Рішення

від 15.01.2024 по справі 910/10019/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2024Справа № 910/10019/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

до Приватного науково-виробничого підприємства "Спектр"

про стягнення 6 158,22 грн.

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства "Спектр" (відповідач) про стягнення 6 158,22 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг № 19/21 від 28.07.2021 в частині дотримання строків надання послуг.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідальність за договором № 19/21 від 28.07.2021 встановлена п. 7.1-7.4, в тому числі конкретний вид штрафної санкції - п. 7.3. Оскільки, відповідач здійснив волевиявлення та підписав договір, погодився з усіма умовами, то відповідно зобов`язаний дотримуватись всіх без винятку його умов. Також, відповідачем не підтверджено доказами свого тяжкого фінансового становища.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У поданому відповідачем відзиві останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивачем невірно застосовано п. 7.3. договору до правовідносин сторін, оскільки, ним не було подано до суду усіх наявних в нього доказів.

Зокрема, відповідач відзначає, що послуги позивачеві надав у строк встановлений договором, що підтверджується листом № 21-09/21 від 21.09.2021 та листом 29-09/21 від 29.09.2021 якими відповідач передав позивачу результати наданих послуг за договором. У відповідь на вказані листи позивач надав відповідь листом № 18/27 від 04.10.2021. З листом від 10.10.2021 № 10-210/21 позивачу було надано повний пакет виготовленої документації, отримавши який, позивач зловживаючи своїм становищем, надав відповіді листом від 23.10.2021 № 18/28 про те, що він не приймає надану і розроблену експертами - штатними працівниками відповідача документацію та вимагає усунення надуманих недоліків. Листом від 25.10.2021 № 25-10 відповідачем на затвердження було подане перелік документації. Листом від 05.11.2021 № 18/30 позивачем було надано відмову у погодженні документації та вимогу про приведення її до уявлень замовника. Згодом, відповідачем за для задоволення вимог позивача було виготовлено та передано пакет документації який відповідав уявленням замовника і після чого 17.12.2021 було підписано акт № 83 приймання-передачі надання послуг. Виготовлена документація яка передавалась позивачеві в строки передбачені договором знаходиться у володінні позивача. Тому, на переконання відповідача, до правовідносин сторін не може застосовуватись відповідальність за порушення строків виконання зобов`язань через навмисне зловживання своїм становищем позивачем.

Також, відповідач посилається на своє тяжке фінансове становище та відсутність завданого позивачу збитку.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

10.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

19.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

27.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

28.07.2021 між Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та Приватним науково-виробничим підприємством "Спектр" укладено договір про надання послуг № 19/21 за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з технічного аудиту стану приміщення, споруд інженерних мереж (далі - послуги) своїми силами з використанням власних матеріалів та обладнання (ДК 021:2015:-71310000-4) - консультаційні послуги у галузях інженерії та будівництва).

Відповідно до п. 1.2. договору, склад та обсяги послуг, що доручаються до виконання виконавцю та перелік додаткової інформації визначені Технічним завданням, яке є невід`ємною частиною (додаток № 2) та надаються виконавцем з урахуванням вимог, зазначених в наступних нормативно-правових актах (згідно наведеного в договорі переліку).

Пунктом 3 додатку № 2 робіт визначено види робіт, а саме:

- обстеження та оцінка технічного стану адмінбудівлі, а саме: візуальне та інструментальне обстеження конструкцій інженерних мереж адмінбудівлі визначення технічного стану та стану придатності до експлуатації несучих стін, перекриттів, портиків, прибудов, балконів, внутрішніх приміщень 1-5 поверхів, фасадів, віконних прорізів, елементів покрівлі, технічного поверху, конструкції фундаментів, систем: водопостачання та водовідведення, опалення, ливнестоків пожежотушіння, електричних мереж, стояків каналізації, вентиляційних каналів;

- за необхідністю дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів адмінбудівлі;

- складання експертного висновку, дефектного акту, технічного звіту, паспорту технічного стану адмінбудівлі та інструкції з технічної експлуатації будівлі.

Загальна вартість послуг за цим договором складає 185 000, 00 грн.

Строк надання послуг - 50 робочих днів з дати укладення договору (п. 4.1 договору).

При цьому, датою закінчення надання послуг вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання-передачі наданих послуг. Виконавець може достроково завершити надання послуг і надати їх замовнику (п. 4.2 договору).

В пп. 6.1.2 договору передбачено, що на виконавця покладено обов`язок надати в строк, в повному обсязі та належної якості послуги, передбачені цим договором, що повинні відповідати вимогам, які встановлено для даних послуг.

Згідно п. 7.3. договору сторони погодили, що за порушення строку надання послуг, передбачених договором, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Суд відзначає, що докази повного розрахунку за надання послуг на суму 185 000, 00 грн, підтверджується доданою до позову виписку за 23.12.2021.

