Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/7603/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/7603/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Спецавтоматика"

про стягнення 119 600,87 грн.

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Спецавтоматика" (відповідач) про стягнення 119 600,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині здійснення повної оплати за оренду підйомного обладнання.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 22.05.2023 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105494306723, однак, конверт повернувся на адресу суду 07.07.2023 неврученим із зазначенням причин "за закінченням встановленого строку зберігання".

Приписами ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/7603/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

В період з 15.09.2020 по 26.02.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Кий Спецавтоматика" без зауважень та застережень прийняло обсяг послуг з тимчасового оплатного користування (оренди) підйомного обладнання, що підтверджується укладеними між сторонами в т ч. в електронній формі актами надання послуг, а саме: № 2508 від 30.09.2020 року (рахунок на оплату № 3249 від 10.09.2020 року) на суму 103 700,21 грн, № 3273 від 31.10.2020 року (рахунок на оплату № 4100 від 31.10.2020 року) на суму 146 200,34 грн, № 3724 від 30.11.2020 року (рахунок на оплату № 4661 від 30.11.2020 року) на суму 85 000,20 грн, № 4160 від 31.12.2020 року (рахунок на оплату № 5178 від 31.12.2020 року) на суму 81 600,19 грн, № 270 від 31.01.2021 року (рахунок на оплату № 309 від 31.01.2021 року) на суму 40 800,10 грн, № 626 від 26.02.2021 року (рахунок на оплату № 725 від 26.02.2021 року) на суму 15 300,04 грн.

Відтак, з огляду на викладене, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кий Спецавтоматика" склалися цивільно-правові відносини, тобто, суд приходить до висновку, що між сторонами існує договір оренди в усній формі, наявність якого підтверджується прийняттям зобов`язання шляхом його виконання.

В хоті розгляду даної справи, судом встановлено, що загальна вартість наданих позивачем та отриманих відповідачем послуг з тимчасового оплатного користування (оренди) підйомним обладнанням становить 472 601,08 грн.

Відповідач грошові зобов`язання виконав лише частково, сплативши на користь позивача грошові кошти на загальну суму 353 000,21 грн.

03.04.2023 цінним листом за № 042091971172 7 з описом вкладення, позивач надіслав на юридичну адресу відповідача вимогу про виконана грошового зобов`язання. Однак, відповідач не забезпечив належне отримання поштової кореспонденції та вимогу не отримав. Відповідно вимога пизивача про погашення заборгованості, була відповідачем проігнорована.

Спір у даній справі виник, у зв`язку з наявністю у відповідача залишку з невиконаного грошового зобов`язання в сумі 119 600,87 грн. за користування майном (обладнанням).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частина 1 ст. 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як було встановлено судом вище, позивачем було передано відповідачу в оренду майно на загальну суму 472 601,08 грн, що підтверджується актами надання послуг (укладеними сторонами в електронній формі) та рахунками на оплату.

Натомість, відповідачем було здійснено лише часткову оплату за користування (оренди) підйомним обладнанням в сумі 353 000,21 грн.

Таким чином, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем, що становить 119 600, 87 грн.

При тому, суд відзначає, що доказів здійснення відповідачем оплати наявної суми боргу - 119 600, 87 грн, як станом на час звернення з даним позовом, так й станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міситься.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання, зокрема, здійснення оплати за користування орендованим майном в повному обсязі та не спростував доводів позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 119 600, 87 грн є обґрунтованими.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн, то суд відзначає наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.

При тому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Крім того, судом враховано те, що вартість адвокатських послуг визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

В якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви позивачем було долучено свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХМ № 000256, довіреність від 01.01.2023, договір про надання правничої (правової) допомоги № 1-010120 від 01.01.2020, додаток № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 1-010120 від 01.01.2020 (акт надання послуг № 181-1-010120 від 10.05.2023), рахунок-фактура № 181 від 10.05.2023 на суму 10 000, 00 грн, платіжне доручення № 9185 від 10.05.2023.

Суд зазначає, що акт виконаних робіт (додаток № 1) від 10.05.2023 підписаний сторонами без зауважень та претензій, та з якого вбачається, що адвокатом надано клієнту, а останнім відповідно прийнято послуги з надання правової (правничої) допомоги щодо представництва інтересів клієнта у справі на суму 10 000, 00 грн.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини, оскільки, відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання, зокрема, здійснення оплати за користування орендованим майном в повному обсязі та не спростував доводів позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 119 600, 87 грн є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо неспівмірності таких витрат та категорію спору, а також розмір заявлених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн є реальними, у зв`язку з чим, відшкодуванню та відповідному стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Спецавтоматика" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3; ідентифікаційний код: 34183013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 11; ідентифікаційний код: 35411500) заборгованість в сумі 119 600 (сто дев`ятнадцять тисяч шістсот) грн 87 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.01.2024

Суддя Сергій СТАСЮК