ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.01.2024Справа № 910/5948/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Національного комплексу "Експоцентр України"
до Благодійної організації Міжнародний Благодійний Фонд Терези "Люди і тварина"
про стягнення 104 593,62 грн.
Без виклику представників учасників справи
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
1. Стислий виклад позиції позивача
Національний комплекс "Експоцентр України" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації Міжнародний Благодійний Фонд Терези "Люди і тварина" (відповідач) про стягнення 104 593,62 грн., у тому числі 69 504,74 грн. основного боргу, 5 485,81 грн. 3 % річних, 29 603,07 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором зберігання № 10-4/34 від 14.01.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати послуг зберігання.
2. Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд вказує, що ухвала суду від 01.05.2023 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105494304755, однак, конверт повернувся на адресу суду 09.06.2023 неврученим із зазначенням причин "за закінченням терміну зберігання".
Приписами ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі № 910/5948/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
14.01.2020 між Національним комплексом "Експоцентр України" (далі - зберігач) та Благодійною Організацією Міжнародний Благодійний Фонд Терези "Люди і тварини" (далі - поклажодавець) був укладений договір зберігання № 10-4/34 відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігач зобов`язується прийняти від поклажодавця і за плату зберігати майно останнього, а також повернути поклажодавцеві відповідне майно в схоронності в обумовлений договором строк.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що строк зберігання: з 21 лютого 2020 року по 28 лютого 2021 року.
Згідно п. 1.6. договору, порядок передачі майна на зберігання: за актом приймання-передавання.
В п. 4.1. договору сторони погодили, що оплата за послуги по зберіганню майна становить 18 200 (вісімнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., ПДВ 20% - 3 640 (три тисячі шістсот сорок) грн. 00 коп., всього - 21 840 (двадцять одна тисяча вісімсот сорок) грн. 00 коп. в місяць.
Відповідно до п. 5.3. договору у випадку порушення поклажодавцем передбаченого цим договором строку оплати послуг, поклажодавець сплачує зберігачу пеню у розмірі 0,1% від суми прострочення платежу за кожен день прострочки.
21.02.2020 відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання майно - корм для собак, про що складено відповідний акт прийому-передачі майна.
28.02.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору зберігання № 10-4/34 від 14.01.2020, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про внесення змін та доповнень до умов цього договору, а саме:
"Пункт 4.1. договору викласти в наступній редакції:
Оплата за послуги по зберіганню майна у березні 2020 року становить 15 470 (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 83 коп., ПДВ - 3 094 (три тисячі дев`яносто чотири) грн. 17 коп., всього -18 565 (вісімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 00 коп.
Оплата за послуги по зберіганню майна з квітня 2020 року по червень 2020 року становить 12 741 (дванадцять тисяч сімсот сорок одна) грн. 67 коп., ПДВ - 2 548 (дві тисячі п`ятсот сорок вісім) грн. 33 коп., всього - 15 290 (п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто) грн. 00 коп.".
Як слідує із матеріалів справи, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату, а саме: № 1579 від 31 березня 2020 року на суму 15 290,00 грн, № 2048 від 30 квітня 2020 року на суму 15 290,00 грн, № 2600 від 31 травня 2020 року на суму 21 840,00 грн, № 3284 від 30 червня 2020 року на суму 21 840,00 грн.
Відповідачем частково було здійснено оплату рахунку № 1579 від 31 березня 2020 року в розмірі 9 825,00 грн.
До того ж, відповідно до п. 5.3. договору, за несвоєчасне здійснення платежів, відповідачу нараховано пеню в розмірі 5 069,74 грн. на підставі наступних рахунків на оплату: № 2785 від 31 травня 2020 року на суму 740,50 грн, № 4587 від 30 червня 2020 року на суму 961,14 грн, № 4695 від 31 липня 2020 року на суму 1 007,01 грн та № 4863 від 31 серпня 2020 року на суму 2 361,09 грн.
31.08.2020 між Національним комплексом "Експоцентр України" та Благодійною Організацією Міжнародний Благодійний Фонд Терези "Люди і тварини" було укладено угоду про розірвання договору № 10-4/34 від 14.01.2020, відповідно до умов якої сторони дійшли до згоди про припинення цього договору з 01 вересня 2020 року. До того ж, згідно пункту 2 даної угоди, поклажодавець зобов`язується оплатити борг у сумі 69 504,74 грн. до 02 жовтня 2020 року, тим самим визнаючи свою заборгованість перед Національним комплексом "Експоцентр України".
Суд відзначає, що відповідно до п. 2 вищезазначеної угоди про розірвання договору № 10-4/34 від 14.01.2020 року, відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за отримані послуги в розмірі 69 504,74 грн., що підтверджується рахунками на оплату № 1579 від 31.03.2020 року, № 2048 від 30.04.2020 року, № 2600 від 31.05.2020 року, № 3284 від 30.06.2020 року, № 2785 від 31.05.2020 року, № 4587 від 30.06.2020 року, № 4695 від 31.07.2020 року та № 4863 від 31.08.2020 року.