Як про це вказує позивач, відповідач зобов`язаний був надати послуги у строк до 07.10.2021 включно.

Відповідачем були надані позивачу послуги 17.12.2021, що підтверджується актом приймання-передачі надання послуг (виконання робіт) № 83.

Таким чином, позивач вказує, що надавши послуги після 07.10.2021 відповідач порушив пункти 4.1, 6.1.2 договору щодо строків виконання зобов`язання.

З огляду на що за порушення строків виконання договірних зобов`язань, позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 6 158,22 грн.

27.10.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено лист за вих. № 17/1077 від 27.10.2022 та рахунок № 1 від 25 жовтня 2022 щодо сплати пені за несвоєчасне надання послуг згідно договору на суму 6 158,22 грн.

Водночас, відповіді відповідачем надано не було, відповідно суму пені не сплачено.

Натомість, відповідач відзначає, що послуги позивачеві надав у строк встановлений договором, що підтверджується листом № 21-09/21 від 21.09.2021 та листом 29-09/21 від 29.09.2021 якими відповідач передав позивачу результати наданих послуг за договором.

У відповідь на вказані листи позивач надав відповідь листом № 18/27 від 04.10.2021.

З листом від 10.10.2021 № 10-210/21 позивачу було надано повний пакет виготовленої документації, отримавши який, позивач, на переконання відповідача, зловживаючи своїм становищем, надав відповіді листом від 23.10.2021 № 18/28 про те, що він не приймає надану і розроблену експертами - штатними працівниками відповідача документацію та вимагає усунення надуманих недоліків.

Листом від 25.10.2021 № 25-10 відповідачем на затвердження було подано перелік документації.

Листом від 05.11.2021 № 18/30 позивачем було надано відмову у погодженні документації та вимогу про приведення її до уявлень замовника.

Згодом, відповідачем за для задоволення вимог позивача було виготовлено та передано пакет документації який відповідав уявленням замовника і після чого 17.12.2021 й було підписано акт № 83 приймання-передачі надання послуг.

Тому, на переконання відповідача, до правовідносин сторін не може застосовуватись відповідальність за порушення строків виконання зобов`язань через навмисне зловживання своїм становищем позивачем.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 19/21 від 28.07.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Так, згідно п. 4.1. договору, строк надання послуг - 50 робочих днів з дати укладення договору.

Датою закінчення надання послуг вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання-передачі наданих послуг. Виконавець може достроково завершити надання послуг і надати їх замовнику (п. 4.2 договору).

З огляду на те, що договір був укладений 28.07.2021, то відповідач був зобов`язаний надати послуги у строк до 07.10.2021.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем були надані позивачу послуги згідно акту приймання-передачі надання послуг (виконання робіт) № 83 від 17.12.2021, тобто, в порушення обумовленого п. 4.1. строку надання таких послуг.

Отже, відповідачем було допущено порушення обумовлених сторонами договірних зобов`язань.

Разом з тим, суд відхиляє твердження відповідача стосовно своєчасного надання послуг, оскільки, такі твердження є лише суб`єктивною думку відповідача, яка не підтверджена належними та допустимими засобами доказування.

Натомість, листи які були направлені до Національної ради відповідачем, лише підтверджують факт невиконання у повному обсязі умов договору, в тому числі технічного завдання, та згоду відповідача з недоліками виконання, які існували.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Так, і цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, необхідно наголосити на тому, що розуміння господарських санкцій у ГК України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей законом. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільні правових) зобов`язань.

Отже, норми цієї статті не можуть застосовуватись до інших видів правовідносин, зокрема, до господарських відносин, які і виникли між позивачем та відповідачем.

Відтак, суд відхиляє твердження відповідача щодо неможливості встановлення пені за порушення не грошового зобов`язання.

В п. 7.3. договору сторони погодили, що за порушення строку надання послуг, передбачених договором, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Суд, здійснивши перерахунок пені у період з 08.10.2021 по 17.12.2021, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 158,22 грн.

Разом з тим, суд відзначає, що в контексті правовідносин, що склалися між сторонами, наявність або ж відсутність понесених позивачем збитків, не ставиться в залежність з можливістю задоволення позову.

Також суд відзначає, що надані відповідачем докази, не підтверджують його скрутного фінансового становища.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині строків наданих послуг, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, та відповідно перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача пеню в сумі 6 158,22 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача в дохід державного бюджету.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Спектр" (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6; ідентифікаційний код 19255814) на користь Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 2; ідентифікаційний код 01128297) пеню в сумі 6 158 (шість тисяч сто п`ятдесят вісім) грн 22 коп.

3. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Спектр" (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6; ідентифікаційний код 19255814) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.01.2024

Суддя Сергій СТАСЮК