Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/4075/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/4075/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Деревообробний комбінат №7"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст"

про стягнення 183 520,69 грн.

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Приватне акціонерне товариство "Деревообробний комбінат №7" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст" (відповідач) про стягнення 183 520,69 грн., у тому числі 142 318,80 грн. попередньої оплати, 35 482,72 грн. пені, 5 719,17 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 24-01/2020 від 24.01.2020 в частині здійснення поставки товару у повному обсязі.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 у справі № 910/4075/23 позовну заяву залишено без руху.

31.03.2023 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 07.04.2023 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105494306847 та як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дане відправлення вручено відповідачу 05.06.2023.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

24.01.2020 між ПрАТ "Деревообробний комбінат №7" (покупець) та ТОВ "Сучасна архітектура міст" (постачальник) був укладений договір № 24-01\2020 за умовами якого постачальник зобов`язується постачити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити, продукцію в асортименті, іменовану далі по тексту договору - товар (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент, ціна за одиницю товару вказується сторонами в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.4. договору виставлений рахунок-фактура до оплати є підтвердженням з боку постачальника прийняття заявки покупця до виконання.

Ціна за одиницю товару вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 4.1. договору).

За умовами оплати, визначеними у специфікації, покупець сплачує попередню оплату в розмірі 50%.

Термін виконання замовлення передбачений додатком до договору № 24-01\2020 - специфікацією до замовлення № СМ000000816 від 14.02.2020 та становить 75 робочих днів від дня передоплати з допустимим відхиленням до цього строку 10 робочих днів.

Відтак, зобов`язання з поставки профілю алюмінієвого мало бути виконане не пізніше 85 робочих днів з дня попередньої оплати, а саме, не пізніше 17.06.2020.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що покупець здійснив замовлення товару 3 024 м.пог профіль алюмінієвий на загальну суму 669 311,33 грн, що підтверджується специфікацією № СМ000000816 від 14.02.2020.

17.02.2020 відповідно до рахунку № 816 від 14.02.2020 покупець здійснив попередню оплату за товар в сумі 334 811,33 грн, що становить 50% від суми замовлення.

23.11.2021 постачальник надав покупцю гарантійний лист № 23/11 щодо зобов`язання здійснити поставку товару відповідно до рахунку № 816 від 14.02.2020 протягом 30 робочих днів з моменту надходження оплати від покупця.

26.11.2021 покупець здійснив доплату за товар в сумі 648,67 грн відповідно до рахунку № 816.

Відтак, рахунок № 816 був повністю оплачений на загальну суму 335 460,00 грн, відповідно строк поставки товару повинен був бути - 10.01.2022.

Поставку товару відповідачем було здійснено частково на загальну суму 193 141,20 грн, зокрема, 23.02.2021 на суму 16 713,00 грн за накладною № 125 від 23.02.2021, 23.02.2022 на суму 159 588,00 грн за накладною № 24 від 23.02.2022 та 05.07.2022 на суму 16 840,20 грн за накладною № 67 від 05.07.2022.

Позивач вказує, що постачальником не було здійснено поставку товару на загальну суму 142 318, 80 грн: профіль Si_100.73 ("короб") - 338 м.п., на суму 85 987,20 грн з ПДВ; профіль Si_100.19 ("кришка") - 299 м.п., на суму 56 331,60 грн з ПДВ.

Натомість, суд вказує, що доказів, щоб свідчили про протилежне в матеріалах справи не міститься.

22.02.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 89 від 22.02.2023 про повернення попередньої оплати в сумі 142 318,80 грн та сплати пені за прострочення поставки товару, втім, означена сума коштів повернута не була.

Так, звертаючись з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 183 520,69 грн., з яких: 142 318,80 грн. попередньої оплати, 35 482,72 грн. пені, 5 719,17 грн. 3 % річних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 24-01\2020 від 24.01.2020 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як було встановлено судом вище, позивачем було здійснено оплату товару на загальну суму 335 460,00 грн.

23.11.2021 постачальник надав покупцю гарантійний лист № 23/11 щодо зобов`язання здійснити поставку товару відповідно до рахунку № 816 від 14.02.2020 протягом 30 робочих днів з моменту надходження оплати від покупця.

Поставку товару відповідачем було здійснено частково на загальну суму 193 141,20 грн. Означеного факту відповідачем не спростовується, доказів щоб свідчили про протилежне суду не представлено.

Відтак, суд вказує, що непоставленим відповідачем залишається товар на суму 142 318,80 грн.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно п. 9.5. договору передбачено, що у разі порушення строків поставки більше ніж на 25 календарних днів, неодноразового браку товару, або якщо загальний обсяг забракованого товару буде складати більше 30% партії товару, покупець має право відмовитися від прийому партії товару без будь-яких компенсацій постачальнику. У разі настання вищевказаної події постачальник зобов`язаний повернути покупцю сплачену суму попередньої оплати протягом 3(трьох) банківських днів з дати отримання на електронну пошту постачальника вимоги покупця про повернення попередньої оплати.

В ході розгляду справи, судом також встановлено, що вимоги позивача про повернення попередньої оплати в сумі 142 318,80 грн, відповідачем виконано не було.

За змістом положень ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Оскільки, відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо поставлення товару в повному обсязі або ж повернення отриманих коштів (частини попередньої оплати), а відтак, не спростовано доводів позивача, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 24-01\2020 від 24.01.2020 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 142 318,80 грн, що були сплачені в якості попередньої оплати, є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак, такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань пені та 3% річних, то суд відзначає наступне.

В п. 9.3 договору сторони погодили, що постачальник несе наступну відповідальність: - за прострочення поставки/заміни неякісного товару від одного до двадцяти п`яти календарних днів, постачальник сплачує пеню за кожний день прострочення, яка обчислюється від вартості непоставленого/неякісного товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перевірку нарахування пені у період з 06.07.2022 по 03.01.2023 та 3% річних у період з 11.01.2022 по 06.03.2023 (виходячи із сум зазначених позивачем у розрахунку) встановив, що вказані розрахунки здійснено арифметично вірно та у відповідності з нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 35 482,72 грн. пені та 5 719,17 грн. 3 % річних.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення поставки товару в повному обсязі та відсутність доказів повернення отриманих коштів (частини попередньої оплати), перевіривши нарахування пені та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 142 318,80 грн, 35 482,72 грн. пені та 5 719,17 грн. 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Деревообробний комбінат №7" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна архітектура міст" (04119, м. Київ, вул. Богатирська, 9; ідентифікаційний код 42654390) на користь Приватного акціонерного товариства "Деревообробний комбінат №7" (04209, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, офіс 139/2; ідентифікаційний код 30531566) грошові кошти в сумі 142 318 (сто сорок дві тисячі триста вісімнадцять) грн. 80 коп., пеню в сумі 35 482 (тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят два) грн 72 коп., 3% річних в сумі 5 719 (п`ять тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн 17 коп. та судовий збір в сумі 2 752 (дві тисячі сімсот п`ятдесят два) грн 81 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.01.2024

Суддя Сергій СТАСЮК