Також, наявність заборгованості Благодійної Організації Міжнародний Благодійний Фонд Терези "Люди і тварини" за отримані послуги перед Національним комплексом "Експоцентр України" в розмірі 69 504,74 грн підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, який підписано сторонами та скріплено печатками.
01.04.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 02-11/220 від 31 березня 2021 року із вимогою погасити вказану заборгованість за договором № 10-4/34, однак, відповідачем вищевказану претензію було проігноровано, відповідно заборгованість не погашено.
Спір у даній справі виник у зв`язку з наявністю у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги зберігання, яка станом на час звернення до суду з даним позовом становить 69 504,74 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань, позивачем було здійснено нарахування 5 485,81 грн. 3 % річних та 29 603,07 грн. інфляційних втрат.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 10-4/34 від 14.01.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором зберігання.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами ч. 1, 2 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Частинами 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Як було встановлено судом вище, позивачем було надано відповідачу послуги із зберігання продукції, згідно рахунків на оплату № 1579 від 31 березня 2020 року на суму 15 290,00 грн, № 2048 від 30 квітня 2020 року на суму 15 290,00 грн, № 2600 від 31 травня 2020 року на суму 21 840,00 грн, № 3284 від 30 червня 2020 року на суму 21 840,00 грн.
Водночас, відповідачем в порушення умов договору було здійснено часткову оплату наданих послуг в розмірі 9 825,00 грн.
Позивачем у відповідності до п. 5.3. договору, за несвоєчасне здійснення платежів, відповідачу було нараховано пеню в розмірі 5 069,74 грн. на підставі наступних рахунків на оплату: № 2785 від 31 травня 2020 року на суму 740,50 грн, № 4587 від 30 червня 2020 року на суму 961,14 грн, № 4695 від 31 липня 2020 року на суму 1 007,01 грн та № 4863 від 31 серпня 2020 року на суму 2 361,09 грн.
31.08.2020 між сторонами було укладено угоду про розірвання договору № 10-4/34 від 14.01.2020, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про припинення цього договору з 01 вересня 2020 року, відповідно до п. 2 якої відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за отримані послуги в розмірі 69 504,74 грн., що підтверджується рахунками на оплату № 1579 від 31.03.2020 року, № 2048 від 30.04.2020 року, № 2600 від 31.05.2020 року, № 3284 від 30.06.2020 року, № 2785 від 31.05.2020 року, № 4587 від 30.06.2020 року, № 4695 від 31.07.2020 року та № 4863 від 31.08.2020 року.
Також, наявність заборгованості Благодійної Організації Міжнародний Благодійний Фонд Терези "Люди і тварини" за отримані послуги перед Національним комплексом "Експоцентр України" в розмірі 69 504,74 грн підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, який підписано сторонами та скріплено печатками.
Означеного факту відповідачем не спростовується та не заперечується.
В той час, суд вказує, що доказів здійснення відповідачем повної оплати за надані позивачем послуги зберігання з урахуванням нарахованої позивачем у відповідності до п. 5.3. договору пені в загальному розмірі 69 504,74 грн, як станом на момент звернення до суду з даним позовом, так й станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати за надані позивачем послуги зберігання та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 10-4/34 від 14.01.2020 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Що стосується здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, то суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Суд здійснивши перевірку нарахування 3% річних та інфляційних втрат у період з 01.04.2020 по 31.03.2023 (виходячи із сум зазначених позивачем у розрахунку та виходячи із визначених періодів), встановив, що вказані розрахунки здійснено арифметично вірно та у відповідності з нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 5 485,81 грн. 3 % річних та 29 603,07 грн. інфляційних втрат.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за надані послуги зберігання, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позов Національного комплексу "Експоцентр України" підлягає задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача належить 69 504,74 грн основного боргу, 5 485,81 грн. 3 % річних та 29 603,07 грн. інфляційних втрат.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
ВИРІШИВ:
1. Позов Національного комплексу "Експоцентр України" - задовольнити.
2. Стягнути з Благодійної організації Міжнародний Благодійний Фонд Терези "Люди і тварина" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 20, офіс 212; ідентифікаційний код 41049744) на користь Національного комплексу "Експоцентр України" (03127, м. Київ, пр.-т Академіка Глушкова, 1; ідентифікаційний код 21710384) основний борг в сумі 69 504 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот чотири) грн 74 коп., 3% річних в сумі 5 485 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн 81 коп., інфляційні втрати в сумі 29 603 (двадцять дев`ять тисяч шістсот три) грн 07 коп. та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 15.01.2024
Суддя Сергій СТАСЮК
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.01.2024 |
Оприлюднено | 18.01.2024 |
Номер документу | 116318840 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань зберігання |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Стасюк С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні