного стану в Україні (п. 10.2); закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 10.3).

Договір 1/ГД підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку Договір 1/ГД не оспорено, не визнано недійсним та не розірвано.

Таким чином, Договір 1/ГД є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

До Договору 1/ГД між сторонами підписано Специфікацію на закупівлю послуги з гістологічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу; послуги імуногістохімічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу (ДК021:2015-8511000-3-«Посліги лікувальних закладів та супутні послуги»), в якій погоджено: найменування послуги, код послуги, одиницю виміру, кількість одиниць виміру, ціну за одиницю та загальну вартість послуг.

Як стверджує позивач, співпраця між сторонами відбувалася на підставі двох Договорів про закупівлю послуг.

Так, 30.12.2022 сторонами підписано та скріплено печатками Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000113, відповідно до якого позивачем надано відповідачу послуг по Договору про закупівлю послуг № 9150/ГД від 10.03.2022 на загальну суму 350 639,09 грн.

Також 30.12.2022 сторонами підписано та скріплено печатками Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000112, відповідно до якого позивачем надано відповідачу послуг по Договору про закупівлю послуг №1/ДГ від 09.09.2022 на загальну суму 89 648,45 грн.

За доводами позивача, надані ним згідно зазначених Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) послуги відповідачем не оплачені.

За наявними матеріалами справи, 13.02.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 2/23, в якому просив провести розрахунки за Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000112 та № ОУ-0000113 від 30.12.2022.

У відповідь на лист позивача, відповідач, в листі № 0123/62 від 17.02.2023 зазначив наступне. Зі змісту наданих позивачем Актів не можливо встановити за який період були надання послуги, проти тому, що в грудні 2022 року між сторонами також були підписані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000079 від 16.12.2022, № ОУ-0000080 від 16.12.2022, № ОУ-0000082 від 30.12.2022, № ОУ-000082 від 30.12.2022. Також відповідач зауважив, що 30.12.2022 між сторонами укладено додаткові угоди до Договорів №9150/ГД від 10.03.2022 та №1ГД від 09.09.2022, згідно з якими погоджено зменшення сум вказаних Договорів. Відтак, станом на 30.12.2022 сторони, підписавши додаткові угоди на зменшення сум Договорів, фактично підтвердили вірність розрахунків за вказаними Договорами. Тому відповідач, з метою встановлення дійсного стану розрахунків, просив позивача надати документи, що підтверджують кількість проведених у грудні 2022 року досліджень, що відображені у спірних Актах та інформацію щодо періоду надання послуг згідно таких Актів.

03.05.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 6, в якій вимагав протягом десяти днів після отримання даної претензії здійснити оплату наданих послуг згідно Акту № ОУ-0000113 від 30.12.2022 в розмірі 350 639,09 грн. В додаток до зазначеної претензії долучено запитувані відповідачем в листі № 0123/62 від 17.02.2023 документи.

Відповідач, в свою чергу, у відповіді на претензію № 0123/472 від 16.05.2023 зазначив, що встановити приналежність наданих позивачем документів до конкретного Договору не можливо, оскільки направлення на дослідження та заключення не містять посилання та Договори. При цьому зауважив, що в грудні 2022 року були підписані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 411 013,53 грн, які оплачені в повному обсязі. Тому, посилаючись на кількість направлень на проведення досліджень та кількість заключень з проведених досліджень, суми сплачених грошових коштів згідно Договорів за грудень 2022 року, відповідач не визнав заялену позивачем суму заборгованості за Договорами в розмірі 440 287,54 грн.

Додатково відповідач зауважив про помилковість підписання директором КНП «ПРЦО ВОР» Актів ОУ-0000113 та № ОУ-0000112 від 30.12.2022, позаяк останні не були попередньо перевірені бухгалтерським підрозділом КНП «ПРЦО ВОР».

Оскільки остаточний розрахунок за надані послуги відповідачем здійснено не було, позивач просить стягнути суму боргу в розмірі 440 287,54 грн в примусовому порядку.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір №9150/ГД про закупівлю робіт від 10.03.2022 та Договір №1/ГД про закупівлю робіт від 09.09.2022, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Так, вищевказані Договори про закупівлю робіт №9150/ГД та № 1/Гд є підставою для виникнення у сторін за цими Договорами господарських зобов`язань відповідно до розділу 63 ЦК України, і згідно ст. 629 цього Кодексу є обов`язковим для виконання його сторонами.

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1. ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 ст. 905 ЦК України передбачається, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

В межах Договору № 9150/ГД від 10.03.2022 та Договору №1/ГД від 09.09.2022 уповноважені представники Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНЛАБ» та Комунального некомерційного підприємства «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради» підписали Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000113 від 30.12.2022 на суму 350 639,09 грн та № ОУ-0000112 від 30.12.2022 на суму 89 648,45 грн відповідно.

