Рішення

від 15.01.2024 по справі 156/1212/23

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 156/1212/23

Провадження № 2/156/38/24

рядок статзвіту 60

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2024 року Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

з секретарем судових засідань Степанець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іваничі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 через свою представницю Колодійчук Н.В. звернулася до суду із зазначеним позовом. Позивачка зазначає, що 13.12.2008 ОСОБА_3 , яка є її двоюрідною сестрою, оформила заповіт на її ім`я, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося, все те, що буде належати їй на день смерті і на яке матиме право по закону, спадкодавиця заповіла ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, Милятинською сільською радою Іваничівського району Волинської області було видано свідоцтво про смерть та вчинено відповідний актовий запис №23 в книзі реєстрації смертей.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно: земельна діялнка для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0,35 га для будівництва і облуговування житлового будинку і господарських будівель 0,25 га, яка розташована біля житлового будинку, а також земельна діялнка (пай) площею 1,32 га на території Милятинської сільської ради. Однак, у встановлений законодавством строк, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, позивачка заяви до нотаріуса не подала, оскільки вважала, що вона фактично прийняла спадщину, вступивши у володіння та користування нерухомим майном.

Позивачка ОСОБА_1 та її представниця Колодійчук Н.В. були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак для участі у судовому засіданні не прибули. Представниця надала письмову заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивачки, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.

Представник відповідача (Павлівськоїсільської ради Володимирського району Волинської області), належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду цивільної справи, для участі в судовому засіданні не прибув. Від сільського голови Поромівськоїсільської ради Андрія Сапожника надійшла заява з проханням розглянути справу без участі представника відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторони скористалися наданим їм правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зібрані в справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Милятинської сільської ради Іваничівського району Волинської області 28.12.2009, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15)

Згідно із заповітом, посвідченим 13.12.2008 нотаріусом Іваничівської дежравної нотаріальної контори Волинської області, померла ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, де б воно не було з чого б воно не складалось, все те, що буде належати їй на день смерті і на яке вона матиме право по закону - ОСОБА_1 (а.с.11)

Згідно з договором дарування будинку ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 безоплатно у власність будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . (а.с. 12-13)

Згідно з витягом з рішення сесії Милятинської сільської ради №4 від 25.09.1993 ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0,35 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,25 га. (а.с. 16)

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 1,32 га., надана для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Милятинської сільської ради Іваничівського району Волинської області. (а.с.17-18)

Згідно з довідкою, виданою старостою виконавчого комітету Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті. (а.с.19)

16.11.2023 позивачка звернулася до Іваничівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_3 . Постановою завідувачки Іваничівською державною нотаріальною конторою Волинської області Кононенко Л.С. від 16.11.2023 позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, з причини пропуску позивачкою встановленого ст. 1270 ЦПК України строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.20-21).

Позивачка має намір прийняти та отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, однак на теперішній час позбавлена можливості реалізувати своє право. Разом з тим, у позасудовому порядку позивачка вирішити це питання не має можливості.

Статтею 1272 ЦК України передбачені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 не мала змоги належним чином, своєчасно, протягом шести місяців з дня смерті спадкодавиці звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважала що фактично прийняла спадщину.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рима, 1950) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Ця позиція кореспондується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 681/203/17-ц провадження № 61-26164св18).

Прецендента практика ЄСПЛ вказує на принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачкою строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивачка втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті спадкодавиці, і втрата спадкового майна будуть для позивачки надмірним тягарем, при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

Суд враховує також роз`яснення, які містяться в п. 24 ППВСУ від 30.05.2008 № 7, згідно з якими поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Таким чином, отримані у справі докази, їхня належна оцінка заслуговують на увагу та вказують на наявність підстав для задоволення позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Суд вважає за можливе визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці, який буде достатнім для подання заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст. 1258, 1261, 1268, 1272 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці, з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представниця позивачки: адвокат Колодійчук Наталія Володимирівна, адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Павлівська сільська рада Володимирського району Волинської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 12 с. Павлівка, Володимирський район, Волинська область; ідентифікаційний код юридичної особи: 41068510.

Суддя А. Є. Бєлоусов