Ухвала

від 16.01.2024 по справі 910/15681/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

16.01.2024Справа № 910/15681/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 2/10) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Зовнішекспобізнес» (01054, м. Київ, вул. Бульваро-Кудрявська, буд. 37/14) про стягнення 192371,72 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Зовнішекспобізнес» (далі - відповідач) про стягнення 192371,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оренди №26ВА-11 від 01.11.2011 та договором про компенсацію витрат (плата за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору №29ВА-11 від 01.07.2011, не в повному обсязі здійснив орендні платежі та відшкодування витрат за укладеними договорами, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг по оренді у розмірі 64730,61 грн, пеню у розмірі 5583,13 грн, інфляційні втрати у розмірі 15499,00 грн та основний борг по договору компенсації витрат у розмірі 71616,59 грн, пеню у розмірі 9974,13 грн, інфляційні втрати у розмірі 24968,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15681/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Втім, під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що справа не підсудна Господарському суду міста Києва і підлягає передачі на розгляд Господарського суду Київської області з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Приписи статті 125 Конституції України передбачають, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За загальним правилом, за приписами частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Стаття 30 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розгляду справ за виключною підсудністю, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом статті 30 Господарського процесуального кодексу України, визначає суд, яким має бути розглянуто справу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2022 у справі №917/1212/21 та від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2022 у справі №917/1212/21 та від 15.05.2018 у справі №905/1566/17.

Виходячи із комплексного аналізу положень статей 30, 31 Господарського процесуального кодексу України, суди не можуть допускати випадків будь-яких спорів щодо підсудності, оскільки Господарським процесуальним кодексом України чітко визначено категорії спорів, які повинні розглядатися тільки за виключною підсудністю.

Так, частина 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлює виключну підсудність спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

При цьому, словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 та від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даному випадку, як встановлено судом, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та компенсаційних витрат за користування нежитловими приміщеннями, що знаходяться за адресою: м. Вишневе, вул. Ломоносова 1, які сторонами визначені як нежитлова нерухомість, за яку додатково відшкодовується податок на нерухоме майно.

Отже, оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна щодо плати за користування нежитловими приміщеннями та відшкодування компенсаційних витрат (плата за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на їх утримання, то підсудність за цим позовом має визначатися за правилами виключної підсудності.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №626/47/19.

За таких обставини, приймаючи до уваги викладені в постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 висновки Великої Палати Верховного Суду та зважаючи на те, що спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасного і повного розрахунку за користування нежитловою нерухомістю, яка знаходиться в Київській області, суд дійшов висновку, що спір має вирішуватись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням таких нежитлових приміщень.

Відповідно до частини 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що справа №910/15681/23 підлягає передачі за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Керуючись статтями 27, 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Справу №910/15681/23 за позовом Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Зовнішекспобізнес» про стягнення 192371,72 грн передати за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 16/108).

Ухвала набирає законної сили 16.01.2024 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

СуддяТ.В. Васильченко