Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/8703/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/8703/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехінвест Груп"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 109 695,58 грн.

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехінвест Груп" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (відповідач) про стягнення 109 695,58 грн., у тому числі 75 597,60 грн. основного боргу, 23 601,30 грн. інфляційних втрат, 3 187,53 грн. 3 % річних, 7 309,15 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-452/2 від 11.10.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 07.06.2023 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105494307754 та як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дане відправлення вручено відповідачу 14.06.2023.

29.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та перенесення судового засідання.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

11.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехінвест Груп" (продавець) та Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-452/2, за умовами п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити по договору покупцю товари, зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої факсимільним зв`язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим Договором, передбачені у специфікаціях.

За умовами п. 3.1. договору загальна ціна цього договору складає: 75 597,60 грн. (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім гривень 60 копійок) у тому числі ПДВ 12 599,60 грн.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки проводяться наступним шляхом:

- продавець передає покупцю розрахунок для оплати замовленої продукції.

- покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації або заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо.

Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору місце поставки (передачі) партії товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо.

Згідно п. 5.3. договору умови поставки товарів буде вказано у кожній специфікації окремо.

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця, після проходження вхідного контролю на складі покупця за участі, в разі залучення 615 Військового представництва Міноборони України, якщо не передбачено інше (п. 5.6. договору).

Відповідно до пп. 6.1.1., 6.1.2. договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Покупець зобов`язаний приймати поставлені товари згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язання по договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов`язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.

Згідно п. 10.2. договору сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Специфікацією № 1 до договору (додаток № 1 до договору) встановлено наступні умови оплати: 100% оплати протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця та підписання договору.

Відповідно до специфікації № 1 до договору продавець зобов`язувався поставити наступну продукцію: продукції 7ПП-683 Піропатрон - 22 шт., СП-26 Сигнальні патрони - 8 шт., ЄПУ-253 електропіроударник - 8 шт. на загальну суму 75 597, 60 грн, тобто, за переліком і в кількості відповідно до листа ДП "Завод 410 ЦА" № 16.4-2899 від 11.08.2021.

В ході розгляду даної справи, судом встановлено, що товар був поставлений позивачем (згідно п. 1.2. договору за заявкою покупця - лист ДП "Завод 410 ЦА" № 16.4-2899 від 11.08.2021) та отриманий представником відповідача, що підтверджується актом прийому-передачі товару від 17.08.2021 та видатковою накладною № РН-00000061 від 19.10.2021.

В той час, позивач вказує, що у зазначені в умовах специфікації № 1 строки, відповідачем товар оплачено не було.

Позивачем було направлено відповідачу лист № 18 від 01.02.2022 з вимогою про погашення заборгованості що виникла за відвантажений товар.

Листом № 16.4-291 від 05.02.2022 відповідач підтвердив наявність заборгованості за договором від 11.10.2021 № УЗ-21-452/2 на суму 75 597, 60 грн. з ПДВ та зобов`язався погасити дану заборгованість до 28.02.2022.

Спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого, у відповідача й утворилася заборгованість. Крім того, у зв`язку з порушенням строків здійснення оплати, позивачем було здійснено нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № УЗ-21-452/2 від 11.10.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором купівлі-продажу з елементами поставки.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як про це вказувалося вище та що у свою чергу встановлено судом, продавцем було поставлено покупцю товар, а саме, 7ПП-683 Піропатрон - 22 шт., СП-26 Сигнальні патрони - 8 шт., ЄПУ-253 електропіроударник - 8 шт. на загальну суму 75 597, 60 грн. з ПДВ, що підтверджується актом прийому-передачі товару від 17.08.2021 та видатковою накладною № РН-00000061 від 19.10.2021.

Означеного факту відповідачем не спростовується та не заперечується.

Судом встановлено, що видаткова накладна № РН-00000061 від 19.10.2021 та акт прийому-передачі товару від 17.08.2021 підписані уповноваженими представниками сторін без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Водночас, суд вказує, що оплату товару відповідачем у передбачений специфікацією № 1 строк, зокрема, протягом 30 банківських днів проведено не було.

Крім того, докази здійснення такої оплати відсутні як й станом на час звернення позивача з даним позовом, так й станом на час розгляду даної справи.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № УЗ-21-452/2 від 11.10.2021 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.

В п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов`язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд здійснивши перерахунок пені у період з 01.12.2021 по 31.05.2022, 3% річних та інфляційних втрат у період з 01.12.2021 по 27.04.2023, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 309,15 грн. пені, 3 187,53 грн. 3 % річних та 23 601,30 грн. інфляційних втрат.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, перевіривши наведені в позовній заяві розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехінвест Груп" підлягає задоволенню та відповідно стягненню з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" належить 75 597,60 грн - основного боргу, 7 309,15 грн. - пені, 3 187,53 грн. - 3 % річних та 23 601,30 грн. - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехінвест Груп" - задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехінвест Груп" (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, будинок 6-В; ідентифікаційний код 40080921) заборгованість в сумі 75 597 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 60 коп., пеню в сумі 7 309 (сім тисяч триста дев`ять) грн15 коп., 3 % річних в сумі 3 187 (три тисячі сто вісімдесят сім) грн 53 коп., інфляційні втрати в сумі 23 601 (двадцять три тисячі шістсот один) грн 30 коп. та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.01.2024

Суддя Сергій СТАСЮК