Відповідно до п. 2.7. Договорів 9150/ГД та 1/ГД оплата проводиться щомісячно за фактично надані медичні послуги (проведені дослідження) на підставі рахунку та Акту про виконану роботу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як доводить позивач в позовній заяві, що знайшло підтвердження в матеріалах справи, своїх зобов`язань за зазначеними Договорами відповідач не виконав, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату боргу (№2/23 від 13.02.2023, № 6 від 03.05.2023), які останнім залишені без задоволення.

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договорами 9150/ГД та 1/ГД, станом на день звернення з позовом до суду, підтверджується в розмірі 440 287,54 грн.

Заперечення відповідача щодо наявності заборгованості за Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000113 від 30.12.2022 та № ОУ-0000112 від 30.12.2022, складених в межах зазначених Договорів, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Так, у постанові від 23.01.2019 у справі №355/385/17 Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 Верховний Суд зазначив, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідач визнає укладення з позивачем Договорів 9150/ГД та 1/ГД .

У постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 та від 21.01.2023 у справі №922/4702/21 розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Проаналізувавши матеріали справи, суд зауважує, що відповідач не надав достатніх доказів, які зможуть спростувати факт реальності господарських правовідносин між позивачем та відповідачем, що відображені в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000113 від 30.12.2022 та № ОУ-0000112 від 30.12.2022.

В свою чергу, позивач надав достатню у сукупності кількість доказів для того, щоб визначити господарські операції по наданню послуг за Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000113 від 30.12.2022 та № ОУ-0000112 від 30.12.2022 реальними, що підтверджується, серед іншого, первинною документацією.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, оскільки Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000113 від 30.12.2022 та № ОУ-0000112 від 30.12.2022 містить відомості про відповідні господарські операції, то вони є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88, первинні документи для надання їх юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинних документів.

Пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 58-1 ГК України, суб`єкт господарювання може мати печатки.

Прийнявши Закон України від 15.04.2014 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу", законодавцем були внесені зміни до Господарського, Господарського процесуального, Цивільного, Цивільного процесуального кодексів, Кодексу адміністративного судочинства, Законів "Про товарну біржу", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про заставу", "Про нотаріат" та інших нормативно-правових актів. Зокрема, зміни були спрямовані на зменшення сфери використання печаток в господарській діяльності. Скасовано обов`язкову вимогу посвідчувати печаткою правочини юридичних осіб, зокрема господарські договори та довіреності (у тому числі на представництво в суді).

З вищезазначеного вбачається, що обов`язковим реквізитом первинного документа є підпис уповноваженої особи, який може бути скріплений печаткою, проте таке скріплення печаткою є необов`язковим.

Тобто, підпис уповноваженої особи на первинних документах є обов`язковим реквізитом, який надає документу чинності, створює відповідні права і обов`язки особам, які його підписали, підтверджують правдивість та реальність господарської операції.

Як вбачається із Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000113 від 30.12.2022 та № ОУ-0000112 від 30.12.2022 останні містять підписи уповноважених осіб Замовника (відповідача) і Виконавця (позивача) та відтиски печаток підприємств Замовника і Виконавця.

Наведене дає підстави суду для висновку, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000113 від 30.12.2022 та № ОУ-0000112 від 30.12.2022, які містять підписи уповноваженої особи Замовника та відтиски печаток підприємства відповідача, свідчать про участь відповідача в господарських операціях.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000113 від 30.12.2022 та № ОУ-0000112 від 30.12.2022 є належними доказами у справі, на підтвердження факту здійснення господарських операцій, відображених в них.

Посилання відповідача на укладення сторонами Додаткових угод № 1 від 30.12.2022 до Договору про закупівлю послуг №9150/ГД від 10.03.2022 та № 1 від 30.12.2022 до Договору про закупівлю послуг №1/ГД від 09.09.2022 не спростовують надання позивачем та прийняття відповідачем послуг за Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000113 від 30.12.2022 та № ОУ-0000112 від 30.12.2022, а свідчать про загальне зменшення ціни зазначених Договорів.

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (Постанова КГС ВС від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради" (вул. Хмельницьке шосе, 84, м. Вінниця, 21029; код ЄДРПОУ 05484161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЛАБ" (просп. Юності, 35А, м. Вінниця, 21034; код ЄДРПОУ 44367502) 440 287 грн. 54 коп. боргу та 6 604 грн. 31 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам та представнику позивача - Чернілевській Р.В. - до електронних кабінетів в ЄСІТС .

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 16 січня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи