Рішення

від 16.01.2024 по справі 295/13904/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/13904/23

Категорія 29

2/295/637/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Полонця С.М.,

секретаря с/з Лукасевич А.Є.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

встановив:

Позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 573700 грн., які були отримані відповідачем внаслідок укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та судові витрати. При цьому, посилається на те, що 15.06.2020 року між позивачем та потенційним покупцем ОСОБА_3 було укладено договір про наміри щодо купівлі-продажу земельної ділянки, вартість якої 24500 доларів США, що за курсом на день укладення договору становило 657090 грн. 19.08.2020 року позивач уповноважив відповідача на продаж за ціною та на умовах відомих відповідачеві вказану земельну ділянку шляхом видачі нотаріально посвідченої довіреності строком на один рік. 19.02.2021 року відповідач від імені позивача уклав нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки з ОСОБА_4 за ціною 255670,00 грн. Продавець отримав від покупця гроші повністю до підписання цього договору. Разом з цим, на думку позивача, ціна договору купівлі-продажу занижена вдвічі порівняно з ціною, що була встановлена власником земельної ділянки у договорі про наміри, а відповідно була обумовлена із відповідачем. Таким чином, відповідач, будучи повіреною особою позивача на підставі довіреності, діяв всупереч інтересам довірителя та не передав останньому гроші, отримані внаслідок укладення договору купівлі-продажу.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 26.10.2023 року позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20.11.2023 року цивільну справу передано на розгляд до Богунського районного суду м. Житомира за підсудністю.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 15.12.2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав.

Дослідивши докази в їх сукупності, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.06.2020 року між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, було укладено у простій письмовій формі договір про наміри щодо купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідно до вказаного договору у виконанні намірів здійснити угоду про відчуження об`єкту нерухомості продавець зобов`язався передати у власність (продати) нерухоме майно, а саме: ділянку за адресою АДРЕСА_1 , а покупець прийняти у власність (купити) вказаний об`єкт на умовах, викладених у цьому договорі, до 20.06.2020 року включно.

Згідно п.1.3. вищевказаного договору, загальна вартість об`єкту нерухомості встановлена продавцем та складає 657090,00 грн., що за курсом НБУ на день укладення цього договору еквівалентна 24500 доларів США.

Відповідно до пунктів 1.5., 1.6. вищевказаного договору, цим договором продавець підтвердив факт отримання від покупця в якості авансу з метою забезпечення виконання умов цього договору грошову суму 13450 грн, що за курсом НБУ на день укладення цього договору еквівалентна 500 доларів США, яка отримана продавцем від покупця до підписання цього договору. Цим договором продавець підтвердив, що отримана грошова сума входить в загальну вартість об`єкту нерухомості, та враховується при кінцевому розрахунку між сторонами у день нотаріального посвідчення договору про відчуження об`єкту нерухомості.

Згідно висновку про вартість майна, складеного 26.12.2022 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , загальна ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1810136300:10:050:0031, може становити 573700 грн.

14.02.2023 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію про повернення коштів.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Строк довіреності встановлюється у довіреності (ст. 247 ЦК України).

Зі ст. 530 ЦК України вбачається, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Положення даних статей застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц викладено позицію про те, що: зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/16664/18, сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Згідно із постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20, набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути встановлення в ході судового розгляду обставин, які підтверджуватимуть безпідставність набуття (збереження) відповідного майна чи коштів особою.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі, достатні та достовірні докази уповноваження ОСОБА_1 . 19.08.2020 року ОСОБА_2 на продаж за ціною та на умовах відомих відповідачеві всієї належної позивачу земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , укладення відповідачем від імені позивача 19.02.2021 року нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, а також отримання відповідачем та зберігання грошових коштів, отриманих внаслідок укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Таким чином, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: