Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/3784/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/3784/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренді Маркс"

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зе Оум"

про стягнення 231 446,81 грн.

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гренді Маркс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 231 446,81 грн., у тому числі 121 446,81 грн. заборгованості, 110 000,00 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором поруки № б/н від 01.12.2020.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гренді Маркс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 231 446,81 грн., у тому числі 121 446,81 грн. заборгованості, 110 000,00 грн. неустойки.

Судом встановлено, що відповідачем у даній справі ( ОСОБА_1 ) є фізична особа, що не має статусу підприємця.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 зобов`язано Департамент з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

27.03.2023 та 04.04.2023 до Господарського суду міста Києва від Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації надійшов лист № 074/06/2-767 від 27.03.2023 у якому зазначено, що ОСОБА_1 з 09.10.2019 вибув із зареєстрованого місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Адресою вибуття вказано: Харківська обл., м. Харків, 1 Чугуївській в`їзд, 4.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 у справі № 910/3784/23 позовну заяву залишено без руху.

11.05.2023 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 16.05.2023 направлялася на адресу відповідача (м. Харків, 1 Чугуївській в`їзд, 4, згідно отриманих від Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації), поштовим повідомленням № 0105494306545, однак, конверт повернувся на адресу суду 12.06.2023 неврученим із зазначенням причин "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/3784/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

28.11.2018 між ФОП Ісаков Я.В. (суборендодавцем) та ТОВ "Зе Оум" (суборендарем) був укладений договір суборенди нерухомого майна б/н, за умовами якого ФОП Ісаков Я.В. передав у тимчасове платне користування ТОВ "ЗЕ ОУМ" квартиру завальною площею 97 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1., 1,2., 1.3).

Згідно п. 3.1. договору суборенди - за домовленістю сторін щомісячна плата за користування об`єктом нерухомості (орендна плата) вноситься суборендарем в грошовій формі і становить 20 000,00 грн. Орендна плата є незмінною у період з 28.11.2018 по 27.11.2019.

Пунктом 3.1.4. договору суборенди визначено, що оплату комунальних послуг здійснює суборендар.

За умовами п. 3.2. договору суборенди - оплати найму/оренди здійснюється суборендарем не пізніше 03 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 4.1. договору суборенди - термін дії договору з 28.11.2018 до 25.11.2021 включно.

Пунктом 4.7. договору суборенди передбачено, що в разі дострокового розірвання договору з ініціативи суборендаря, якщо на той час суборендар виконає демонтаж приміщення, але не завершить ремонті роботи, які відображені у додатку 3, суборендодавець залишає собі платіж за перший місяць оренди і заставну суму, а суборендар сплачує суборендодавцеві 110 000, 00 грн. в якості неустойки на відновлювання ремонту.

В п. 6.1. договору суборенди було погоджено, що у квартирі будуть проживати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4

28.11.2018 суборендодавець на виконання умов договору суборенди передав квартиру суборендарю, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.11.2018.

20.02.2019 між ФОП Ісаков Я.В. (суборендодавцем), ТОВ "Зе Оум" (суборендарем) та ТОВ "Гренді Маркс" (новим суборендодавцем) було укладено додаткову угоду № 1 до договору суборенди про заміну сторони суборендодавця із ФОП Ісаков Я.В. на ТОВ "Гренді Маркс".

Відповідно до п. 1.2. додаткової угоди № 1 - після підписання сторонами угоди новий суборендодавець стає стороною договору суборенди від 28.11.2018 і є повним правонаступником суборендодавця відносно його прав та обов`язків за цим договором.

Пунктом 1.4. даної додаткової угоди було передбачено, що вступає в дію з 01.04.2019, її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє до закінчення терміну дії договору найму (суборенди) нерухомого майна від 28.11.2018 відповідно до його умов.

16.07.2020 між ТОВ "Зе Оум" та ТОВ "Гренді Маркс" було укладено додаткову угоду № 2 до договору суборенди, де сторони визначили, що станом на 01.07.2020 сума боргу орендаря по орендній платі складає 60 000, 00 грн, а по платі комунальних послуг в сумі 16 607, 35 грн, а разом 76 607, 35 грн.

При цьому, сторонами домовились про реструктуризацію існуючої заборгованості наступним чином:

- борг по сплаті комунальних послуг в сумі 16 607, 35 грн - суборендар зобов`язується сплатити в строк до 31.07.2021;

- борг по орендній платі в сумі 60 000, 00 грн - сплатити рівними частинами по 6 000, 00 грн щомісячно, починаючи з 01.09.2020.

Так, у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Зе Оум" зобов`язань на договором суборенди, станом на 01.12.2020 заборгованість з орендної плати перед ТОВ "Гренді Маркс" склала 108 000, 00 грн, а компенсації по комунальним послугам - 13 446, 81 грн, що загалом становить 121 446, 81 грн.

01.12.2020 між ТОВ "Гренді Маркс" та ТОВ "Зе Оум" було укладено додаткову угоду № 3 до договору суборенди, за умовами якої сторони домовились розірвати даний договір з 01.12.2020 (п. 1.1. договору).

Разом з тим, згідно п. 1.2. додаткової угоди № 3 сторони погодили, що станом на 01.12.2020 заборгованість суборендаря перед суборендодавцем за оренду та комунальні послуги становить 121 446, 81 грн. Суборендар зобов`язується сплатити цей борг в строк до 01.04.2021.

В п. 1.3. даної угоди сторони погодили, що згідно п. 4.7. договору суборенди від 28.11.2018 сума неустойки за дострокове розірвання договору, яку має сплатити суборендар, становить 110 000, 00 грн, яку останній повинен сплатити до 01.07.2021.

Позивач відзначає, що ТОВ "Зе Оум" від виконання своїх договірних зобов`язань ухилялося, будь-яких коштів в рахунок сплати заборгованості не перераховувало.

В той час, 01.12.2020 між ТОВ "Гренді Маркс" (бенефіціар) та громадянином ОСОБА_5 (поручитель) було укладено договір поручительства (поруки) за умовами якого поручитель прийняв на себе зобов`язання нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов`язань за договором суборенди від 28.11.2018 з додатковими угодами.

Відповідно до п. 1.2. даного поручительства, у разі порушення боржником обов`язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 3.1. даного поручительства передбачено, що відповідальність поручителя перед бенефіціаром обмежується оплатою суми в розмірі 231 446, 81 грн.

16.11.2021 позивачем на адресу ТОВ "Зе Оум" та ОСОБА_1 була направлена претензія про сплату суми боргу, натомість, претензії означеними особами отримані не були, відповідно заборгованість залишилась непогашеною.

Спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням ОСОБА_5 як поручителем зобов`язано за договором поручительства (поруки) від 01.12.2020 та не здійсненням сплати заборгованості в загальному розмірі 231 446,81 грн., з яких: 121 446,81 грн. основного боргу, 110 000,00 грн. неустойки.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 2 ст. 813 ЦК України визначено, що сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Частинами 1, 3 ст. 820 ЦК України передбачено, що розмір плати за найм житла встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за найм житла у строк, встановлений договором найму житла.

Згідно ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7 ст. 193 ГК України передбачено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно абз. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було встановлено судом вище, 01.12.2020 між ТОВ "Гренді Маркс" та ТОВ "Зе Оум" було укладено додаткову угоду № 3 до договору суборенди, за умовами якої сторони домовились розірвати даний договір з 01.12.2020 (п. 1.1. договору).

В п. 1.2. угоди № 3 сторони погодили, що станом на 01.12.2020 заборгованість суборендаря перед суборендодавцем за оренду та комунальні послуги становить 121 446, 81 грн. Суборендар зобов`язується сплатити цей борг в строк до 01.04.2021.

Відповідно до п. 1.3. даної угоди сторони передбачили, що згідно п. 4.7. договору суборенди від 28.11.2018 сума неустойки за дострокове розірвання договору, яку має сплатити суборендар, становить 110 000, 00 грн, яку останній повинен сплатити до 01.07.2021.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У свою чергу, суд вказує, що доказів, щоб свідчили про погашення ТОВ "Зе Оум" (суборендарем) заборгованості в сумі 121 446, 81 грн за оренду та комунальні послуги у строк до 01.04.2021 та неустойки в сумі 110 000, 00 грн, у строк до 01.07.2021 в матеріалах справи не міститься.

