Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/3488/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/3488/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Приватного підприємства "Лівий берег"

про стягнення 2 841,10 грн.

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Лівий берег" (відповідач) про стягнення 33 887,77 грн., у тому числі 29 946,53 грн. заборгованості з орендної плати, 1 100,14 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 2 358,16 грн. інфляційних втрат, 482,94 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1975-1 від 28.09.2018 в частині здійснення оплати орендних платежів.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

21.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача, в якій останній повідомляє суд, що відповідачем, після відкриття провадження у даній справі було здійснено оплату: 13.06.2023 - 1 512,80 грн - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою та 10 000,00 грн - заборгованості з орендної плати; 27.06.2023 - 15 000,00 грн - заборгованості з орендної плати; 13.07.2023 - 13 123,80 грн - заборгованості з орендної плати.

15.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній вказує, що після відкриття провадження у даній справі, відповідачем було здійснено оплату: 13.06.2023 - 1 512,80 грн - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою та 10 000,00 грн - заборгованості з орендної плати; 27.06.2023 - 15 000,00 грн - заборгованості з орендної плати; 13.07.2023 - 13 123,80 грн - заборгованості з орендної плати.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 358,16 грн. інфляційних втрат, 482,94 грн. 3 % річних.

Суд, дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, встановив, що дана заява відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, у зв`язку з чим, подальший розгляду справи здійснюватиметься судом з її урахуванням.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 2 841,10 грн, з яких: 2 358,16 грн. інфляційних втрат, 482,94 грн. 3 % річних.

Суд вказує, що ухвала суду від 09.03.2023 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105493312916, однак, конверт повернувся на адресу суду 20.04.2023 неврученим із зазначенням причин "за закінченням встановленого строку зберігання".

Приписами ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/3488/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

28.09.2018 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (орендодавець) та Приватним підприємством "Лівий берег" (орендар) був укладений договір про передачу майна територіальної громади міста Києва № 1975-1 за умовами якого передаються в оренду Приватному підприємству "Лівий берег" нежилі приміщення загальною площею 35,90 кв.м, в т.ч. 1 поверх - 1,20 кв.м, 2 поверх - 0,80 кв.м, 3 поверх - 33,90 кв.м в будинку № 34 літер А на вул. Мілютенка у м. Києві.

Згідно п. 3.1. договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди.

Орендна плата, відповідно до п. 3.2. договору за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За умовами п. 3.6. договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача починаючи з дати підписання цього договору.

Згідно п. 3.7. та 4.2.2. договору передбачено, що орендар зобов`язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Відповідно до 3.12. договору що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, підприємству-балансоутримувачу.

Згідно пп. 5.2.2. п. 5.2. договору підприємство-балансоутримувач має право стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов`язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до п. 9.1. цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28.09.2018 до 26.09.2021 року.

В матеріалах справи відсутні докази щоб свідчили про звільнення відповідачем орендованих приміщень та повернення їх за актом приймання-передачі орендодавцеві та підприємству-балансоутримувачу.

Відтак, заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.03.2022 по 28.02.2023 складає 29 946,53 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.07.2022 по 28.02.2023 складає 1 100,14 грн, яка у свою чергу підтверджується розрахунками плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна, розрахунком компенсації за користування земельною ділянкою, а також довідкою заборгованості, які були додані позивачем до позову.

Спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення платежів з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

В той час, суд відзначає, що після відкриття провадження у даній справі, відповідачем було здійснено оплату: 13.06.2023 - 1 512,80 грн - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою та 10 000,00 грн - заборгованості з орендної плати; 27.06.2023 - 15 000,00 грн - заборгованості з орендної плати; 13.07.2023 - 13 123,80 грн - заборгованості з орендної плати, тобто, сплачено основний борг, з огляду на що позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. За наслідком дослідження даної заяви, судом було встановлено її відповідність вимогам ст. 46 ГПК України та відповідно вирішено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням даної заяви.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 2 841,10 грн, з яких: 2 358,16 грн. інфляційних втрат, 482,94 грн. 3 % річних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1975-1 від 28.09.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, згідно п. 3.7. та 4.2.2. договору передбачено, що орендар зобов`язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як було встановлено судом вище, у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань в частині здійснення платежів з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у відповідача утворилася заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2022 по 28.02.2023 яка складає 29 946,53 грн. та з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.07.2022 по 28.02.2023 яка складає 1 100,14 грн.

В той час, лише після відкриття провадження у даній справі, відповідачем було здійснено оплату: 13.06.2023 - 1 512,80 грн - заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою та 10 000,00 грн - заборгованості з орендної плати; 27.06.2023 - 15 000,00 грн - заборгованості з орендної плати; 13.07.2023 - 13 123,80 грн - заборгованості з орендної плати, тобто, сплачено основний борг, з огляду на що позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, за наслідком дослідження якої, судом було встановлено її відповідність вимогам ст. 46 ГПК України та відповідно вирішено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням даної заяви.

За умовами абз. 3 п. 6.2. у разі, якщо на дату сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою заборгованість за нею становить загалом не менше ніж один місяць, орендар згідно п. 2 ст. 625 ЦК України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідачем було порушено умови договору про передачу майна територіальної громади міста Києва № 1975-1 від 28.09.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та прострочено строк виконання грошових зобов`язань, то за таких обставин, позивачем було правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Суд здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат у період з березня 2022 по січень 2023 (із заборгованості по платі за користування майном), у період з липня 2022 по січень 2023 (із заборгованості по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою) та 3% річних у період з березня 2022 по лютий 2023 (із заборгованості по платі за користування майном), у період з липня 2022 по лютий 2023 (із заборгованості по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою), встановив, що вказані розрахунки здійснено арифметично вірно та у відповідності з нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 358,16 грн. інфляційних втрат та 482,94 грн. 3 % річних.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення платежів з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, перевіривши нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 2 358,16 грн. інфляційних втрат та 482,94 грн. 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лівий берег" (02166, м. Київ, вул. Курчатова, 3; ідентифікаційний код 21576201) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51 А; ідентифікаційний код 03366500) інфляційні втрати в сумі 2 358 (дві тисячі триста п`ятдесят вісім) грн 16 коп., 3% річних в сумі 482 (чотириста вісімдесят два) грн 94 коп. та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.01.2024

Суддя Сергій СТАСЮК