Відтак, ТОВ "Зе Оум" є таким, що порушило обумовлені умовами договору суборенди від 28.11.2018 та додатковими угодами зобов`язання.

За приписами ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

В ході розгляду наданої справи, судом також було встановлено, що 01.12.2020 між ТОВ "Гренді Маркс" (бенефіціар) та громадянином ОСОБА_5 (поручитель) було укладено договір поручительства (поруки) за умовами якого поручитель прийняв на себе зобов`язання нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов`язань за договором суборенди від 28.11.2018 з додатковими угодами.

В п. 1.2. даного договору, передбачено, що у разі порушення боржником обов`язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Суд вказує, що доказів, щоб свідчили про сплату заборгованості за вимогою ТОВ "Гренді Маркс" від 16.11.2021 ані ТОВ "Зе Оум" як боржником, ані ОСОБА_5 як поручителем, в матеріалах справи не міститься. Доводів позивачем, щодо наявної заборгованості, відповідачем спростовано не було.

Згідно ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Разом з тим, суд відзначає, що оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18.

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що за договором поручительства (поруки) від 01.12.2020, ТОВ "Зе Оум" та ОСОБА_1 солідарно відповідають перед позивачем за договором суборенди нерухомого майна від 28.11.2018 з урахуванням додаткових угод, у випадку порушення боржником - ТОВ "Зе Оум" порядку та строків оплати за означеним договором.

Так, за умовами п. 3.1. договору поручительства (поруки), відповідальність поручителя перед бенефіціаром обмежується оплатою суми в розмірі 231 446, 81 грн.

Натомість, в п. 3.2. договору поручительства (поруки) сторони визначили, що поручитель не відповідає за погашення боржником інших сум боргу та/або сплати неустойки (штрафу, пені) за основним зобов`язанням.

Відповідно до п. 7.3. договору поручительства (поруки) сторони несуть відповідальність за правильність вказаних ними в цьому договорі реквізитів та зобов`язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризики настання пов`язаних із ним несприятливих наслідків.

Отже, оскільки судом встановлено, що боржником - ТОВ "Зе Оум" було порушено договірні зобов`язання за основним договором суборенди від 28.11.2018 з урахування додаткових угод та не здійснено сплати заборгованості, то за таких обставин із ОСОБА_1 , як солідарного боржника підлягає стягненню заборгованість (зокрема, за оренду та комунальні послуги) в розмірі 121 446, 81 грн.

В той час, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 110 000,00 грн, оскільки, приписами ч. 2 ст. 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, натомість, п. 3.2. договору поручительства (поруки) сторони визначили, що поручитель не відповідає за погашення боржником інших сум боргу та/або сплати неустойки (штрафу, пені) за основним зобов`язанням.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення ТОВ "Зе Оум" зобов`язань за договором суборенди від 28.11.2018 з урахування додаткових угод, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, та зважаючи на те, що ОСОБА_1 солідарно відповідає перед позивачем за договором поручительства (поруки) від 01.12.2020, то за таких обставин з відповідача як солідарного боржника підлягає стягненню заборгованість (зокрема, за оренду та комунальні послуги) в розмірі 121 446, 81 грн.

В той час, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 110 000,00 грн, оскільки, приписами ч. 2 ст. 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, натомість, п. 3.2. договору поручительства (поруки) сторони визначили, що поручитель не відповідає за погашення боржником інших сум боргу та/або сплати неустойки (штрафу, пені) за основним зобов`язанням.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренді Маркс" - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренді Маркс" (04210, м. Київ, вул. Йорданська, 16-Б; ідентифікаційний код 41919027) заборгованість в сумі 121 446 (сто двадцять одна тисяча чотириста сорок шість) грн 81 коп. та судовий збір в сумі 1 821 (одна тисяча вісімсот двадцять один) грн 70 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.01.2024

Суддя Сергій СТАСЮК